«Дядя Фьодор», полковник СБУ, голова ОТГ: хто і за що судиться з рівненськими ЗМІ

Цей рік для рівненських ЗМІ виявився насиченим не тільки на перешкоджання, а й на судові розбірки. П'ять позовів «про захист честі і гідності» отримали редакції трьох місцевих медіа, ще чотири позови проти ЗМІ суд розглядає з минулого року. Обурені публікаціями фігуранти хочуть спростувань і кругленьких компенсацій. 

У цьому блозі я з’ясовуватиму які «листи щастя» прийшли до редакцій рівненських ЗМІ цього року, а також нагадаю про найрезонансніші позови з 2019-го. 

Дві історії «Рівне вечірнє», або «привіт від «Дяді Фьодора» і позов за «чорнуху»

Нещодавно на сайт «Рівне вечірнє» та його головного редактора Богдана Слонця подав позов Анатолій Іваницький. Цього чоловіка, більш відомого як «Дядя Фьодор» (або Дядя Федір) у публікаціях ЗМІ називали одним з ключових очільників схем у сфері нелегального бурштиновидобутку.

Чимало уваги йому присвячували, зокрема, екс-нардепи-радикали Ігор Мосійчук та Андрій Лозовой, називаючи Іваницького «смотрящим» за нелегальним видобутком. А нещодавно поліція повідомила про ряд обшуків у справі про організацію видобутку та продажу бурштину, до якої він нібито причетний. Правоохоронці у своєму прес-релізі називають «Дядю Федора» кримінальним авторитетом.

Що так не сподобалося Іваницькому в публікаціях «Вечірки», що він подав позов «про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди»? Поки що жодних деталей справи у Єдиному реєстрі судових рішень немає. Відомо лише, що позов надійшов до  Рівненського міського суду 24 листопада, а суддею буде Олена Першко.

Головний редактор сайту «Рівне вечірнє» Богдан Слонець розповідає, що писав про Анатолія Іваницького у листопаді і здивований позовом. 

– Скажу чесно, що мене здивував позов. У нас виходив матеріал про мільйонний хабар. Кошти пропонували працівнику МВС за посаду керівника поліції Рівненщини. Як повідомляла поліція, купити посаду хотіли люди, які пов’язані з незаконним видобутком бурштину. Особа головного підозрюваного нам стала відома з наших джерел у правоохоронних органах. Інших підозрюваних по цій справі слідство не розкриває. Однак ми припустили, хто це може бути. Це припущення й написано у матеріалі. Ніякого конкретного ствердження там немає, – розповідає Богдан Слонець.

Припущення у матеріалі виглядало так: «Однак якщо добре придивитися на фото з обшуків помешкання, то на них можна розгледіти чоловіка, схожого до відомого дубенського підприємця Анатолія Іваницького».

– Після виходу матеріалу до редакції звертався Анатолій Іваницький зі своїми вимогами. Після розмови ми надрукували його позицію, – каже Богдан Слонець. 

Також у серпні «Вечірка» отримала позов про захист честі та гідності від медійниці, директорки медіапроекту «СВОЇ – добрі новини» Іванни Антонюк. Крім видання, відповідачем у справі є громадська організація «Інститут податкових реформ». Поки що у судовому реєстрі немає деталей справи. Про них мені розповіла Іванна Антонюк.

– Суть позову в розміщенні на веб-сайті «Рівне Вечірнє» статті, яка містить недостовірну інформацію, яка подана як факти. Крім того, стаття викладена в образливій формі. Вважаю, що стаття нанесла шкоду моїй діловій репутації, а також завдала мені дискомфорту та моральної шкоди. На мою думку, журналісти при висвітленні тих чи інших подій повинні керуватись законодавством України та не забувати про журналістські стандарти та етику, – розповідає Іванна Антонюк. 

Іванна хоче спростування матеріалу «Конфлікт на півмільйона: плагіат Іванни Пристайович може стати приводом для позову в суд», який вийшов на «Вечірці» 27 грудня 2019 року.

У матеріалі Іванну звинувачують у присвоєнні нагороди, яку нібито насправді мала отримати інша представниця  ГО «Інститут податкових реформ».

Вдаватися в деталі цього конфлікту, звісно, не будемо. Втім цей матеріал «Вечірки» можна сміливо назвати «чорнухою», яку видання подало наче журналістський текст. На початку читачу анонсують: «журналісти вирішили розібратися в деталях конфлікту і з’ясувати, хто ж у цій історії знаходиться на боці правди». До кінця читання цього напруженого тексту так і не ясно – хто ж ці журналісти. Їх або просто забули вказати, або ж їх не існує.

Крім того, у тексті є судження і цитати образливого характеру по відношенню до Іванни Антонюк: «псевдопереможниця», «любителька плагіату», «звикла «знімати вершки», «замість вибачень вона звинуватила призерів конкурсу у всіх смертних гріхах – від заздрощів до особистих мотивів», «вчинок дає змогу зрозуміти глибину моральних принципів людини, що скористалася чужим надбанням заради створення власного іміджу талановитого менеджера».

Перше засідання у цій справі мало відбутися 11 грудня у Рівненському міському суді.

«Сфера» отримала позов через сюжет про голову ОТГ з Волині

Телеканал «Сфера» наприкінці жовтня також отримав позов «про захист честі і гідності». Спростування матеріалу та компенсації хоче голова Смолигівської сільської ради Галина Прус.
 
На початку жовтня телеканал чомусь зняв про неї сюжет. Чомусь, адже Смолигівська ОТГ – це Волинь і зрозуміти чому рівненська «Сфера» просуває в ефір своїм рівненським глядачам сюжет про очільницю ОТГ з іншої області складно. Хіба що це... замовна історія.

Ось підводка до сюжету: «чим ближче до місцевих виборів, тим яскравіше поводять себе кандидати. Хтось спілкується із громадою, намагаючись показати усі свої таланти, а хтось навпаки – боїться людей, немов вогню. Зустрічі проводить закриті, від журналістів втікає просто посеред робочого дня. Наступна історія з Волині. Там головою Торчинської ОТГ спить та бачить себе Галина Прус – нинішня очільниця Смолигівської територіальної громади, що у Луцькому районі. Та попри солідний чиновницький стаж, розповісти про свої напрацювання жінці, як виявилося, немає чого. Побачивши відеокамеру, вона сіла у своє недешеве авто і дременула геть. Тож «Сфера» сама пішла у народ і ось що почула».

Почула «Сфера» скарги від місцевих жителів: комусь освітлення не таке, хтось жаліється на сміття біля будинку, комусь не подобається місцевий клуб, а потім все плавно звелося до надто високих прибутків голови, занадто гарного будинку. Загальне враження – автор сюжету вишукував мінуси в селі і в кожному з них звинувачував сільську голову.

Деталі справи в судовому розгляді поки що не розголошували. Адвокат телеканалу Валентин Мервінський поки що справу не коментує, каже вона на етапі підготовчого засідання і ще рано про щось говорити.

Перше засідання було у листопаді, «Сфера» просила продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Суддя Рівненського міського суду Олена Першко дозволила телеканалу підготувати відзив за 10 днів після отримання ухвали.

Герой публікації і полковник СБУ проти «Четвертої влади»

На початку 2020-го року Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» отримала позов від героя однієї з публікацій Івана Степанюка. Чоловік у 2018-му сам прийшов у редакцію і розповів про те як йому не дають займатися бізнесом в Обарові, як він роками заробляв кошти і вкладав у свою бізнес-ідею, а тепер змушений судитися і боротися зі свавіллям і корупцією. Чоловік сам надав докази порушень.  

Здавалося б, ця історія, про те як людині ставлять палки в колеса, мала б викликати обурення і співчуття щодо самого Степанюка і піти йому на користь. Втім після того, як журналісти кілька місяців збирали інформацію, а потім підготували і опублікували матеріал, чоловік передумав… Сказав, що не давав згоду на «втручання в своє особисте життя», на публікацію його фото і взагалі вважає, що його виставили невдахою.

Тому він просив суд зобов'язати «Четверту владу» видалити та знищити його персональні дані, інформацію про його життя, роботу, фінанси, здоров'я його батьків та його особисті фотографії, що були розміщені в публікації.

Ось трохи цитат з мотивації позову, які я знайшла у рішенні Рівненського міського суду:

«Розповідаючи інформацію про себе він навіть не міг подумати що все це в принизливій формі буде викладено в Інтернеті в загальному доступі та далі буде розповсюджуватися в мережі Facebook».

«Зазначає, що дані матеріали вже негативно вплинули на його бізнес, стосунки в сім`ї та відношення до нього знайомих та друзів а також на адаптацію в суспільному житті. Вказує, що він не є публічною людиною, ні державним службовцем ні депутатом і не давав згоди на публікації інтимних подробиць його життя в принизливій формі».

Незважаючи на проникливий позов, суд не побачив у публікації брехні і факту порушення особистих немайнових прав Івана Степанюка.

Пізніше чоловік звернувся до апеляційного суду, але там його позов теж не підтримали. Тоді він подав касаційну скаргу. Щоправда теж безуспішно – 12 жовтня Верховний суд України поставив крапку у цій історії і відмовив у відкритті касаційного провадження.

Також цього року «Четверта влада» отримала позов від полковника СБУ Олега Назарука, який довгий час був заступником начальника управління Служби безпеки України у Рівненській і  Житомирській областях.

До суду Назарук звернувся ще в березні, незадовго після виходу журналістського розслідування «Земельні махінатори Рівненщини: як бізнес завдяки чиновникам привласнює десятки гектарів». На той момент він очолював Департамент економічної та інформаційної безпеки Укрзалізниці, нині звільнений з цієї посади.

Полковнику СБУ не сподобалося розслідування про схему привласнення землі, в якому він фігурує. У розслідуванні йдеться про зв'язки Назарука з людьми, які стоять за компаніями, що в кінцевому результаті ставали власниками сільськогосподарської землі.

Частина вимог Олега Назарука стосуються мого блогу на «Bihus.Info» про те як він після звинувачень у корупції і очолювані бурштинових схем (звинувачували його ж колеги, до речі) став топ-посадовцем Укрзалізниці.

Олег Назарук хоче, щоб редакція спростувала інформацію про його зв'язки з бізнес-тусовкою, яка завдяки Держгеокадастру привласнила майже 150 гектарів. Також він хоче 40 тисяч моральної шкоди й 20 тисяч відшкодування послуг адвоката. Заплатив майже 5 з половиною тисяч судового збору.

У позові Олег Назарук стверджує, що публікація спричинила йому страждання та негативно вплинула на репутацію.

«Поширення неправдивих відомостей відповідачами спричинило мені моральну шкоду, оскільки на даний момент [заяву датовано 3 березня 2020 року] я знаходжуся під впливом психологічного та морального тиску, що призводить до вимушених змін у моїх життєвих стосунках», – йдеться в позовній заяві Олега Назарука.

«Весь цей час я відчуваю біль, гнів та обурення за те, що відповідачі вважають за можливе поширювати неправдиву інформацію щодо мене»;

«Ці негативні емоції я переживаю з кожним днем гостріше. З психологічного стресу в мене погіршився стан здоров'я, внаслідок чого я страждаю на безсоння», – написав Олег Назарук.

Позов він подав проти громадської організації, проти головного редактора «Четвертої влади» Володимира Торбіча, та проти мене – журналістки «Агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» Анни Калаур.

З березня відбулося кілька засідань, на яких розв'язували здебільшого технічні питання. На останньому судовому засіданні почали вивчали матеріали справи. Крім того, справу вирішили розглянути в порядку спрощеного позовного провадження та у режимі відеоконференції, адже адвокатка «Четвертої влади», медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Віра Крат проживає в Києві.

Наступне засідання заплановане на 29 грудня.

Як «Чарівне» «влипло» в суперечку керівництва коледжу

Сайт «ЧаРівне» є радше стороною у позові про захист честі та гідності, який екс-директор Рівненського економіко-гуманітарного та інженерного коледжу Петро Тадеєв подав проти нового очільника коледжу Едуарда Гайдука, голови батьківського комітету коледжу Миколи Шумелянко та ректора Міжнародного економіко-гуманітарного університету Анатолія Дем’янчука, який є співзасновником коледжу.

У центрі суперечки матеріал «Сказали дуже прямо, що незважаючи на всі оплати, які ви робили за учбовий рік, все це зникло», який вийшов на сайті «ЧаРівне». Журналіст Денис Грищук виявив у соцмережах коментарі обурених студентів коледжу яких чомусь змушували сплачувати за навчання по другому колу.

Виявилось, що справи в навчального закладу дійсно кепські – гроші студентів просто кудись зникли. Через мінусовий бюджет батьків змушували платити ще раз, або забирати документи. Чому так сталося – у кожного була своя думка, журналіст запитав, здається, думки всіх-всіх, а читач мав зробити висновок сам.

Новий керівник закладу Едуард Гайдук, голова батьківського комітету Микола Шумелянко і ректор МЕГУ Анатолій Дем’янчук у всьому звинувачували колишнього керівника Петра Тадеєва. У їхніх коментарях проскакували досить гучні звинувачення і оцінки останнього – ось він і подав на них позов.

Тадеєв вимагав визнати їхні дії, далі цитую ухвалу: «по поширенню ними неправдивої інформації на інтернет-порталі «ЧаРівне.Інфо» такими, що порочать його честь, гідність та принижують його ділову репутацію та зобов'язати (тут перераховують відповідачів, – авт.) та портал «ЧаРівне.Інфо» спростувати таку інформацію», – йдеться в ухвалі Рівненського міського суду.

Також Тадеєв вимагав з кожного відповідача-коментатора по 50 тисяч компенсації за завдану моральну шкоду.

За рік з початку тяганини Рівненський міський суд задовольнив позов Тадеєва частково, визнав дії відповідачів такими, що порочить честь, гідність та принижують ділову репутацію, зобов’язав одного з них спростувати інформацію на сайті «ЧарівнеІнфо». Щоправда моральні збитки позивача суд оцінив не так, як він хотів: замість 50 тисяч компенсації призначив  по 2-5 тисяч гривень.

З програшем суду відповідачі не змирилися і подали апеляційну скаргу, але на початку листопада 2020-го суд її не задовольнив. Поки що «ЧаРівне» спростувань не публікувало, подивимося як буде далі.

Обвинувачена у вбивстві хоче 100 тисяч від Суспільного

З квітня  2019-го рівненська філія «Суспільного» судиться з Тетяною Ш. Жінка подала позов до телеканалу і начальника Рівненського відділу поліції Василя Зелінського, перебуваючи у  слідчому ізоляторі. Наразі її обвинувачують у вбивстві чоловіка.

Тетяна Ш. просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність інформацію, озвучену в новинах Суспільного. А саме, що вона «вдарила чоловіка ножем, потім задушила його, тіло засипала вапном на балконі. Потім помістила в діжку та залила азотною кислотою. Сама після скоєного поїхала до Києва», – цитата із судової ухвали. При цьому всі відомості про цю подію журналісти дізналися від Василя Зелінського, на якого й посилалися.

Також вона хоче спростування інформації в ефірі телеканалу та 100 тисяч гривень моральної компенсації.

Спочатку жінка подала позов в якому, на думку суду, висунула необгрунтовані вимоги, тож їй його повернули. Потім просила суду у режимі відеоконференції. Останнє засідання було у серпні. Поліція просила суд витребувати матеріали кримінальної справи пані Тетяни, адже вони є важливим доказом у цій справі. 

«Радіо Трек» програв суд затриманому Федорчуку

У лютому 2019 року у Рівному затримали Андрія Федорчука, який за версією правоохоронців, очолював злочинне угруповання, яке займалося різними протиправними діями. 

Крім того, вже екс-депутатка Рівнеради Анна Іванова вважає, що Федорчук  був замовником нападу на неї – у 2015-му жінку облили кислотою.

Про затримання Андрія Федорчука писали чимало ЗМІ. Серед них і «Радіо Трек». 

З червня 2019 року Рівненський міський суд розглядав позов про захист честі та гідності Андрія Федорчука проти «Радіо Трек». Він вимагав спростування чотирьох  матеріалів сайту, в яких він згадувався. При цьому, одна з публікацій є авторською колонкою.

«Радіо Трек» писало про вимогу адвокатки Федорчука спростувати такі матеріали на сайті: 

• «ЗМІ назвали ім'я затриманого в центрі Рівного «рішала»
• «Зірку» афер та рекетів впіймали на гарячму у Рівному»
• «Останньою жертвою Федорчука в Рівному став Італієць»
• «Затриманий поліцією Федор причетний до злочину проти мене – депутат міськради Рівного»

Федорчук вважав, що розповсюджена інформація висловлена в образливому стилі, спричинила у жителів міста оточуючих його людей критичне та не сприятливе враження про його поведінку та оцінку людських, ділових та професійних якостей «що безумовно принижує його честь та гідність», – йдеться в ухвалі суду.

«Без наведення жодних юридичних фактів, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про те, що нібито ОСОБА_1 (Андрій Федорчук, – авт.) є «зіркою» афер та рекетів, «рішала» та «кримінальним авторитетом», – йдеться в ухвалі суду.

Настомість медіа заявляю, що матеріали базувалася на офіційних повідомленнях представників поліції та прокуратури, або ж на  офіційних заявах посадовців.

Незважаючи на аргументацію медіа, у жовтні  2019-го Рівненський міський суд частково задовольнив позов Федорчука і  визнав недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право на повагу до честі та гідності, інформацію у трьох з чотирьох публікацій. Очевидно йдеться саме про новинні матеріали. Також суд зобов’язав медіа  розмістити спростування і видалити ці матеріали. Також медіа було змушене сплатити судовий збір.

Також  газета «Рівне вечірнє» більше року є стороною у справі за позовом Анни Іванової до Андрія Федорчука. Підготовче засідання заплановане на 18 січня 2021 року.

Наразі це всі актуальні випадки позовів до медіа Рівненщини. Як бачимо, хтось отримав позов просто за висвітлення різних сторін, хтось за посилання на джерело, хтось за розслідування, а ще хтось через публікацію матеріалів дуже схожих на замовні. Сподіваюсь, суд побачить і оцініть всі обставини справедливо.

Анна Калаур, регіональна представниця ІМІ в Рівненській області. 

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Мережа медіаспостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House