Торчинюк Вадим Георгійович

Джерело
«Четверта влада»

Голова Господарського суду Рівненської області (з квітня 2014 р.). Суддя Господарського суду Рівненської області (04.2012 – 04.2014 рр.).

Біографія:

Народився у 1973 році в місті Луцьку.

07.1988 – 08.1988 – підсобний працівник Луцького електроапаратного заводу;

09.1990 – 06.1995 – студент Луцького індустріального інституту;

01.1995 – 01.2000 – головний механік, менеджер, комерційний директор Державного виробничо-комерційного підприємства «Квазар»;

У 2004 році закінчив факультет післядипломної освіти Волинського державного університету імені Лесі Українки у Луцьку.

09.2004 – 06.2009 – юрисконсульт юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП»;

У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого у Харкові.

11.2009 – 04.2012 – начальник юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радош»;

04.2012 – 04.2014 – суддя Господарського суду Рівненської області;

У квітні 2014 року на зборах суддів обраний головою Господарського суду Рівненської області. У квітні 2015 року переобраний головою суду.

Має загальний стаж роботи в галузі права понад 11 років.

Громадянин України.

Джерело: біографічна довідка Вадима Торчинюка, рішення Вищої ради юстиції. 

Доходи:

Джерело: декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011, 2012, 2013 і 2014 роки.

Нерухомість:

Серед нерухомості у Вадима Торчинюка задекларовано кілька земельних ділянок: ділянка у Луцьку площею 0,5675 га, ділянка у селі Тарасове біля Луцька – 0,6108 га та ділянка в селі Гряда Шацького району – 0,0519 га.

Крім цього, Вадим Торчинюк має квартиру у Луцьку площею 139,3 кв. м., два гаражі площами 22 та 20,4 кв. м.

Є у Вадима Торчинюка нерухомість і на окупованих Російською Федерацією територіях: в місті Алушта у Криму – «інше нерухоме майно» площею 226,3 кв. м.

Також задеклароване інше нерухоме майно площею 165,4 кв. м. у селі Гряда Шацького району на Волині.

У цьому будинку на вулиці Стрілецькій, 21 в Луцьку у 2007 році придбав квартиру з гаражем Вадим Торчинюк. У цьому ж будинку квартири отримали екс-прокурор і екс-головний міліціонер Волині

Ще 6 земельних ділянок задекларовано у членів сім’ї судді: ділянки площами 0,10 га; 25,96 га; 0,12 га; 0,0997 га; 0,0087 га; 0,08 га. Також у них зазначена квартира площею 119 кв. м.

Уся ця нерухомість задекларована протягом усіх чотирьох років (2011-2014 рр.).

Є у сім’ї Торчинюків і незадекларована нерухомість. Так, як свідчить реєстр речових прав на нерухоме майно, у жовтні 2005 року Вадим Торчинюк разом із своїми батьками приватизував квартиру площею 58,7 кв. м. у будинку на вулиці Відродження, 18 у Луцьку.

Вдалося розшукати і ще одну квартиру сім’ї Торчинюків.

За інформацією із сайту Міністерства юстиції, саме в одній із квартир у цьому будинку із червоної цегли на вулиці Герцена 17/25 у Києві і проживає нині дружина судді Наталія Торчинюк.

Ймовірно, це саме та задекларована у членів сім’ї Вадима Торчинюка квартира на 119 квадратних метрів. В мережі вартість такої трикімнатної квартири на 120 квадратів оцінюють у 300 тисяч доларів.

В цьому будинку зареєстрована Наталія Торчинюк

На жаль, інформації про цю квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає.

Так само немає інформації у реєстрі і про земельну ділянку на вулиці Космонавтів, 7, яка нібито належить Вадиму Торчинюку після скандальновідомої роздачі землі у 2001 році. Принаймні, про це у 2014 році заявляв депутат Луцької міської ради Сергій Сівак.

Нагадаємо, що у 2001 році виконком Луцької міської ради ухвалив скандальне рішення, яким вилучив з території парку імені 900-річчя Луцька земельну ділянку площею в гектар і розділив її між 9-тьма особами.

За словами Сергія Сівака, одним із цих дев’яти людей став і Вадим Георгійович Торчинюк. Нині прокуратура поступово скасовує акти про право власності на скандальну паркову землю.

У Наталії Торчинюк також не задекларована пам’ятка архітектури місцевого значення на вулиці Плитниці, 7 у Луцьку.

Два роки тому ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань» писало про занедбану пам’ятку містобудування і архітектури місцевого значення – будинок 18 століття.

Попри те, що будівля знаходиться за кілька десятків метрів від Луцького замку і за законом не підлягає приватизації, все ж вона зараз у приватній власності.

Пам`ятка, яка перебуває у власності дружини судді

Витяг з реєстру нерухомості по пам'ятці на вул. Плитниці, 7 from 4vlada

Вадим Торчинюк каже, що пам’ятка купувалася з приватних рук у власника ресторану «Корона Вітовта», розташованого на цій же вулиці, а не в держави, і не може пояснити чому її немає в декларації.

Право власності на адмінприміщення площею 353,4 кв. м. і будівлю майстерні площею 172,9 кв. м. на вулиці Плитниці, 7 біля Луцького замку зареєстроване в січні 2007 року.

Джерело: декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011, 2012, 2013 і 2014 роки, розслідування програми «Слідство.інфо».

Транспорт:

У сім’ї Торчинюків є чималенький автопарк, який дещо змінювався протягом 2011-2014 років. Нижче подана таблиця із списком автомобілів, які задекларовані у Вадима Торчинюка і членів його сім’ї із зазначенням років декларацій, в яких вони вказані.

В кожній із чотирьох оприлюднених майнових декларацій у сім’ї Торчинюків задекларовано від 11 до 13 транспортних засобів. З року в рік кілька ТЗ зникало, а інші з’являлися, проте лише за 2014 рік були задекларовані доходи від відчуження майна, витрати ж на їх придбання жодного разу не декларувалися.

Автомобіль: Рік випуску: У кого задекларовано: Річна декларація, у якій значиться майно:
Renault Kangoo 1999 Декларант 2011 р., 2012 р.
Причіп 2001 Декларант 2013 р., 2014 р.
Volkswagen Passat 2003 Декларант 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
Причіп (саморобний) 2003 Декларант 2013 р., 2014 р.
BMW X5 2004 Члени сім’ї 2011 р.
BMW X5 2006 Члени сім’ї 2012 р., 2013 р., 2014 р.
BMW 650 2006 Декларант 2011 р., 2012 р., 2013 р.
Mercedes-Benz S500 2006 Члени сім’ї 2011 р., 2012 р., 2013 р.
Mercedes-Benz E320 2007 Декларант 2011 р., 2012 р.
Mercedes-Benz 418 2007 Декларант 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
Mercedes-Benz E350 2010 Декларант 2012 р., 2013 р., 2014 р.
Квадроцикл Yamaha Grizzly 2010 Декларант 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
BMW X5 2010 Члени сім’ї 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
BMW 650 2011 Декларант 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
Mercedes-Benz G350 2011 Члени сім’ї 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2014 р.
Причіп 2011 Декларант 2013 р., 2014 р.
BMW 530 (кузов придбаний за 44 050 грн.) 2011 Декларант 2014 р.
Mercedes-Benz S500 2014 Члени сім’ї 2014 р.

Родина:

Батько – Торчинюк Георгій Миколайович, засновник і директор ТОВ «Луцькспецкомунсервіс». 

Матір – Торчинюк Людмила Василівна.

Дружина – Торчинюк Наталія Володимирівна, фізична особа-підприємець, співзасновниця луцьких ТОВ «Офісно-торговий центр», ТОВ «Фірма Любарт».

Син – Торчинюк Іван Вадимович, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дочка – Торчинюк Я. В.

Дочка – Торчинюк У. В.

Бізнес:

Вадим Торчинюк у 2010-2011 роках засвітився у скандалі навколо приміщень колишньої взуттєвої фабрики, що у Луцьку на вулиці Богдана Хмельницького, 53.

Історія цієї взуттєвої фабрики починається у 1945 році. У 60-80-тих роках фабрика співпрацювала з львівським підприємством «Прогрес», а у 1996 році вже на викупленому у держави підприємстві було створене відкрите акціонерне товариство «Луцька взуттєва фабрика».

Втім проіснувало воно недовго. Постановою Господарського суду Волинської області від 29 червня 2005 року воно було визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

По тому розпочалася ліквідація й усіх дочірніх підприємств – ДП «Взуття ЛВЗ», «Чоботар ЛВЗ» та інших. Про це йдеться в матеріалі інтернет-видання «ВолиньPost» від 1 червня 2012 року.

Самого ж майна, зокрема і приміщення, що знаходилося за адресою вул. Богдана Хмельницького, 53, фабрика позбулася у 2007 році.

Як випливає з рішення Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2007-го, згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21 квітня 2003 року й акту прийому-передачі від 1 квітня 2003 року ТзОВ «Ріелті-Сервіс» (підприємство, сфера діяльності якого – операції з нерухомим майном) передало у власність СП «Західна нафтова група» нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53.

Це були приміщення прохідної, інструментального цеху, компресорної, складів, технічне приміщення, приміщення адміністративної будівлі, цех косметичних наборів та гаражі.

Як відомо, СП «Західна нафтова група» належить до групи «Континіум» народного депутата України Степана Івахіва та померлого Ігоря Єремеєва.

Однак, як стало відомо, СП «Західна нафтова група» приміщення позбулася. У 2010 році приміщення уже було в розпорядженні ТОВ «Фірма Любарт».

Говорити про нього стали після 27 жовтня 2010 року, коли тут сталася трагедія: розбираючи стіну фабрики, загинули двоє молодих хлопців. Тоді заступник прокурора області Анатолій Хомич й повідомив, що порушена справа проти ТзОВ «Фірма Любарт».

Однак, як випливає з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2011 року за номером 4-2160/11, постанову першого заступника прокурора Луцька Біляка М.Д. про порушення кримінальної справи від 05.11.2010 року по факту порушення службовими особами ТзОВ «Фірма Любарт» вимог законодавства про охорону праці, що спричинило загибель людей, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.271 КК України скасовано.

Аргумент у суду був такий: «відсутні фактичні та достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину саме в діях службових осіб цього товариства та свідчать про реальність конкретної події злочину».

Ця постанова суду з’явилася на наступний день після того, як Комісія Вищої ради юстиції прийняла рішення, що Торчинюк Вадим Георгійович «за рівнем теоретичних знань та професійної підготовки, а також за своїми особистими та моральними якостями Торчинюк В. Г. готовий здійснювати правосуддя та може бути рекомендований на посаду судді господарського суду Рівненської області».

Свого часу ТОВ «Фірма Любарт» очолював саме Вадим Торчинюк. Він же донедавна був одним із засновників цієї фірми.

Втім, коментуючи ситуацію, у травні 2012 року, тобто коли уже був суддею, Торчинюк повідомив, що вже більше року не має до неї стосунку і працює у державній установі, пише «ВолиньPost». Зі слів засновника, у 2012 році він вже не мав жодної інформації щодо діяльності фірми.

Іншим засновником компанії разом із Вадимом Торчинюком значився колишній перший секретар Волинського обкому КПУ Іван Михайлович Лазорко, який до 2006 року входив у раду правління ТзОВ «Волиньхарчопром». У жовтні 2014 року з’явилася інформація, що Іван Лазорко помер.

Нині ТОВ «Фірма Любарт» перереєстрували на Віру Михайлівну Лазорко та дружину Вадима Торчинюка Наталію.

Віра Лазорко – матір колишнього директора ПАТ «Укртранснафта», партнера Ігоря Палиці Олександра Лазорка, який зараз перебуває у розшуку.

Саме ж підприємство «Фірма Любарт» зареєстроване на вулиці Рівненській, 89 у Луцьку. Як відомо, це – торговий центр «Імідж», власники якого – та ж сім’я Лазорків.

Вже близько року тут триває реконструкція, замовником якої є ТОВ «Три Л», засновниками якого донедавна було аж троє Лазорків: Іван Лазорко, Олександр Лазорко та Віра Лазорко.

У 2008 році Вадим Торчинюк разом із лучанином Павлом Товстенюком створили Товариство з обмеженою відповідальність «Офісно-торговий центр» і зареєстрували у Луцьку на вулиці Стуса, 1.

У 2011 році зі складу засновників цієї компанії вийшов Павло Віталійович Товстенюк, на його місці з’явився брат В’ячеслав Віталійович Товстенюк.

Вже у березні 2013 року зі складу засновників вийшов і сам Вадим Торчинюк, однак на його місці з’явилася дружина Наталія. Та бенефіціарним власником досі значиться голова Господарського суду Рівненської області.

Павло і В’ячеслав Товстенюки є молодшими братами Олександра Віталійовича Товстенюка – екс-депутата Волинської обласної ради і голови Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», кандидата в мери Луцька на місцевих виборах 2015 року.

Окрім ТОВ «Фірма Любарт» та ТОВ «Офісно-торговий центр» Вадим Торчинюк значиться засновником і ще однієї фірми – ТОВ «Комітент», яка нібито спеціалізувалася на виробництві м’ясних продуктів. Однак, із червня 2011 року компанія перебуває у стані припинення діяльності.

Зареєстрована вона за уже згаданою адресою батьків Вадима Торчинюка у квартирі будинку 18 на проспекті Відродження в Луцьку.

Тут таки зареєстроване і ТОВ «Луцькспецкомунсервіс». Його засновником і керівником значиться батько судді Георгій Миколайович. Основним видом діяльності компанії є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Майже п’ять років з 2004 до 2009-го Вадим Торчинюк пропрацював юрисконсультом у ТОВ «СМП».

Ця фірма займається оптовою торгівлею м’ясом і м’ясними продуктами і є однією з найбільших у цій галузі. Компанія входить до Агропромгрупи «Пан Курчак». Засновником та бенефіціаром ТОВ «СМП» є мультимільйонер-нардеп Сергій Мартиняк.

Цим кар’єра Вадима Торчинюка у Сергія Мартиняка не закінчилася. Пізніше понад два роки майбутній суддя пропрацював начальником юридичного відділу ТзОВ «Радош». Основним видом діяльності цієї фірми було розведення свиней.

Директором компанії був зареєстрований Павло Сінченко. З 2013 року ця фірма припинила діяльність, а її правонаступником стало нововолинське ТОВ «Віра-1».

Однак, до закриття ТОВ «Радош» належало чотирьом особам: Сергію МартинякуПавлу СінченкуВадиму Торчинюку та Олександру Ущину. Тож майбутній суддя Вадим Георгійович не лише працював на спільний із нинішнім нардепом Сергієм Мартиняком бізнес, але й був його партнером.

У 2006 році Вадим Торчинюк мав ще один бізнес – імпорт автомобільних кузовів і складання їх в Україні. 
Цей бізнес вигідний тим, що ввезення автомобілів у вигляді деталей оподатковувалося за значно нижчими тарифами, аніж імпорт складених автівок.

У Луцьку такою діяльністю займалося Товариство з обмеженою відповідальністю «Самер». Серед його засновників протягом січня-грудня 2006 року значилися Вадим Торчинюк (55%) та Олександр Ущин (45%).

За версією прокуратури, фірма займалася імпортом автомобільних кузовів, які завозилися як деталі і збиралися на Волині у готові автомобілі.

На початку серпня 2006 року проти посадових осіб цього підприємства відкрили кримінальну справу за ухилення від сплати акцизного збору у доларовому еквіваленті 660 тисяч доларів. Однак, менш ніж за місяць гучну справу закрили, а вже в грудні того ж року підприємство переписали на інших людей.

 

ЗМІ про Вадима Торчинюка:

У Луцьку хочуть повернути місту гектар роздерибаненої паркової землі (ФОТО), – «Четверта влада», 03.04.2014

«Розбірки» голови і працівників Рівненського господарського суду із журналістами (ФОТО), – «Четверта влада», 03.04.2015

Як у Рівному голів судів обирали: перешкоджання, секретність, відкритість, – «Четверта влада», 21.04.2015

«Четверта влада» судиться із суддями Господарського суду Рівненщини через перешкоджання журналістській діяльності, – «Четверта влада», 30.06.2015

Як голова рівненського госпсуду Вадим Торчинюк перешкоджав журналістам (ВІДЕО)– «Четверта влада», 06.04.2015

Суддя-мільйонер з Рівного: розслідування «історії успіху» (ВІДЕО), – «Четверта влада», 30.09.2015

Чому найбагатший голова обласного господарського суду – у Рівному: розслідування, – «Четверта влада», 02.10.2015

ФОТО: 

Сім`ї Торчинюків та Лазорків не лише мають спільний бізнес,але й дружать.Ось син Вадима Торчинюка Іван (справа) та Олександра Лазорка Ілля (зліва) навіть спільні фото у соцмережах ставлять
Син Іван часто фотографується на квадроциклах біля Луцька

ВІДЕО:

Суддя Вадим Торчинюк перешкоджає журналістам. Відео: Четверта влада Рівне 

 Сюжет «Персональний суддя» програми «Слідство.інфо» на «Громадському ТБ»

Слідкувати за матеріалами «Четвертої влади» з тегом Вадим Торчинюк

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте