Гроші на загиблих: хто у Рівному робить Алею Героїв та чому тендер виграла підставна підприємиця

Комунальне підприємство «Спецкомбінат-ритуальна служба» через «Прозорро» знайшло того, хто буде виготовляти пам’ятники загиблим захисникам України, на початку літа. На тендер прийшла лише одна учасниця: підприємиця, основна діяльність якої – здача майна в оренду. Вона запропонувала робити пам’ятники приблизно по 168 тисяч гривень за один.

Ми проаналізували тендер та дійшли висновку, що спецкомбінат прописав умови під конкретного учасника – не чужу для директора підприємства підприємицю, у якої немає аналогічного досвіду, але є договори поставки граніту з конкретних родовищ на Житомирщині. Усе вказує на те, що переможиця лише виконує  роль «тендерної прокладки», а реально на надгробках для загиблих захисників заробляють люди, які хочуть залишитися в тіні.

Алея Героїв – лише на кладовищі «Нове», іншим – компенсація

Алею Героїв роблять на кладовищі «Нове», що на вулиці Енергетиків.

Як нам повідомили в Департаменті соціальної політики Рівненської міської ради, загиблим військовослужбовцям, які поховані на інших кладовищах міста («Тинне», «Новий Двір-1» та «Басів Кут») чи у Квасилові, надгробків за цим тендером не встановлюватимуть.

Для рідних цих військовослужбовців з міського бюджету передбачили грошову компенсацію за самостійне облаштування могили. Максимальна сума відшкодування – 168 тисяч гривень. У цю вартість входить виготовлення пам'ятника, транспортування, встановлення та облаштування могили.

Спецкомбінат досвід не вимагав, але хотів підписувати акти учасникам 

13 травня 2024 року на платформі публічних закупівель «Прозорро» з’явилось оголошення спецкомбінату про закупівлю 166 послуг зі спорудження надгробків заблим Героям, тендер включає також подальший благоустрій могил. На це з бюджету передбачили 28 мільйонів гривень.

На підготовку тендерних пропозицій потенційним учасникам дали лише тиждень.

Замовника не цікавив досвід з виготовлення пам’ятників. Уповноважена особа із закупівель лише прописала, що виконавець повинен мати цех або склад, навантажувач, вантажне авто та верстати.

А також до пропозиції треба було додати акт ознайомлення з обсягом роботи, який мав би бути підписаний спецкомбінатом та завірений їхньою печаткою. Таку вимогу не лише Антимонопольний комітет вважає дискримінаційною, а й державні аудитори – незаконною. 

Адже система електронних торгів якраз покликана мінімізувати особисті зустрічі між потенційними учасниками та замовником. Замовник може не підписати акт «небажаному» учаснику, а також йому наперед стає відома кількість претендентів. І якщо учасник один і ще й у змові із замовником, тоді він може виставляти свою стартову ціну близьку до максимальної.

Саме так сталося у тендері на виготовлення пам’ятників. При очікуваній вартості у 28 мільйонів гривень «переможниця» скинула свою пропозицію лише на одну гривню 46 копійок.

Ймовірно, вона знала, що конкурентів не буде.

Експертка ГІ «За чесний тендер» Мирослава Примак каже, що якби хтось з потенційних учасників оскаржив вимогу щодо акта ознайомлення до Антимонопольного комітету, то, найвірогідніше, спецкомбінат не зміг би обґрунтувати її потребу.

– А якщо аудитори прийдуть на моніторинг, то, зважаючи на їхню практику, встановлять порушення принципів здійснення публічних закупівель: принципу відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, об’єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі, – додала експертка. – Замовник хотів бачити учасників до моменту їх розкриття на тендері. Більше того, він міг не підписати такий акт тому, кого не бажав пустити на тендер.

До слова, у торішньому тендері на спорудження 50 надгробків спецкомбінат, яким тоді керував ще Микола Володько, не вимагав ні акту, ні договорів на постачання каменю. Потрібно було надати інформацію та документи про наявність досвіду.

На тендер тоді подався один учасник – Юрій Одейчук з Костополя, у нього тоді ціна спорудження одного надгробка з подальшим благоустроєм становила 140 тисяч 119 гривень. Але договір з ним розірвали, коштів не сплачували.

Чому Юрій Одейчук не пішов на тендер в цьому році та чому з ним розірвали договір, ми намагалися запитати в нього телефоном. Але після того, як підприємець почув мету нашого дзвінка, сказав зателефонувати «завтра після обіду». Наступного дня він заблокував номер журналістки.

Камінь – з конкретних родовищ

За умовами тендеру, 166 пам’ятників мають зробити до 18 грудня 2024 року. Середня ціна спорудження надгробка разом з доставкою та монтажем і «роботами по благоустрою» – 168 тисяч гривень.

У тендерній документації спецкомбінату були технічні вимоги до пам’ятників, зокрема і затверджений ескіз. Замовник зазначив, що надгробок треба зробити з природного каменю: граніту Покостівського родовища, габро Олександрівського родовища, граніту родовища «Маславське» та/або граніту родовища «Човнівське-1».

Конкретний камінь нібито має обрати родина загиблого героя або представник. Проте він має бути ідентичний до кольору встановлених пам’ятників на Алеї Героїв – зеленуватого відтінку. А такий колір має каміння лише з маславського та човнівського родовищ.

Плита під портрет з елементами, а також лампадка та ваза повинні бути з чорного граніту.

Ідентичними мають бути також форма, спосіб гравірування та шрифт. Рідним дозволено змінювати на надгробку портрет, ім’я, дату народження та дату смерті.

Навколо пам’ятника має бути гранітна бруківка, поряд з могилою – гранітна лавка. Доріжка перед пам’ятником повинна бути з бетонної бруківки.

У тендерній документації спецкомбінат вимагав, щоб учасники подали копії договорів на поставку каменю (блоків) з конкретних родовищ: граніту (гранодіориту) з Покостівського родовища, блоків габро Олександрівського родовища, гранітних блоків родовища «Маславське» та гранітних блоків родовища «Човнівське-1».

Камінь повинен відповідати ДСТУ EN 1467:2007 «Будівельні матеріали. Камінь природний. Блоки необроблені». А учасник повинен надати радіаційні сертифікати та паспорти радіаційної якості на увесь граніт.

Чому пам’ятники мають бути виготовлені саме з граніту з вказаних родовищ, ми запитали у замовника. Також поцікавилися, хто обирав дизайн пам’ятника.

У спецкомбінаті відповіли, що ескіз, форму та елементи матеріалів пам'ятника узгодили ще у 2015 році з родинами військових, які загинули в зоні АТО. Це все погодив тодішній начальник Управління містобудування та архітектури. За даними аналітичної системи «YouControl», Анатолій Храбан.

Щоб дотримуватися концепції, пам'ятники й надалі встановлюють у тому ж вигляді та виготовляють з тих самих матеріалів.

Щодо того, чому не вимагали від учасників закупівлі підтвердження відповідного досвіду, у комунальному підприємстві відповіли, що, згідно із законодавством, вони мають право встановити лише один із кваліфікаційних критеріїв – без конкретизації.

У випадку із закупівлею на виготовлення та встановлення пам'ятників, кажуть, це була наявність в учасника торгів обладнання, матеріально-технічної бази та технологій.

Але усього цього у підприємиці, яка перемогла на торгах і яка наразі облаштовує могили загиблих захисників на «Новому», немає.

Підприємиця з Костополя

Документи на тендер подала лише ФОП Ганна Іванівна Фурман. Жінці 65 років, зареєстрована вона у Костополі. За даними з аналітичної системи «YouControl», її бізнес – це переважно здача майна в оренду.

З доданого на тендер витягу платника податків, діяльності, пов’язаної з виготовленням пам’ятників, у Ганни Фурман немає. А співвиконавців вона не планувала залучати – так вона вказала у поданій тендерній пропозиції.

До 2024 року тендерна історія Фурман коротка і не дуже вдала: у 2021 році вона підписала договір на 67 мільйонів зі Службою автомобільних доріг Рівненщини на проведення зважування великовагових транспортних засобів пересувними ваговими комплексами.

Але договір розірвали за згодою сторін. Як видно з єдиного реєстру судових рішень, у тендер втрутилась обласна прокуратура і подала до суду в інтересах Держаудитслужби на Службу автодоріг та Фурман.

У 2024 році жінка продала КП «Рівнекомсервіс» (яке тоді очолював нинішній керівник Спецкомбінату і укладав з Фурман ці договори без тендеру. – Авт.) Рівненської міської ради декілька мішків грунтовки, клею та фарби.

У 2023 році ФОП Фурман недовго була записана співвласницею ресторанного бізнесу, який веде костопільська фірма «Затишок МФГ». Її партнерами були Світлана Мрачковська та Олег Грипіч.

У Світлани Мрачковської, яка теж з Костополя, Фурман для виконання тендеру зі встановлення пам’ятників винаймає вантажний «Mercedes Benz Sprinter» та орендує приміщення цеху для виробництва меблів.

Перед оголошенням тендеру, 10 травня, Фурман укладала договір на оренду приміщення на вулиці Степанській, 119 у Костополі з Іваном Осійчуком (молодшим).

Також Осійчук надає в оренду верстати для Ганни Фурман.

Договори на постачання гранітного каменю Ганна Фурман уклала теж на початку травня.

Тобто жінка, яка не займається, згідно з даними про підприємництво, виготовленням пам’ятників, уклала договори на постачання каменю начебто випадково перед тим, як спецкомбінат оголосив тендер.

Ми намагалися поспілкуватися з Ганною Фурман щодо цього тендеру та поцікавитися, як давно вона спеціалізується на виготовленні пам'ятників, звідки й коли дізналася про закупівлю на виготовлення надгробків у Рівному.

Хотіли запитати, як так трапилося, що угоди з родовищами вона уклала до оголошення торгів, хто повідомив їй, що такий тендер планують оголосити.

Але жінка спочатку не відповідала на телефонні дзвінки. А коли одного ранку підняла слухавку, то метушливо сказала, що говорити не може, а дасть нам номер «хазяїна»:

– Зараз я вам номери дам, і ви передзвоните і поговорите… номер кх... хазяїна, хазяїна, – після цього продиктувала номер Сергія Олександровича Фурмана, свого сина.

– То ви працюєте на свого сина? – уточнила журналістка.

– Ні, ми разом співпрацюємо.

Хто, ймовірно, використав ФОП Фурман на тендері

Як ми вже писали вище, Ганна Фурман не має виду діяльності, пов’язаного з роботами з виготовлення пам’ятників. А замовник, чомусь, і не вимагав, щоб прийшли учасники з досвідом.

Це спонукало нас ретельніше перевірити зв’язки підприємиці.

Оскільки Ганна Фурман орендує матеріально-технічну базу в Івана Осійчука, ми придивились до нього краще. Чоловік активно бере участь в аукціонах щодо купівлі та оренди нерухомості через prozorro.sale.

За номером телефону Івана Осійчука, який він вказав у договорах оренди, ми вийшли на сайт «Eurogrant», на якому можна замовити виготовлення пам’ятників. Підприємство, за даними з сайту, якраз на Степанській, 119, де Фурман орендує приміщення.

На Івана Івановича Осійчука в Костополі зареєстрована фірма «Захід-Євро», в якої є вид діяльності «різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю». Підприємство 28 років тому створив батько Івана Осійчука – теж Іван Іванович Осійчук. Адреса реєстрації та ж сама – Степанська, 119.

Очевидно, саме Іван Осійчук – реальний виконавець робіт.

На запитання, чому він сам не пішов на тендер, Іван Осійчук відповів, що це – велика відповідальність, яка вимагає знання багатьох процесів, нюансів. Аргументував, що значно простіше надати в оренду обладнання тим, хто готовий виготовляти надгробки.

Чоловік сказав, що граніт з рівненських родовищ у роботі не використовує. Камінь, додав, купує на сусідній Житомирщині. Щоправда, не розкрив, з якого саме родовища.

Скільки коштує виготовлення одного пам'ятника без благоустрою, Осійчук-молодший також не відповів:

– Я не знаю, не готовий вам сказати. Розумієте, я зараз назву одну ціну, а воно буде не так. Це вам треба питати в них, тих, хто ставить.

Коли у липні цього року на кладовищі «Нове» почали підготовчі роботи із встановлення пам’ятників, у соцмережах поширили відео, як трактори їздять по могилах загиблих.

У сюжеті «Рівне-1» ситуацію коментував виконроб від підприємиці Андрій Стучинський. Чоловік з таким іменем балотувався до Костопільської міської ради від партії «Слуга народу».

Спочатку ми запитали про Андрія Стучинського в Івана Осійчука.

– Це чоловік, який керує технологічними процесами при облаштуванні могил, – відповів він.

– Ви з ним знайомі? – журналістка.

– Ну… так, – наскільки близьке це знайомство, дізнатися так і не вдалося. Співрозмовник уникав прямої відповіді та переводив тему.

Знайти номер телефону виконроба Андрія Стучинського нам не вдалося, тому ми йому написали в фейсбук-месенджері. Пояснювати будь-що щодо робіт з облаштування могил військових у Рівному він відмовився, аргументувавши, що він – працівник, а на запитання журналістів відповідає його керівництво. Коли ж ми запитали, кого саме він має на увазі та чи може поділитися контактами, чоловік відповів, що не має таких повноважень. Назвати ім’я керівника відмовився.

– Вашу керівницю звати Ганна Фурман? – перепитала журналістка.

– Так, – відповів Стучинський.

«Син-хазяїн» 

Фурман Сергій Олександрович з Костополя, ім’я якого та номер нам дала Ганна Фурман, за даними аналітичної системи «YouControl», не є ФОПом, але є співзасновником костопільського формування з охорони громадського порядку «Меч».

Перед виходом матеріалу ми знову набрали Ганну Фурман і її сина. Жінка кинула слухавку, сказавши, що все в «Прозоро».

А Сергій Фурман на наше запитання, чи правильно ми розуміємо, що пам’ятники виготовляє Іван Осійчук, а встановлює Андрій Стучинський, сказав, що сам все робить і говорити не має часу. Після цього просто поклав слухавку.

Осійчук визнав, що алею робить він

Щоб перевірити, хто ж є фактичним підрядником з облаштування Алеї Героїв у Рівному, ми вирішили піти іншим шляхом: представилися родичами загиблого військового й зателефонували за номером Івана Осійчука, щоб замовити пам'ятник. Обрали на сайті його фірми виріб, візуально схожий на ті, які замовив спецкомбінат, і просили зорієнтувати у ціні.

На це чоловік відповів, що наразі вони роблять Алею Героїв на кладовищі у Рівному:

– Ціна, якщо не помиляюся, 180 тисяч. Ми не перекупи – все робимо з нуля. Товщина плити – не шість сантиметрів, а десять. Це масивний, здоровенний, гарний пам'ятник. Ви у Рівному буваєте? Ми на «Молодіжному» (кладовищі «Нове». – Авт.) зараз робимо алею. Ставимо 150 таких пам'ятників. Якщо там будете, можете заїхати подивитися, які там деталі. У вартість входить абсолютно все: встановлення, виготовлення, лавка, 30 сантиметрів бруківки навколо могили, доставка – пам'ятник «під ключ».

Підприємець також сказав, що для виготовлення цих надгробків використовує камінь «зеленкуватого» кольору, який купує на Житомирщині.

Костопільський базальт, каже, для таких робіт не підходить, бо м'якший, має мікротріщини, які з часом стають видимими візуально, а також можуть лопнути. Бруківку, якою вимощують територію довкола могили, також роблять на цьому «підприємстві», додав чоловік.

– Ми робимо й з базальту, вони дешевші. От зараз хлопці везуть встановлювати, але я б не рекомендував. Тим паче для таких поховань.

Для чого «прокладка» на тендері

Ми запитали у керівниці ГІ «За чесний тендер» Мирослави Примак, чому на закупівлях можуть використовувати «підставну» людину чи, як ще називають, «прокладку», «фунта».

– Це вигідно тим, що реальний «бенефіціар» тендеру сам ніде не фігурує офіційно, тобто можна привласнити гроші, неякісно виконати роботи і не понести юридичної відповідальності. Взагалі мети заведення «прокладки» на тендер дві: уникнути відповідальності у разі розтрати коштів або ж з реальним бенефіціаром щось не так, і він не може показатись на тендері. Наприклад, пов'язаний із замовником, раніше притягувався до відповідальності, не відповідає кваліфікаційним вимогам і так далі.

Граніт з Житомирщини, що 10 років тому добували росіяни

І насамкінець цікавий факт. Покостівське, Олександрівське, Маславське та Човнівське родовища, камінь з якого спецкомбінат дозволив використати для пам'ятників, розташовані на території Житомирської області.

Дві фірми, за даними аналітичної системи «YouControl», з якими Ганна Фурман уклала договори на постачання каменю, раніше належали росіянам: ПП «МТ Гран», що добуває камінь у Човнівському родовищі, та ТзОВ «Літос» – в Олександрівському родовищі.

До 2017 року власником ПП «МТ Гран» був Юрій Брагінєц із Санкт-Петербурга. Особа з таким іменем у росії вважається мільярдером, займається переважно сільськогосподарським бізнесом та будівництвом.

У ТзОВ «Літос» власником до 2015 року, за даними «YouControl», був росіянин Вадім Махотін.

Зараз власником цих компаній записаний підприємець з Житомирщини Володимир Сухенко, який має у власності або керує десятком фірм.

Про колишніх російських власників ми намагалися розпитати безпосередньо в самого бізнесмена. Але почувши запитання про те, як «кам'яний» бізнес перейшов від росіян до нього та чи впливають попередні власники на діяльність компаній зараз, Володимир підвищив тон й став відповідати в доволі грубій формі. Було помітно, що запитання його «зачепили»:

– Я не вважаю за потрібне взагалі на цю тему з вами розмовляти, тому що вас це не стосується взагалі ніяким чином! Яка різниця, що там було понад 10 років тому? І те, що ви хочете зараз написати, немає взагалі потреби розписувати, хто там коли був власником.

– То росіяни вже не причетні до цих фірм? Вони не мають стосунку до родовищ? – продовжую запитувати.

– Я не буду коментувати в телефонному режимі, не розуміючи, з ким я говорю. Тому або робіть офіційний запит від офіційних структур, й ми надамо відповідь, або на цьому наш діалог завершений.

– Гаразд, куди надіслати запит? – уточнюємо.

– Ви будете надсилати як хто? Як журналісти? Ви не отримаєте відповіді… Це не офіційна установа, ми не зобов'язані відповідать, – відрізав Сухенко

Матеріал підготовлений в рамках проєкту РЦСП «Розширення можливостей місцевих громад для реалізації антикорупційної політики», за фінансової підтримки National Endowment for Democracy.

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 20 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693