«Я по бабах не хадок»: кримінальна історія Радивилівського начальника ТЦК та СП

Нагороджений церковним орденом, відзнакою Президента і нагородами Міністра оборони, судимий за трьома кримінальними статтями через позбавлення волі і побиття поліцейських, обвинувачений за п’янки під час служби. Це коротко про колишнього розвідника, а нині начальника ТЦК та СП у місті Радивилові. Він відверто спілкується і каже, що ні про що не жалкує, хіба що про те, що «мало їх віддубасив».

Подробиці історії читайте в нашому розслідуванні.

Виклик на спробу п’яного зґвалтування

8 січня 2016 року. Село Трьохізбенка на Луганщині, в годині їзди від Лисичанська. Триває «війна на три букви» – АТО.

Трьохізбенка тоді була прифронтовою територією і межувала з окупованими територіями так званої «ЛНР». Тому там розмістили для виконання завдань 130 окремий розвідувальний батальйон з Рівненщини.

Близько шостої години вечора до поліцейських, які несли службу в Трьохізбенці, прибігла жінка і повідомила, що в сусідньому будинку її сусідку намагаються зґвалтувати військові.

У формі, бронежилетах і зі зброєю троє поліцейських побігли до сусідньої багатоповерхівки, куди вказала свідка.

Коли добігли і зайшли в квартиру – побачили, що двоє п’яних військових б’ються з молодою жінкою і її батьком (за іншою версією дядьком). На столі стояла недопита пляшка горілки.

Поліцейські всіх розборонили, забрали у військових ножі і вивели їх з будинку.

Військові виявилися офіцерами 130-го окремого розвідувального батальйону. Командир 2-ї розвідувальної роти вогневої підтримки майор Юрій Ковалюк та його підлеглий – командир 3-го розвідвзводу цієї ж роти старший лейтенант Сергій Аврам.

Захоплення поліцейських

Майор Юрій Ковалюк одразу викликав своїх підлеглих і 15 військових прибули до будинку.

Командир наказав їм затримати поліцейських, забрати в них зброю і закрити в підвалі, який знаходився на території, де дислокувалася військова частина – польова пошта В0798.

Військові так і зробили. Поліцейських побили, стяжками стягнули руки і закинули в кімнаті, де й далі з них знущалися і обзивали сєпарами. Ці поліцейські, у свій час, вийшли з окупованого Луганська й залишилися на той час вірні присязі. Таких військові називали ще «бездомними мєнтами».

Військові знущалися зі зв’язаних поліцейських і залякували їх.

Майор Ковалюк взяв сувенірну японську катану «Якудза» і, махаючи нею, погрожував поліцейському зітнути голову.

Того ж поліцейського майор вивів на вулицю і пригрозив, що зараз виженуть бойову машину піхоти, прив’яжуть до неї затриманого і тягатимуть вулицею.

Один з поліцейських мав схований у халяві берців телефон, який військові не знайшли під час обшуку. Тож він набрав 102 і повідомив що трапилося.

Так про інцидент дізналися в Головному управління поліції у Луганський області і на місце події виїхали бійці нового спецпідрозділу реформованої поліції КОРД та бійці батальйону патрульної поліції особливого призначення «Луганськ-1».

Коли про виїзд спецпризначенців дізнався майор Ковалюк – скомандував поставити на в’їзді БМП та розстрілювати всі автівки, що під’їдуть.

Потім один з генералів зателефонував п’яному майору Ковалюку і попросив, щоб той «не робив поганих речей».

Зрештою бійці КОРДу і батальйону «Луганськ-1» визволили поліцейських. Кажуть, що до вирішення цієї ситуації підключався сам міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Пізніше на місце події приїхав військовий прокурор та відкрив кримінальне провадження за трьома статтями Кримінального кодексу.

Всіх учасників опитали і освідували на сп’яніння. Поліцейські були тверезі, а майор і його підлеглий старший лейтенант – в стані алкогольного сп'яніння.

Майор Ковалюк погрожував всім учасникам розстрілом. Публічно, при військовому прокурорі, при полковниках і генералах, які приїхали туди вночі.

Цю історію ми розповіли зі слів джерел з органів правопорядку, які або розслідували, або були очевидцями цих подій, а також окремі епізоди уточнювали з вироку суду та в самого військового Юрія Ковалюка.

Нижче читайте детальніше хто такий Юрій Ковалюк і чим закінчилося для нього кримінальне провадження. А також про долю потерпілих поліцейських.

Нам також вдалося відверто поспілкуватися з тепер вже підполковником Ковалюком. Якщо ви чоловік від 25 до 60 років і не маєте відстрочки, то наразі він має можливість мобілізувати вас на велику війну.

Церковний орден та бойові нагороди

Командир другої розвідувальної роти 130 окремого розвідувального батальйону у 2016 році майор Юрій (Лис) Ковалюк із 15 січня 2025 року очолив Другий відділ Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місті Радивилів у званні підполковника.

Про його бойовий досвід на сайті Радивилівської міської ради написали таке:

«Його бойовий шлях розпочався ще у 2014 році під час першої хвилі мобілізації, коли він у складі 8-го армійського корпусу брав участь у боях за Іловайськ та Савур-Могилу.

Надалі командував розвідувальною ротою, з якою за півторарічний термін пройшов бої за Станицю Луганську, Трьохізбенку, Світлодарську Дугу під час АТО. Далі понад пів року був командиром роти вогневої підтримки, з якою виконували бойові завдання на Авдіївському напрямку, та командиром командно-розвідувального пункту.

Після повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року очолював батальйони Сил територіальної оборони, проходячи з підрозділами гарячі точки – Бахмут, Куп’янськ, Сумщину. Особовий склад під командуванням Юрія Ковалюка брав участь у Курській операції».

На сайті Радивилівської міської ради також розповіли, що Юрій Ковалюк отримав відзнаку Президента України «За оборону України» та церковний орден Святого Юрія Переможця, який вручив особисто Блаженніший митрополит Епіфаній.

«Отримав за бойові заслуги також і нагороди від Міністра оборони України, керівництва Головного Управління Розвідки, командувачів угрупувань та родів військ ЗСУ» – додали на сайті.

На сайті Радивилівської міської ради також вказали чому Юрія Ковалюка перевели із посади бойового командира на посаду начальника ТЦК та СП:

«За заключенням військово-лікарської комісії Юрій Іванович був визнаний придатний з певними обмеженнями, що передбачає службу в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, в підрозділах забезпечення. Це стало підставою для його подальшого призначення на теперішню посаду».

«Бійці його роти ох**вші тоді були»

Повернімося до подій 2016-го року у Трьохізбенці.

Про цю історію ми дізналися після призначення Юрія Ковалюка на посаду начальника Другого відділу Дубенського ТЦК та СП.

Військовий, який теж в той час був у Трьохізбенці написав, що «Бійці його роти ох**вші тоді були. Суть в тому, що на цій посаді Лис скоро собі віллу на березі Атлантичного океану купить».

Справа про знущання над поліцейськими потрапила до Новоайдарського районного суду Луганської області.

У справі немає згадки про замах на зґвалтування, є лише про те, що потерпіла пила з двома військовими і ще однією жінкою, а потім попросила їх забиратися і після цього виник конфлікт в час якого потерпіла голосно кричала.

Ухвали по цій справі ми знайшли на аналітичній платформі YouControl, але в ухвали були без конкретики, а вироку не було. В Єдиному реєстрі судових справ ця справа закрита.

На наш запит, Державне підприємство «Інформаційні судові системи» пояснило, що загальний доступ обмежено «в цілях запобігання загрози життю та здоров’ю суддів і учасників судового процесу, на підставі відповідного доручення Державної судової адміністрації України».

В пресслужбі судової адміністрації нам сказали, що це від Новоайдарського районного суду була ініціатива, щоб справа була у закритому доступі.

Нам допомогло те, що на платформі YouControl був перелік всіх свідків і потерпілих. Нам вдалося поспілкуватися і почути повну історію від джерел, які просили не розкривати їхні імена.

Крім цього, двоє джерел із органів правопорядку стверджують, що Юрій Ковалюк причетний до мародерства у Трьохізбенці.

– Там, де вони мешкали, крайня вулиця біля лісу, всі будинки, які там залишились і гаражі, вони їх розмародерили, – говорить джерело з органів правопорядку. – Вони технікою виривали там двері, ворота, відчиняли ці гаражі і брали все, що їм потрібно. Хай люди не думають, що ті, хто приїжджали захищати Луганщину, це всі бойові побратими і герої. Так, були ті, що віддали життя – це герої, а були ті, хто займався такими справами як Юрій.

Зрештою нам вдалося роздобути першу і дві останні сторінки вироку, який Новоайдарський районний суд виніс 21 листопада 2017 року (набув чинності 21 грудня 2017 року). На час вироку Юрію Ковалюку було 49 років.

Засудили за трьома статтями

Виніс вирок Новоайдарський районний суд Луганської області, у складі головуючої судді Іванової Олени Миколаївни, Любодюка Василя Анатолійовича, Мартинюка Віталія Борисовича.

Суд встановив, що 47-річний майор Юрій Ковалюк, який має базову вищу освіту, одружений, має на утриманні дитину, разом із 31-річним старшим лейтенантом Сергієм Аврамом прийшли нетверезі в квартиру дівчини «з метою встановлення осіб, причетних до діяльності терористичних угрупувань, а також для вживання спиртних напоїв».

Крім власниці квартири, була ще одна дівчина і вони всі разом випивали. В якийсь момент власниця квартири попросила всіх піти з її дому, після чого виник конфлікт між двома військовими і власницею квартири. Дівчина почала голосно кричати і просити про допомогу.

Але, як ми вже згадували вище, поліцейських покликали через замах на зґвалтування. Нам це підтвердили троє джерел, які були тоді в Трьохізбенці.

Суд визнав винним Юрія Ковалюка за трьома статтями Кримінального кодексу України і присудив:

• за частиною 2 статті 342 – опір поліцейським, під час виконання ними службових обов'язків – два роки позбавлення волі;

• за частиною 2 статті 146 – незаконне позбавлення волі або викрадення за обтяжуючих обставин – чотири роки позбавлення волі;

• за частиною 2 статті 345 – умисне заподіяння поліцейським, які при виконанні, побоїв, легкої або середньої тяжкості тілесні ушкоджень – три роки позбавлення волі.

Якби це було в США, то злочинець сів би на 9 років (2+4+3). Але ми в Україні. За статтею 70 Кримінального кодексу України, при сукупності злочинів, менш суворий поглинає більш суворий, тому Ковалюку присудили тільки чотири роки позбавлення волі.

А оскільки суд в Україні гуманний, то врахував, що Ковалюк «вину визнав, висловив жаль з приводу вчиненого, добровільно відшкодував потерпілим матеріальні збитки та моральну шкоду, попросив вибачення...». І звільнив його від покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України – звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За умови якщо він протягом двох років не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Додатково поклали на нього обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Як кажуть наші джерела, Юрій Ковалюк просив, щоб його не позбавляли волі, бо він далі хотів бути військовим командиром і його побратими на той час вже стояли в Часовому Яру.

Також суд присудив стягнути з Ковалюка на користь держави 1 тисячу 938 гривень за проведені судово-балістичні експертизи.

Зв’язатися із дівчиною і її батьком нам не вдалося. Наші джерела кажуть, що вони знаходяться на окупованій території.

Двоє з трьох постраждалих поліцейських досі працюють в органах правопорядку в Україні. Третій – старший лейтенант поліції Євген Подройко 1991 року народження, 6 березня 2022 року перейшов на бік окупантів і став співробітником «народної міліції “ЛНР”». Як кажуть наші джерела, його там піймали на хабарі і посадили.

5 березня 2022 року прокурори Луганської обласної прокуратури зареєстрували кримінальне провадження за фактами державної зради стосовно голови Новоайдарського районного суду Іванової Олени Миколаївни (головуючої у справі Ковалюка) та восьми поліцейських Новоайдарського відділу поліції, які перейшли на бік російських окупантів.

Ще три судові справи Ковалюка

Ми знайшли, ще три судові справи про адміністративні правопорушення Юрія Ковалюка. Справи за 2023 – початок 2024 року. Дві справи вів Кролевецький районний суд, ще одну – Ямпільський районний Сумської області.

Справи стосуються: 

• перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп’яніння на території військової частини; 

• недбалого ставлення до військової служби;

• розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.

Справа щодо перебування п’яним на території військової частини відкрита і постанову суду можна почитати. Ковалюк тоді був командиром батальйону територіальної оборони.

Коли приїхала за викликом, на місце тимчасового базування частини, Військова служба правопорядку, то виявила в Юрія Ковалюка ознаки алкогольного сп’яніння. Вони доставили його до Кролевецької лікарні, щоб підтвердити чи спорстувати це. Лікарі надали висновок, що він таки п’яний. Але його не визнали винним, через «відсутність складу адміністративного правопорушення».

З тексту ухвали можна зробити висновок, що винуватість не довели, через недоліки у складеному протоколі. Також адвокат Ковалюка повідомив, що командир на той час не був при виконанні, бо був звільнений від служби через хворобу.

До двох інших справ закритий доступ. В державному реєстрі судових справ вказано, що справи не оприлюднені згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» – розгляд справи, або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні.

«Військові прокурори – це суки кончені»

Нам вдалося поспілкуватися з начальником Другого відділу Дубенського районного ТЦК та СП у місті Радивилів підполковником Юрієм Ковалюком і щодо його криміналу, і щодо адміністративних правопорушень. Розмова вийшла довга, Ковалюк розповів і свою версію подій.

Ось що Юрій Ковалюк пригадує про свою кримінальну справу:

– Це 2016 рік. Розвідбат стояв у Кряківці, біля Трьохізбенки. Мені контррозвідники скинули фотографію, що в Кряковкє сєпари приходили, батько з племінником святкували Новий рік. Ми відпрацьовували цю сім'ю.

Місцеві там почали мутузитися, прибігли поліцейські, а я і командир взвода були без зброї. Прибігли поліцейські, я їм показав посвідчення, що я офіцер і що ми відпрацьовуємо. І вони вирішили показати свою владу: взяли нас під варту із застосуванням зброї. Прийшли мої. Я їм (поліцейським. – Авт.) просто пару лящів дав, полякав. Але ж Аваков взяв це питання на контроль. Рік суди, рік слідство. І дали мені чотири роки позбавлення волі з іспитовим терміном два роки.

Я з тим терміном дальше служив, воював. Відходив умовний термін і якраз дали мені групу, я сказав: «Ідіть ви всі в жопу, служіть самі». Зараз от мені за Бахмут міністр оборони вручив нагородну зброю, я до сих пір не можу оформити на неї дозвіл. Хоч є довідка в «Дії» про погашену судимість.

– А чому у справі є стаття про незаконне позбавлення волі або викрадення? – Журналістка.

– Ну, ми їх тримали приблизно півтори-дві години в себе. Вийшло їхнє керівництво, вийшло моє керівництво і ми їх відпустили. У них даже претензій до мене не було, просто хотіли заробити грошей.

– Тобто заробити грошей, що ви маєте на увазі?

– Ну я вже перед самим судом заплатив кожному по тисячі доларів.

– За що? Щоб вони не мали претензій? 

– Да, щоб вони не мали претензій, бо вони там почали. Один почав говорити: «В мене на цій почві там дитина захворіла», а другий: «Я почав сам хворіти». Короче, я так думаю, що вони зараз воюють на тій стороні, «доблісна і мужествєнна».

Після цього ми розповіли, що чули ще дві версії цієї історії і стали перепитувати по конкретних фактах. Спершу озвучили, що поліцію покликали через замах на згвалтування дівчини.

– Не було такого, по-перше, ви бачили ту дівчину? Скажу вам відразу, у дівчини до нас претензій вообще ніяких не було. Вона просто істєрічка, вона вибігла з квартири. Це в неї на квартирі було, там був її дядько і її брат.

– Може батько, а не дядько?

– Ні, дядько. Це був її дядько і її брат. Брат, він не такий-то гавноїд, він намагався в ЗСУ, а його за станом здоров'я не взяли, він пішов на ту сторону воювати. От. На судах навіть не було по цьому (мається на увазі, що не було про згвалтування. – Авт.). Сказати вам більше, я по бабах не хадок. 34 роки я живу з одною дружиною.

– Казали, що ви наказали своїм підлеглим затримати поліцейських, забрати в них зброю і закрити.

– Ні, дивіться, я вам поясню цей виклик моїх підлеглих. Там же ж пробивали і телефони. На суді мені задали питання: «А чого ви взяли всю вину на себе? Чому ви вигородили Аврама?». Ну, це мій командир взводу. Як вияснилось, він в якомусь четвертому чи п'ятому коліні, родич моєї дружини. Я взяв на себе всю провину.

А якщо взяти, то 80% провини було його. І на суді, мене судив колегіальний суд, і голова суду лояльно віднеслася і вона мені після суда сказала, каже: «А чого ви вигородили цього, чого ви все вину на себе взяли, і чого ви признали свою вину, хоч тут справа була виграшна?». Кажу, я вже замучився їздити на суди, на слідство, вивозить гроші. Я в борги заліз бешені, що дай дороги.

Перший адвокат в мене була волонтерка київська – істеричка. Потім мені самі прокурори дали контакти бувшого прокурора Кремінної. Ваня – такий хороший мужик. От він мене там витягував.

Взяти, військових прокурорів – це суки кончені. В мене такий обвинувач був, нехороший прокурор. Потім він тоже попав десь на шпальту. Я пішов на угоду з прокурорами. Там в мене ще четверта стаття була: незаконне заволодіння зброєю із застосуванням зброї. Та здається від семи до 14 років. Це сама серйозна стаття. Ну і я пішов на угоду і на що вийшли, на те й вийшли.

«Хто тут главний? Ми чи менти?»

– Як ви ставились до тих поліцейських під час затримання?

– Звісно, я їх полякав, я не буду це приховувати.

– Нам розповідали що били і автоматом, і руками.

– Було зовсім по-іншому. Вони, коли нас супроводжували в цьому під’їзді, вони ударили мого Аврама. І Аврам свідчив, просто на той час командир батальйону, Коля Капінос, заборонив нам писати зустрічні заяви. Нас же ж приїхали брати там спецназ ВСП, спецназ МВД, «Луганськ-1», а це патріот Сєдой, командир, що загинув (пізніше), Героя України получив. Ми з ним друзі були, потім були в мене, як ротації були, він мені допомагав інформацією.

І вони приїхали нас брати близько десяти машин. Я вигнав дві БМП: одна перед колонной, друга за колонной. Вони повтікали всі. Наше воєнне командування на той час кричало: «Ой, молодець, майор, там, показав мєнтам». А потім як почалось кримінальне провадження, мої друзі військові сказали, що генерали сказали, що «ми за майора тут мазу тянуть не будемо».

– Про БМП. На розповіли, що ви надали команду вигнати бойову техніку на виїзд з помешкання та розстрілювати всі машини на ураження. То так було?

– Там ні одної машини не було розстріляно нічого. Більше ніхто не постраждав, крім цих поліцейських. І тілесні ушкодження у них були там шишечка на голові, синячок на попі. Легкі тілесні ушкодження. Це розумієте, як людина лазить по техніці, то у кожного є такі тілесні ушкодження. Ну, просто діло принципу, менти рішили наказать воєнних. І після того я на всіх нарадах задавав риторичне питання командувачам: «Хто тут главний? Ми чи менти?».

– За цей місяць, – відійшов від теми Юрій Ковалюк, – ми (Радивилівський ТЦК та СП. – Ред) призвали 25 чоловік. Нацполіція нам надала десять, хоча у них більше повноважень для цього. Якщо, наприклад, взяти, Рівненський район, я проводив аналіз, Нацполіція поставила 71%. А у нас навіть там відсотків 30. Ну, є різниця. Ліниві у нас менти. Вони тільки ходять просять того відмазати чи того відмазати.

«Жалію, що не сильніше їх віддубасив»

– «Коли відкрили кримінальне провадження, командир погрожував всім учасникам розстрілом. Публічно, при військовому прокурорі, при полковниках і генералах, які приїхали негайно туди вночі». Що ви скажете про це?

– Може було таке, я не не пам'ятаю. Ну, я можу таке ляпнути. Такий я є. Я можу у вухо там дати. Наприклад, я за своє життя ні одного бійця за п'янку не позбавив премії, бо в мене інші принципи. Це я наказую його сім'ю. Мені простіше йому ляща батьківського дати, і він зрозуміє. Наприклад, говноєда, я ніколи кулаком не ударю. Я йому дам ляпаса, щоб він знав, що він говноєд, що він не мужик, а тряпка, баба.

Зараз наш обласний військовий (Начальник обласного ТЦК та СП. – Ред) лупашить догани. Що мав я 38 тисяч гривень получать, а получаю 26 тисяч. На рахунок цього питання, на мене цей Сєдой, покійний, командир батальйону «Луганськ-1» обідився тоді. Буду відвертий, не буду підбирати слово, бо я його тоді послав нах*й. Він був полковником, а я майором.

– Повідомили також, що ви грозились зітнути голову японською катаною одному з поліцейських.

– Вони були в тій кімнаті, де в мене висіла сувенірна шабля, мені її на день народження подарували. Вона не заточена була, висіла на стіні. От вони побачили і почали роздувати, що він нам хотів відрубати голову. Ну ту шаблю не арештувало слідство. Більше вам скажу, вони говорили, що я їх хотів закопать у мусорній ямі, що я їх виводив в туалет розстрілювати. Таке на суді в обвинуваченні було.

Там саме пояснення поліцейських треба було прочитати. Здоровий дядько прийшов в дитячий садок, зняв ремень, всіх набив, всіх налякав. Звісно, їм поставили завдання посадити мене, покарати.

– Також казали, що ви наказали вигнати БМП і тягти ним поліцейського.

– Да, це було. Ми з ним вийшли покурити.

На звинувачення у мародерстві Юрій Ковалюк відреагував так:

– Ми заїхали і там зайняли один будинок з дозволу голови цього ОТГ. Ми в нього запитали, там якщо якісь матеріали, меблі можна брати? Так, каже, тут ніхто не живе, можете в любому будинку брати. Там да, солдати щось взяли, але ми повернули.

Навіть одна жінка прийшла, їй повернули речі. Я в неї запитав, чи вам все, повернули. Вона сказала, що все. І в мене солдат «Ямаха» позивний, він десь за каміном знайшов резиновий фалоімітатор. Він каже до неї: це ваше? Вона така: ні-ні, не моє. Каже: це ж у вас в хаті було.

Ну такого як мародерства, до нас претензій ніяких не було. Ну, просто там специфічні є люди в тому регіоні, розумієте? Ми вже їм як кіста в горлі стояли.

Вам не говорили те, що ми там приїжджали надавали медичну допомогу, дітей вивозили, даже допомагали тим, у кого там рідні воювали проти нас. Продукти, тушонку давали. В дитячий садок привозили цукор, муку, те, що солдати не їли. Ми скидались купляли. Такого вам не розказували?

Відверто вам сказати, за те, що я в житті зробив – ні за що не жалкую. Це треба було зробити, просто-напросто. У мене, знаєте, такий вік уже, коли людина не дивиться вперед, що треба зробити, а оглядується назад, що вона зробила.

Я сам аналізую свої вчинки і сам собі даю оцінку за них. Є, звісно, пару таких вчинків, за які мені соромно, але наприклад, за цю кримінальну справу, я тільки жалію, що не сильніше їх віддубасив. Вони ж, напевно, теж уже на тій стороні воюють.

Чуть-чуть випили і заїлися із ССОшниками

Також ми розпитали про адміністративні правопорушення.

Спочатку Юрій Ковалюк розповів про те, що адміністративна справа щодо службової недбалості стосувалася Бахмута, додав, що в нього є схожа справа по Куп’янську, але її нам не підтягнуло, ні в судовому реєстрі, ні в YouControl.

– Адмінки в мене по тому, що людей в Бахмуті не хотів ложити. Там по Куп'янську тоже. В Бахмуті розбомбили в мене батальйон, я остатки вивів, щоб не ложити до кінця батальйон. Мене врятувало, що Сирський влупив мені попередження про неповну службову відповідність. Після другого такого попередження мене мали зняти з посади, але не зняли, заступився Залужний і міністр оборони нагородив нагородною зброєю. Ну визнали мої дії правильними.

Додав, що має два таких попредження про службову невідповідність: за Бахмут і Куп’янськ.

– І друге в мене в Куп’янську. Ми пішли під 14-ту бригаду і нас приєднали до механізованого батальйону, а бойового розпорядження не дали, то я без нього не став заводити людей.

Про адміністративні справу про перебування в алкогольному сп’янінні на території військової частини:

– Це було на Сумщині. В не службовий час, це день народження було в когось з підлеглих і запросили там ну чуть-чуть випили і заїлись з ССОшниками (бійці Сил спеціальних операцій. – Ред). В принципі, алкогольне сп'яніння було 0,08 проміле. ССОшники пішли на принцип.

Про адміністративку, через вживання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів психотропних речовин або їх аналогів розповів небагато:

– Я не помню, – ухилився Юрій Ковалюк, – Ага, що ж там було? А та там взагалі щось нуль нуль нуль проміле було. Ми в суді довели, що я ж зараз сиджу постійно на ліках, що це вплив ліків. В мене обидві ці справи виграшні.

– А про недбале ставлення до військової служби?

– Теж виграшна.

Дивіться також: «Брєд сивої кобили»: про колишнього начальника Рівненського міського ТЦК та СП поширили неправдиву інформацію

---

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали Сили оборони і хочете підтримати рівненських журналістів-розслідувачів будь-якою сумою:

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.