«Місце торгу та корупції»: розслідування про роботу медико-соціальних експертних комісій

Над фільмом працювали Інна Білецька, Дмитро Бондар, Алла Садовник, Олександр Стратонов

«Помилка 83: Чому платять за встановлення інвалідності» – це фільм команди розслідувачів «Суспільного» про корумповану систему заробляння на людях з інвалідністю. Про відсутність справедливого покарання для хабарників та подальшої роботи корумпованого конвеєра.

Щоб отримати повноцінне враження від цього розслідування – радимо подивитися фільм. В першу чергу народним депутатам і президенту.

Для тих, хто віддає перевагу тексту, переповідаємо історії героїв фільму, які зіштовхнулися із корупцією та несправедливістю як від лікарів так і від держави.

– Я був підприємцем, є на селах така професія – пічник. Обслуговував 16 сіл в Глобинському районі Полтавщини. Зарплата в мене була непогана. Жив я на той час дуже добре, – каже Олександр Пиріг.

Зараз чоловіку 50 років. Чотири роки тому він поїхав платити за «комуналку» у сусіднє селище, бо у Кагамлику, де він мешкає, немає пошти.

– Так сталося, що назустріч мені виїхав «Жигуль». Сталася аварія, і я опинився в лікарні. Дуже великі травми були, я був весь поламаний. Всі нутрощі полопались, очі були обпечені. Стан тяжкий, я дуже довго був без пам'яті. Довго лежав, мене там збирали, зшивали до купи, – згадує чоловік.

Олександр потрапив у ДТП, в результаті чого отримав дуже тяжкі травми. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Олександр каже, що коли його виписали з лікарні, то не міг ходити і сам піднятися на ліжку.

– Коли я виписався, то стало питання, що я інвалід, треба щось робити, – розповідає житель Полтавщини.

Шлях до соціальних виплат «лежить» через МСЕК

Щоб отримати інвалідність, людям, які отримали травми або тяжко хворіють, доводиться зустрітися з медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).

Система МСЕКів прийшла на зміну радянській системі лікарсько-трудових комісій у 1992 році, коли вийшла постанова №83.

Зараз в Україні діє 363 медико-соціальні експертні комісії. В них працює близько 2000 людей, більшість з них – лікарі. Державі робота МСЕКів коштує близько 160 мільйонів гривень на рік, але це не всі гроші, які «тримають» систему на плаву.

У МСЕК люди йдуть за довідкою, хоча основна задача комісії – реабілітація людей з інвалідністю. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

У МСЕК українці ідуть по довідку, яка є запорукою гарантій від держави.

В Україні станом на кінець 2019 року інвалідність мали понад 2 мільйони 700 тисяч людей. Люди з інвалідністю мають пільги на проїзд, право на обслуговування поза чергою, безоплатне отримання ліків, засобів реабілітації, отримують соцдопомогу та пенсії. Пільги та розмір допомоги залежать від групи інвалідності.

Ще з радянських часів зберігається поділ на 3 групи, саме їх визначають члени МСЕКів.

III групу інвалідності встановлюють людям, які мають невисоку втрату працездатності. Вони можуть працювати, проте через стан здоров'я потребують соціального захисту та допомоги.

II групу встановлюють людям, які мають травму або захворювання, що суттєво впливає на їх життя та працю, проте вони не втратили здатність до самообслуговування.

I групу встановлюють тим, хто не може обходитися без сторонньої допомоги у повсякденному житті.

I група поділяється на підкатегорії:

  • А – постійна потреба у допомозі;
  • Б – коли хворі частково можуть обходитись без допомоги.

15 тисяч гривень за III групу інвалідності

Оформляти інвалідність Олександру Пирогу взялися його син та сестра дружини. Вони збирали довідки, знімки та висновки лікарів.

Олександр намагався отримати довідку, що має інвалідність, але натомість з нього стали вимагати гроші. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Але у МСЕКу з Олександра стали вимагати гроші, щоб вирішити справу «без нервів».

Встановити інвалідність Олександру Пирогу повинна була Кременчуцька міжрайонна МСЕК. Очолював її на той час лікар-невролог Руслан Серажим.

– Там був такий Микола Миколайович, сам глобинський. Ввічливий дядечко, він вас і на руках понесе, тільки йому гроші заплати. Він на листочку написав і синові дав, що таку суму треба, щоб заплатили. Пожиттєво, мабуть, він тоді сказав, що це до 30 тисяч гривень. Якщо на 3 роки, то 15 тисяч. Я був з цим не згоден, тому що я не здорова людина, щоб платити гроші за те, що мені дають групу, – згадує Олександр.

Справа Олександра Пирога закінчилася того ж року, коли і розпочалася. Після пропозиції заплатити хабар сім'я вирішила звернутись у поліцію.

Чоловік каже, що коли був лежачий, то за III групу просили 15 тисяч. Але чоловіку дали I групу, то працівник МСЕКу просив доплатити ще 5 тисяч.

Але доплатити гроші Олександр не встиг, бо працівника МСЕКу затримала поліція. Одночасно затримали і голову Кременчуцької МСЕК з 15 тисячами гривень, які передав посередник від сім'ї Пирогів.

Прокурор Полтавської обласної прокуратури Антон Гомля каже, що посадова особа Кременчуцької МСЕК з адвокатом звернулися з заявою про визнання вини та проханням укласти угоду про визнання винуватості, враховуючи те, що він надає всю інформацію про вчинення злочину.

За його словами, вироком суду цю угоду було затверджено і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 тисяч 500 гривень, а також позбавлення права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

Посередник також визнав свою провину. Суд визнав його винним та зобов'язав виплатити державі 25,5 тисяч гривень.

Олександр Пиріг вважає, що по його справі покарання немає, бо ніхто не сидить.

Крім того, керівник МСЕК та посередник за законом вважаються несудимими.

У 2020 році Руслан Серажим, який визнав свою вину в отриманні 15 тисяч гривень з Олександра Пирога за встановлення інвалідності, пішов вгору по кар’єрній драбині.

Зараз Руслан Серажим знову займає керівну посаду. Стоп-кадр з фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Спочатку Руслан Серажим працював членом МСЕК, якою керував до затримання, а у жовтні 2017 року звернувся до суду з проханням звільнити його від додаткового покарання, тобто повернути можливість працювати на керівних посадах.

Суд клопотання задовольнив, зважаючи на те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув встановлену законом 1/2 частину додаткового покарання.

Зараз він керує обласною неврологічною МСЕК у Полтаві. Під приміщенням комісії, де зараз працює Руслан Серажим, стоїть «Lexus» 2018 року, який належить його синові.

В оголошенні сказано, що така машина єдина в Україні. Стоп-кадр з фільму «Помилка 83» на UA:Перший

Саме цю машину продає мати сина Руслана, викладачка медколеджу. Його вартість майже 58 тисяч доларів.

«МСЕК – це така собі біржа інвалідності»

У адвокатки Наталі Мороцької, яка мешкає у Києві, з дитинства I група інвалідності підкатегорії А.

– МСЕК – це місце торгу, це така собі біржа інвалідності. Мені здається, що I група була запроваджена для торгівлі. Тому що вона передбачає більший розмір соціальної виплати. У мене виходить 3 тисячі 300 гривень з лишком. Це не пенсія, а соціальна допомога по інвалідності. Я відмовилася від пенсії, тому що це 1400-1600 гривень, – каже Наталя Мороцька.

Жінка має пожиттєву інвалідність I групи. Стоп-кадр з фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Соціальна допомога – не те, з чого живе жінка. Вона робить адвокатську кар'єру. Частина справ, які вона веде, стосується роботи МСЕКів.

– Як правило, МСЕКи комплектуються з лікарів старої формації, які дивляться на людину з інвалідністю, що не здатна ні нащо, як на утриманця суспільства, на такого собі «паразита», – розповідає Наталя.

На її думку, торг починається через те, що є різниця у виплатах для людей з різними групами інвалідності, але цю різницю можна побачити у випадку з інвалідністю в результаті поранення або травми на війні.

Крім того, вона розповідає, що чиновники купують собі інвалідність для додаткових пільг, організовують собі громадські організації, отримують на них бюджетні кошти.

Цього року держава щомісяця витрачає на пенсії з інвалідності трохи більше 4 мільярдів гривень, а на соціальну допомогу для людей з інвалідністю – 1 мільярд 200 мільйонів.

Заступниця міністра охорони здоров'я Ірина Микичак каже, що у МОЗ немає фізичного ні фінансового ресурсу, щоб провели аудит, хто не потребує інвалідності, але має цей статус.

Наразі вона не бачить варіанту, як цю проблему можна вирішити, це можна робити тільки через суд.

Довідка для ветерана АТО за 1500 доларів

Житель Києва, ветеран АТО Петро Олексюк став добровольцем у 2014 році. 9 травня 2017-го він отримав поранення.

– Стежка була розмінована. Я йшов по ній навприсядки. Ногою переступив за її край. Там було закопано 7 протипіхотних мін. Я наступив на першу міну, але ногу відкинуло в сторону і не подробило. Підбігли хлопці, зразу надали мені допомогу. Мені відірвало п'яткову кістку, були відірвані тканини та м'язи на стопі, – згадує ветеран АТО.

Військовослужбовець отримав поранення на війні, тому потрібно було оформляти інвалідність. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Понад рік Петро Олексюк лікувався у Київському військовому шпиталі та у приватній клініці, де рятували стопу від ампутації. Востаннє в шпиталі він лежав восени 2018 року.

– Мені дали свідоцтво про хворобу та заключення військово-лікарської комісії, де вказаний повний діагноз, та те, що я непридатний до служби в армії. Мені сказали, що це основний пакет документів для отримання інвалідності, – каже Петро.

Інвалідність внаслідок поранення та отримання травм на війні передбачає виплати у сотні тисяч гривень. Обсяги виплат прив'язані до прожиткового мінімуму.

У 2020 у випадку встановлення I групи інвалідності держава виплачує військовослужбовцю одноразову допомогу у розмірі 840 тисяч гривень, II групи – 630 тисяч, а III-ї – 525 тисяч.

Документи Петра Олексюка з військової амбулаторії передали до Київської МСЕК №1. Але там їх не прийняли. Як пояснили військовому, це сталося через відсутність запису про ступінь втрати кінцівки.

Документи повернули до військової амбулаторії, працівниці якої порадили Петру піти до центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК).

Петру порадили звернутися до ЦВЛК, де ветерану АТО пообіцяли вирішити його питання, але не безкоштовно. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

– Я познайомився з лікарем ЦВЛК, пояснив йому ситуацію. Він сказав, що в нього є мій номер телефону, він бере мої документи та їде у МСЕК №1, вирішує питання і дзвонить мені, – розповідає чоловік.

Але військовому через деякий час зателефонував батько та сказав, що матері Петра дзвонив якийсь чоловік з Києва. Він сказав, що вона має приїхати, щоб поспілкуватися про встановлення групи інвалідності її сину.

Петро був впевнений, що лікарі будуть пропонувати заплатити хабар та вирішив записати їх розмову на диктофон, а потім звернутися в СБУ.

Розмовляти з лікарем центральної військово-лікарської комісії Наумовим пішов батько, у кармані в нього був включений диктофон.

Ветеран АТО каже, що лікар запропонував заплатити хабар у розмірі 1500 доларів США. Цю суму він написав на листочку. Батько відповів, що гроші привезуть, якщо треба.

Петро стверджує, що таку суму працівник Центральної ВЛК назвав за сприяння у встановленні Київською МСЕК III пожиттєвої групи інвалідності. Ця група на той час передбачала крім пенсії одноразову виплату у 440 тисяч гривень.

Після запису цієї розмови він пішов в СБУ.

– Мій батько взяв п'ятнадцять стодоларових купюр в присутності свідків у приміщенні СБУ, тобто він взяв державні гроші. Все це було задокументовано. Потім він передав їх хабарнику, – сказав Петро Олексюк.

Через деякий час Петру передзвонили і сказали, щоб 5 грудня він приходив на комісію.

Щоб довести, що працівник центральної військово-лікарської комісії Валерій Наумов був у змові з керівником Київської МСЕК №1, співробітники СБУ чекали поки Петро пройде огляд і отримає довідку. Керував тоді Київською МСЕК Віктор Чернявський.

Зі слів Петра, Чернявський сказав, що йому можуть дати II групу інвалідності на 2 роки або III групу пожиттєво. Петро Олексюк погодився на II групу інвалідності.

Працівник СБУ обшукали приміщення МСЕК після того, як чоловік отримав довідку про інвалідність.

– У Наумова вдома і в кабінеті було знайдено більше 130 тисяч доларів. Було знайдено більше 30 папок з документами на інвалідність від різних військовослужбовців і до 26 папок були прикріплені конверти з грошима. В Чернявського нічого не знайшли, – розповів ветеран АТО.

Нинішня голова Київської МСЕК №1 Інна Дорошко каже, що кожна людина, яка переступає поріг МСЕК, приходить з думкою, що має інвалідність.

Керівниця МСЕК каже, що рішення приймає комісія, але трапляються випадки, що можуть щось не догледіти. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

– Це її особиста суб'єктивна думка. Думка лікаря-експерта повинна бути об'єктивна. Приймає рішення не людина, а комісія, є людський фактор. Щось десь недобачили, десь вирішують, що це легка форма або легкий ступінь тяжкості, – сказала керівниця Київської МСЕК №1.

Вона каже, що на одну людину комісія витрачає приблизно до 30-40 хвилин свого часу. Це огляд, вивчення документів, записи, винесення експертного рішення.

Заступниця міністра охорони здоров'я Ірина Микичак пояснює, що є дуже складна інструкція, яка інколи може давати можливість двояко читати той чи інший діагноз.

Інна Дорошко була у складі комісії, яка оглядала Петра Олексюка.

– На мій погляд, це або непорозуміння, або якась підстава. Коли я дізналася, що це трапилося з Олексюком, була дуже здивована. На комісії ми всі були присутні, жодного натяку на хабар чи додаткову винагороду не було. Комісія встановила правильне експертне рішення. Була встановлена II група інвалідності на 2 роки, – пригадує Інна Дорошко.

Зараз колишній працівник ЦВЛК Наумов та колишній керівник Київської МСЕК №1 Чернявський знаходяться на лаві підсудних. Спілкуватися з журналістами Суспільного вони та їх адвокати відмовилися.

Наразі судовий розгляд по цій справі продовжується. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Своєї вини обвинувачені не визнають, вони вийшли під заставу близько 2 мільйонів гривень кожен.

Петро Олексюк має пожиттєву II групу інвалідності та відвідує судові засідання, бо надіється, що винні будуть покарні.

За продовження інвалідності у МСЕК вимагають гроші

Киянка Ніна Резніченко керує громадською організацією «Афіна. Жінки проти раку». Вона дізналася, що має онкологічне захворювання 6 років тому.

Спершу їй на рік дали II групу, а потім ще на рік дали III-ю. Вона каже, що після цього з пацієнта знімають інвалідність.

Жінка розповідає, що продовжити інвалідність можна тільки за гроші. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

– Вважають, що за цей час людина пройшла реабілітацію і може братися до роботи та подальшого життя. Але це не зовсiм так. Виходить, що пацієнт закінчує лікування і стикається з великою кількістю нових проблем зі здоров'ям, яких не було до цього. Інвалідність з людини знімають, і вона стає соціально незахищеною, – розповідає керівниця ГО «Афіна. Жінки проти раку».

Ніна розповідає, що у системі МСЕК закладена велика корупційна складова.

– Коли людина розуміє, що стала слабшою після лікування, то хоче зберегти інвалідність. Це природно. І оце породжує момент корупції. Онкохворі самі просять продовжити їм інвалідність. Ті кажуть: «Ми не маємо права, тому що це незаконно». Або знімають, або якщо не хочеш, щоб з тебе її зняли, то треба до комісії йти і якимось чином шукати, кому заплатити, щоб тобі продовжили інвалідність, – каже жінка.

За словами жінки, дикість цієї ситуації у тому, що комісія виступає ніби у ролі благодійників і погоджується прийняти гроші, щоб продовжити інвалідність.

– Це дуже різні суми. Наприклад, якщо людина тільки 2 роки пробула у цьому статусі, то ще на рік сума може бути незначна – навіть 1500 гривень. Але це може бути сума і у 300 доларів, і до тебе не будуть якось лояльніше ставитися, – говорить Ніна.

Ніна розповідає, щоб отримати інвалідність, треба платити зовсім інші суми.

– Пенсії до 2000 гривень отримують наші. Ті, хто працював офіційно і платив всі податки, то у тих пенсія може бути 3-4 тисячі гривень. Але більшість отримує пенсії до 2 тисяч, – каже жінка.

За хабарництво суд карає винних штрафом

За 2019 рік усі МСЕКи оглянули близько мільйона людей, встановивши інвалідність 140 тисячам.

Щоб потрапити до МСЕК пацієнт повинен мати спеціальне направлення від медзакладу, виписки з амбулаторної карти до захворювання та після, виписки з історії хвороби, результати лабораторних, інструментальних та променевих обстежень.

Допомагає в оформленні довідок сімейний або вузькопрофільний лікар, який веде пацієнта.

Але хабарі вимагають не тільки від пацієнтів у МСЕК, але і вузькопрофільні спеціалісти.

Наприклад, у Запоріжжі минулого року лікарка визнала себе винною у шахрайстві, коли взяла з пацієнта 1000 доларів і 10 000 гривень за сприяння у проходженні МСЕК.

Суд призначив їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Лікарку звільнили від покарання, за амністією.

У Єдиному реєстрі судових рішень є 95 вироків щодо хабарів під час отримання інвалідності. Лише один вирок суду передбачав реальний строк за гратами для хабарника.

Більшість обвинувачених визнавали свою вину і йшли на угоду зі слідством. Їм було призначено сплатити штраф, але у 40% випадків він не перевищував суму хабара або був значно меншим за нього.

Наприклад, лікар-травматолог, якого впіймали на хабарі у 4000 доларів, сплатив за рішенням суду 17 тисяч гривень.

Індивідуальна програма реабілітації – лише формальність

Представниця уповноваженого з прав людини з дотримання соціальних та економічних прав Олена Степаненко розповідає, які основні задачі повинні виконувати МСЕКи.

– Головна мета – як реабілітувати, як зробити так, щоб людині була надана якісна медична допомога, щоб вона була включена до суспільного життя без дискримінації. Щоб людина могла працювати, мала доступ до культурних та соціальних послуг, – каже Олена Степаненко.

Але формування плану реабілітації у МСЕКах – скоріше формальність. Стоп-кадр із фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

– Згідно зі штатним розкладом, у нашій комісії 3 людини. Голова – я, лікар-терапевт, лікар-невролог та лікар-хірург. Ми утрьох приймаємо це рішення. На жаль, немає лікаря-реабілітолога, ці функції покладені на одного з членів комісії, тому працюємо напружено. Треба не тільки оглянути хворого, а й скласти індивідуальну програму реабілітації, поспілкуватися з ним, – повідомляє голова Київської МСЕК №1 Інна Дорошко.

Скласти програму реабілітації встигають за ті самі 30-40 хвилин, які відведені на огляд пацієнта.

– Проблема медико-соціальних експертних комісій є дуже хронічною. Хоча функції на неї покладаються дуже відповідальні. Ми налаштовані на те, щоб реформувати цю службу. Щоб вона була комісією, яка формує план комплексної реабілітації, – розповідає заступниця міністра охорони здоров'я.

Олександр Пиріг каже, що за 4 роки отримав тільки дві милиці.

– Пільг немає ніяких. Можна безкоштовно їздити в тролейбусі, але в нас вони не їздять. Ноги болять, треба повністю міняти колінні суглоби. Один суглоб коштує мінімум 100 тисяч, – каже чоловік.

Він додає, що у Полтаві є програма, за якою роблять такі операції, але треба стояти в черзі. Своєї черги можна чекати 8-12 років, а можна і не дочекатись. Платити по цій програмі треба тільки за операцію.

Киянка Наталя Мороцька, яка має пожиттєву інвалідність, розповідає, що різні спеціалісти повинні визначати побутові, трудові, навчальні потреби людини при складанні програми реабілітації. І її ефективність залежить від того, що пацієнт попросить собі записати у програму.

У МОЗ планують залишити систему МСЕКів

Наприкінці 2018 року у МОЗ вже бралися за реформування МСЕКів.

Олександр Лінчевський, який був заступником очільника МОЗ у 2016–2019 роках, каже, що замість комісії, яка вирішує питання, чи давати пацієнту інвалідність, пропонувалася система оцінки втрати працездатності за системою МКФ.

– Суть в тому, що визначається відсоток втрати працездатності і причина. Це повинно було б визначатися сімейним лікарем. Для цього йому не треба відправляти пацієнта до МСЕК. Система самостійно встановлює відсоток втрати працездатності. Вона є централізованою, ці дані бачить Мінсоцполітики, тоді приймається рішення щодо цього пацієнта.

І МСЕК стає непотрібним, – переконує Олександр Лінчевський.

Але він каже, що на той момент багато ініціатив МОЗ були блоковані і система МКФ – лише одна з них.

Проте заступниця нинішнього очільника МОЗ Ірина Микичак каже, що не вважає це правильним, бо кожна людина є індивідуальною і не можна просто так ввести діагноз у електронну форму. За її словами, кожна хвороба має різний перебіг.

Заступниця очільника МОЗ запевняє, що систему МСЕКів планують реформувати, але ліквідувати їх не збираються. Стоп-кадр з фільму «Помилка 83» на UA:Перший.

Друга спроба реформування медико-соціальної експертизи вже не передбачає ліквідацію МСЕКів в системі МОЗ. Але в них хочуть забрати повноваження видавати висновок, який є підставою для отримання державних гарантій.

В команді Супрун вважали, що цим повинне займатись Мінсоцполітики, а в команді Степанова не хочуть віддавати повноваження, які впливають на призначення пільг і пенсій.

– Ми вважаємо, що це все-таки є функція Міністерства охорони здоров’я. Ми знаємо позицію Мінсоцполітики. Ми знайдемо правильний формат, поки що це предмет дискусії та обговорення. На сьогодні позиція МОЗ, що МСЕК не має бути органом, який дає добро на встановлення соціальної допомоги. Тобто на фінансовий ресурс. В Україні все, що тим чи іншим чином пов'язане з фінансами, викликає якісь зловживання. Треба зробити цю структуру ефективнішою, – каже  заступниця голови МОЗ.

Заступниця міністра стверджує, що фахівці з дніпровського науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності уже отримали доручення розробити концепцію реформування.

Але в інституті кажуть, що наразі нічого не розробляють, бо наказу МОЗ, який би зобов'язав це робити, досі немає.


Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)