Неетично і протизаконно: думка експертів про расистську колонку на Радіо Трек

Редактор «РадіоТрек» Микола Кульчинський. Рівненські журналісти припускають, що саме він пише під псевдами Костя Культреґер та Максим Розенко
Джерело
«Четверта влада»

У суботу, 9-го травня, на рівненському сайті «РадіоТрек» опублікували авторську колонку, підписану псевдонімом Костя Культреґер. Колонка зветься «Неповнолітня в Тернополі зарізала студента-негра з Африки, який її ґвалтував?».

За основу для матеріалу автор взяв новину про неповнолітню дівчину, підозрювану у вбивстві студента із Конго, який учився в Тернопільському медуніверситеті. Колонка сповнена расистських висловлювань, які є різновидом мови ворожнечі, й не відповідає ні етичним, ні професійним стандартам. А ще в ній є ознаки порушення законодавства. Так вважають експерти. Редактор «Радіо Трек» із цим не згоден.

Етична експертиза

Скриншоти колонки «РадіоТреку» про вбивство у Тернополі 12-го травня поширила у фейсбук голова правління Центру з прав людини «ZMINA» Тетяна Печончик. У дописі вона позначила членів Комісії журналістської етики Діану Дуцик, Сергія Томіленка, Тетяну Лебедєву та інших.

Для ілюстрації матеріалу про неповнолітню тернопільчанку автор використав фото російської моделі Олександри Пивоварової

– Дуже соромно за редакцію, яка таке опублікувала, і їхній печерний рівень. Попередній подібний випадок, пригадується, був у 2012 році, коли одна з тернопільських газет («Нова тернопільська газета») опублікувала матеріал «Біля «Орнави» (місцевий торговий центр) лилася «чорна кров» із підзаголовком «Араби з неграми билися за наших курвів», а у статті зообразила чорношкірих мавпами. Чимало закордонних ЗМІ тоді зреагували на цю публікацію, а тернопільським «журналістам» довелося вибачатися перед іноземними студентами, – написала Тетяна Печончик.

Ми також заскрінили колонку «РадіоТреку» повністю, щоб ви могли скласти про неї власну думку.

Комісія журналістської етики відреагувала на допис Тетяни.

Члени комісії в Україні стежать за дотриманням Кодексу журналістської етики, стандартів професії та сприяють тому, щоб суспільство розуміло, якою має бути якісна журналістика, йдеться на сайті Комісії. 

Комісія публікацію на сайті «РадіоТрек» вважає расистською. 

Зокрема, у заяві вказано, що колонка містить чимало ксенофобських тверджень і недостовірної інформації стосовно «негрів» і «арабів», які начебто безкарно ґвалтують жінок у європейських країнах.

– Такі твердження, окрім того, що є неправдивими, також є проявами мови ворожнечі, адже призводять до криміналізації цілих етнічних груп, – вказано у заяві.

Мова ворожнечі (англ. hate speech – букв. «мова ненависті», гейтспіч) – це висловлювання, які принижують чи дискредитують людину або групу людей за ознакою раси (расизм), релігії, статі (сексизм), сексуальної орієнтації (гомо-, бі-, трансфобія) та інших ознак.

– При описі злочину автор недоречно звертає увагу на колір шкіри вбитого конголезця і підозрюваної у вбивстві («Виглядає, що біла юна (неповнолітня) українка зарізала чорношкірого студента-негра із Африки»), а також висловлює нічим не підтверджене припущення щодо згвалтування, яке убитий міг скоїти («Чомусь ніхто не запитує: яким це боком – неповнолітня до африканця? Чи не ґвалтував він її?»), – вказано в заяві Комісії.

Члени Комісії журналістської етики вважають, що автор колонки намагається посилити негативне ставлення до африканських студентів у Тернополі. Адже в тексті неодноразово трапляються посилання на попередні матеріали сайту, де про африканських студентів писали у принизливому або образливому контексті.

Також із тих посилань помітно міркування автора про «привілейованість» цієї групи чи перевагу у порівнянні із місцевими мешканцями.

Зокрема, комісія наводить для прикладу такі цитати:

«Про конголезців у Тернополі вам, можливо, цікаво буде прочитати ще й таке: Темношкірі студенти у Тернополі живуть краще, ніж можна уявити»;

«Або таке: Негр-студент із Конго покусав міліціонера в Тернополі»;

«Виглядає, що конголезькі студенти почуваються в Тернополі – королями. Аж поки їм не починають чинити опір неповнолітні дівчата».

Окрім цього, комісія вважає, що слово «негр», яке вживає автор для позначення студента з Конго, є застарілим, неввічливим та політично некоректним.

Нагадування наприкінці колонки про те, що вона авторська і редакція не несе за неї відповідальності, етична комісія вважає помилковим.

– Медіа несуть відповідальність за мову ворожнечі і не повинні її публікувати ні у вигляді колонок, ні у вигляді новин чи матеріалів інших жанрів, – вказано в заяві. 

З огляду на аналіз, Комісія висловила громадський осуд рівненському онлайн-виданню «РадіоТрек». Члени вважають, що колонка порушує статтю 6 та 15 Кодексу журналістської етики.

У статті 15 вказано, що ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Стаття 6 стверджує, що журналіст повинен поважати право громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події.

За посиланням є повний текст заяви.

Комісія з журналістської етики закликає ЗМІ дотримуватися професійних стандартів під час висвітлення злочинів, фігуранти яких є представниками різних етнічних груп, вказано на фейсбук-сторінці Комісії.

Зокрема, радять таке:

  • не робити непотрібних акцентів на національності / етнічному походженні підозрюваних та жертв;
  • уникати сенсаційності, що ґрунтується на стереотипах та упередженнях;
  • обирати нейтральний стиль подачі, використовуючи інформацію з різних джерел;
  • використовувати збалансовані аргументи та уникати дискримінаційних слів та висловлювань;
  • перевіряти інформацію і залучати експертів з теми, особливо, якщо це стосується злочинів чи криміналу.

Авторська колонка не виправдовує расизм

Членкиня Комісії журналістської етики Тетяна Лебедєва щодо колонки «РадіоТрек» каже, що не можна у ЗМІ наголошувати на етнічному походженні будь-якої людини.

– Найбільше вражає порушення 15 пункту Кодексу. У публікації людей поділяють на «наших» і «ненаших», на «ми» і «вони». Це розпалює ворожнечу стосовно темношкірих. На жаль, це може спровокувати аудиторію на будь-які злочини, невмотивовану агресію щодо них.

Тетяна Лебедєва каже, що розпалювати мову ворожнечі не варто ні в авторській колонці, ні в інших типах матеріалів. Фото з фейсбуку Суспільне мовлення

– Дуже часто кажуть, що авторська колонка – це прояв свободи слова, і вона вільна від правил, меж. Це абсолютно не так, – вважає Тетяна Лебедєва. – Свобода слова не може бути відділена від відповідальності, яка є складовоію свободи. Відповідальність за кожне слово, яке розповсюджується у ЗМІ. 

– В більшості країн керівництво медіа несе відповідальність за грубі порушення, в тому числі і в авторських колонках. Бо якщо написати якусь печерну, агресивну фразу і назвати це авторською колонкою, це теж впливає на аудиторію і може викликати резонанс. Це не є проявом свободи слова, це є проявом нерозуміння базових для журналістів речей.

Експерт організації «Детектор медіа» Отар Довженко каже, що колонку «Радіо Треку» він із колегами вже розглядає у межах ініціативи «Медіачек».

– Я не експерт із мови ворожнечі, але мені здається, що її тут видно неозброєним оком, – каже Отар Довженко.

– Знущальне маркування матеріалу літерами «АК» з розшифруванням у кінці «авторська колонка» – це, скоріш за все, своєрідний привіт тій самій ініціативі «Медіачек», яка в попередньому своєму висновку, що стосувався цього ресурсу, писала, що не може визначити жанр матеріалу. Вочевидь агресивний потік свідомості, підписаний псевдонімом, важко назвати авторською колонкою.

На думку Отара Довженка, публіцистика має значно ширші межі дозволеного професійними стандартами, ніж новини й аналітика, але дискримінувати людей за расовою ознакою не можна навіть публіцистам. Фото надав Отар Довженко

– Але я не думаю, що автор цього допису бодай трохи переймається професійними стандартами, репутацією, демократичними й гуманістичними принципами тощо.

– Мені цей матеріал виглядає як суцільний епатаж задля привернення уваги до маргінального ресурсу, який не може конкурувати навіть у межах свого регіону якісним контентом, зате може перевершити всіх у чорноротості та ксенофобії.

Расизм у медіа порушує закон

Адвокатка та медіаюристка Громадської організації «Платформа прав людини» Людмила Опришко каже, що в діях осіб, які підготували та оприлюднили публікацію, є ознаки кримінальних правопорушень.

Зокрема, статті 161 Кримінального кодексу України про порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.

Ця стаття передбачає покарання у вигляді штрафу від 3 тисяч 400 до 8 тисяч 500 гривень або обмеження волі до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Також юристка помічає, що авторська колонка порушує статтю 300 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за виготовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Такі дії караються штрафом до 2 тисячі 550 гривень, арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Медіаюристка Лодмила Опришко вважає, що на ЗМІ або його автора можна написати заяву у поліцію. Фото з архіву

– Слідчий по справі може призначити судово-лінгвістичну експертизу. Висновок експерта може бути ключовим доказом у таких справах. Можна звернути увагу слідчого і на висновок Комісії журналістської етики, – каже юристка.

Людмила Опришко наголошує, що подібні публікації є зловживанням правом на свободу слова.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зауважував, що Конвенційний захист не поширюється на висловлювання, які містять расистські образи та підбурюють до дискримінації, ненависті і насилля, зауважує медіаюристка.

– Зокрема, у справі «Смажичь проти Боснії та Герцеговини» ЄСПЛ не побачив порушень прав заявника, засудженого до одного року ув’язнення умовно за розпалювання національної, расової та релігійної ненависті, врахувавши, що він вжив стосовно представників етнічної групи низку образливих висловлювань, таких як «це смердюче Різдво», «позбутися небезпеки за нашими спинами», «центр міста слід повільно очистити» та «там живуть серби, які прийшли з різних засраних дір», – роз'яснює Людмила Опришко.

На її думку, аналізпублікації на «Радіо Трек» показує, що її автор привертає увагу не до суспільно-важливих питань (в тому числі щодо належного розслідування тяжкого злочину), а робить недоречні акценти на кольорі шкіри жертви і безпідставні припущення щодо впливу цієї ознаки на правомірність поведінки убитого.

Це, на погляд адвокатки, свідчить про намагання принизити жертву. Такі публікації суперечать демократичним цінностям і не мають нічого спільного зі свободою слова та демократією.

Я ж нічого не стверджую, дєвачька! – Кульчинський

Із зібраною інформацією щодо порушень у авторській колонці ми звернулися до директора і головного редактора «РадіоТрек» Миколи Кульчинського.

Він думку експертів не поділяє.

Говорили із Миколою Кульчинським ми 17 хвилин. Після цього він почав забороняти використовувати його слова. Фото з архіву

В авторській колонці «Неповнолітня в Тернополі зарізала студента-негра з Африки, який її ґвалтував?» немає расизму, вважає Микола Кульчинський.

На його думку, слова «негр» і «араб» можна вживати у публікаціях, бо це слова, визначені інститутом української мови, який він не може згадати. Ніде не написано, що таких слів вживати не можна, каже директор.

Щодо перших абзаців колонки, де вказано про дозвіл арабам та африканцям ґвалтувати «білих» дівчат, Микола Кульчинський наводить приклад статті семирічної давності the guardian. У ній вказано, що представників цих рас, які ймовірно ґвалтували дівчат у Оксфорді, не були відповідно покарані.

Посилання на цю статтю автор колонки додав вже після нашої розмови.

Ми запитали в соцпрацівниці, культурологині, перекладачки, українки, яка вже 10 років живе у Мальме (Швеція) Анни Топіліноїчи справді в країні не карають правопорушників зі Сходу і з Африки.

– Жодної позитивної дискримінації приїжджих у Швеції немає. Їх судять і саджають, якщо вина доведена. Однак шведська поліція з особливою обережністю ставиться до вказування у повідомленнях деталей національної приналежності правопорушника.

Посилання, які комісія визначила такими, що натякають на привілейованість студентів з Конго у Тернополі, на думку Миколи Кульчинського – правдиві.Тому не визнає, що вони впливають на розпалювання расової ворожнечі.

Риторичне запитання: «Чомусь ніхто не запитує: яким це боком – неповнолітня до африканця? Чи не ґвалтував він її?» – нічим не підтверджене вважають члени комісії. Натомість Кульчицький каже, що просто поставив запитання і не намагався таким чином наштовхнути на расизм.

– Але ж немає ніяких фактів, щоб це довести, для чого тоді запитувати? – журналістка. 

– Що довести? Я ж нічого не стверджую, дєвачька! Ви розумієте різницю між стверджувати і ставити запитання?

– А ви розумієте, що ви формуєте негативне ставлення до темношкірих студентів?

– А ви розумієте, що ви формуєте терор і цензуру? Ви не дозволяєте людям ні про що говорити.

–  Свобода слова не має нічого спільного із мовою ворожнечі. 

– Ви ж забороняєте згадувати національність, колір шкіри, забороняєте запитувати. А що можна?

– Можна не розпалювати расову нетерпимість.

– Якщо ви обізнана журналістка, то подивіться інші публікації. Там всі роблять винною цю дівчину і роблять нещасним цього студента. Хоча з 90% вірогідністю він щось таке зробив, що змусило її його вбити.

До слова, у Кодексі журналістської етики також є стаття 4, де вказано, що журналіст повинен бути неупередженим щодо обвинувачених.

Микола Кульчинський каже, що членів Комісії журналістської етики не обирав, вони самообрані люди і він їх не знає. Каже, що заява комісії про порушення у колонці – це їхня видумка. А адвокатка не може визначати, чи є у матеріалі расизм.

Миколу Кульчинського не цікавить думка членів Комісії журналістської етики та юристів. Каже, що вони не є мовознавцями і відстоюють ліворадикальні позиції троцькізму.

Потім директор «РадіоТреку» сказав, що забороняє публікувати все, що говорив до того. Сказав оприлюднити його відповідь у такому вигляді:

– Я не погоджуюсь із висновком Комісії журналістської етики. Я вважаю його несправедливим, нечесним, некоректним. Всі висновки по слову «негр» може давати тільки інститут мовознавства. Законодавства ми не порушили. Все інше – це лірика і розмови невідомих мені людей про невідомо що.

Микола Кульчинський отримав звання «заслужений журналіст України» 20 січня 2010 року.


Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Коментуйте, поширюйте.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте