«Скажіть усім підлеглим, що моє прізвище Дзецько»: як депутат-свободівець керує Державним архівом Рівненщини

Редакція «Четвертої влади» отримала інформацію, що директор Державного архіву Рівненської області (ДАРО), депутат Рівнеради від ВО «Свобода» Олег Дзецько поділив колектив на «своїх» і решту, не цікавиться галуззю, непрофесійно діє та ігнорує проблеми в архіві.

У відповідь на обурення частини підлеглих, керівник нібито вдається до репресій і тиску. Що останнім часом відбувається в установі і як це впливає на її діяльність, дослідила журналістка «Четвертої влади».

Розібратися в ситуації допомагали директор Державного архіву Рівненської області Олег Дзецько, частина його працівників, експерти і психолог. Працівники просили не називати їхні прізвища, бо працюють «під загрозою звільнення».

Чим займається архів

Головне завдання будь-якого архіву – прийняти і зберегти щонайбільше документів. За словами працівників обласного архіву, зараз у ньому зберігається майже 1 мільйон 200 тисяч справ, 4 тисячі 196 фондів. Фонд – це документи установи/підприємства, створених за час їхнього існування.

Обласний архів має два корпуси: №1 на вулиці Степана Бандери, 26-А і №2 на вулиці Кавказькій, 8. У їхніх читальних залах досліджують документи для наукових робіт або шукають інформацію про своїх родичів. Працівники архіву ведуть дві сторінки у фейсбуці і наповнюють архівний сайт.

«Свободівець» на посаді

Архів підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації. 37-річний Олег Дзецько, депутат Рівненської міської ради від партії «Свобода», очолив його у 2017 році, без публічного конкурсу, за розпорядженням тодішнього голови адміністрації, депутата Рівнеради Олексія Муляренка.

Олега Дзецька перевели з посади заступника голови Корецької районної держадміністрації, де він працював 5 тижнів. Його публічна біографія вмістилася у десяток рядків без конкретизації на яких посадах працював посадовець.

На сайті руху «ЧЕСНО» називають Олега Дзецька прогульником. Працівники архіву кажуть: він якось згадував заробітки у Польщі, «лід киркою довбав». Докладніше про його призначення читайте тут.

Новачок

Призначенню молодого директора в архіві зраділи, бо історик за освітою, ніби патріот – за партійною належністю. Надихало, що Олег Дзецько – депутат. Думали, під його керівництвом покращать матеріальне забезпечення установи і матимуть свого представника у владі для «пробивання» інтересів архіву.

За словами начальників відділів, вони планували під час першої наради говорити про справи, стратегію і пріоритети. Але вона була короткою. 

– Сказав нам так: скажіть усім підлеглим, що моє прізвище Дзецько, і я не потерплю, щоб його писали неправильно. Все, ви вільні, – розповідає одна з начальниць.

Підготовлену для нього інформацію він узяв, але потім про неї не згадував. Олег Дзецько обіцяв враховувати службові записки начальників відділів. Нині може прямо сказати: «не на часі», «мені це не цікаво» або ж «ви начальник відділу – ви і вирішуйте проблему».

Зрештою позиція директора-новачка призвела до протистояння між ним і досвідченими працівниками: вони вважають його дії непрофесійними і шкідливими.

Чому критикує директора третина його підлеглих

Усі зауваження людей до керівника можна узагальнити так:

• Імітує модернізацію архіву. Нераціонально керує. Байдужий до архівної галузі.
• Розділив колектив. Розвинув взаємну недовіру і протистояння між поколіннями.
• Упереджено ставиться до працівниць середнього віку (44-60 років).
• Словесно і матеріально утискає тих, хто його критикує.

Розглянемо докладніше кожне із зауважень.

Оцифрування – це ще не все

Начальники відділів розповідають: вони пропонували директору розширити штат і створити окремий відділ з оцифрування. Бо займатися цим мав єдиний спеціаліст із комп'ютерних технологій, а він ремонтує і налаштовую оргтехніку в обох корпусах. Він відповів: «не на часі», а комп’ютерник має бути «універсальним солдатом».

Однак Державна архівна служба визначає оцифрування як пріоритет на 2020 рік. І Олег Дзецько створює сектор для оцифрування з двома посадами.

– Від перестановки доданків сума не міняється. З одного відділу узяли нашого єдиного комп’ютерника, він стає завсектора, із іншого – єдиного реставратора. Яку роботу робили, те й будуть робити, – кажуть працівники.

У 2019 році установа отримала грант від «Українського культурного фонду» на реалізацію проєкту «Модерний архів». За словами Олега Дзецька, це його ідея. За отримані приблизно 100 тисяч гривень придбали один спеціальний сканер, проєктор і екран до нього для читальної зали, мережеве сховище для оцифрованих документів, виготовили буклети-листівки про проєкт та оновили сайт архіву.

З коштів гранту оплачувалася робота за цивільно-правовими угодами для реалізації проєкту.

Працівники архіву кажуть: всі інші проблеми в архіві директор ігнорує. Зокрема, критичний стан 600 тисяч документів, які через це не можна оцифровувати.

– Поки справа в такому стані, її не можна віддавати на сканування, бо вона може розсипатися в процесі, – каже реставратор архіву в сюжеті телеканалу «Рівне 1».

Люди кажуть, що за три роки керування Олег Дзецько відвідав лише два районних відділи. Усього їх 16. Ми зателефонували туди. У десятьох сказали, що Олег Дзецько жодного разу у них не був. Деякі керівники говорили з ним лише по телефону або бачили його раз на рік на колегіях. Кажуть, що консультуються із начальниками відділів.

– У нього так: то він на сесії, то на фракції, вибачте, зайнятий. Хотілося би більше участі в роботі, – розповіли в одному з районних відділів.

Із очільниками чотирьох районних архівів не вийшло поговорити: не брали слухавку, були у відпустці. І лише у двох сказали, що Олег Дзецько приїжджав до них.

– Може, він і не до кінця розбирається в архівній роботі, але як господарник – ...нічого, – сказали в одному архіві.

На думку досвідчених працівників архіву, байдужість керівника до створення довідкового апарату, формування Національного фонду, зберігання документів та використання інформації зводить роботу архіву до примітивного рівня видачі довідок.

Комп’ютери в підвалі, грибок у сховищі і недбалість

Олег Дзецько розповів, що влітку 2019 року бібліотека німецького міста Херне подарувала для потреб ДАРО 3 ноутбуки і 5 системних блоків, які там списали. Їздили туди на орендованому в  КП «Автобаза» бусі. За словами директора, мали поставити їх у читальних залах для доступу до оцифрованих документів (працівники кажуть: до інтернету й архівних баз даних).

Зараз один чи то ноутбук (каже директор), чи то системний блок (кажуть працівники) «працює» в корпусі на Степана Бандери. Решта – в підвальній майстерні комп’ютерника.

Олег Дзецько пояснив, чому комп’ютери не в читальній залі: «немає логіки там ставити, бо ще оцифрованих документів немає». Поки що ними «закривають дірочки»: дають для роботи працівникам. Про вже оцифровані документи дорадянського періоду директор архіву звітував ще навесні 2020 року.

Начальниці відділів розповідають, що будівлі обох корпусів «з’їдає пліснява», особливо на Степана Бандери. У тамтешньої працівниці діагностували професійну бронхіальну астму.

– У 15 році той грибок тільки починався. Тепер подвір’я і цоколь поросли мохом, грибок піднімається на другий поверх, - кажуть працівники.

За їхніми словами, умови зберігання документів не покращують, бо «це нікого не цікавить».

– Попередній керівник намагався це вирішити – нинішній навіть не пробує, – кажуть «старожили».

До цього жінки додають цілий перелік іншого: у корпусі №1 треба ремонтувати кабінети, ставити грати, робити запис відеоспостереження, регулярно поповнювати запаси паперу й конвертів.

– Копії робимо на єдиному принтері, який починає пахнути паленим після 5 разу, – кажуть люди.

Також кажуть, що в архіві досі немає електронної реєстрації звернень громадян та вхідної/вихідної документації, а директор не інформує колектив, що взагалі відбувається в установі. Відколи ним зацікавилися у «Четвертій владі», він дотримується робочого графіку, кажуть працівники. Раніше міг призначити зустріч чи нараду і не прийти.

– Нарада була на 9, а він прийшов на 10: вибачте, що я спізнився, у басейні був. А ми всі там стояли, – розповідають жінки.

Формування колективу «універсальних солдатів»

Олег Дзецько каже, що розширити штат не можна, він змушений шукати людей на посади серед працівників, які, на його думку, менше завантажені. Для створення сектору з оцифрування він розформував відділ у першому корпусі. Його працівники були понижені в посадах і доходах, хоча продовжують виконувати ту ж роботу.

Це обурює досвідчених, бо вони бачать інші методи. Олег Дзецько каже, що незадоволені завжди були і будуть.

За словами працівників, вони виконують роботу поза посадовими обов’язками: наприклад, більше 5-ти років чергують на вахтах, узявши з собою свою поточну роботу. Таким чином економляться кошти на охорону. За словами Олега Дзецька, архів заборгував державній охороні. Працівники кажуть, борг становить 400 тисяч.

Люди вважають, що директор все робить, аби вони почали неякісно працювати. Тоді він матиме підстави їх звільнити, щоб узяти «своїх». Проте в корпусі на Кавказькій інакше ставляться до мішанини в обов’язках.

– Я не бачу проблеми, що мені дали додаткове завдання. Це особистісний розвиток, – каже провідна спеціалістка відділу управлінської документації Юлія Оверчук.

«Свої» і «ті»

Скільки людей працює в архіві, Олег Дзецько не зміг точно сказати: називав цифри 49, 40 і 43. За штатним розписом – 40 осіб. За три роки очільництва Олега Дзецька з обласного архіву звільнилося 18 працівників, розповідають начальники відділів. Разом із тим він узяв на роботу близько десятка осіб.

«Старожили» кажуть, що нові колеги сформували групу «своїх» для директора. Цим людям і матеріальне стимулювання, і кар’єрний ріст. 
«Свої» працевлаштовані в корпусі на Кавказькій. Тут і бухгалтерія. Сховище тут має кращі умови, бо розташоване на горішніх поверхах. Тут роблять косметичні ремонти і доглядають територію.

У корпусі №1 знаходиться канцелярія і відділи зі «старожилами». Архівне сховище тут у прибудові на 4 поверхи з цокольним підвалом, ураженим грибком. Траву, кажуть працівники, вперше покосили перед приїздом журналістки.

Робочі кабінети Олег Дзецько має в обох корпусах, але «сидить» на Кавказькій. Пояснює: так ближче до обласної держадміністрації, де працює його куратор – заступник голови ОДА Ігор Тимошенко. На Степана Бандери директор майже не буває, кажуть тамтешні працівники. Справами в корпусі №1 керує заступник директора.

Протистояння ніби немає, злагоди – теж

Так склалося, що люди, яких бере на роботу Олег Дзецько, дійсно переважно молоді й «осідають» на Кавказькій. Якось Олег Дзецько перевів працівницю старшого віку з Кавказької на Степана Бандери. На її місце узяв молоду. Пояснив, що старша жінка не справлялася через стан здоров’я.

– Умовно кажучи… Прийшла молода людина, здорова, і вони тепер працюють відмінно, – каже Олег Дзецько.

У корпусі на Бандери начальники відділів кажуть, що молода працівниця мала бути в них, але їй не сподобалися умови в сховищі. Зате, кажуть, коли інша працівниця просила директора перевести її на іншу посаду за станом здоров’я (вакансія була, довідка з лікарської комісії теж), Олег Дзецько нібито відповів, що це її проблема, і вирішувати її він не буде.

Одна із молодих працівниць каже, що ніякого протистояння між поколіннями в архіві немає. Є лише «версія працівників, які були поставлені в ті умови, які їм не сподобалися».

– На першому корпусі в мене проблемка: там залишилося багато працівників, які  вважають, що ДАРО – це їхня приватна контора, – додає директор архіву.

Архівна «сім’я»

Технічним відділом, який займається доглядом за архівними будівлями й територіями, з 2018 року керує Борис Оверчук. Він же, за словами Олега Дзецька, возить його на своїй машині по роботі, бо службова «Волга» неекономна, а свого авто директор не має.

Разом із Борисом Оверчуком в архіві працюють обидві його доньки. Їх узяв на роботу Олег Дзецько. Одна, каже директор, – його одногрупниця з РДГУ. Жінка зараз у відпустці по догляду за дитиною. Інша, розповіли «старожили», прийшла на місце сестри. Обидві – держслужбовці. На питання, як так вийшло, що він узяв одне за одним на роботу родину Оверчуків, Олег Дзецько каже, що це сталося випадково, а питання – «провокаційне».

Бухгалтерія «працює» на штрафи

Провідну бухгалтерку узяв на роботу теж Олег Дзецько. Працівники кажуть: жінка постійно помиляється в нарахуваннях. Розбіжності в тисячу і більше гривень. Люди скаржилися директору – реакції не було. Тому п’ятеро найбільш рішучих звернулися за роз’ясненнями до приватних фахівців.

Засновниця аутсорсингової компанії «Дуотет» Олена Шикало розповідає, що порушення виплат в архіві таки є.

Фірма аналізувала накази, розрахункові листи та інформацію з чек-банку про дати виплат за 2019 рік і частину 2020 року. За інформацією «Дуотет», встановили наступні порушення:

• невчасна виплата зарплати (ст.115 Кодексу про працю); покарання – фінансовий штраф суб’єкту господарювання (ст. 265 Кодексу про працю); якщо контролюючі органи доведуть безпідставність порушення або нецільове використання коштів, то це вже кримінальна відповідальність (ст. 175 Кримінального кодексу України);

• невчасна виплата «відпускних» (ст. 21 ЗУ«Про відпустки»); покарання – фінансове стягнення з керівника підприємства (ст. 265 Кодексу про працю);

• невчасна виплата «оздоровчих» (ст. 57 ЗУ «Про державну службу»); покарання – повторна відповідальність за ст. 265 Кодексу про працю;

• порушений порядок утримання помилково нарахованих коштів: самовільно переплатили – самовільно стягнули (ст. 127  і ст. 136 Кодексу про працю); працівник має право звернутися до суду через неправомірні дії роботодавця.

Компанія «Дуотет» рекомендувала працівникам архіву звернутися із заявами до Управління Держпраці у Рівненській області, до Державної фінансової інспекції, в прокуратуру і поліцію.

На думку Олени Шикало, повторювані типові помилки в нарахуваннях і виплатах можуть свідчити або про халатність бухгалтерки, або про умисність дій стосовно певних людей. Бухгалтерка, на яку скаржаться, уже звільнилася.

Ми звернулися за додатковою консультацією до рівненського адвоката Миколи Бляшина і він підтвердив рекомендацію аутсорсингової компанії. 

– Якщо вони дійшли до того етапу, що переговори з роботодавцем уже вичерпані, то ефективними способами будуть звернення до Держпраці і до правоохоронних органів, – пояснює адвокат.

Микола Бляшин – теж депутат Рівнеради, але нас цікавила його консультація як фахівця з права.

Премії як засіб стимулювання «своїх» і покарання незгодних

До проблем із зарплатнею додався несправедливий, на думку начальників відділів, розподіл премій. Як пояснили працівники, повну зарплатню формують додаванням посадових окладів, премій, надбавок за інтенсивність праці та за високі досягнення. У наказах, які бачила журналістка, фігурує й поняття «сумлінне виконання службових обов’язків».

Розмір доплат визначає директор, «відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи» працівників. Це монополія. Начальники відділів кажуть, що більші премії отримують працівники корпусу №2. Роботу, яку виконують досвідчені архівісти, особливо публічну, директор нібито не помічає і не цінує.

За словами начальників, директор не дає їм ознайомлюватися із наказами про матеріальне стимулювання. Але вони таки добули узагальнюючу таблицю виплат керівному складу за півроку: з листопада 2018 року по квітень 2019 року. Копію таблиці передали журналістці.

Коли журналістка спитала в Олега Дзецька, чому так, той почав розповідати, як багато роботи виконує Борис Оверчук. 

– Я ще раз наголошую: таке рішення моє, як керівника. Я бачу роботу й ініціативність і відповідно до цього стимулюю працівників, – зрештою сказав Олег Дзецько.

Цікавою ілюстрацією до розподілення доплат є історія з новорічним корпоративом, який запропонував Олег Дзецько минулого року. Директор написав у чаті: «Стосовно витрат на корпоратив – прийняв рішення врахувати це в преміях». Скрин повідомлення передали журналістці.

– Як це так? Хто не йде на корпоратив, тому премії не передбачено? Ми ж усі працюємо! – обурюються люди.

Бухгалтерія має своє пояснення

Вже колишня провідна бухгалтерка фінансового відділу Тетяна Зарічнюк каже, що премії беруть із зекономлених в архіві коштів. Більші отримують ті, у кого посадовий оклад менший за обов’язкову мінімальну зарплату. Таким способом отримана людиною сума відповідає нормам законодавства. Це нібито стосується тільки 18 недержавних службовців. Бо у державних оклади вищі, є доплати за ранг і вислугу років.

Начальник фінансового відділу Тетяна Ткач каже, що тільки директор визначає суми винагород. Олег Дзецько не заперечує претензії частини працівників.

– І до мене (в людей – авт.) були питання до керівників, і після мене будуть. Поки не зміниться частина тих, які мають працювати, а не розказувати, як вони працюють, – каже Олег Дзецько.

Директор наголошує: у нього «тут не було і не буде любімчіків». Журналістка спитала, чи може він позбавити підлеглого/підлеглу доплат, якщо вважатиме, що він/вона недопрацьовує.

– Звичайно. Але я дію в межах чинного законодавства, – відповідає Олег Дзецько.

Цивільно-правові угоди – на «своїх»

Найнята за цивільно-правовою угодою людина виконує певну роботу за конкретний час. І за це їй платять чітко вказану суму. У бухгалтерії сказали, що за останні три роки було укладено 40 угод. На інформаційний запит із запізненням надіслали 34 акти виконаних робіт.

Тетяна Ткач розповідає: «наймали людей на поточний ремонт у 10 кабінетах, була чистка басейну і підрізка кущів-дерев, і по гранту було, і сканування, і редагування. Люди працювали на довідках, звіти робили, бо не вистачало людей». Борис Оверчук підтверджує, що «наймали».

Ми переглянули ці угоди – їхні копії надали працівники архіву. Звертають увагу на виконавців.

Так, архівістка у межах проєкту «Модерний архів» моніторила ціни, готувала договори про надання послуг та закупівлю обладнання, відбирала, готувала й оцифровувала документи за 20 тисяч гривень (3 угоди з актами виконаних робіт, одна з помилкою в терміні дії).

Провідна бухгалтерка за цим же проєктом готувала документи на проведення платежів та проміжні звіти по гранту теж за 20 тисяч гривень (3 угоди з актами).

Начальник технічного відділу у 2018 році ремонтував стелажі у сховищі за 5 тисяч 800 гривень. У 2019 році відремонтував сім кабінетів за 25 тисяч гривень, а у березні 2020 року обрізав дерева, кущі й почистив басейн за 5 тисяч 700 гривень. Усі роботи – на Кавказькій. Загалом «у позаробочий час» чоловік заробив 36,5 тисяч гривень (8 угод з актами, в одному акті не співпадає сума з угодою).

Одна його донька у 2018 році трохи більше місяця друкувала архівні довідки за майже 5 тисяч гривен (2 угоди з актами). Інша донька – «друкувала архівні довідки» у 2019 році за 16,3 тисячі гривень (4 угоди, 1 акт).

Серед найманих за цивільно-правовими угодами були люди, що не працюють в архіві. Наприклад, помічник депутата Олега Дзецька впорядковував архівні документи у грудні 2019 році за 6 тисяч гривень (1 угода з актом).

Начальники відділів кажуть, що загальна сума угод, за їхніми підрахунками, становить 285 тисяч гривень.

– Ми виявили, що наша установа має гроші. Хоча ми не можемо допроситися для нас нового принтера, – каже одна з начальників.

«Оця тьотінька», «на чотири сторони» і троянди з шоколадками

За словами працівників, Олег Дзецько дозволяє собі некоректні висловлювання і ставлення до частини підлеглих. Процитуємо дещо з розказаного жінками:

• «Директор каже, ви хочете просто досидіти до пенсії...» (це про людей, які популяризують архів у соцмережах, працюють зі ЗМІ, проводять майстер-класи);

• «Вона ходила просила, але він сказав, ти взагалі вилетиш звідси» (про одну зі старших за віком працівниць);

• «Він сказав: на пенсію, якщо не справляєтеся»;

• «Як тобі щось не подобається – посилає на чотири сторони, їдь на Польщу»;

• «Ми чуємо останнім часом від нашого керівника, що наше покоління розвалило країну»;

• «Одній нашій колезі незабаром на пенсію. Якось вона прийшла до нього у справах. Він їй сказав: «До мене без блокнота не заходити». А на суботнику сказав на неї «оця тьотінька». Навіть не знає, як її звати».

Втім Олег Дзецько стежить за календарем і дарує жінкам квітку з шоколадкою на день ангела чи на день народження.

Олег Дзецько майже всі закиди про грубу поведінку й залякування заперечує. Каже, це – «повна нісенітниця». 

– Я можу інколи накричати, по-дружньому. Визнаю свою неправоту в підвищенні тону, вибачаюсь, але це той момент, коли залежить робота всієї установи, – подумавши, додає посадовець.

Ми звернулися до психологині і травмотерапевтки Катерини Габрієль із питанням: чи нема в такій поведінці керівника ознак  дискримінації на роботі.

Ми дали для оцінки озвучені працівницями архіву вищенаведені слова керівника.

– Так, є дискримінація і зловживання владою. Порушені етичні, психологічні кордони. У нього в руках влада і контроль – цим він і керується. Знає, що йому за це нічого не буде, – пояснює психологиня.

Адвокатка з Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Валентина Вишковська каже, що явно виражених ознак дискримінації вона не бачить. На перший погляд, слова посадовця – це «небажані зауваження з приводу віку», «образливе ставлення до підлеглих, можливо, невміння сформувати нормальну робочу атмосферу».

На думку Валентини, колективу потрібен незалежний посередник, який допоміг би сторонам поговорити і вирішити конфлікт.

Що іще каже директор архіву

Щодо втрати кадрів. «Новоприбулі справляються. Ті, хто звільняється, – не справляються з обов’язками».

Щодо чергування людей на вахті. У будівлі на Кавказькій уже підключена пожежна та охоронна сигналізація. Щодо корпусу на Бандери відмовився дати конкретну відповідь. Обмежився фразою «У нас заключені договори з Державною службою охорони».

Щодо відсутності електронного обліку звернень і листів. «Гроші виділені, будемо проводити тендер. Нас мають цим забезпечити».

Щодо розподілу премій. «Я визначаю тільки ініціативність, бажання працювати понаднормово. Виконав посадову роботу – отримав обов’язкові виплати». 

Щодо тиску на працівників. «Ніхто ні на кого не тисне. У мене завдання показувати результат. Як керівник, я мушу забезпечувати його будь-яким чином законними методами».

Про некоректну поведінку. «Знаєте, такого керівника, як я треба ще пошукати: по лояльності, по бажанню зберегти людині передпенсійного віку..., довести її на пенсію, а не рубати відповідно до неналежного виконання обов’язків».

Про адвокатів у працівників архіву. «Я, як керівник, маю допомогти розібратися в цій ситуації. І я стараюся. Інша справа, чи той працівник хоче вирішити це питання без адвокатів. А коли це між двома людьми виникають спори – я тут безсилий».

Про стан сховищ і свою роботу. «Умови, в яких ті фонди перебувають, – вони гірше гіршого. І ми вже маємо реагувати. Додаткових одиниць нам не дають – я прошу, а вони не дають». «Я стараюся вивести цю установу на рівень, і він зараз на дуже непоганому рівні в Україні. Про що свідчить перевірка минулого року Державною архівною службою».

Про зміни у структурі архіву. «Перед архівом стоїть багато викликів. І з кого будуть запитувати – з керівника. І він стоїть на роздоріжжі: догодити людям чи виконати свої обов’язки».

Про роботу поза посадовими обов’язками. «В мене є люди, які готові працювати, мають на це клепку, а є такі, які, може, і мають клепку, але не готові і не хочуть».

Не виносити скандал «на публіку»

13 працівників обласного архіву підписали скаргу на дії директора і надіслали її заступнику голови Рівненської обласної державної адміністрації Ігорю Тимошенку. Відповіді не отримали.

Журналістка «Четвертої влади» не змогла поспілкуватися із посадовцем: у пресслужбі адміністрації двічі обіцяли домовитися, та не вийшло. Але після цього Ігор Тимошенко, Олег Дзецько зустрілися із працівниками корпусу №1. Зустріч працівники записали на аудіо.

Ігор Тимошенко нагадав усім присутнім, що вони – державні службовці і не мають права ні на страйки, ні на протести.

– Методи обирає керівник. Якщо керівник приймає рішення, то його можна обговорювати. Але якщо він прийняв рішення, я попрошу і в подальшому зважати на його політичну волю, – відповів на скарги Ігор Тимошенко.

Репліку про те, що пропозиції інших методів були, посадовець не помітив. На все інше сказав, що бачить «брак комунікації» і що треба влаштовувати «дружбу корпусів». Сказав, що «йому було неприємно багато речей слухати», але «це треба пережити, перегорнути сторінки і йти нормальним шляхом». 

– Він хоч і винний, але ж керівників не обирають… Він призначений і все. Цінуйте і поважайте його, – підсумував Ігор Тимошенко.

Олег Дзецько переважно мовчав. Коли заговорив, захищав бухгалтерку.

– Це причина особиста… Вона знає свою роботу… Я не можу контролювати кожен крок провідного бухгалтера. Для цього є головний бухгалтер, – сказав людям директор.

Також не заперечив, що приховує від деяких начальників відділів накази про матеріальне стимулювання, але сказав, що надасть їх за заявою. Хоча, за словами людей, «це прописано в колективному трудовому договорі».

Як усе це вплинуло на справи в архіві

• Державний архів не виконує своє головної функції – зберігати. Стан сховищ погіршується. Документи вицвітають, папір уражений грибком і розсипається.

• Порушення в бухгалтерії, за умови підтвердження, призведуть до штрафів і додаткової втрати бюджетних коштів.

• Нездорова атмосфера в колективі, недовіра до керівника, його реакція на критику погіршують роботу в архіві. Відбувається відтік кадрів.

«Якийсь скандал з нічого»

Працівники архіву налаштовані боротися за свої права до останнього. Деякі з них уже працюють з адвокатами. Скільки їх – не зізнаються.

– Архів – це така установа, в яку вростаєш. Ми так його любимо! Не мають вони права нас виганяти, але створюють такі умови, що ми просто морально не витримуємо, – кажуть жінки.

Директор архіву Олег Дзецько під кінець зустрічі каже журналістці:

– Я думаю, що вашими руками хочуть мене… Навіть якщо я і піду, і ви будете, умовно кажучи, причетні до цих моментів… Ну, ви ж про це не думаєте, так? Бо якийсь скандал з нічого...

Наразі в архіві вже з’явилася посада провідного юрисконсульта – завдяки звільненню електрика. Відділ внутрішнього аудиту Рівненської ОДА, за ініціативою Олега Дзецька, перевіряє бухгалтерію і документообіг. За словами працівників, угоду на охорону установи розірвано через борг перед держохороною. Натомість найняли сторожа – за цивільно-правовою угодою.

На момент публікації Управління Держпраці перевірило архів за заявою працівників. За два дні виявили два порушення: систематичне затримання зарплатні на період щорічної відпустки та одну розбіжність між наказом директора й платіжною відомістю щодо однієї працівниці. Перевіряли тоді, коли внутрішній аудит ОДА майже закінчив роботу в архіві.

Олег Дзецько зараз у відпустці,тому акт перевірки й припис на усунення отримав один із його заступників.

Продовження: За мовчазної згоди облдержадміністрації: чим обернувся скандал у Державному архіві Рівненської області

---

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.