Земля розбрату: конфлікти на околицях Рівного

Земельні конфлікти тривають скільки існують люди. Нині в селах під Рівним причиною таких конфліктів селяни називають бездіяльність та корумпованість місцевої влади.

Кажуть, що отримати землю тут можна тільки вибраним. Дійшло до спалення автівки депутата. Рівненське агентство журналістських розслідувань з᾽ясовувало чому бунтують люди.

ДИВІТЬСЯ ТЕЛЕВІЗІЙНУ ВЕРСІЮ ЦЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: Четверта влада. Земля розбрату: конфлікти на околицях обласного центру (телепрограма)

Обарівські ділянки: родичам – так, багатодітним – ні

Село Обарів. Автомобілем з Рівного сюди добиратися менше 10 хвилин. Сотка землі тут продається мінімум за півтори тисячі доларів. Однак існує чимало й тих, хто мріє отримати тут ділянку безкоштовно.

Стаття 121 Земельного кодексу передбачає, що всі громадяни України мають рівне право на безкоштовну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Закон один для всіх. Однак, коли справа стосується землі біля Рівного, одні роками безуспішно добиваються ділянок, а інші їх отримують.

У 2010 році, голова Рівненської райдержадміністрації Михайло Никитюк дозволив 43-м громадянам виготовити проекти відведення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Обарівської сільської ради.

Ось ці 43 щасливці, які безкоштовно отримують землю біля Рівного:

Десяток селян зібрався, дізнавшись, що приїдуть журналісти. Діляться своїми образами.

– Нас проживає в трьохкімнатній квартирі 9 чоловік. В мене четверо дітей і один із них дитина інвалід, – розповідає мешканка Обарова, мати чотирьох дітей Надія Ляхович. – Я ходила в сільську раду, і не раз, писати заяви під забудову на участка, але мені прийшла відмова.

– Зверталася, щоб дали участка. До одного голови, до другого. Вже їх помінялося може з п’ять чи з десять. І ніхто мені, дають відмову, бо все немає землі, не хватає для моїх дітей, – вторить їй мешканка Обарова, мати шести дітей Світлана Валігун.

– От уже два роки пишемо заяви. Постійно получаємо відмову за те, що не хватає землі в Обарові. Хочемо під застройку. Самі строїтись, – це теж селянка з Обарова Сніжана Чіркова.

Обарівський сільський голова каже, що до 5 травня 2011 року землю під забудову в Обарові не виділяли, оскільки не були затверджені районною радою межі села.

Однак, більшість людей про це не знали, а тому, ходили і марно просили. Ділянки ж отримали ті, хто знав, що землю треба просити не для будівництва, а для особистого селянського господарства.

– Вже в цьому році виділяли десь дев’ятьом громадянам, а в тому році всі громадяни, які звертались за земельними ділянками за межами населеного пункту, всім було підписано головою адміністрації попередньо Никитюком і тепер вже Карпенчуком.

І Обарівська сільська рада ні одному громадянину своєї сільської ради не відмовила в наданні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, – обарівський сільський голова Іван Тимощук.

Чому сільський голова не пояснив це саме своїм виборцям не зрозуміло. Схоже на те, що і сільськогосподарські землі не для всіх.

– Землі не дали. Теж писала на землю, щоб дали хоч якийсь участочок, хоч клаптик землі, щоб щось садити. Теж відмовили, – каже Надія Ляхович.

Зі слів мешканців, землю під город в селі теж дають не всім, а лише обраним. Люди стверджують, що з 43-х осіб, які отримали дозвіл на вироблення документів згідно рішення №81, більшість – друзі, сусіди, родичі місцевого голови чи депутатів. Зокрема Опанасюк Віктор Іванович – рідний брат голови земельної комісії Обарівської сільської ради.

– В його земельної ділянки не було, – оправдовується сільський голова. – Він має вік більше 40 років. Чого людина не має права отримати земельну ділянку для ведення особистого господарства, це огород, це не ділянка під забудову.

Не секрет, що за українським законодавством город можна перетворити на ділянку під будівництво, особливо, якщо цьому посприяють ті, хто при владі. Це підтверджує і зведення торговельних центрів у Рівному по вулиці Макарова на колишніх сільськогосподарських землях рівненського району.

Місцеві жителі, яким журналісти показали список осіб, що отримали ділянки згідно рішення №81, впізнали у щасливих землевласниках родичів секретаря та депутатів сільської ради, правоохоронців, сусідів і друзів сільського голови.

Допитуємось у сільського голови щодо прізвищ, які назвали селяни.

Журналіст: Четверо людей, які вписані, як Ваші родичі. Нарсія Руслана Іванівна, Омельчук Ігор Михайлович.

Голова: Люди добрі. Відношення до Нарсія я не маю ніякого. Це моєї жінки хресний. Якщо це родич, то я якийсь…

Журналіст: А от Омельчук – двоюрідний брат Ваш?

Голова: Так, це мій двоюрідний брат.

Журналіст: Омельов?

Голова: Ні це не родич.

Мешканці Ставків теж без землі

У мешканців сусіднього села Ставки ті ж проблеми, що і у людей з Обарова. Воно й не дивно, адже в цих двох населених пунктах спільна сільська рада.

На зустріч із журналістами прийшло два десятка сільських мешканців, яким Обарівський сільський голова відмовляє у наданні землі.

– Звертаюсь уже з 2006 року і по цю пору я получаю відмови в зв’язку з тим, що немає землі для будівництва, – жаліється мешканка Ставків Тетяна Сульжик. – Ну 10 вже маю я відмов на руках. Це тільки тих, що я взяла.

– Зі мною проживає дочка. Вона одинока мама з двійнею. Зверталася вона неодноразово, щоб виділили участок під забудову. Сам участок і хата наша дуже старенькі, – мешканка села Ставки Валентина Гарасюк.

– Всі люди присутні це знають більше ніж я ту хату. Хата в аварійному стані. Ремонту вона такому не підлягає. Тимощук відмовляє.

– Тепер мама написала заяву на себе і на чоловіка мойого, щоб приватизували… дали дозвіл на платну приватизацію. Голова сільської ради на сесії відложив документи і немає, – донька мешканки села Ставки Галина Одарієва.

– Я вже третій рік ходжу, третій рік і все відмова, відмова. Я ліквідатор. Мені в край необхідно і положено, як ліквідатору і все відмова, – скаржиться ставківець Вадим Грек.

Начальник управління Держкомзему в Рівненському районі Олександр Доброжанський пояснює хто винен:

– Будь яка земельна ділянка, яка знаходиться на території сільської ради, в межах відповідного рішення приймається сільськими радами, за межами – районна адміністрація. Але однозначно, що відповідальність за територію сільської ради несе сільський голова.

Громада доручила сільському голові та депутатам розпоряджатися її землею в інтересах усіх мешканців. Теоретично закон один для всіх. На практиці – відбувається по іншому. Вищестояща районна та обласна влада наразі не втручається.

Десятилітній конфлікт у Новій Любомирці

У селі Нова Любомирка Рівненського району близько 10 років триває конфлікт між опікуном двох дітей-сиріт Сергієм Барановим та колишнім депутатом сільської ради, начальником місцевої залізничної станції Миколою Бадалісом.

– Протягом 1990 – 2007 року, громадянин Бадаліс самочинно забудував прибудинкову територію по вулиці Привокзальній села Нова Любомирка і в супереч інтересам сусідів, всупереч інтересам неповнолітніх дітей, в супереч інтересам пенсіонерів побудував гараж, другий гараж, загородив прибудинкову територію, побудував літню кухню, побудував хлів, притащив вагончик, – каже опікун дітей-сиріт Сергій Баранов.

– Гараж був побудований в 2003-му, а інші будівлі ще були побудовані раніше моїм попередником, який тут займав цю квартиру, – відповідає на це начальник залізничної станції «Любомирськ» Микола Бадаліс.

Одна з чотирьох квартир у цьому будинку належить сиротам, якими опікується Сергій Баранов.

Вони, як і інші сусіди, мають рівні права на користування прибудинковою територією. Однак, не питаючи нічийого дозволу, Микола Бадаліс побудував тут гараж, який, на думку Сергія Баранова, заважає розмежуванню ділянки.

– У випадку самовільного будівництва однією особою на спільному подвір’ї, інші особи мають право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, – підказує рівненська юристка Вікторія Тюріна.

Щоб відстояти інтереси дітей, пан Баранов звернувся до правоохоронних та контролюючих органів. Вони визнали факт самочинного будівництва і зобов’язали Миколу Бадаліса знести незаконно зведені будівлі. В свою чергу, колишній депутат спробував узаконити своє майно через суд, та справи програв.

Оскільки, попри рішення суду, пан Бадаліс відмовляється зносити самобудови, а порозуміння із сусідами досягти не вдається, на захист інтересів сиріт стали працівники прокуратури. У 2010 році правоохоронці звернулися з цивільним позовом до Рівненського районного суду про знесення самовільного будівництва.

– Прокуратурою району першого листопада минулого року було подано позовну заяву до рівненського районного суду про знесення самовільно збудованого нерухомого майна, – каже прокурор Рівненського району Павло Романчук.

20 квітня Рівненський районний суд ухвалив зобов’язати Миколу Бадаліса знести самобудови, однак ні це рішення, ні приписи правоохоронних та контролюючих органів не переконали начальника залізниці. Нині судовий спір розглядається в апеляції.

– Розумієте, виконати припис... Ну будувати, це ж не карточний будинок, – пояснює свої дії Микола Бадаліс. – Це ж закладені кошти, мої наприклад. І взяти виконати припис, бо комусь так завгодно. Так, є порушення. Я згідний з Вами, але ж ця будівля зведена на земельній ділянці, якою я користуюсь.

Допомогти вирішити конфлікт без знесення самобудов взявся Олександрійський сільський голова Ігор Смоляр.

На сесії він запропонував депутатам розмежувати подвір’я між сусідами та виділити пану Бадалісу землю під будівництво уже збудованого гаража та окремо під садівництво. Свою позицію голова пояснив принципами добросусідства:

– Ми всі знаємо, що в житті існує принцип добросусідства і метою сільської ради було дотриматися цього принципу добросусідства. Все таки з’ясувати в чому непорозуміння і зробити так, щоб ті непорозуміння, які виникають безпосередньо як між опікунами так і між Бадалісом, можна було якось залагодити.

17 лютого 2011 року депутати Олександрійської сільської ради прийняли два рішення. Першим вони закріпили та розмежували ділянку. Другим – виділили Миколі Бадалісу землю під будівництво уже збудованого гаража та інших господарських споруд.

На той час спір між Бадалісом та Барановими розглядався у Рівненському районному суді і у депутатів не було підстав втручатися у конфлікт.

– Згідно закону про місцеве самоврядування, будь яке питання передує його обговорення на комісії, будь яке чи це земельне чи це комунальне чи це бюджетне.

А тоді воно виноситься на сесію сільської ради. Всупереч законодавству, голова сільської ради, проводячи сесію 17 лютого виніс питання, які не передували обговоренню на земельній комісії 16 лютого і поставив їх на голосування, – каже депутат Олександрійської сільради, голова земельної комісії (на час спілкування з ним) Сергій Остапович, який на цьому грунті має непорозуміння із сільським головою.

– Прийняття рішення носить такий процедурний характер, – пояснює в свою чергу сільський голова Ігор Смоляр.

– Внесення до порядку денного, винесення на розгляд, обговорення та прийняття рішення. Абсолютно все було дотримано чітко. Чітко, тому що якби воно не було дотримано чітко, то на сьогоднішній день ми мали б, скажімо, колізії.

– Я виступив перед депутатами, де чітко вказав, що дане питання ми не можемо голосувати і вирішувати, оскільки справа вирішується в судовому порядку і там бере участь прокуратура на стороні позивачів, – каже депутат Сергій Остапович.

Застереження голови земельної комісії депутати проігнорували.

Сільські обранці з голосу прийняли рішення, незаконно розмежувавши ділянку із самобудовами. Прокуратура Рівненського району з цього приводу винесла протест і вимагає скасування рішення, оскільки воно прийняте з порушенням кількох статей земельного кодексу.

Сільські депутати цей протест не підтримали. За скасування незаконного рішення проголосувало лише троє обранців. Серед тих, хто голосував за скасування незаконно прийнятого рішення, тепер вже колишній голова земельної комісії Сергій Остапович.

З його слів, за виявлену принциповість, його зняли з посади, побили, а потім ще й спалили автомобіль:

– 10 числа журналістам я повідомив про факт нанесення мені середніх тілесних ушкоджень і тої ж ночі, з 10 на 11 число, невідомий громадянин, є свідки, людина із вулиці Степана Бандери бачила, як був підпал моєї машини

Депутат каже, що голова сільради вдарив його та зламав йому пальця перед сесією. Для підтвердження демонструє листок непрацездатності від 8 червня 2011 року, на якому зазначено діагноз: «перелом п’ясткової кістки правої кисті»:

За фактом підпалу автомобіля міліція порушила кримінальну справу. Щодо переломаного пальця, дільничний зібрав свідчення та передав їх у прокуратуру, яка надалі прийматиме рішення.

– Цю подію, я пов’язую з тією діяльністю і тією позицією, що я займаю в сільській раді, як депутат сільської ради, стосовно тих питань, які висвічуються на сесії, – каже депутат Олександрійської сільради Сергій Остапович.

Голова сільради стверджує, що це вигадки і він нікому пальця не ламав:

– Цій людині облити брудом легше, ніж нам з вами сказати один одному «Добрий день». Він привів до мене міліцію, що у нього палець переломаний, а через вісім днів він зняв гіпс і в нього уже нічого не переломане.

А в той день, коли була сесія, він цілий день провів на сесії, у нас була сесія години чотири чи п’ять, активно голосував, махав рукою, жодної скарги на руку не було.

Як пояснили журналістам програми правоохоронці, свідків того, що сільський голова вдарив депутата і зламав йому пальця немає. Однак рівненським журналістам Олександрійський голова зізнався, що конфлікт все ж відбувся, але тільки на словах.

Цитата із сайту ogo.ua:

Ігор Смоляр Олександрійський сільський голова:

– Остапович самовільно забрав дозвільні документи. Звісно, зопалу й трохи не стрималися, обматюкали один одного.

Від авторів матеріалу:

Депутати Олександрійської сільради порушили кілька статей земельного кодексу. Прокуратура надіслала їм протест та припис. Детутати офіційно «взяли їх до відома», а на практиці протизаконних рішень не скасували.

Після цього районна прокуратура мала б звернутися до суду, однак на час підготовки статті цього не зробила, хоча вже минув не один місяць. За словами її працівників, таких приписів та протестів прокуратури на рішення сільрад багато – сільські обранці часто приймають рішення, які розходяться із законом.

Начальник залізничної станції незаконно будує приміщення, порушуючи права своїх сусідів. Це визнає прокуратура, суд і сам начальник. Однак виправляти правопорушення він відмовляється і знайти спільну мову із сусідом не може. А вся існуюча державна система вже десятиліття не здатна належним чином захистити права постраждалих та не може змусити навіть дрібного начальника поважати закон.

Матеріал створений за фінансової підтримки американської неурядової організації «Інтерньюс Нетворк» та Міжнародного Фонду «Відродження». Грантодавці можуть не поділяти поглядів, висловлених у публікації. Вся відповідальність на ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань».