Земля освіти Рівненського району: була шкільною – стала приватною

Шкільні землі в в селі під Рівним, вартістю десятки тисяч доларів, за сприяння сільського голови Івана Тимощука (на фото в центрі) та за бездіяльності райдержадміністрацій (зокрема, в період керівнцтва Анатолія Камінського (праворуч) та Василя Карпенчука), стають приватними
Джерело
Колаж Четвертої влади. Використані фото

Земля в околицях Рівного здавна була бажаною. Знали як здобути її у власність наближені до влади, а не пересічні мешканці. Вивчаючи історію в Обарові, з перешкоджанням сільської влади підприємцю, ми натрапили на схему дерибану шкільної землі.

Земля громади, закріплена за школами, стає приватною. Віддають її за безцінь, а то й безкоштовно. Нижче – кілька прикладів з Рівненського району.

«Четверта влада» ще в 2010-му досліджувала як втрачали землю дитсадки і школи Рівного. Наприклад, у 2003-му році 7 соток купила фірма «Бризос». Тоді міське управління освіти підписало відмову від частини земельної ділянки дитсадка №35 на вулиці Гагаріна, 73.

У 2004-му Рівнерада безоплатно у приватну власність передала майже 6 соток громадянину Георгію Мінтенку на вулиці Герцена, 18, за рахунок земель управління освіти, неподалік школи №3.

У 2010-му році міська рада надає в оренду громадянці Людмилі Шиляєвій для будівництва та обслуговування адміністративно-фінансового центру понад 11 соток землі. Частина цієї ділянки обліковувалась за 12-ю школою.

Дерев'яний хрест з іконою на футбольному майданчику

Виявляється, подібним чином землю освіти розбазарювали і в селах, прилеглих до Рівного.

У 2008-му році школа у Малому Житині втратила шматок землі. Бо Великожитинська сільрада дала дозвіл розпоряджатися цією землею місцевій релігійній громаді УПЦ (МП).

– Сільська рада дала, вони почали будуватися, – розповідає директорка Маложитинської школи Тамара Шахрайчук. – Їм тільки трошки треба було. Але ж їм треба проїзд. Їм треба обходити кружка. Вони почали, знаєте, ніби розмножуватися. Їм треба більше й більше землі і дійшли до шкільної території.

Директорка школи розповідає, що тільки оформлення Держакту на землю зупинило захоплення шкільної землі. Фото із Фейсбук-сторінки Тамари Шахрайчук

Релігійна громада так розширяла свою ділянку, що заледве не забрала у школи частину стадіону. Проводячи свої служіння, люди зайняли частину території стадіону, за футбольними воротами. На цій частині поставили дерев'яний хрест з іконою.

Трохи посунути їх назад допомогла реакція прокуратури, яка визнала рішення сільради таким, що не відповідає закону. Прокуратура також намагалася оскаржити  рішення сільради в суді.

Але зрештою сторони вирішили не призводити «до різкого погіршення міжконфесійної та громадської злагоди в селі» і погодилися на те, щоб громада будувала собі храм, тільки щоб не заходила на територію стадіону.

Так 30 соток землі школи стали землею релігійної громади.

Храм у Малому Житині на колишній території школи. Фото з карт Google

А ще раніше частину землі сільрада дозволила приватизувати окремим людям.

– Було до двох гектарів землі [у школи] до того часу, як почали приватизовувати, – каже Тамара Шахрайчук.

– А залишилося 71 сотка. Були шкільні ділянки, де діти досліди проводили. Сільський голова, попередній, віддав їх у приватні руки. Якби ми були нашу територію не приватизували, не мали б державного акта, то вже мабуть ще лізли і ще лізли.

Землю школи поміняли на борошно, цукор, сіль, комп'ютери

Ще одна  історія – про землю школи в Обарові.

Колишній сільський голова Обарова Іван Тимощук у 2011-му році розповідав, що землю під забудову в Обарові не виділяли. Проте декому вдалося отримати тут земельні ділянки.

Як, наприклад, це зробив фермер Андрій Андрошулік, який нині є депутатом Обарівської сільради. Приватизовувати шкільну землю він почав ще у 2001-му році.

Колишнього сільського голову Обарова Івана Тимощука вже кілька років судять через обвинувачення в отриманні хабара. Фото з архіву 2017

Сільська рада радо задовольнила потребу фермера у землі. При цьому так поспішала це зробити, що взяла на ці потреби частину шкільної землі (60 соток) ще до того, як отримала на це дозвіл відділу освіти Рівненської райдержадміністрації (адже це була земля освіти). 

Управління освіти Рівненської райдержадміністрації не дуже торгувалося за цю землю. Дали дозвіл на приватизацію 60-ти соток «за умови придбання для школи комп’ютерного класу».

Якого обсягу має бути комп’ютерний клас і з чого складатися – ні слова.

Пізніше Рівненська РДА прозвітувала що Андрій Андрошулік подарував школі комп’ютер, ксерокс та принтер, а також модернізував 8 комп’ютерів. Усе разом – на суму 19 тисяч 293 гривні.

А директор школи ще написав, що крім цього, Андрій Андрошулік подарував школі два мішки борошна, мішок цукру і 25 кілограмів солі.

Школа (з 2018-го – ліцей) в Обарові віддала близько 60 соток своєї землі задешево

Попри витрати Андрій Андрошулік залишився у виграші.

При вартості землі в Обарові 500-1000 доларів за сотку, Андрій Андрошулік, якби купував цю землю, витратив би 30-60 тисяч доларів. А так – обійшовся купівлею для школи всілякого начиння на трохи менше ніж 4 тисячі доларів (станом на 2001 рік курс долара – близько 5-ти гривень).

Але на цьому апетити фермера і азарт сільради допомогти його задовольнити не зупинилися.

Дозвіл вилучити із земель школи на користь Андрошуліка був на 60 соток, але від 16-ти соток депутат відмовився на користь дружини.

У 2011-му році Оксана Андрошулік продовжила приватизовувати ці 16 соток. 

Коли почали виробляти документи, вирішили приватизувати побільше. Депутати зрештою віддали для Оксани Андрошулік дві ділянки поруч зі школою, загальною площею 36 соток.

Сім'я Андрошуликів приватизувала 80 соток землі, які раніше обліковувалися за школою (чотири земельні ділянки виділені червоним)

20 соток, за орієнтовною ціною 500 доларів за сотку – це ще з десяток тисяч доларів у скарбничку депутатської сім’ї, і мінус від майна школи.

Держгеокадастр робить висновок що сільрада порушила законодавство роздаючи не свою землю:

«Земельні ділянки площею 0,0509 га… та площею 0,3079 га… були відведені у власність громадянці Андрошулік Оксані Петрівні не за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, а за рахунок земель освіти.

Виходячи з наведеного вище, рішення Обарівської сільської ради, яким надано дозвіл громадянці Андрошулік О.П. на виготовлення проекту землеустрою... прийнято з порушенням вимог земельного законодавства», – йдеться у висновку.

Невдовзі після виділення землі Оксані Андрошулік сільрада дає дозвіл школі оформити нарешті офіційно свою землю. Звісно, обминаючи ділянку дружини фермера і депутата, яка незаконно отримала частину шкільної землі.

А за деякий час, в кінці 2015-го року, Рівненська районна рада фактично легалізовує це незаконне рішення сільради.

Хто ж тепер має реагувати на це порушення? 

Начальник відділу освіти Рівненської РДА (який відповідає за школи району) Олександр Набочук вважає що райдержадміністрація ніяк не могла і не може вплинути на це порушення при виділенні землі.

Начальник відділу освіти Рівненської РДА Олександр Набочук вважає що районні посадовці не мали повноважень проконтролювати площу ділянки під школою. Фото з архіву 2017-го року.

Посадовець пояснює це тим, що земельна ділянка відведена в постійне користування Обарівській ЗОШ рішенням сільради.

– Тому потрібно розібратися в рішеннях сільської ради, – вважає посадовець. – Адже до тих пір поки земля в установленому порядку не відвелась в користування школі, вона перебуває у власності сільської ради.

Банальна підробка документації, – експерт

З начальником відділу освіти не погоджується експерт з питань земельного законодавства Георгій Могильний. При аналізі ситуації він опирається на висновок Держгеокадастру. 

Нагадуємо, що згідно з цим висновком, дружина депутата отримала землю в приватну власність за рахунок земель освіти, що є порушенням земельного законодавства.

Експерт з питань земельного законодавства Георгій Могильний вважає виділення землі освіти під приватні потреби результатом підробки документів. Фото з investigator.org.ua

Він каже, що у випадку зі школою в Обарові, такою землею розпоряджається районна рада, тому що земля під школою є спільною власністю територіальних громад району.

Водночас районна рада не може розпоряджатися землею, поки сільрада не затвердить проект землеустрою. Але документи на реєстрацію проекту на сільраду подає саме райрада.

І вона має повноваження відстежувати за якими саме розмірами формують документи на ділянку, адже має доступ до архівних даних.

– Оскільки землю виділяли при Союзі, то у школи з тих часів залишалася ділянка в постійному користування – занадто велика і приваблива ділянка, – каже Георгій Могильний.

– Райрада могла підняти старі документи і організувати проект землеустрою на всю ділянку. Але вони підіграли сільраді – дозволили обрубати стару ділянку і затвердити вже урізану. А після формування огризка ділянки, через рішення сільради, вже самі передали цю ділянку в постійне користування школі.

– Сільрада не сама вирішує, який проект землеустрою для школи повинен розроблятися – вона тільки розглядає заявку на розробку проекту для певної ділянки, а потім цей проект затверджує, – додає експерт.

– Питання в тому, чому розроблявся проект для нинішньої ділянки, а не на всю землю, яка раніше офіційно була в користуванні школи.

А от після затвердження документу, райрада вже мало на що може вплинути, оскільки, по закону, саме вона і повинна була подавати на розробку проект землеустрою, а потім подавати готовий проект землеустрою на затвердження сільради.

– Тобто вони (райрада і сільрада) злили питання ще на тій стадії, – вважає експерт.

Начальник відділу освіти Рівненської РДА Олександр Набочук наполягає що експерт – не правий. Вважає, що відділ освіти діяв правильно, коли погодився на проект землеустрою землі під школою, межі якого визначила сільрада.

Та й узагалі, на думку Олександра Набочука, якихось прав розпоряджатися землею у відділу освіти, до затвердження проекту землеустрою, не було.

– В межах населеного пункту відвід землі здійснюється сільською радою, – впевнений посадовець. – Крапка. Ще раз наголошу. Допоки земля не відведена в постійне користування школі (не в реєстрі) – це землі запасу сільської ради.

–  А як же дозвіл відділу освіти, виданий у 2001-му році, яким дозволили віддати Андрошуліку 60 соток землі школи?  Хіба можна видавати дозвіл щодо розпоряджання тим, на що ти не маєш прав? –  журналістка.

– Це не функції відділу освіти давати такий дозвіл.

– Ну але ж дали.

– Не можу коментувати. Інший начальник був.

А Георгій Могильний, як доказ того що освіта може опікуватися і незареєстрованими землями, демонструє сторінку на сайті Івано-Франківської облради. 

– Зверніть увагу – у них є список земель спільної власності, права на які не зареєстровані і розміри ділянок вказані орієнтовно, – каже експерт. – Тобто вони не сумніваються, що ця земля у них є без всяких рішень сільради – самі взяли, провели облік ділянок в своєму розпорядженні (зареєстрованих і немає) і поставили крапку в суперечках. 

Підсумовуючи порушення при виділенні землі школи в Обарові під приватні потреби, експерт знову ж таки опирається на висновок Держгеокадастру.

У ньому вказано що землекористувачем ділянок, які були відведені Оксані Андрошулік, на той час була Обарівська ЗОШ. Але пані Андрошулік отримала ці землі у 2014-2015 році вже під виглядом сільгоспземель, які перебувають у комунальній власності та запасі Обарівської сільради.

– Є всі підстави вважати, що в проміжок часу між 2001-м та 2014-м роками відбулася банальна підробка документації, під час якої частину земель Обарівської ЗОШ записали під виглядом сільгоспземель, – каже Георгій Могильний.

– Такі ситуації досить розповсюджені, коли мова йде про землевідведення часів СРСР – за домовленістю зацікавлених сторін, частина земельної ділянки фактично крадеться. 

– Виявити це вкрай важко, адже знайти старі проекти землеустрою можливо хіба що в архіві, – додає експерт. – І ніхто їх зазвичай не шукає, а використовують більш нові, вже підтасовані дані, що зберігаються в Держземкадастрі.

Георгій Могильний вважає, що якщо школа офіційно не відмовилася від землі, яку надали Андрошулік у 2015-му році, та сільрада офіційно не віднесла ці землі до сільгоспземель, то рішення про надання цих ділянок у приватну власність підлягають відміні.

Адже земля для громадської забудови перетворилася у город з порушенням встановленого порядку.

За словами експерта, це питання прямо врегульовано положеннями статті 21 Земельного кодексу України:

«Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою в тому числі для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам».

Простими словами – цю землю можна повернути школі.

Питання щодо визнання недійсним рішення про передачу частини ділянки школи у приватну власність має піднімати райрада, адже саме вона з 1-го січня 2013 року, після внесення змін у Земельний кодекс, розпоряджається спільними землями територіальних громад району.

– Але є великі сумніви, що Рівненська райрада буде виконувати свої обов’язки, адже вона своїм рішенням надала в постійне користування Обарівській ЗОШ вже урізану ділянку, – підсумовує Георгій Могильний.

–  Тобто, відбулася фактична легалізація попередніх відчужень частини земель школи. Зрозуміло, Рівненську райраду могли ввести в оману посадовці Обарівської сільради – в такому випадку, є ймовірність, що районні депутати вирішать відновити свої порушені права на розпоряджання землями школи в повному обсязі.

А хто ж керував сільрадою у період між 2001 та 2014, протягом якого могли зробити фальсифікацію документів, про ймовірність якої говорить експерт?

З 2006-го року і до 2015-го головою сільради був Іван Тимощук. У березні 2015-го року, після кількамісячного спостереження його взяли на гарячому з хабарем – понад 500 тисяч гривень. За те, що «вирішував» оформлення однієї земельної ділянки (25 соток) для підприємця.

Дуже ймовірно, що це не перша ділянка, яку «рішали» в сільраді Обарова.

Скільки всього у школи забрали землі 

«Четверта влада» спробувала з'ясувати скільки землі втратила обарівська школа з часів незалежності України.

У старих реєстраційних документах, йдеться що в кінці 80-х років 20-го століття за школою із пришкільними ділянками обліковувалося більше 7-ми гектарів.

А, у рівненському Держгеокадастрі відповіли що у 1997-му році в користуванні Обарівської школи вже 3,7 гектара. Про це свідчать дані Інституту землеустрою, який в цей час робив проект щодо роздержавлення та приватизації місцевого колгоспу і наразі приховує інформацію з цього проекту.

Зрештою, в постійне користування школі оформили 3,26 гектара в жовтні 2015-го.

– Раніше під школи в селах дуже багато землі виділяли, – пояснює експерт Георгій Могильний. – Тут теж виділили і під городи з підсобним господарством. За нормативами в сільських школах на їх території навіть дозволялося приватні будинки для вчителів будувати і розбивати власні городи.

Тому точний висновок про те, скільки втратила школа, зробити складно. Тому що невідомо в який момент що у неї офіційно забирали, а що просто вкрали.

Ми спробували почути думку екс-сільського голови Івана Тимощука про порушення при виділенні земельної ділянки Оксані Андрошулік, а також про ймовірну фальсифікацію документів. Однак, схоже він змінив номер свого мобільного. Бо за наявним у редакції номером дотелефонуватися не вдалося.

А адвокат Івана Тимощука відмовився передати наші питання екс-голові сільради.

Депутат сільради фермер Андрій Андрошулік, з яким ми теж намагалися поспілкуватися, сказав, що з усіма питаннями щодо виділення земельної ділянки варто звертатися у сільську раду.

Начальник відділу освіти Рівненської РДА Олександр Набочук розповідає, що подібні прикладів втрати школами земель у районі непоодинокі.

– В Малому Житині, наприклад, побудували церкву МП на землях, які мали би відвестись школі, користуючись тим, що земля не відведена в постійне користування. В Хотині декілька ділянок під будівництво виділили таким же чином.

– Коли мене призначили на посаду начальника я це питання вивчав, – додає посадовець. – З часом ми оформили право постійного користування на всі заклади освіти. Але згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування (тобто в урізаному стані – ред.).

«Четверта влада» спробувала дізнатися скільки загалом землі втратили подібним чином школи Рівненського району. Для цього надіслали запит у відділ освіти Рівненської райдержадміністрації з проханням надати інформацію яка площа землі у шкіл зараз і яка була раніше.

Однак у відділі освіти відписали що мають інформацію лише щодо нинішніх площ шкільних ділянок, обрахованих при передачі цих ділянок у власність шкіл.

«Відділ освіти не володіє інформацією про площі земельних ділянок, що обліковувалися за закладами освіти до 28.03.2001», – йдеться у відповіді відділу освіти.

За словами експерта з питань земельного законодавства Георгія Могильного, у шкіл повинен бути повний пакет з документами щодо інвентаризації при її передачі – тож там повинні були бути і матеріали техінвентарізаціі зі схемою ділянки, яка була в користуванні у шкіл раніше.

Тож управління освіти мало би переслати цей запит школам. Але не зробило цього. Тут продовжують наполягати що те, що управління раніше впливало на користування шкільною землею – це якесь непорозуміння, а не факт, підтверджений наказом про дозвіл віддати частину землі.

Також фактично заперечують висновок Держгеокадастру, який називає землю поруч школи землями освіти, які незаконно були передані у приватну власність.

Ось хто очолював Рівненську РДА та відділ освіти Рівненської РДА з часу, коли школи перейшли у підпорядкування району (з 28-го березня 2001 року), а шкільні ділянки продовжували зменшувати.

Період роботиПрізвище, ім’я,
по батькові
Посада
Рівненська райдержадміністрація
25.05.1998- 14.03.2005Камінський Анатолій Івановичголова
райдержадміністрації
15.03.2005-27.07.2006Поліщук Петро Павловичголова
райдержадміністрації
28.07.2006-28.11.2006Подолін Сергій Вікторовичв.о. голови
райдержадміністрації
29.11.2006-05.05.2010Никитюк Михайло Васильовичголова
райдержадміністрації
06.05.2010- 18.12.2013Карпенчук Василь Володимировичголова райдержадміністрації
19.12.2013-26.12.2013Подолін Сергій Вікторовичв.о. голови
райдержадміністрації
27.12.2013- 19.03.2014Камінський Анатолій Івановичголова
райдержадміністрації
20.03.2014-23.04.2014Столярчук Анатолій Леонідовичв.о. голови
райдержадміністрації
24.04.2014-29.12.2014Бучинський Олексій Андрійовичголова
райдержадміністрації
30.12.2014-24.02.2015Столярчук Анатолій Леонідовичв.о. голови
райдержадміністрації
25.02.2015-22.12.2015Стельмах Віталій Петровичголова
райдержадміністрації
23.12.2015-27.04.2016Подолін Сергій Вікторовичв.о. голови
райдержадміністрації
28.04.2016- 16.07.2019Пилипчук Володимир Олександровичголова
райдержадміністрації
17.07.2019-Подолін Сергій Вікторовичв.о. голови
райдержадміністрації
Відділ освіти Рівненської райдержадміністрації
19.12.1995-17.01.2005Хільковець Василь Ульяновичначальник відділу освіти РДА
20.01.2005-15.03.2005Марчук Алла Всеволодівнав.о. начальника відділу освіти РДА
16.03.2005-21.05.2007Марчук Віктор Кириловичначальник відділу освіти РДА
22.05.2007-23.12.2007Марчук Алла Всеволодівнав.о. начальника відділу освіти РДА
24.12.2007- 19.06.2014Марчук Алла Всеволодівнаначальник відділу освіти РДА
20.06.2014-06.08.2014Середа Юрій Гавриловичв.о. начальника відділу освіти РДА
07.08.2014 - до цього
часу
Набочук Олександр Юрійовичначальник відділу освіти РДА

З цього списку, на думку авторки публікації, варто звернути особливу увагу на кілька імен. За керівництва райдержадміністрацією Анатолієм Камінським школа в Обарові за безцінь віддає 60 соток землі.

Також варто звернути увагу на керівника Рівненської РДА у 2010-2013-му роках Василя Карпенчука. Адже в цей час готуються документи, завдяки яким ще 20 соток із земель освіти в Обарові переходять у приватні руки.

У період керівництва районом Василя Карпенчука також роздали масиви землі під Рівним, нібито для садівництва. Серед отримувачів землі – той же Андрій Андрошулік.

«Четверта влада» спробувала сконтактувати з обома екс-керівниками райдержадміністрації. 

Анатолій Камінський (нині він працює директором державного підприємства «Рівнестандартметрологія» – авт.) через свого секретаря передав що не пригадує як відділ освіти погоджував передачу землі школи в приватні руки, тож коментувати нічого не може.

З Василем Карпенчуком нам не вдалося сконтактувати, оскільки інформація про його номер телефону, вказана у реєстраційних документах, вочевидь, застаріла. Слухавку піднімає інший чоловік. Ми готові оприлюднити позицію Василя Карпенчука стосовно цієї теми.

Далі буде.


Розслідування «Четвертої влади» в рамках проекту «Підтримка регіональної розслідувальної журналістики» за підтримки National Endowment for Democracy (Національного фонду підтримки демократії (США)) 

Якщо те, що ми робимо, вам подобається, і ви вважаєте це важливим, ви можете підтримати «Четверту владу». Щоб ми мали можливість працювати ще краще і охоплювати більшу кількість тем. Зробити це можна ТАКИМ ЧИНОМ.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте