Не жіноча політика «Свободи»: чому партія не отримала депутаток у рівненських міській і районній радах

Євгеній Іванішин і Володимир Валявка стали депутатами Рівнеради завдяки відмові жінок-кандидаток
Джерело
Колаж «Четвертої влади» на основі власних фото та фото з фейсбук-сторінки Євгенія Іванішина

Чотири жінки, які мали стати депутатками від «Свободи» на Рівненщині і троє з яких є родичками активних членів «Свободи», написали заяви про відмову від мандатів.

Місцеве керівництво партії заперечує, що жінки були технічними кандидатками, і каже, що тиснути на них задля відмови від мандата «резону не було». Однак анонімне джерело зі «Свободи» розповіло нам іншу версію.

Самі жінки, з якими нам вдалося поспілкуватися, теж кажуть, що їхня відмова від мандата – наслідок збігу обставин, а не тиску колег. Втім експерт, який стежив за виборами на Рівненщині, називає ситуацію дивною.

На виборах 25-го жовтня «Свобода» пройшла на Рівненщині до обласної ради, а також до трьох із чотирьох районних рад та до восьми з одинадцяти міських рад. Не пройшли свободівці до Вараської районної ради, а також Сарненської, Вараської та Березнівської міських рад.

У кожній раді партія отримала від двох до шести мандатів. Більшість депутатів від «Свободи» пройшла до рад за партійним списком, а не завдяки перемозі на округах. Це означає, що формувати фракції мали би люди, які були у перших п’ятірках виборчого списку. А отже, якщо депутатів чотири, то щонайменше однією із них мала би бути жінка.

Бо ж у Виборчому кодексу є зобов'язання для партій у кожній п'ятірці виборчого списку мати двох осіб іншої статі. Тобто мало би бути троє чоловіків та двоє жінок або троє жінок та двоє чоловіків.

Тим не менше, у Рівненській міські раді, де фракція «Свободи» складається з чотирьох депутатів, та Рівненській районній раді, де п’ятеро свободівців, немає жодної жінки.

3 листопада Рівненська міська ТВК затвердила протокол про результати виборів депутатів міськради у Рівному. Відповідно до нього, депутатами за єдиним виборчим списком від «Свободи» мали стати екснардеп Олег Осуховський (лідер списку), ексначальник обласного управління охорони здоров’я та депутат минулого скликання Рівнеради Юрій Осіпчук, заступник голови Рівненської облради Олексій Бучинський та пенсіонерка і партійка «Свободи» Галина Конькова.

Оскільки Олексій Бучинський відмовився від депутатства у міськраді на користь мандата у Рівненській обласній, депутатом мав би стати п’ятий номер у партійному виборчому списку партії – спеціалістка Обласного центру громадського здоров’я Ірина Козачок.

Проте в один день, 24 листопада, обидві жінки: і 26-річна Ірина Козачок, і 61-річна Галина Конькова – звернулися до ТВК з заявами про відмову від представницького мандата.

Таким чином до міськради зайшли два наступні за списком чоловіки: депутат обласної ради попереднього скликання, бізнесмен Володимир Валявка, який мешкає у Львівській області, і працівник апарату облради, відомий журналістам більше як речник рівненської «Свободи», Євгеній Іванішин.

Голова Рівненської міської територіальної виборчої комісії Ірина Глуха розповіла, що Ірина Козачок та Галина Конькова – єдині, хто відмовився від мандатів у міській раді не тому, що вибрав депутатство в іншій раді, а з інших причин. Яких саме, каже пані Глуха, вона не знає – жінки не пояснювали.

Галина Конькова, до слова, не вперше відмовляється від депутатства. У 2015 році вона написала таку ж заяву про відмову від мандата у Рівненській обласній раді, в яку увійшла уже не завдяки партійному списку, а внутрішній міжпартійній боротьбі.

Тобто жінка набрала більший відсоток голосів у своєму окрузі, аніж більшість її однопартійців. Завдяки її відмові від депутатства та відмові ще однієї жінки – Марини Роман – депутатом п’ять років тому став тодішній заступник голови Рівненської ОДА Олександр Савчук.

У 2020 році результати Галини Конькової на виборах до Рівненської міськради були гіршими – у своєму окрузі вона набрала 43 голоси. Ірина Козачок – 57. Для порівняння, Євгеній Іванішин, який увійшов замість них, набрав 180 голосів, Володимир Валявка – 172.

А Анна Іванова, яка була депутаткою міськради від «Свободи» попереднього скликання – 199. Втім, попри те, що пані Іванова п’ять років була активною депутаткою, у списку партії цього року вона отримала дев’яте місце.

До 2016 року Галина Конькова була підприємницею. Завдяки цьому знайти її контакти не складно. Відмову від мандата пані Конькова пояснює коротко:

– Обставини. Власні мої обставини. А в 2015 році я була після операції.

– На вас не тиснули однопартійці, аби ви це зробили?

– Звісно, що ні (сміється – ред.). Наразі мені так треба. Минулого разу склалися обставини – я була після тяжкої операції. І мені потрібна була реабілітація, з чим мені мої однопартійці дуже сильно допомогли.

З Іриною Козачок ми намагалися зв’язатися через її чоловіка – активного члена партії та уже депутата Рівненської райради Дмитра Козачка. Надати номер дружини він відмовився, зазначивши, що вона вдома з дитиною, а тому говорити їй не завжди зручно. Попросив зателефонувати йому ввечері, коли він буде вдома. Втім, слухавку ні ввечері, ні наступного дня депутат не підіймав.

Ірина Козачок відмовилася бути депутаткою нібито через декретну відпустку. Однак її дитині у липні 2020 виповнився рік, тож на момент балотування Ірина вже була у декреті і могла передбачити, чи продовжуватиме його. Фото зі сторінки Ірини у фейсбуку

Ірина на прохання про розмову залишила лише коротке повідомлення у месенджері: «Дмитро мені казав. На жаль, не маю можливості поспілкуватись по телефону. Щодо відмови від мандата, написала заяву в міську комісію, не зможу повноцінно виконувати депутатські повноваження, будучи в декретній відпустці».

Декретна відпустка, тим не менше, для багатьох жінок та чоловіків – не перешкода виконувати депутатські обов’язки.

Наприклад, на початку жовтня, у розпал виборчої кампанії, народила другу дитину депутатка міськради та підприємниця від «Голосу» Анастасія Кулакевич. Пропагує не відмовлятися від публічної активності через материнство ще одна міська депутатка – Оксана Майборода від «ЄС», яка рівненським ЗМІ зазначала, що, можливо, приходите з донькою і на засідання.

Депутатка обласної ради попереднього скликання від «Свободи» Ірина Савчук народила дитину під час депутатства – і продовжувала відвідувати і засідання комісій, і сесійні засідання, і працювати на окрузі.

Дмитро Козачок, чоловік Ірини Козачок, став депутатом Рівненської районної ради, між іншим, теж завдяки відмові інших кандидатів від мандатів.

До райради, відповідно до результатів виборів, мали пройти Іван Солодуха, Катерина Михалюк, Олександр Оксимчук, Олександр Гомон та Олег Карпяк, який набрав достатню кількість голосів, аби стати депутатом не за списком партії, а завдяки перемозі в окрузі.

Іван Солодуха відмовився від мандата заради депутатства у Клеванській територіальній громаді. Олександр Гомон став депутатом облради, як і Ольга Шустік, яка мала пройти наступною за списком.

Проте написала заяву про відмову від мандата і Катерина Михалюк, 35-річна архівістка в обласному управлінні Державної служби якості освіти та дружина керівника районного осередку партії «Свобода» Богдана Михалюка.

Завдяки цьому депутатами райради стали Геннадій Вакулінський та Дмитро Козачок. Мала би пройти до ради і 63-річна Ірина Бучинська, мама заступника голови обласної ради та свободівця Олексія Бучинського. Проте вона теж відмовилася від депутатства. На її місце зайшов Роман Козлюк.

Ірина Бучинська, зі слів її сина-свободівця, відмовилася від мандата через пенсійний вік. Однак на момент балотування вона вже щонайменше три роки тому досягла пенсійного віку і могла «дати дорогу молодим», не балотуючись. Фото зі сторінки Ірини у фейсбуку

Зв’язатися з Катериною Михалюк не вдалося. Пояснити рішення Ірини Бучинської захотів її син-свободівець Олексій Бучинський:

– Вона йшла, хотіла працювати, але стан здоров’я вже не той. Вже вона, в принципі, пенсіонер. Каже: «Дорогу – молодим, хай йдуть молоді і працюють». У нас там дуже сильна команда сформувалася в районній раді. Самі бачили: і Олег Карпяк досвідчений, і Дмитро Козачок, і Геннадій Вакулінський, наш новий член партії, і всі-всі, хто там є… І Оксимчук Олександр, знаєте, з нами давно вже, і Рома Козлюк – теж нормальний хлопець з Рівного. Всі нормальні, всі хороші, всі працюють. Всі молоді, то мама вирішила, що хай вже молоді дорога.

– А ви не знаєте, чому Катерина Михалюк відмовилася?

– Не знаю, чому. Так само з таких, напевно, міркувань. Не знаю.

– Але вона 1985 року народження.

– Так? Катерина Михалюк відмовилася, напевно, з особистих якихось причин.

– Ще дві жінки у міськраді відмовилися від мандата. І складається перше враження, що жінкам просто сказали написати такі заяви.

– Та ні, ви що. Не може такого бути. Ми жінок дуже любимо, поважаємо. У нас дві чудові дівчини в обласній раді. Аліна дуже з нами давно, у Мінмолодьспорті працює, Шустік Ольга – керівниця нашої жіночої свободівської організації «Яворина», волонтерка. У нас з шести депутатів (в облраді – ред.) – дві жінки. Тому це не про «Свободу». У нас ніхто… З жінками ніяких проблемних питань немає, у нас все нормально.

А звідки, на вашу думку, тоді виникли чутки, що тиснули на пані Аліну?

– Я не знаю. Недруги, напевно, запускають. У нас ніхто ні на кого не тисне. Як можна тиснути на людину? Це ж неможливо.

– Чому? Можливо.

– Ні. А нащо тиснути? Партія ж розставляє кандидатів, то з самого початку можна поставити так, щоб ні на кого не тиснути. Нащо спочатку поставити, а потім тиснути. Логіки у цьому немає ніякої. Можна поставити так, щоб не тиснути. Інформація про тиск не може бути правдою.

– Попередні домовленості, можливо, якісь були, що жінки поступляться своїм місцем, якщо пройдуть в ради?

– Ні, такого не може бути. Як жінки можуть поступитися місцем? Я ж вам кажу, Аліна працює, Оля працює. А в міській раді побачили, може, дівчата, що десь менше часу трохи будуть приділяти, бо в міській раді трохи частіше вони збираються. Тому, я думаю, з цим пов’язано… Про маму свою я сказав, що вона вже за станом здоров’я. Вона пройшла в депутати відразу, але каже: хай молоді працюють, у вас сильна команда свободівська, дуже сильні кадри, хай, каже, працюють молоді, я – вже пенсіонер. 

Аліна – це 27-річна депутатка Рівненської облради від «Свободи» Аліна Янчук. Нині вона працює головною спеціалісткою відділу регіональної молодіжної політики та підтримки ініціатив молоді Міністерства молоді та спорту. Кілька років до цього працювала у відділі культури і туризму Рівненської РДА.

Партійці, які не погоджуються розкривати свої імена, стверджують, що на Аліну Янчук тиснули, щоб вона відмовилася від мандата. Жінка це заперечує. Фото зі сторінки Аліни у фейсбуку

Про тиск на неї почали говорити після заяви депутатки обласної ради від «Європейської солідарності» Світлани Богатирчук-Кривко, яка, не повідомляючи ні прізвищ жінок, ні назви фракцій, зазначила, що, за її даними, тиснуть на жінок з різних партій і в обласній раді, і у міській раді Рівного.

Дивіться детальніше про це: «Дівчата зайшли – дівчата мають працювати»: жінок змушували відмовитися від депутатства в облраді

За інформацією з наших джерел, був тиск на жінок у фракціях «Сила і честь» та «За майбутнє», проте вони стали депутатками. Можливо, і завдяки розголосу.

Також три джерела нам розповідали про тиск на Аліну Янчук, аби вона відмовилася від мандата. Мовляв, вона живе у Києві та й активну діяльність в окрузі не вела, через що набрала лише 53 голоси. Лише п’яте місце у списку партії (до слова, депутатці попереднього скликання Ірині Савчук дали 19 місце) дозволило їй пройти до ради.

Як зазначали, саме через суперечку з партійцями Аліна Янчук написала заяву на депутатство першою з усієї фракції «Свободи» у Рівненській обласній раді.

Сама депутатка будь-який тиск заперечує:

– На мене ніхто не тиснув. У мене дуже гарні стосунки з керівництвом організації. Першою я написала заяву, тому що живу у Києві, а не Рівному, тому коли приїхала, тоді і написала – так вийшло. Щодо чуток, то не знаю. Першою про тиск заявила пані Богатирчук-Кривко. Можливо, на тому фоні так закрутилося, всі подивилися у списки, де пройшли жінки – і ось так. Насправді не знаю.

– Причини відмови Галини Конькової я не знаю, не спілкувалася з нею. Щодо Ірини Козачок, то вона, можливо, відмовилася через сімейні причини. Вона нещодавно народила. Це моя особиста думка. Краще в Ірини запитати.

Наше джерело у «Свободі», кандидат-член партії, який не став депутатом, розповідає, що жінок, які йшли у перших п’ятірках до Рівненської міської, районної та навіть обласної рад, їхні колеги-чоловіки одразу називали «технічними».

Мовляв, була домовленість, що якщо активні члени партії не наберуть достатню кількість голосів в округах, аби пройти до ради, і мандати отримає партія за виборчим списком, жінки поступляться своїми місцями.

Офіційних підтверджень згаданим словам, окрім хіба того, що одразу чотири жінки з різних причин відмовилися від мандатів, немає.

Про дивний збіг у бажанні не бути депутатами ми запитали в людей, які є лідерами «Свободи» на Рівненщині.

Володимир Валявка, депутат Рівненської міської ради та депутат облради попереднього скликання:

– За районну раду я знаю, бо відповідав за область, а за місто мало маю інформації. З районної ради в область перейшли, тому там і звільнилося місце. А по місту, то, мабуть, треба до Юрія Осіпчука звертатися, до голови організації, бо я, чесно кажучи, не формував списки і не знаю суті питання.

– До обласної ради перейшла Ольга Шустік, але далі за списком мала зайти Ірина Бучинська та Катерина Михалюк. Обидві відмовилися від депутатства.

– Давайте я з’ясую в голови районної організації (бо це, як я розумію, його дружина), чому вона відмовилася. Можливо, вона десь перейшла, балотувалася в іншу раду.

Після цієї розмови більш детальну інформацію депутат не надав.

Юрій Осіпчук каже, що не знає точно чому жінки відмовилися від мандатів депутаток Рівнеради. Фото з архіву

Юрій Осіпчук, депутат Рівненської міської ради, про відмови жінок від мандата у міськраді розповідає більше:

– Я не знаю, чого так. По-перше, це їхнє реальне бажання. Про одну я знаю, що в неї так склалася сімейна ситуація, друга просто так захотіла. Я не вникав і не переконував, скажу відверто. Голова фракції у нас – Олег Осуховський, може, він вам би щось сказав, але я більш як впевнений, що він скаже те ж саме. Нам імпонувало б, якби жінки були у фракції. Я знаю, як виглядає зі сторони: ви думаєте, що ми змусили, аби посунути список.

– Ні, могли бути домовленості перед виборами.

– У нашій ситуації не було цього резону, тому що у нас ті, хто проходив після нас, пройшли в інші ради. Першу п’ятірку ми пропонуємо тим партійцям, яких знаємо, з якими працюємо, і у нас уже більш-менш, скажемо так, є, як мінімум, довірливі стосунки. Це люди, які дотримувалися партійної дисципліни і всього іншого. Жінки написали заяви за власним бажанням, у нашій міській організації це є абсолютна правда. Збоку можна думати, як хочеш, але все саме так.

– Тобто це не були технічні кандидатки?

– Ні, ці не були технічними кандидатами. Ці абсолютно.

– А які були?

– Ні, ну, мається на увазі, ці у нас, у міській, не були.

Євгеній Іванішин, який саме завдяки відмовам колег здобув мандат міського депутата, зазначає:

– Попередніх домовленостей ніяких не було. Я не можу коментувати ситуацію за інших людей, мені не відомі причини їхніх відмов. Можу лише сказати, що жодних домовленостей, нічого такого у нас не було. Чутки були, що чоловіки, які не стали депутатами, тиснуть.

– Я знаю, про кого це було конкретно. Я не буду називати про кого, але це було не про нас. Жодним чином у нас тиску не було. Я насправді вдячний, що так сталася ситуація, але ніхто ні на кого не тиснув. Я, відверто кажучи, з пані Іриною Козачок останнього разу спілкувався, можливо, півроку тому. Можливості навіть тиску виключаю, бо просто не спілкувався з людиною.

Олег Осуховський, який є головою фракції «Свобода» у Рівненській міській раді та був народним депутатом сьомого та восьмого скликань, на дзвінки не відповів.

До слова, окрім обласної ради, жінки увійшли до фракцій «Свободи» у Дубенській районній раді (Тетяна Талавера), Дубенській міській раді (Юлія Ткачук), Острозькій міській (Ольга Шевчук) та Костопільській міськраді (Тамара Зулайкхі). В інших радах кількість депутатів – двоє-троє, і жінки до їхнього списку не потрапили.

Чому ввели у законодавство гендерну квоту і чому вона не спрацювала, аби жінок у радах було не менше 20%, а близько половини, ми запитали у координатора спостереження за виборами у Рівненській області громадянської мережі «Опора» Михайла Балика:

– Гендерні квоти були і у в минулому законі про місцеві вибори, проте раніше недотримання їх не було підставою для того, щоб партіям відмовляти у реєстрації на виборах.

– Новий Виборчий кодекс таку підставу передбачив: умовою реєстрації кандидатів від політичних партій стало те, що у кожній п’ятірці має бути не менше двох представників іншої статі.

– В Україні в органах влади дуже мало жінок. Тому гендерні квоти запроваджувалися, аби представництво жінок стало більшим у місцевих радах. Адже світова тенденція, що жінки все частіше з’являються у політиці. Наприклад, у скандинавських країнах представництво жінок як у місцевих радах, так і в парламенті дуже велике (у Швеції, до прикладу, з 1994 року у парламенті не менше 40% жінок. У 2018 році їх кількість становила 46% – ред.).

– Вводячи гендерні квоти, розраховували на те, що загалом у місцевих радах буде близько 40% жінок, ну, або чоловіків. Відповідальність за те, що фракції, в яких більше трьох депутатів, немає жінок, не передбачена. Бо ж якби певний кандидат набрав 25% від виборчої квоти в якомусь територіальному виборчому окрузі, то він би став депутатом, незалежно від гендерних квот.

– Але якщо партія отримала п’ять мандатів по загальному списку, то депутатами мали стати три чоловіки і дві жінки. Або навпаки. Проте людина може написати заяву, що вона не хоче бути депутатом, так мандат отримує наступна людина у списку. Це їхнє бажання.

– Теоретично, ми розуміємо, що міг бути тиск на жінок, аби вони написали заяви, проте такий момент дуже складно зафіксувати офіційно.

– Людина, на яку безпосередньо здійснюється тиск, мала би звертатися до правоохоронних органів і повідомляти про це. До нас не зверталися, тому говорити, був тиск на Рівненщині чи ні, складно.

– Як формувалися списки партій, нам не відомо. У пакеті документів, які передають до виборчих комісій, є згоди від усіх осіб балотуватися. Наявність такої згоди може свідчити, що ця особа справді хотіла балотуватися. Який справді був мотив, складно сказати, хіба у самої людини запитувати.

– Щодо ситуації у Рівненських міській та районних радах, то варто у самих жінок, які написали ці заяви, запитати, чи був на них тиск, чи зразу вони домовлялися про те, що у разі обрання їх депутатками, власне, вони напишуть заяви про відмову від мандата, і зайдуть наступні люди по списку. Але складно про це говорити.

– Можливо, у цьому і є якась тенденція, і певні домовленості з цими кандидатками з боку партії були. Дуже дивно виглядає, що всю кампанію людина, умовно кажучи, була готова стати депутатом, тому що займала досить високе місце у списку, а отримавши мандат, від нього відмовляється.

– На мою суб’єктивну думку, якби були причини не балотуватися, це можна було зробити під час виборчої кампанії, написавши відмову від балотування.


Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)