Транспорт з обмеженими можливостями

У Рівному є лише два тролейбуси в які можуть потрапити люди на візках і зробити це вдається не на всіх зупинках. Втім навіть у новому транспорті сервіс залишає бажати кращого. Ми з`ясували як місто намагається вирішувати проблему.

Кілометри по обваленій бруківці і обсипаних ямами дорогах. Щоденні випробовування у ліфтах, на сходах і пандусах та зрідка – допомога. Таке життя на візку у місті Рівному. Місті з перевиконаним бюджетом і водночас вічним браком коштів.

Сходи-перешкода

Юрій Фенюк прикований до візка з дитинства. Він швидко перебирає колеса, долаючи свій звичний маршрут з мікрорайону Північного до центру міста.

У переповненому транспортом Рівному Юрій воліє пересуватися за допомогою візка. Адже жодна з понад трьохсот маршруток для нього не підходить, а потрапити на візку в тролейбус без допомоги – складно. Іноді поїздки завершуються поломками.

– Заїхали прямо в тролейбус і відвалилось переднє колесо. Через ізнос коляски. Через те, що постійно по ступєньках з верху до низу, – розповідає Юрій.

– В наш транспорт треба завжди щоб хтось був поряд. Бо залізти, або когось просити... це майже неможливо. Бо всі кудись спішать. Да самі даже шофера, частіше за все спішать. Бо графік. А залізти самому неможливо.

За інформацію Рівненського центру соцзахисту населення, у місті проживає понад сімсот людей з інвалідністю, які використовують візки.

Складно користуватися громадським транспортом й майже чотирьом тисячам рівнян, які травмувалися, непросто батькам з дитячими візками, а також людям похилого віку.

Шлях всередину маршруток і тролейбусів ускладнюють високі сходинки. А всередині транспорту проблему створюють вузькі проходи.

Після невдалих спроб пересування у рівненських тролейбусах, Юрій Фенюк – категоричний.

– Оце вообщє корито. В ньому всередині неможливо сидіти, – говорить Юрій, показуючи на старий тролейбус. – А в маршрутку навіть якщо я і заїду в якусь десь якось, то тоді людям не буде де стати. 

Фахівець із містобудування, урбаніст Андрій Шевчук розповідає, що громадським транспортом у Рівному щоденно користуються понад 250 тисяч людей.

– Третина з них – люди з особливими потребами, маломобільні люди – це від мам з візочками, діток, до людей, які травмувалися, з важким вантажем, людей старшого віку і людей на візках, – каже Андрій Шевчук.

– Наш громадський транспорт своїм сервісом відповідає 70-80-м рокам 20 століття. Він, на жаль, не пристосований для потреб усіх.Тому частина мешканців змушена щодня страждати, або взагалі не має змогу пересуватися громадським транспортом.

У Рівному лише два тролейбуси мають низьку підлогу – це жовтий ЛАЗ, який ми купили в 2008-му році і той, що називають дуобус, – розповідає урбаніст.

Два низькопідлогові тролейбуси – ось і весь арсенал сучасного транспорту у Рівному. Юрій розповідає, що з цих двох надає перевагу старішому жовтому ЛАЗу.

Користуватися дуобусом – гордістю міської влади, Юрію важче. Попри всі переваги, довжина машини ускладнює правильне розташування на зупинках. Юрій погодився показати нам як він користується цим ноу-хау.

Перша спроба потрапити у транспорт – невдала. Спізнившись на кілька секунд, ми просимо водія зачекати на візочника. Але дуобус втікає з-під носа. Юрій каже, що дочекатися допомоги від водіїв майже нереально.

– У нас тільки один водій, який відгукнувся на таке. Я за свої всі 17 років, що я їжджу по місту, один водій тільки і то він недавно появився і то він їздить на такому [старому] тролейбусі, відгукнувся, – розповідає Юрій Фенюк. 

З другої спроби завчасно виходимо на зупинку Театральну. Побачивши людину на візку, водій паркується як слід. Юрій одразу це помічає тож намагається самостійно потрапити всередину і у нього виходить. 

Такий вдалий заїзд – виняток – зізнається наш герой. Практика і сильні руки допомогли Юрію потрапити всередину тролейбуса самостійно. Каже, що у нього так вийшло вперше.

– Але другі так не зможуть. У більшості інвалідів рукі слабенькі і вони так не зможуть, – говорить Юрій Фенюк. 

Кондукторка зізнається, що тролейбус спеціально розвернули, аби полегшити заїзд візочнику.

– Він просто перевернув вам тролейбус на сторону трошки, щоб ви могли заїхати, – говорить кондукторка Валентина. – На візках пасажири бувають рідко, а з [дитячими] колясками часто.

Втім виїхати з тролейбуса без сторонньої допомоги неможливо – немає як розвернутися через переповнений салон. Тож ми допомагаємо Юрію це зробити. 

Транспортна проблема

За інформацією на сайті КП «Рівнеелектроавтотранс», у Рівному 80 тролейбусів. Лише 2 з них низькопідлогові.

Також у Рівному 11 тролейбусних маршрутів. Українське законодавство вимагає, аби на кожному маршруті був хоча б один транспортний засіб, пристосований для перевезення осіб з інвалідністю.

У 2016-му Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» досліджувало на скільки доступніступним є транспорт для людей з обмеженими можливостями. Опитали 120 людей з інвалідністю. 

У звіті за результатами дослідження роблять висновок, що українське законодавство, яке гарантує доступний транспорт візочникам, не виконують по всій Україні. Є окремі зауваження  і по Рівному.

Відсутність сходів також значно зменшує час перебування транспорту на зупинках. Адже пасажири  виходитимуть і заходитимуть у тролейбус з низькою підлогою швидше. Втім 99,5% громадського транспорту в Рівному не відповідає сучасним потребам.

У європейських містах транспорту зі сходами практично не залишилося. Рівне ж купує той транспорт від якого давно відмовилися успішні міста. У місті досі їздить близько 30 старих тролейбусів «Scoda 9Tr», виготовлених у 70-х роках. Рівне невеликими частинами замінює їх на дещо молодші. 

– 99 з половиною відсотків транспорту у Рівному не призначені для сучасних потреб міста. Вони є не низькопідлоговими і їх всі потрібно замінювати, – розповідає Андрій Шевчук. – Беушні тролейбуси, які ми купуємо – це ж власне тролейбуси, які успішніші за нас міста викинули як непотрібні.

Покупка рівненського дуобуса, який частину шляху долає як автобус, а частину як тролейбус – останнє транспортне досягнення міської влади. Омріяний мером єдиний у світі тролейбус «Вітовт макс дуо» – один на весь маршрут тому рухається з великими інтервалами. 

Нині правомірність покупки дуобуса за сім з половиною мільйонів з'ясовує поліція.

Адже тролейбус від якого відмовилися в інших містах, у Рівному придбали, провівши сумнівний тендер. До того ж, дуобус не такий новий як вказано у документах.

– Слідчий призначив автотоварознавчу експертизу та експертизу з криміналістичного дослідження транспортного засобу, – розповідає речниця Головного управління Нацполіції рівненщини Марія Юстицька.

– Наразі спеціалісти надали висновки призначених експертиз, яких недостатньо для прийняття процесуального рішення. Відповідно слідчим будуть проведені додаткові процесуальні дії з метою встановлення обставин по справі. Досудове розслідування триває, – говорить Марія Юстицька. 

«Рогаті» мрії

Наприкінці 2016-го року міський голова Володимир Хомко звітував про перевиконання бюджету і заявляв про транспортні мрії. Дуобусів хотіли купити ще сім.

– Перевиконання буде приблизно 200, грубо кажучи, 211 мільйонів профіцит. Через що ми можемо робити багато речей про які ми раніше і не мріяли, – звітував Володимир Хомко у грудні 2016-го року. – Так от їх [дуобусів] буде сім. 

Минув майже рік, а низькопідлогового транспорту у Рівному не побільшало.

Начальник управління транспорту і зв’язку Віталій Миронюк згадує поїздки за кордон, де немає забитих маршруток, недотримання графіку руху, а головне – головного болю для інвалідів і людей, яким рухатися складно.

Каже, всі біди рівненського транспорту – через недофінансування. Зрештою переходить на відвертість.

– Та я думаю, може, в мене щось не получається? Може я щось не доробляю? Може, молодші прийдуть. Ну і це буде. Не сьогодні – завтра це буде, да. Але ж ситуація в загальному така, що без низькопідлогового транспорту нічого не буде.

Тобто на 250-тисячне місто ми маєм мати не менше двадцяти тисяч пасажиромісць одночасно, – каже Віталій Миронюк. – Найперше треба було б зняти з маршрутів тролейбуси, які давно відпрацювали свій термін і мають вік 30 і більше років.

За півроку транспортні плани міської влади кардинально змінилися.

Замість білоруських дуобусів, які частину шляху долають на пальному, вже хочуть купити шість нових тролейбусів обладнаних літієво-титанатними акумуляторами.

Такий транспорт – більш екологічний. Ці тролейбуси також частину шляху можуть долати без контактної мережі. 

Новими тролейбусами хочуть забезпечити проїзд в райони міста, де немає тролейбусних ліній, які, на думку влади, прокласти надто дорого. Тому й вирішують купувати комбінований транспорт.

– Звісно, те, що місто виділило кошти хоча б на часткове оновлення громадського транспорту це добре. 6-7 нових тролейбусів з акумуляторами і біля 10 б/в Шкод навіть зі сходинками краще ніж ті старезні тролейбуси і маршрутки.

Але це той мінімум, що купують й інші не найуспішніші українські міста, – говорить Андрій Шевчук. – В нашій країні є й кращі приклади. Івано-Франківськ купує дешеві б/в низькопідлогові тролейбуси в австрійському Зальцбургу.

– Одеса змогла купити п'ять низькопідлогових б/в тролейбусів Skoda. Також 20 міст України взяли кредит в Європейського банку реконструкції та розвитку на оновлння громадського транспорту і такі міста як Житомир, Луцьк, Львів, Полтава, Івано-Франківськ, Біла Церква та інші планують придбати від 30 до 50 нових тролейбусів.

Багато міст розбудовують тролейбусну мережу. У Рівному, чомусь, не можуть знайти кошти її на прокладання навколо Північного. 

У Рівному майбутнє громадського транспорту уявляють інакше.

Шість низькопідлогових тролейбусів за 42 мільйони гривень «Рівнеелектроавтотранс» намагається купити вдруге. Влітку тендер провести не вдалося. Тепер закупівлю оголосили повторно.

Документи подали п'ять підприємств, втім пропозиції трьох із них уже відхилили.

Тепер за перемогу змагаються Торговий Дім «ЛІТАН», який минулого року раптово відмовився продавати Рівному дуобус, поступившись білоруському виробнику.

Його суперник – новостворене підприємство «БКМ –Україна» зареєстроване у Луцьку. Воно продає тролейбуси того самого білоруського заводу «Белкоммунмаш».

13 вересня завершився аукціон за результатами якого Рівне може зекономити три мільйони триста тисяч гривень. Перемогу отримав «Літан», який запропонував всього на 300 гривень дешевшу ціну. 

Рівнеелектроавтотранс уже розмістив намір укласти договір з Літаном.  Паралельно триває закупівля беушних тролейбусів. Віталій Миронюк радіє таким тендерам.

– Я працюю десятий рік. За 10 років ну те, що я бачив своїми очима, перший раз міська рада виділила 48 мільйонів на закупівлю транспорту. Ну це фантастика.  Ну здавалось би, якби ми купили. І я вірю все таки, Господи поможи нам.

Як ми купим шість нових і 9 беушних, да, 15 тролейбусів. Ви уявляєте, що це таке? Ми купили одного і замєтно…. Ну наше місто таке, що кудою б хто не їхав все одно по Соборній їде і всі люди його побачать! – радіє Віталій Миронюк. 

Місто Рівне десятиліттями чекає на комфортний громадський транспорт. Тим часом влада, постійно говорячи про скруту, перебирає недешеві варіанти. Можливо, проблема не лише в фінансах, а й в пріорітетах.

– Звісно кожне місто має свої приорітети і відповідно визначає в що найперше інвестувати свої кошти в розваги будуючи стадіони, чи в забезпечення базових умов нормального мешкання в місті – забезпечує зручне, безпечне і доступне щоденне пересування мешканців, – розповідає урбаніст Андрій Шевчук. 

Громадський транспорт – найпоширеніший спосіб пересування для більшості мешканців міста.

За словами Андрія Шевчука, якщо місто зараз неспроможне забезпечити достатній комфорт користування транспортом, дуже швидко воно віддаватиме в десятки разів більше коштів і ресурсів, аби усунути постійно зростаючі проблеми заторів, дорожніх аварій, відсутності місць паркування, забруднення повітря, шуму тощо.

Відповідно якість життя в місті тільки погіршуватиметься.

– Щоб цього не сталося необхідно якомога швидше якісно змінювати всю систему громадського транспорту у місті, починаючи від розробки ефективної стратегії реформування громадського транспорту і на її основі зміні маршрутної мережі, взаємодії з перевізниками, оновленні транспорту, змінювати тарифну політику, – розповідає Андрій Шевчук.

–  Після понад 20-ти років відсутності якісних змін просто оновлювати невеличку кількість транспорту недостатньо. Такими темпами нам десятиліттями доведеться наздоганати лише сусідів, нагадаю, Житомир в наступному році планує мати понад 50 низькопідлогових тролейбусів та 40 автобусів, Івано-Франківськ матиме близько 50 низькопідлогових тролейбусів та автобусів.

А Рівне? Можливо, до кінця 2017-го Рівне отримає нові низькопідлогові тролейбуси на які завжди бракувало грошей і на які чекають тисячі людей з обмеженими можливостями.

А, можливо, ми і далі їздитимемо на беушних тролейбусах. Зрештою все залежить від мети. Адже крім транспорту у влади ще багато-багато планів на багато мільйонів із наших кишень.

Публікація підготовлена в межах проекту «Сприяння прозорості державних закупівель у Західній Україні», що реалізовується громадською організацією «Рівненський центр «Соціальне партнерство» за фінансової підтримки NED