Блиск і злидні прибережної зони рівненського Басів кута

Городи, сміття, болото, паркани, самозахоплення, розкіш і багатства – це те, що побачили журналісти  «Четвертої влади», літаючи квадракоптером над берегом Басів кута.

«Четверта влада», разом з ініціативною групою громадсько-активних рівнян, вивчає проблеми земельного ареалу навколо озера Басів кут.

Там є болото, бруд, безлад, розкіш, захоплення землі і будівництво в прибережній захисній 50-метровій зоні, а може бути сучасна відпочинкова міська набережна, якою можна пройтися, або проїхатись на велосипеді, прогулятися з дітьми чи друзями.

Водний кодекс України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон передбачає виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги.

Для середніх річок, водосховищ на них (а Басів кут – це водосховище) та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів. Це мала би бути земля громади міста, на якій не можна будуватись, садити городи, вести господарство тощо. Натомість частина цієї землі вже давно приватизована, а частина захоплена.

Хто і як спричинив до цього «Четверта влада» з’ясовуватиме у подальших публікаціях.

Ми облетіли довкола всього озера, щоб з’ясувати яка ситуація із будівництвом та земельними ділянками у прибережній захисній смузі.

Окрім того, зробили фотоогляд.

Це перша публікація в серії матеріалів журналістського розслідування про використання і захоплення земель Рівного.

Дослідження земель навколо озера стало можливим завдяки міні-гранту Інституту розвитку регіональної преси спільно з Громадським Люстраційним Комітетом та Автомайданом, за кошти європейських платників податків у рамках Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU Anti-Corruption Initiative) – найбільшої програми підтримки з боку ЄС в сфері боротьби з корупцією. Її імплементацією займається Данська агенція з міжнародного розвитку (DANIDA).

Умовно скромна сторона берегу

Береги озера Басів кут умовно можна поділити на умовно скромну (або давнішу) частину і умовно нескромну (мажорну). На одній будинки старіші, а в прибережній зоні городи або захоплені сітковими парканами частини землі.

Починаємо огляд від вулиці Басівкутської, рухаючись проти годинникової стрілки.

Давайте спробуємо уявити, що по берегу маю проходити пішохідна доріжка (2 метра) і велодоріжка (2 метра, а оптимально – 3 метри), а на окремих ділянках ще й дорога (3,5 метра, щоб могло проїхати пожежне авто). Виходить, що тільки для прогулянки чи пересування довколо озера потрібно мінімум 7,5 метрів.

А оскільки доріжку не збудуєш відразу біля кромки води, то ще потрібно кілька метрів відступити (а там де очерет, то й десятки метрів). Якщо ж вздовж доріжки поставити стовпи із освітленням і місцями лавки – це ще кілька метрів плюс. Додайте до цього дитячі ігрові майданчики, спортивні майданчики і майданчики для відпочинку дорослих, зелені насадження.

Тобто оптимально не менше 20-50 метрів від води мали би бути вільними для всієї цієї інфраструктури.

А тепер, пішли і полетіли, глянемо що ми маємо.

Ось загороджений сіткою берег з фірткою на якій є замок.

Це загородження навпроти цих будинків.

А ще з цього боку озера городи на самому березі і в прибережній 50-метровій зоні.

А щоб пройти до них – треба пересуватися ось такими краєвидами через станцію рятівників.

Потім йде жахлива на вигляд ще одна стара спортивна база.

І ось такий тунель. Навряд чи в нього можна помістити дорогу для автівок, тротуар набережної і велодоріжки.

А це земля, на якій розмістилася «Риболовно-спортивна база» Рівненської організації «Українського товариства мисливців та рибалок».

На цій базі видно кілька бесідок, які можна найняти не для риболовлі чи спорту, а для того, щоб відпочити за столом з випивкою і їжею.

А за межами бази, з протоптаної до нього стежкою, стоїть диво сучасної міської архітектури – нужник. Всі умови для комфортного відпочинку.

Ми з’ясуємо на якій підставі місто віддало громадській організації землю громади для заробітку на зразок «випити на природі з друзями».

Далі табличка, на якій спроба нагадати про те, що це ж все ж таки прибережна зона.

І неподалік неї реальність, яка показує де люди бачили законодавство, якщо влада не змушує його дотримуватися.

А ось в цьому місці, на око, відстань до кромки води від паркану не більша 5 метрів.

Ну і «дорога в майбутнє» на поле з городами.

До нас підійшов чоловік у робочій куртці і чоботах – місцевий. Каже, що в нього тут город і є на нього документи.

Дивимось як це все виглядає з повітря. База рятувальників.

Спортивна база веслувальників і база товариства мисливців і рибалок.

Далі – приватний сектор. Вулиця Біляшівського.

І далі городня частина.

На фото видно вулицю Марусі Чурай.

Видно як хтось прокопав канал з озера до ставка.

З цього ракурсу видно залізничне полотно.

Далі частина вулиці Свєшнікова.

І вулиця Гребельна, яка вклинюється у вулицю Свєшнікова.

І на цьому фото, з вулицею Озерною, ми переходимо до іншої – «умовної нескромної» частини прибережної смуги Басів кута.

Умовно нескромна (мажорна) сторона берегу.

Продовження фоторепортажу дивіться в другій частині дослідження «Четвертої влади»:

Як виглядає мажорна частина берегу Басів кута: продовження (ФОТО, ВІДЕО)

Матеріал підготовлений та опублікований у рамках конкурсу антикорупційних грантів, оголошеного ГО "Інститут розвитку регіональної преси" за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU Anti-Corruption Initiative)