Рівненська перукарня: без світла і без окупантів

Мікрорепортаж з крісла перукарні під час віялового відключення електрики у Рівному.

Невеличка перукарня в одному з мікрорайонів Рівного. Кімнатка на 12 квадратів вбудована на місці колишньої квартири на першому поверсі панельної девятиповерхівки. Чотири місця для стрижки і фарбування.

П'ятниця 23 грудня, за двадцять до третьої дня. На вулиці пасмурно, але світло.

В перукарні всі крісла зайняті. Стрижуться двоє чоловіків і двоє жінок.

Четверо перукарок. Старша, середнього віку і дві молодші – русява і чорнява. Спілкуються між собою, подекуди перепитуючи клієнтів як стригти і чи достатня довжина.

Шумлять фени і машинки для стрижки.

Одна перукарка закінчує стригти жінку і просить іншу покликати чоловіка, який чекає на прибудованій верандочці, щоб він знімав куртку і готувався за п'ять хвилин.

Чоловік заходить і настає 15.00. Вимикається електрика. Все гасне і зупиняється.

– Ти диви, точно в 15.00, як завжди, – старша перукарка.

– Вимикають то точно, а увімкнути можуть і на годину пізніше, – молодша русява.

– А коли то вмикають, о 19-й?

– Так.

Старша перукарка і та, що середнього віку йдуть на вулицю. Просять клієнтів почекати.

– Ви сідайте-сідайте, – каже молодша чорнява чоловіку який зняв куртку і вагається що робити далі.

Садить його крісло, накидає накидку, обмотує шию білим тонким папером.

– Посадила вас щоб не втекли, – сміється вона і йде допомагати двом іншим з китайським генератором, що в підсобці за дверима на вулиці.

– Не здавай секретів, – сміється у відповідь молодша русява.

Двоє недострижених чоловіків, одна жінка і чоловік, якого впіймали ще до стрижки сидять мовчки.

Хвилину.

Дві хвилини.

– Така тиша…, – заговорює молодша русява, ймовірно, охоча до балачки.

За секунд тридцять чути як завівся бензиновий генератор.

Заходить старша і просить почекати «хвилинки три», щоб прогрівся двигун.

На вулиці плюсова температура після кількох днів морозу. Мокро.

– Ви бойлер вимкнули? – питає старша.

– Так, звісно.

Повертається молодша чорнява.

– Ой, в нас оце троє людей на покраску записалися ще до 19-ї…

– Ну може, ще в бойлері трохи буде води.

– Ну все вмикаємо, вже прогрівся, командує старша і за 15 секунд вмикається світло.

Знову гул машинок.

– Як вас стригти, питає молодша чорнява у «пійманого» після вимкнення світла клієнта.

Повертається і перукарка середнього віку – найбільше з генератором працювала вона.

Робота перукарні триває, приходять нові клієнти і питають коли можна постригтися.

– Я вмикаю, щоб просушити, – каже перукарка середньо віку, тримаючи в руках фен.

– Ой, чекай я трохи здую, – молодша і швиденько на кілька секунд вмикає свій фен і вимикає.

Фенами користуються почергово, попереджаючи одна одну – кожен понад два кіловата. Машинки і світлодіодні лампи тягнуть не багато електрики, а бойлер вмикати не можна.

– Що робитимемо з покраскою. В нас троє записаних, – радиться старша і сама відповідає, – увімкнемо чайника і нагріємо воду. Він десь два кіловата, то треба буде на той час фенами не користуватися.

– Якщо що, то підемо в будинок, там є газ, то на плиті нагріємо і принесемо. Якось викрутимося.

– Так, українці завжди знайдуть вихід.

Виходжу з перукарні і чую помірний гул генератора. Ще одного біля стоматології й аптеки. Біля базарчика і магазинчика з продуктами. Готуються увімкнути біля кав'ярні і пивної крамниці. В обміннику валют стоїть табличка «зачинено», мабуть генератор не окупається.

Відповідь українського малого бізнесу на нищення енергетичної інфраструктури російськими окупантами.

Без світла, але без вас.