Рівненський військовий, якому ампутували ногу, домігся, щоб ВЛК визнала його непридатним

Був обмежено придатний, а після розголосу став непридатним. Як поранений ветеран відстояв своє право на звільнення зі служби і в чому причина, що система відправляє людей з ампутаціями в окопи, читайте в матеріалі.

У травні цього року ми розповідали, як рівненська військово-лікарська комісія вирішила, що військовослужбовець Віталій Максимов, який втратив ногу в боях під Авдіївкою, є обмежено придатний. Через такий висновок ВЛК Максимову довелося терміново повертатися на Донеччину у військову частину – служити.

Тоді голова комісії Володимир Потапук казав «Четвертій владі», що «вони нічого не можуть змінити», бо так передбачає наказ Міністерства оборони України. Але у червні ВЛК ще раз оглянула військовослужбовця і зробила новий висновок: він – непридатний.

«Четверта влада» звернулися за поясненнями до лікарів та юристів.

Лікар: «Я так зрозумів, що служити ви не хочете»

– Хай не бояться говорити про це. Бо мені «Четверта влада» дуже допомогла. Бо я так відчуваю, що сам нічого б не добився. Все б воно стало мертвим клином. Я приїхав туди і вже навіть у частині моїй знали, що я звернувся до журналістів. Я не встиг туди приїхати, а мені вже кажуть: «О, Віталіку, ти популярний». Я ще не зрозумів, про що. А вони мені: «Ми бачили відео».

– Так що якщо хтось наважиться, то хай не боїться. Якщо він правий, то хай своє відстоює, – розповів Віталій Максимов у вересні, під час розмови із журналісткою «Четвертої влади».

А п’ять місяців тому, у травні, він на протезі подолав 1200 кілометрів: з Рівного до своєї військової частини на Донбасі. Там пробув тиждень – ніхто не знав, що з ним робити. Зрештою йому дали направлення у центральний військовий госпіталь, начебто на лікування.

Цим закінчилося наше травневе розслідування «Один сантиметр вирішує долю»: як рівненського військового з ампутованою ногою повернули на фронт».

Після цього ми постійно зв'язувалися із військовим, що мешкає у Дядьковичах під Рівним.

У травні, ще перед поїздкою на Донеччину, Віталій Максимов поскаржився в Центральну ВЛК на рішення рівненської комісії, яка вирішила, що він – обмежено придатний.

У середині травня його поклали у стаціонар Рівненського обласного військового госпіталю.

І у палату до нього прийшов керівник травматологічного відділення госпіталю Василь Шевчук, розповідає Максимов:

– Каже до мене: «Я дивився ваше відео, нащо таке було робити?». Відповів: «Бо ви мене не чуєте». Тоді він мені сказав: «Я так зрозумів, що служити ви не хочете». Я кажу, що до чого тут, що «служити не хочу», я не можу, – розповідає Віталій Максимов.

Адвокатка волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» Наталія Лісова каже, що такий психологічний тиск є порушенням конституційних прав військовослужбовця.

І додає: якщо військовослужбовців ще й змушують відмовитися від захисту та відстоювання своїх прав, це порушення конституційного права на соціальний захист.

Як наслідок – військовослужбовці, які повністю, частково або тимчасово втратили працездатність, можуть не отримати пенсію та інші види соціальних виплат та допомоги.

Тому у таких випадках варто звертатися за правовою допомогою. Наприклад, у центри, які належать до системи безоплатної правової допомоги.

Крім того, безоплатно надає допомогу військовослужбовцям та членам їхніх родин волонтерський рух «Адвокати ЗСУ». Звернутись до них можна через чат-бот у Telegram або через офіційний сайт pravo-ua.com

У випадку Віталія Максимова після словесних докорів лікар сказав йому збирати документи.

– Каже: «Пишіть рапорт і їдьте додому, у понеділок приїдете. Це не швидка процедура. Але будемо вас звільняти».

– Чи казав, що вплинуло на його рішення? – журналістка.

– Нічого не казав. Просто сказав: «Бачив ваше відео, вражений».

Як лікарі передумали

Поки Віталій збирав документи та проходив медичні обстеження, які були потрібні для нового розгляду військово-лікарською комісією, 15 червня надійшла відповідь з Києва.

Начальник комісії-голова військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Анатолій Шимко йому відписав, що рівненська ВЛК вирішила правильно і він – обмежено придатний. А також, що висновок військово-лікарської комісії дійсний рік і немає підстав для того, щоб проводити повторний медичний огляд.

Проте 26 червня командир рівненської військової частини А1446 (Рівненського обласного військового госпіталю) Тимофій Кульчицький видав розпорядження, щоб військово лікарська комісія цієї частини оглянула Віталія Максимова.

29 червня у виписному епікризі написали, що військовослужбовець – непридатний до військової служби і його повинні виключити з військового обліку.

10 липня 16-та Регіональна військово-лікарська комісія (Львів) затвердила висновок рівненської ВЛК.

Хоча ще у травні начальник військово-лікарської комісії у Рівному Володимир Потапук казав таке:

– Ми користуємося наказом № 402. Він не передбачає ніяких взагалі проблем, які виникають під час воєнного стану. На жаль, ми не можемо нічого змінити. Один сантиметр вирішує долю людини. Трохи вище – і він вже буде непридатний. Трохи нижче – і він буде придатний.

– А те, що у вашому випадку з Максимовим: якщо є кукса нижче, він – обмежено придатний. Він не потрібний в армії, його виганяють з частини, він нічого не може робити, але змінити цього ми не можемо, ми самі в шоці від цього.

Що змінили у висновку, який «не можна було змінити»

У травні військово-лікарська комісія, оглядаючи Віталія Максимова, вирішила, що його ампутація – це графа 2 пунктів 63б, 78б «Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби».

63б – це ампутація нижче рівня верхньої третини гомілки. У такому випадку військовослужбовець – обмежено придатний.

78б – це помірний вплив травми на функції організму.

Вкупі ці пункти дали висновок – «обмежено придатний».

У новому висновку лікарі змінили ці пункти на 63а (нога ампутована вище рівня верхньої третини гомілки) та 78а (значні порушення).

У результаті  – «непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку».

«Одна довідка ВЛК нічого не вирішує»

«Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов’язані завжди пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому».

Так написано у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України. На практиці буває по-різному.

Ми зателефонували у Рівненський обласний військовий госпіталь, щоб поспілкуватися з головою ВЛК Володимиром Потапуком та керівником травматологічного відділення Василем Шевчуком.

Віталій Максимов стверджує, що саме цей лікар оглядав його і у травні, і у червні.

Проте працівниця госпіталю сказала, що будь-які коментарі – тільки з дозволу командування військової частини.

Заступниця командира військової частини Ірина Галімська під час зустрічі сказала журналістці, що запитає у командира про дозвіл, а у лікаря Шевчука – про «час і бажання спілкуватися з журналісткою».

Від себе додала, що довідка ВЛК, яку видали Максимову у травні, начебто нічого не означає.

– Начальник поліклініки не дасть збрехати (начальник поліклініки стояв поруч під час цієї розмови. – Авт.), довідка ВЛК не формулює остаточного діагнозу, остаточного висновку: що це оцей висновок, і це – назавжди. Це тимчасове рішення, яке діє певний період.

– Далі може бути, що людина вилікувалася, покращила свій стан – і може не бути такого висновку, може бути, що він здоровий. А може бути навпаки. Одна довідка ВЛК нічого не вирішує і нічого не означає. От як ви захворіли на грип і тимчасово не працюєте.

Коли ж побачила, що журналістка записує на диктофон, припинила говорити і відмовилася надалі коментувати, сказала, що запитає дозвіл командира на це.

Замість відповіді – запрошення «призватись»

Пізніше Ірина Галімська зателефонувала і оголосила причину чому в госпіталі нічого не пояснюватимуть:

– У нас є наказ Міністра оборони №36 від 08.02.2022 «Про затвердження інструкції про порядок допуску журналістів, працівників засобів масової інформації на об’єкти Міністерства оборони України». От ми керуємося цим наказом, – додала Галімська, проте відмовилася пояснювати, що саме хотіла цим сказати.

– Я не пресаташе, я не маю повноважень щось пояснювати. Я вам сказала, що і куди дивитися. Більше я не маю коли, бо є купа завдань інших. Людини немає, від якої ви щось хочете, як ми можемо без його згоди…, – лише додала.

Наказ, про який говорила Ірина Галімська, – це порядок допуску журналістів на об’єкти Міністерства оборони України.

Але ми просили про відповіді на питання від відповідальних посадових осіб, а не про допуск на об’єкти.

Адвокат громадської організації «Платформа прав людини» Євген Воробйов каже, що основоположний нормативно-правовий акт, який регулює взаємовідносини медіа та ЗСУ, – це наказ «Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану».

«Четверта влада» надіслала офіційний запит у військову частину А1446. На момент публікації цього матеріалу відповідь ми не отримали.

Пізніше Ірина Галімська написала журналістці у вайбері:

– Наскільки мені відомо, військовослужбовець (Віталій Максимов. – Ред.) має висновок ВЛК про непридатність до виконання військової служби. То про що ми з вами переживаємо? А сумніватися у висновках ВЛК, не знаючи, як вона проводиться і як визначаються заключення, – не в нашій з вами компетенції. Це складний процес і важка праця. Щодо пацієнтів, то ми тут робимо все для них можливе. Можу порадити призватись до лав ЗСУ і разом в однострої наближати нашу Перемогу.

Застарілі та неврегульовані накази і безвідповідальність лікарів

Накази Міноборони №402 та Міністерства охорони здоров'я №370, які затверджують військово-лікарську експертизу та класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості – основні документи, якими керуються ВЛК, коли встановлюють причинно-наслідковий зв'язок травми або поранення. А також коли визначають придатність чи обмежену придатність військовослужбовців до служби.

Ці два накази мають свої нюанси та недоліки, каже адвокатка Наталія Лісова.

Наказ Міноборони, – це неврегульовані або недостатньо врегульовані процедурні питання, які розтягують строк збору того чи іншого пакету медичних документів і медичного огляду військовослужбовця.

А наказ МОЗу – застарілий і потребує змін.

Наталія Лісова каже: звернення військовослужбовців до адвокатів через проблеми з наданням медичної допомоги і через те, що вважають висновки ВЛК несправедливими, – не рідкість.

Такі скарги займають 15% від усієї кількості запитів, з якими військові звертаються до волонтерського руху «Адвокати ЗСУ».

– На мою думку, одними з вагомих причин є недосконалість та неузгодженість нормативно-правових актів з цього питання, непристосованість їх до реалій війни, відсутність реальної відповідальності членів ВЛК за «помилково» винесені рішення, відсутність ефективного механізму захисту прав військовослужбовців в певних ситуаціях, – каже Наталія Лісова.

За її словами, бездіяльність чи дії ВЛК можна оскаржити в суді. Але це не завжди ефективно. Бо суд може лише визнати дії чи бездіяльність протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

Але до компетенції суду не входить надавати оцінки стану здоров'я та діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби.

– Організація лікування, відновлення та проходження військово-лікарської експертизи військовослужбовцями повинні стати орієнтованими на людину. Це не менш важливо, як і реформування процедури проходження військово-лікарських комісій, і ці зміни потрібно впроваджувати одночасно, – каже Наталія Лісова.

– Описана вами ситуація – це лакмусовий папірець критичного стану системи, яка потребує кардинальних змін, – продовжує експертка.

– Це показник ставлення держави до своїх громадян. Актив нашого волонтерського руху розробляє пропозиції щодо потреби внесення змін в нормативно-правови акти, що регулюють порядок проходження ВЛК. У нас є багато напрацювань, пропозиції ми надаємо.

Але, на думку адвокатки, ситуація військовослужбовця Віталія Максимова – це більше про персональну відповідальність лікарів за свої рішення, а не про проблему недосконалих нормативно-правових актів. 

– По-перше, це питання, чи медичний огляд, який провели, був об'єктивним, компетентним і добросовісним.

По-друге, це персональна відповідальність кожного лікаря, який пише висновок і під цим висновком ставить свій підпис.

Тому що я в своїй практиці стикаюся з такими випадками, коли у військовослужбовця було поранення, після цього поранення він проходить ВЛК, яка визнає його обмежено придатним, далі – МСЕК. А на МСЕКу один із профільних лікарів пише висновок, що стан військовослужбовця – це не наслідок поранення, а наслідок дитячої травми.

І от такі випадки стосуються не того, що саме написано в тій чи іншій постанові. А саме об’єктивності конкретного лікаря при винесенні свого заключення. Тому основна зміна, яку, на мій погляд, мають внести в нормативні акти, – це відповідальність лікаря за той діагноз, який він вказав у медичному висновку по кожному конкретному військовослужбовцю.

Як приклад Наталія Лісова наводить Сполучені Штати Америки, де лікар має ліцензію на здійснення своєї діяльності і за некомпетентність, необ’єктивність або неправдивий висновок у нього цю ліцензію можуть забрати.

– У нас цієї системи нема. І тому ми маємо дуже багато отаких проблемних питань і під час проходження ВЛК, і на МСЕК, коли лікар може не помітити щось, не врахувати.

Або як я на практиці стикалася: військовий обстежувався у цивільній лікарні, а коли приїхав у військовий госпіталь з цими результатами, то почув таку фразу: «У нас госпіталь, і у нас все по-іншому». І щоб не було оцього «по-іншому», окрім якісного нормативно-правового акта, повинна бути ще й персональна відповідальність лікаря.

Тому що інколи доходить до смішного, бо військовослужбовцю краще піти у цивільну лікарню не в однострої, а в цивільному одязі, щоб отримати більш-менш об’єктивний висновок. А якщо він приходить в однострої, то тут уже побояться щось написати. Це абсурд. Ми повинні навпаки приділяти більше уваги їхньому здоров’ю.

Вони ризикують не тільки своїм здоров’ям, а й життям заради нас всіх. А таке ставлення в медичній сфері… Ну, це просто ні в які рамки, – каже адвокатка.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»