«Один сантиметр вирішує долю»: як рівненського військового з ампутованою ногою повернули на фронт

19:22, 19 травня 2023

Джерело:

«Четверта влада»

Автор(и): Анна Хіночик Владислав Мартинчук

«Ви знаєте, яка вам виплата буде? Ви знаєте, якщо кожному її платити, то грошей не наситишся», – розповідає військовий Віталій Максимов, як із ним спілкувалися працівники у Рівненському військовому госпіталі

Джерело

«Четверта влада»

«У боях під Авдіївкою у жовтні минулого року військовослужбовець з Рівненщини Віталій Максимов втратив ногу. Три місяці лікувався у трьох різних лікарнях, поки наприкінці 2022 року його не відправили доліковуватися вдома.

Але 3 травня йому повідомили – має терміново приїхати у частину, в якій служив до поранення. Тобто на Донеччину. Бо військово-лікарська комісія (ВЛК) у Рівному вирішила, що він «обмежено придатний» до військової служби.

Журналісти «Четвертої влади» дізнавалися, чому військовика з ампутованою ногою відправили назад до лінії фронту та чи можливо оскаржити висновок лікарської комісії.

Наступив на «пелюстку»

Віталій – із села Дядьковичі, що за 18 кілометрів від Рівного. До Збройних сил України вступив у березні 2022 року. У військкомат прийшов сам.

– Я приїхав, вони сказали: «Чого ви сюди приїхали?» Я кажу: «Як чого приїхав? У мене є дружина, у мене є діти, у мене є мати – через то я і приїхав», – розповідає Віталій.

Спочатку місяць навчань на полігоні. Потім Віталій Максимов став артилеристом у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. 15 жовтня 2022 року під час боїв за Авдіївку він отримав поранення.

– Це була Авдіївка. День. Був мінометний обстріл, – каже Віталій.

– Ми з гармат крили їх. А потім на нас полетіло, осколки посипалися. Вони «пелюстки» «Градами» розсипали по наших територіях, і я наступив на «пелюстку». І все. Мінно-вибухова травма, відірвало кінцівку. Вивезли, Богу дякувати, побратими. Встигли. Надали першу допомогу у Покровську, потім у Петропавлівці. Три операції: перша – пальці відрізали у Покровську, у Петропавлівці ще підрізали, а у Дніпрі вже відтяпали під протез.

Сказали, що «непридатний» написати не мають права

У лікарнях Віталій був до грудня 2022-го. Потім доліковувався вдома. 3 травня 2023-го пройшов військово-лікарську комісію у Рівному, яка вирішила, що він – обмежено придатний до військової служби.

Це означає, що Віталій Максимов не придатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, але придатний до служби у підрозділах забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

З журналісткою «Четвертої влади» військовослужбовець зустрівся наступного дня, 4 травня. За два дні, 6 травня, Віталій вже мав би бути на Донеччині.

– Виходить, що мені треба, за цією довідкою, служити. Я пішов до головного у військкоматі… Чорнобривця (Валерій Чернобривець був полковником медичної служби, заступником начальника Рівненського військового госпіталю, помер 4 травня 2023 року. – Авт.).

– З дружиною ми ходили у кабінет і сказали: «Травматолог написав висновок, що я – обмежено придатний». На що мені той Чорнобривець сказав, що «ми пишемо всі такі довідки: чи то з руками, чи то без рук, чи без ніг, без очей, – ми не маємо права писати в довідці «непридатний».

Він сперся на якусь частину, я не пам’ятаю, на яку… Чи 402, чи частина якась 405, якась довідка Міністерства оборони, що їм забороняють виписувати такі довідки. Коротше, травматологу заборонили таку довідку писати, – розповів Віталій журналістці.

– А в мене частина бойова. У мене частина – не в тилу. Ми в окопах, ми на позиціях. Де мене мають прилаштувати? Таких посад нема. Військкоматів там немає. Там тільки поля і окопи, – додає Віталій Максимов.

– І вам не казали, чим ви там будете займатися? – журналістка.

– Не казали. Вони не знають. Вони німі. Вони он два дні, я вам кажу, вони два дні вирішують, що мені робити.

– Звідки ви дізналися, що вам треба вже до 6 травня бути у Донецькій області, у вашій частині?

– Я телефонував у свою бригаду. Я кожен місяць телефоную і звітую щодо цих своїх паперів. Мушу, щоб мені не записали самовільне залишення частини. Якщо я хоча б раз, хоча б один місяць не дам про себе інформацію і не підтверджу «мокрою» печаткою, де я перебуваю, це вже погано.

– Тобто під час одного із цих дзвінків вам сказали, що вам треба прибути?

– Вчора (3 травня. – Авт.). Я вчора звітував про останнє заключення, яке отримав. Вчора мені сказали з’явитися в частину.

– Це вам у Донецькій області у частині сказали?

– Так.

Не приїхати – не має права

Це підтверджує адвокат Віталій Дубчак, до якого звернулася «Четверта влада» з проханням прокоментувати ситуацію:

– Військовий навіть після поранення вважається таким, що продовжує служити за тією ж спеціальністю та у тій же частині. Й лише у випадку його визнання непридатним з’являється підстава для подальшого звільнення особи з військової служби.

Тож після закінчення лікування людина зобов’язана самостійно повернутися до військової частини. Тобто тут діють такі ж правила, як й у звичайних трудових відносинах і зі звичайними лікарняними. Відповідно, якась повістка у цьому випадку не потрібна, як це, наприклад, вимагається під час призову.

– Якщо особа не з’явиться, щодо неї може бути складено матеріали про самовільне залишення військової частини. І навпаки: службовець змушений надати документи на підтвердження його відсутності у військовій частині усі попередні дні, для чого надаються медичні документи із зазначеним періодом лікування.

Адвокат Віталій Дубчак каже, що військовику не зобов’язані пояснювати причини виклику та завдання, які він виконуватиме. Бо доки не буде наказу, що військовослужбовця виключили зі списків особового складу, він залишається чинним військовим.

– Логіка в тім, що присутність у місці розташування військової частини є одним із обов’язків мобілізованого, а отже факт обмеження у виконанні бойових завдань не звільняє від обов’язку бути присутнім у місці розташування військової частини, – пояснює адвокат.

– Наглядно це виглядає так: військовий повертається, і якщо для нього є відповідна спеціальність, командир своїм наказом змінює йому спеціальність. Якщо потрібна посада відсутня, командир може звернутися для переведення особи в іншу військову частину. А до моменту розв'язання цього питання військовий змушений просто бути присутнім там. До речі, для командування ця ситуація є не меншою проблемою, ніж для солдата.

«Ще дезертиром зроблять, виявляється»

Віталій Максимов перед поїздкою розповідав журналістці, що його викликали, а що робити з ним, мовляв, не знають:

– Сказали мені туди з’явитися. Сьогодні перетелефонували (4 травня. – Ред.). Сьогодні їхати не треба, сказали. Кажу: «А я купив квиток. І що мені робити?» «Ми не знаємо, – кажуть, – самі. Ми ще вирішуємо, колегія вирішує».

Вчора я перекинув цей висновок (ВЛК. – Ред.) у свою частину, вони подивилися і сказали… Не хочу матюкатися, але діти чули, теща чула, що вони сказали.

Це страх і жах. «Як можна, – каже, – так з людей знущатися. Написати інваліду «обмежено придатний».

Ми, – каже, – як люди, вас розуміємо, розуміємо краще, ніж вас там в тилу розуміють». Це так сказали бойові мої побратими, які там служать. Але кажуть: «Не знаємо, що робити. За законом, ви маєте з’явитися».

Але як служити без ноги і якісного протеза, Віталій не знає. Навіть подолати близько 20 кілометрів із Дядьковичів, де він живе, в обласний центр – для нього проблема.

– Я сьогодні до Рівного їздив, щоб квиток купити, – розповідав Віталій 4 травня.

– Приїхав з міста, з ключиком сів і підкручую протез: воно все хитається, воно все брязкає. Він пристосований, щоб хату перейти, напитися води і сходити в туалет. 1200 кілометрів – я не знаю, як я на ньому заїду, як я приїду. Що я маю з цим протезом робити. Це не професійний протез. Це тренувальний. Щодо нормального, то протезист зателефонував мені і сказав: «Ми не знаємо, коли будуть. Може, місяць, може, два-три».

– На цьому, що є, довго ходити не можна, – продовжує Віталій. – У ньому нога париться. Він дуже тяжко знімається, дуже тяжко одягається. Все рипить, все тріщить.

Кукса всихає. І постійно його треба підкручувати. Треба нагляд. Я запитував теж у госпіталі: якщо я туди поїду, от зламається у мене протез, може той болтик відкрутитися, випасти. А це ж Донеччина. У нас є протези, у нас є центри, можна десь звернутися, піти підкрутити, підремонтувати. А якщо він там зламається, кажу, мені його хтось там поремонтує? Мені сказали – ні. Та як це воно так має бути? Я не розумію…

– Хвилина-півтори – і все: зразу підкошується, терпне, німіє, пече (нога. – Ред). А за годину конденсат збирається (у протезі. – Ред.) – Береш з чохла панчохи і просто викручуєш, вода біжить. Нереально день виходити.

– А якщо я не буду там, у частині, то мені запишуть… мене ще дезертиром зроблять, виявляється. Захищав, інвалід, а тепер ще, якщо не приїду, можуть подати, що самовільно залишив частину, і можуть мене посадити. То все серйозно. Я купив квиток. Одне місце тільки знайшов, в плацкартному вагоні.

– Яка полиця? – журналістка.

– Перша. Один тільки був, – Віталій Максимов.

– Тобто не верхня?

– Не верхня, але все було зайнято. А друга полиця якби була, і от як? Хоч у тамбурі стій, бери крісло чи як. Не знаю. Дуже тяжко. А транспорт там ходить не так, як в нас. Там треба винаймати таксі за 1,5-2 тисячі, щоб проїхати 10-15 кілометрів.

Перед від’їздом Віталій намагався триматися, жартував, накульгуючи на протезі подвір’ям свого будинку:

– Треба ще автомат. Ну, я мав гранатомет. То це мені гранатомет як дадуть, автомат, три снаряди у підсумок – і справжній Рембо, можна служити. Та й таке…

Забрали побратими

5 травня пообіді Віталій Максимов виїхав з Рівного. Того дня журналісти «Четвертої влади» телефонували за телефоном (0362) 63 33 23, який закріплений за Рівненською військовою поліклінікою (військова частина А-1446). Там працює голова військово-лікарської комісії Володимир Потапук, який підписував висновок про «обмежену придатність» Віталія Максимова.

Працівниця, яка відповіла на телефонний дзвінок сказала, що знає про такі ситуації, як у Віталія Максимова, і що це не поодинока практика, «бо йде війна».

Своє прізвище, ім'я та посаду жінка називати відмовилася.

Ми залишили свій номер телефону, але працівниця повідомила, що наразі усі керівники або на нараді, або відсутні і що, найімовірніше, раніше понеділка, 8 травня, з нами ніхто не зможе вийти на зв’язок.

Також зауважила, що обов’язки, які має виконувати військовослужбовець, визначає і повідомляє командир частини, де проходить службу військовий, і що останній може звернутися до свого командира за письмовими роз’ясненнями з цього приводу.

Віталій Максимов каже, що не знає, хто зараз командир, бо, за його словами, бригада, в якій він служив, зараз уже не в тому складі, що була у жовтні 2022-го, там новий командир. Як з ним сконтактувати, не знає. Зв’язок утруднюється ще й тим, що командир не в частині сидить, а бойовий.

– Він на позиціях, ви розумієте, в окопах там немає сигналу, – каже Максимов.

Увесь час, поки намагаємося з’ясувати ситуацію, тримаємо зв’язок з Віталієм телефоном.

6 травня Віталій Максимов вже був на Донеччині. Розповідає, як дістався та як його зустріли:

– Я приїхав спочатку потягом у Дніпро. Із Дніпра автобусом – у Покровськ. А з Покровська я зателефонував своїм побратимам, вони завели машину, в броніках, в касках по мене виїхали. Потім під руки взяли – завели. Зараз он біля мене сидять. Я сьогодні пройшов стройову свою, і вони мені кажуть: «Ми не знаємо, що робити. Зараз тут немає нікого з керівництва. Завтра має бути начмед, щось мають вирішувати».

7 травня. Неділя. Телефонуємо військовому:

– Нема нікого. Сьогодні вихідний день. Не знаю, кого виловити і де.

«У нас є наказ... Ми самі в шоці від цього»

8 травня. Третій день Віталія Максимова на Донеччині. У Рівному ні з військової частини, ні з військової поліклініки ніхто на зв’язок із журналістами «Четвертої влади» не вийшов.

9 травня. Журналістка «Четвертої влади» прийшла у Рівненську військову поліклініку. Приблизно через годину, відстоявши чергу разом із військовими, потрапила до кабінету керівника поліклініки Володимира Потапука.

Володимир Потапук спочатку відмовлявся пояснити журналістці, чому у довідці Віталія Максимова написали «обмежено придатний».Сказав, що «треба зробити все правильно».

А це означає, за словами Потапука, що Максимов має спочатку звернутися до адвоката, адвокат – «на нашу частину» (А-1446. – Авт.). Після цього, каже Потапук, цей запит піде по всіх офіційних інстанціях. Письмову відповідь мають надати протягом 5 днів.

– Я журналістка. І висвітлюю суспільно важливі теми. І це є суспільно важлива тема. Можливо, в таку ситуацію потрапляли чи потраплятимуть військовослужбовці неодноразово.

– Ми користуємося наказом № 402. На жаль, ми не можемо нічого змінити, – Володимир Потапук.

– Що в тому наказі такого, що дозволяє написати йому в тій довідці, що він обмежено придатний.

– Дивіться, у 2008 році. До того був наказ №2. Цей наказ просто переклали з того наказу, який був. І в цьому наказі про воєнний стан сказано… Це був наказ на мирний стан. Він не передбачає ніяких взагалі проблем, які виникають у воєнному стані. В нас є наказ, яким ми маємо користуватися. Щоб все було вам ясно, має бути адвокатський запит, і тоді буде чітка вам відповідь.

– Тобто я, як журналістка, цієї інформації дізнатися не можу? Щоб ви мені от зараз тут пояснили цю ситуацію?

– Дивіться, цей наказ є у відкритому доступі.

– Але ж я отут зараз є. А ви були головою військово-лікарської комісії у Віталія Максимова.

– Один сантиметр вирішує долю людини. Трохи вище – і він вже буде непридатний. Трохи нижче – і він буде придатний. А те, що у вашому випадку з Максимовим, якщо є кукса нижче, він – обмежено придатний. Він не потрібний в армії, його виганяють з частини, він нічого не може робити, але змінити цього ми не можемо, ми самі в шоці від цього, – каже Володимир Потапук.

Висновок ВЛК міг бути іншим, – експерти

Військово-лікарські комісії керуються наказом Міністерства оборони України №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

У цьому наказі є Додаток 1, який називається «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби». Віталію Максимову висновок про обмежену придатність зробили на основі графи 2 статтей 63б, 78б, 39в.

63б – це рівень ампутації: одностороння ампутаційна кукса нижньої кінцівки нижче рівня верхньої третини гомілки (у Віталія Максимова вона, за виписками з лікарень, на рівні середини гомілки, а отже – нижче верхньої третини гомілки. І це означає, що він – обмежено придатний).

39в – це гіпертонія першої стадії, яку виявили у військового. Згідно із графою 2, придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

78б – це рівень порушення функцій організму внаслідок травми.

На ВЛК вирішили, що гіпертонія та ампутація вкупі – це помірне порушення функцій.

Ми поспілкувалися на цю тему із лікарем ортопедом-травматологом, реабілітологом, директором Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги Ярославом Чайківським.

У минулому він – заступник директора з медичної роботи Тернопільського експериментального протезно-ортопедичного підприємства та реабілітолог в Тернопільській МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія. – Ред.).

За словами Ярослава Чайківського, за класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, травма, яку отримав Віталій Максимов, спричинила тяжкі наслідки.

Адвокат Віталій Дубчак, до якого «Четверта влада» звернулася за консультацією, ставить під сумнів правомірність висновку військово-лікарської комісії:

– За логікою медичних норм, ампутація частини гомілки є тяжким (значним) порушенням функцій кінцівки. А отже за ст. 78 графи II розкладу хвороб, ступінь придатності повинен був визначатися згідно з пунктом «а», що передбачає непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку. Тож факт визнання травми помірною втратою функцій кінцівки (за пунктом «б» ст. 78) ставить під сумнів правомірність висновку ВЛК.

До слова, за статтею 78б, графою 2, яка зазначена у довідці Віталія Максимова і яка визначає рівень порушення функцій організму, військово-лікарська комісія індивідуально визначає, непридатний чи обмежено придатний військовослужбовець. ВЛК на чолі із Володимиром Потапуком тоді вирішила, що Максимов обмежено придатний.

Є ще дві підстави для перегляду висновку, каже адвокат Віталій Дубчак:

якщо після ампутації залишається больовий синдром, що не дозволяє протезування;

якщо лікарі не правильно задокументовали рівень ампутації кінцівки. Наприклад, якщо внаслідок перекомісії виявиться, що у Віталія Максимова кукса перебуває не у середній, а у верхній третині гомілки.

Документи на підтвердження хоча б однієї із таких обставин дають підстави на визнання службовця непридатним, каже адвокат Дубчак.

Щодо гіпертонії, то тут все залежить від того, чи мав службовець (згідно з медичною документацією) таку хворобу до моменту травмування.

– Якщо ж жодного запису до цього часу немає, то висновок ВЛК неправильний, адже те, що військовий набув захворювання під час проходження військової служби, означало б, що він набув її у вільний від служби час й поза межами військової частини, – каже Дубчак.

Згідно із законодавством, є такі градації:

під час захисту Батьківщини;
під час виконання обов'язків військової служби;
під час проходження військової служби.

Якщо службовець отримав травму у бою, присвоюється перший (найвищий) статус.

Якщо не в бою, але на території військової частини, у відрядженні за наказом командира, поза межами частини, але за наказом командування, присвоюється другий критерій (травма під час виконання обов’язків військової служби);

– А у випадках, коли режимом служби передбачена робота з 10:00 до 18:00, то при поверненні додому після 18:00 людина залишається службовцем, але жодні військові обов'язки, умовно, після 18:00 не виконує, – розповідає адвокат.

– Або ж при отриманні відпустки вона залишається такою, що проходить військову службу, але наказів командування не виконує. І от саме в таких випадках, якщо людину зіб'є автомобіль, вона натрапить на хуліганів, зламає ногу тощо, в таких випадках закон гарантує людині захист, адже вона є службовцем.

Тобто вона отримала травму під час проходження військової служби (тобто в період з моменту зарахування до особового складу до моменту звільнення з військової служби).

– Але, такі гарантії, відповідно, – значно менші, ніж у попередніх категоріях. Тож тут потрібно дивитися щодо історії виникнення гіпертонії. І якщо до служби проблем з тиском не було, то краще підібрати докази та такий висновок вчасно переглянути, – зазначає Віталій Дубчак.

– Адже якщо залишити таке формулювання, то, не доведи Боже, у випадку смерті службовця через високий тиск статус та здобутки померлого матимуть чи не найнижчий рівень із можливих, а родичі померлого отримають в рази менші пільги та виплати.

Крім втрати кінцівки та гіпертонії, Віталій Максимов, каже, має виразку дванадцятипалої кишки, яка дала про себе знати, коли був на передовій:

– І я там звернувся до медчастини, там надали допомогу, знеболювальне.

Проте цієї хвороби в довідці ВЛК не вказали.

Адвокат Віталій Дубчак радить також пройти лікування та ініціювати ВЛК, аби зафіксувати набуття або загострення хвороби під час служби.

Як оскаржити висновок військово-лікарської комісії

Віталій Дубчак каже, що спочатку військовослужбовець Віталій Максимов може звернутися лише до регіональної (штатної) ВЛК для проведення повторного або контрольного медичного огляду, оскільки спірне рішення ухвалювала позаштатна (гарнізонна) ВЛК.

А у випадку відмови він матиме змогу звернутися до суду або до центральної ВЛК.

– Обґрунтоване звернення до регіональної ВЛК варто направляти обов’язково, попередньо витребувавши протокол ВЛК та інші документи. А далі все залежатиме від обставин.

Віталій Максимов знайшов адвоката, який подав заяву до Центральної військово-лікарської комісії на перегляд рішення рівненської ВЛК. Розглянути її мають протягом 30 днів.

Адвокат Максимова Андрій Гончаров пояснює:

– Я вважаю, що у цьому випадку комісія дуже формально поставилася до цієї ситуації. Я не знаю, чим може на військовій службі саме Віталій Максимов допомогти, оскільки уже пішов розлад здоров’я. Тобто уже кінцівка не виросте.

Те, що він там може використовувати протез, – так, нема питань. Але розлад здоров’я уже відбувся настільки, що – і загоєння ран, і постійні болі, я ж думаю, воно ж його турбує. І у цьому випадку не можна казати, що він може нормально виконувати свої службові обов’язки.

Тому з урахуванням усіх цих обставин, йому, як мінімум, потрібна реабілітація. Це навіть не пів року, а рік для того, щоб якось адаптуватися до нормального способу життя. А вже надалі, якщо у нього буде бажання проходити подальшу службу, то він може укласти контракт і на контрактній основі займатися викладацькою роботою або працювати у підрозділах забезпечення, щось там ремонтувати, якісь радіодеталі, якщо в нього є якийсь хист до цього.

Адвокат Віталій Дубчак каже, що центральна ВЛК, ймовірніше, скаргу розгляне. Проте можуть бути нюанси, які можуть затягнути та ускладнити розгляд справи Віталія Максимова:

– Далі це все піде до суду. А от у судах формується практика, що оскільки скаржник не звернувся спочатку до регіональної ВЛК, то він порушив порядок. Та ще й періодично використовують це як підставу для відмови. Крім того, Окружний суд Києва зараз заблокований, тож якщо потім оскаржувати у суді рішення центральної ВЛК, то у позивача менше варіантів для вибору суду.

Віталій Дубчак вважає, що ідеально було б спочатку подати скаргу в регіональну ВЛК, а потім в суд – за адресою регіональної комісії або за адресою реєстрації скаржника.

Наразі ж, зазначає Дубчак, є кілька варіантів дій:

очікувати: якщо центральна ВЛК не прийме скаргу до розгляду, подавати її повторно, але в регіональну ВЛК. Але тут варто пам’ятати про строки давності для оскарження – не пізніше шести місяців;

можна подавати заяву про залишення без розгляду (якщо ще не пройшло багато часу);

можна очікувати на рішення центральної ВЛК, а далі діяти за обставинами.

– Якщо ВЛК відмовить, оскаржити в суд також можна буде без проблем, хоча й можуть придертися до тих дрібниць, що я зазначив вище, – каже Дубчак.

Водночас Віталій Дубчак не виключає, що інколи доцільно подавати скаргу саме на центральну ВЛК. І можливо, так було і в справі Віталія Максимова. Бо в схожих, на перший погляд, ситуаціях бувають різні деталі.

– Взагалі, військове законодавство дуже складне, заплутане і не відшліфоване практикою. А підзаконні акти побудовані на широкій волі посадовців, що прийнято називати – дискреційні повноваження. Такий собі імунітет на прийняття рішень, в які втручатися ніхто не вправі.

Військові ж адвокати – це лише певний бренд. Ця ніша практично народилася лише рік тому. Тож суто на минулому досвіді адвокатам впоратись важко – потрібно невпинно поглиблюватися в законодавство та слідкувати за формуванням судових висновків. Наразі навіть для судів це новий досвід.