Сховище під спортивним магазином у Рівному облаштовують після розголосу в соцмережах

Однак директор магазину перешкоджає його побачити

У центрі на фото – магазин, під яким нібито є сховище і нібито тепер воно буде доступне для мешканців будинку. Але побачити це на власні очі ми не змогли
Джерело
Фото будинку із зображень, доступних на ґуґл-мапі

«Мешканці вулиці Корольова перечікують повітряні тривоги у звичайному підвалі, замість того, щоби бути у справжньому бомбосховищі під магазином "Динамо". Його у списку сховищ нема», – написав журналістам «Четвертої влади» мешканець одного з будинків на цій вулиці. Поки ми працювали над матеріалом, ще один рівнянин розповів про цю ж ситуацію.

Чи справді під магазином «Динамо» є бомбосховище, яке не використовують за призначенням, – далі у матеріалі.

Ще наприкінці травня 2019 року «Четверта влада» публікувала список сховищ та укриттів у Рівному. Їх тоді було 197.

У 2022-му у відповідь на наш запит Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Рівненській області надало список: 161 сховище та укриття.

Сховищ поменшало, бо зі списку виключили сховища та укриття СБУ, поліції, міської та обласної рад, комунальних підприємств – тобто структур, які продовжують працювати в особливий період і їхні сховища недоступні для загалу.

Бомбосховища, яке нібито є під магазином на Корольова, 6 ні у списку за 2019 рік, ні за 2022 рік немає.

– Я кілька разів спускався туди у 2001 році. Там не простий підвал, а як по підручнику цивільної оборони: і вентиляційна кімната, і житлова кімната, і підсобні приміщення, та навіть ящики зі старими протигазами були тоді. Підозрюю, що навіть мешканці того будинку не знають про існування під ними бомбосховища.

– Щойно бачив людей, які ховаються з дітьми в арках панельок та перечікують тривоги біля під'їздів, що геть помилково і небезпечно. Я не знаю законно чи ні, щоб об'єкт цивільного захисту прибрали зі списку бомбосховищ?

Я не знаю чи були підстави так вчинити, але  об'єкт цивільного захисту навряд чи зник фізично, позаяк будинок на своєму місці, і цей об'єкт не виконував функції захисту населення під час війни і це не правильно, – звернувся рівнянин Олександр Петровський на своїй фейсбук-сторінці до міського голови Рівного Олександра Третяка та голови Рівненської обласної військової адміністрації Віталія Коваля.

Що ж насправді є під магазином «Динамо»

На Корольова, 6 журналістка «Четвертої влади» зустріла двох жінок, мешканок цього будинку. Вони кажуть, що нічого не чули про бомбосховище у своєму будинку. А під час повітряної тривоги ховаються або у підвалі будинку, або у дитячому садочку поблизу, де є облаштоване укриття. Туди треба йти приблизно 7 хвилин пішки.

Журналістка зателефонувала у магазин «Динамо» і назвалася мешканкою одного із будинків. Запитала про бомбосховище під магазином. Працівниця магазину відповіла, що там ніколи його не було.

Після цього журналістка пішла в той магазин, вже представившись від «Четвертої влади», і запитала про сховище. Продавець відповів, що під магазином є підвал, і що його використовують як склад. Дав контакти директора магазину: всі запитання – до нього.

За словами директора магазину Віктора Михайлова, під магазином «Динамо» є звичайний підвал, який належить їхній фірмі.

– Там – наші матеріальні цінності. Там стоять полиці, обладнання, не має вільних приміщень. У мешканців є такий самий підвал, – каже Михайлов. – Держава нам його продала років десять тому.

Запитуємо, чи можна приїхати, щоб пересвідчитися, чи насправді це звичайний підвал. Директор магазину Віктор Михайлов погоджується. Просить перетелефонувати через кілька годин, щоб домовитися про точний час для зустрічі.

Але потім просить перенести зустріч «на пізніше, коли отримають припис від ДСНС, що потрібно зробити».

– У нас був начальник управління ДСНС (насправді – головний спеціаліст управління з надзвичайних ситуацій Рівненської міської ради Павло Будз – авт.). І ми з ним домовилися про те, що ми обладнаємо. Це звичайний підвал. Але є можливість його обладнати під укриття, то ми будемо над цим працювати. Зараз вони нададуть нам список того, що треба зробити. Окремий вхід треба зробити на вулицю. Ну, працюємо зараз над цим.

Віктор Михайлов також каже, що їм потрібна допомога волонтерів, щоб прибрати підвал. А ще, каже, потрібні стільці, «щоб хоча б сидіти можна було», бо у підвалі немає меблів.

– Я зараз буду за свої гроші щось купувати. Але треба волонтери, щоб вхід зробити окремий з вулиці, бо там немає входу. Тобто є двері, вони закриті на замку, ключів у нас немає. Тим дверям 50 років, воно все заіржавіло, доведеться зрізати чи вибивати і ставити нові.

Михайлов каже, що, як замінять двері, віддадуть ключі старшому по будинку.

В Головному управлінні ДСНС у Рівненській області нам відповіли, що підвал під магазином «Динамо» ніколи не обліковувався як захисна споруда.

На запитання, чому директор магазину чекає на приписи від ДСНС (обов’язкова до виконання письмова вимога – авт.), якщо захисних споруд у будинку на Корольова, 6 ніколи не було, і підвал приватний, Дмитро Мельник сказав, що жодних приписів не було і не буде.

– Можливо, власник щось не зрозумів. Тим паче, що зараз перевірки заборонені, відповідно і приписи не робляться.

– З керівником магазину було домовлено, що він дає ключі від підвального приміщення голові ОСББ, щоб там могли перебувати люди на випадок повітряної тривоги. Голові ОСББ потрібно лише звернутися до власника магазину. Власник магазину заперечувати не буде.

У свою чергу, директор магазину Віктор Михайлов каже, що за допомогою волонтерів приведуть до ладу приміщення за день-півтора.

Директор магазину кричав, що журналістів пускати не можна

На запитання, чи можна приїхати, щоб подивитися, як виглядає підвал нині і сфотографувати його, директор магазину відповів, що не вийде це зробити, бо там немає світла.

Натомість Віктор Михайлов попросив почекати, поки облаштують кімнату-укриття. Мовляв, це займе день-півтора.

Тим часом поспілкуватися із мешканкою цього будинку, яка одночасно є головною по будинку, де живе з 1979 року.

Жінка розповіла, що, коли вона переїхала у будинок, магазин «Динамо» вже працював, а бомбосховища у будинку, мовляв, не було ніколи. Але є підвали, якими з побутовою метою користуються мешканці. І окремо підвал у будинку, яким користується магазин.

– Наші підвали – невеличкі. Там, в принципі, такого місця, щоб ховатися – немає, хіба у вузькому проході між ними. Я спускалася туди під час тривоги. Там хтось поставив стільці, я сіла, але навпроти ноги мало не впиралися в двері підвалу. Хтось стояв. Бо сидіти там… людей п’ять могло.

У підвалі, який належить магазину, розповідає мешканка, в рази просторіше.

– Людей 30 може розміститися. Там є великі кімнати і великий прохід. Він займає основну частину, середину будинку. Тут колись був склад і трикотажу, і велосипедів, і мотоциклів, спорттовари були. Воно там все зберігалося, у тому підвалі.

Жінка розповіла, що 30 березня мешканці будинку разом із директором магазину та волонтерами приводили до ладу одну з кімнат, яку директор вирішив виділити під укриття.

На момент нашої розмови, за словами мешканки, залишилося зробити розетки та привезти лавки.

Що у решті кімнат підвалу, який належить магазину, жінка каже, що не знає, бо там знаходиться майно магазину і вони зачинені на замок.

Розповідає, що з боку під’їздів є два входи у підвал, який належить магазину. Один із них використовують для прийому товару. Інший – веде до приміщення, де нещодавно облаштували укриття.

Розповіла, що в кімнаті, яка тепер стала сховищем, відсутня вентиляція, там розміщені стелажі магазину, а ще є труби, комунікації, тепловий лічильник.

Ми домовилися зустрітися зі старшою по будинку, аби подивитися, в яких умовах раніше люди ховалися від повітряної тривоги.

Також журналістка зателефонувала директору магазину Віктору Михайлову, щоб подивитися, які умови створили для людей в одній із кімнат магазинного підвалу. Але підприємець заблокував її номер.

Коли журналістка приїхала на зустріч із старшою по будинку, на неї чекав також і директор магазину.

Чоловік почав кричати, що журналістам нічого тут робити, і він не дозволяє не лише фотографувати приміщення, яке облаштували для людей, але й заходити і дивитися на нього.

У присутності журналістки віддав ключ від дверей підвалу старшій по будинку і наказав їй не пускати журналістів.

А також продовжував кричати, що відтепер це – об’єкт критичної інфраструктури, що він зі старшою по будинку та мешканцями на зв’язку, що мешканці не скаржаться, а претензії висловлюють ті, хто до будинку не мають жодного стосунку.

Потім перепитав, чи журналістка записує те, що він каже. Коли вона відповіла, що так, адже має якомога точніше викласти позицію кожного, директор магазину сказав, що забороняє називати адресу, фотографувати будь-що і вимагав видалити аудіозапис нашої розмови.

І додав, що заборонити журналістам заходити в облаштоване сховище – це не лише його ініціатива, але й рішення головного спеціаліста управління з надзвичайних ситуацій Рівнеради Павла Будза.

Так це, чи ні, з’ясувати не вийшло, оскільки робочий телефон, який розміщений на сайті Рівнеради і який вказаний як телефон Павла Будза виявився неправильним. А за номером, який нам дала завідувачка сектором оперативного реагування на звернення громадян Галина Єршова, ніхто не брав слухавку.

Чому не треба перешкоджати роботі журналістів 

В частині 4 статті 25 Закону України «Про інформацію» йдеться:

«Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом».

Мати можливість вчасно дістатися в укриття, коли оголошена повітряна тривога – це можливість для людей зберегти своє життя, а також життя своїх рідних та близьких.

Людям зобов’язані надати доступ до укриттів ті, у кого ці укриття перебувають на балансі.

Серед завдань журналістів, зокрема, з’ясовувати і перевіряти інформацію, якщо є захисні споруди:

  • в які не пускають,
  • які чомусь відсутні в офіційних списках захисних споруд (тобто вони існують, але мешканці про них не знають),
  • які стали чиєюсь приватною власністю і доступ туди мешканцям будинку – неможливий.

Журналісти інформують про це, щоб відповідні служби щонайшвидше вирішили проблему. Тому що це – питання безпеки людей під час воєнного стану.

За місяць воєнного стану багатьом журналістам з Рівного і не з Рівного перешкоджали виконувати свою роботу. Тільки журналістам із «Четвертої влади» вже двічі перешкоджали за цей час.

Наприклад, Оксану Гавриш, яка виконувала редакційне завдання і пред’явила посвідчення та всі можливі докази, що вона журналістка, закрили у підвалі будинку і утримували там, поки не приїхала поліція. При цьому мешканці будинку вживали щодо неї нецензурну лексику та кинули в неї совком для сміття. А жінка, яка так поспішала замкнути, як вона думала, «диверсантку», забула у тому ж таки підвалі свою дитину та сумку з особистими речами.

Ще більше цькувань зазнають українські журналісти на передовій.

У зв’язку із цим кілька днів тому Інститут масової інформації звернувся до Президента України Володимира Зеленського, наголосивши, що журналісти – не корегувальники вогню, а документалісти воєнних злочинів, які Росія вчиняє в Україні: 

«Ми закликаємо президента Володимира Зеленського, Офіс Президента України, Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Генеральний штаб ЗСУ та Міністерство закордонних справ України:

  • Врегулювати питання з акредитацією журналістів від Міністерства оборони. Надати роз’яснення підрозділам тероборони та Служби безпеки на місцях, що означає ця акредитація. Якщо від журналістів вимагають додаткових документів для підтвердження акредитації МО, то вказати, якими саме повинні бути ці документи, щоб зняти питання до журналістів.
  • Припинити практику «ручного режиму» доступу журналістів до місць знімання. Генерали армії повинні вирішувати бойові завдання, а не витрачати свій безцінний час на мікроменеджмент знімальних груп на місцях.
  • Залучити технічних спеціалістів і розв’язати нарешті питання про висвітлення артилерійських та ракетних обстрілів, місць руйнувань. Дозволити журналістам працювати на місці відразу після обстрілів, але за необхідності запровадити ембарго на публікацію інформації після обстрілів. Рішення про висвітлення обстрілів має бути обґрунтованим спеціалістами та прозорим.
  • Врегулювати питання про висвітлення точок роздавання гуманітарної допомоги, бомбосховищ, життя мирних міст тощо. Нагадуємо, що інформація про ці місця є загальнодоступною, і, навпаки, органи влади та активісти просять медіа її поширювати для інформування громадян.
  • Надавати всіляке сприяння роботі українських журналістів на рівні з іноземними медіа і припинити «подвійні стандарти» в ставленні до іноземних і українських журналістів».

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі – там оперативна стрічка новин про події російсько-української війни

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)