Справа «кримінального отця» з Рівненщини «заблукала» між судами, а він сам «повернувся з передової» 

14 лютого 2023-го священника московського патріархату Ігоря Маринича – того, якого судять за торгівлю зброєю – зупинили поблизу Костополя, вкотре запідозривши, що «отець» нетверезий.

Патрульні передали справу про наркотичне сп’яніння до суду, проте жодне засідання досі не відбулося. Бо спочатку Костопільський районний суд передав справу Рівненському міському суду. А потім Рівненський міський суд повернув справу назад у Костопіль.

Притягнути до відповідальності за керування у стані наркотичного сп’яніння можна протягом року з дня складення протоколу поліцейськими. У справі Ігоря Маринича третина терміну вже минула. А дата наступного засідання не визначена.

Чому справа «блукала» між судами та чим закінчилися ще три історії за участю священника, зокрема щодо торгівлі зброєю та щодо ймовірного перевезення наркотичних речовин, – у матеріалі «Четвертої влади».

Суддя не знає законодавства

Перше судове засідання у справі про наркотичне сп’яніння мало відбутися 22 березня у Костополі. Але напередодні священник клопотав, щоб йому дали час ознайомитися із матеріалами справи.

5 квітня засідання також не відбулося. Бо Маринич знову клопотав. Цього разу, щоб розгляд перенесли у Рівненський міський суд. Бо він у Рівному прописаний і у Рівному живе.

Суддя Костопільського районного суду Олександр Цвіркун задовольнив клопотання на підставі статті 276 Кодексу про адмінправопорушення.

Суддя вказав, що відповідно до цієї статті, справи щодо водіїв, яких затримали за керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, «можуть розглядатися не лише за місцем вчинення порушення, а й за місцем проживання того, хто порушив».

Перше засідання у Рівненському міському суді мало відбутися 1 травня. Але Маринич знову клопотав, щоб йому дали час на ознайомлення з матеріалами справи.

А 10 травня суддя Дмитро Яковлєв вирішив, що справа Маринича не підсудна Рівненському міському суду і має розглядатися не за місцем проживання, а за місцем вчинення адмінправопорушення, тобто у Костополі.

В ухвалі суду йдеться, що якби справу таки розглянули у Рівному, то пізніше це могло би бути підставою, щоб скасувати рішення суду. А все тому, що зі статті 276 КУпАП, на яку посилався костопільський суддя, виключили статтю 130-ту цього ж кодексу, тобто про керування у стані сп’яніння.

Ми запитали у адвоката із громадської організації «Платформа прав людини» Євгена Воробйова, яка зі статей 276 КУпАП дійсна: та, яку наводив суддя Костопільського районного суду Цвіркун, чи та, яку цитував у своїй ухвалі суддя Рівненського міського суду Яковлєв.

– У 2020 році у статтю 276 КУпАП внесли зміни і стаття 130-та була виключена, – прокоментував Євген Воробйов. – Це зробили для спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень. Це означає, що з того моменту та на сьогодні справа про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП розглядається за місцем його вчинення і не може розглядатися за місцем проживання порушника.

Ми телефонували у Костопільський районний суд, щоб дізнатися, чому Олександр Цвіркун у своїй ухвалі наводив нечинну версію статті 276 КУпАП, але за жодним із трьох стаціонарних телефонів суду слухавку не взяли.

Священник, який не зміг здати сечу на аналіз

Нагадаємо, 14 лютого 2023-го Ігоря Маринича зупинили патрульні поліцейські на виїзді з лісу поблизу Костополя і виявили у нього ознаки наркотичного сп’яніння.

Розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці, – так вказали патрульні у протоколі.

Щоб підтвердити чи спростувати цю підозру, поліцейські направили Ігоря Маринича у Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення, щоб він здав аналіз сечі.

Маринич погодився, але вже у закладі сказав, що сечу здати не може.

Завідувач наркологічного відділення Рівненського обласного центру психічного здоров’я Ігор Драганчук, який тоді здійснював огляд Маринича, розповів журналістам «Четвертої влади», що Мариничу дали випити два літри води і чекали протягом двох годин.

За словами Драганчука, за дві години навіть без додаткового водного навантаження організм людини здатен виробити 300 мілілітрів сечі (300 мілілітрів – це об’єм чашки середнього розміру. – Авт.). А якщо додати ще й воду, то не здати сечу неможливо.

– Йому пояснювали, що нездавання сечі прирівнюється до відмови її здати й до того, що людина була у стані наркотичного сп’яніння. Пояснили також, що він повинен бути зацікавлений здати сечу на аналіз, тому що санкції будуть такі, як при алкогольному сп’янінні, – каже Драганчук.

Аналізи інших біологічних зразків, як-от крові, слини чи змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, як це передбачено законодавством, у центрі психічного здоров’я не роблять.

За словами Драганчука, у жодному із двох медзакладів Рівненщини, де роблять дослідження на стан сп’яніння, немає такого обладнання. Закупівля його надто дороговартісна.

До слова, Маринич вже не вперше нібито не міг здати сечу. Завдяки цьому він вже навіть уникнув адмінвідповідальності, бо суддя Рівненського міського суду Кристина Даш’ян вирішила, що «неможливість здачі сечі з об'єктивних причин не свідчить про наявність прямого умислу і, відповідно, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП».

Проте Даш’ян у своїй постанові не вказала, якими були ці «об’єктивні причини» у випадку Ігоря Маринича.

Проте у 2021 році Рівненський міський суд оштрафував отця за те, що він керував автомобілем п’яний, та позбавив його права керувати транспортними засобами на рік.

Священик з чужою жінкою і немовлям у машині

В автомобілі «ВАЗ 2106», яким керував Маринич 14 лютого, коли його зупинили патрульні, він був не сам. Позаду сиділа жінка із тримісячною дитиною. Автокрісел чи інших систем, які б фіксували дитину, в автомобілі не було.

Тож патрульні склали на Маринича постанову про порушення правил перевезення дітей. Це частина 5 статті 121 КУпАП. Штраф за таке порушення – 510 гривень. Маринич оскаржив цю постанову у суді.

На суді Маринич казав, що поліцейські не вислухали та не взяли до уваги його заперечення під час складання адмінпротоколу.

У поліції вважають, що те, про що каже Маринич, не відповідає дійсності.

25 квітня відбулося вирішальне засідання у цій справі. Суддя Рівненського міського суду Олег Левчук скасував постанову патрульних, вказавши, що адмінправопорушення було «зафіксоване не в автоматичному режимі».

Відео, яке надали патрульні, суд визнав недопустимим доказом. Бо поліцейські не вказали номер та марку відеореєстратора, на який записували.

Відтак, на думку суду, такі дані не дозволяють встановити, здійснив Маринич порушення чи ні.

Представників патрульної поліції на останньому засіданні не було. Вони надіслали клопотання, щоб розглядати справу без їхньої участі.

Маринич під час засідання просив суддю, щоб журналістку «Четвертої влади» видалили із судової зали і «щоб засідання було закрите», бо жінка з дитиною в його автомобілі – не його дружина. І він не хоче, щоб журналістка «цих людей бачила».

– Вони по-своєму перекручують, там стаття вийшла недавно, що «виїжджаючи на проїжджу частину із лісу неподалік кафе «Невже», тобто що я не трасою їхав. Тобто вони перекручують, я не хочу, щоб треті особи бачили.

Проте суддя відхилив це клопотання, бо на відео, яке надали суду, ні жінки, ні дитини у кадрі не видно.

Дивне відео патрульних

З відео, яке демонстрували на засіданні 25 квітня, не зрозуміло, чи нагрудна камера патрульної поліцейської Наталії Ярмошевич увімкнена.

На відео не зафіксовано ні моменту зупинки автомобіля, ні як патрульні підходять до Маринича, ні як пояснюють, чому вони його зупинили. Відеозапис, який патрульні надали суду, знімав хтось третій з автомобіля патрульних.

На відео видно кермо та частково лобове та бокове скло автомобіля. Проте роздивитися, що на вулиці відбувається в цей час – не можна. На відео чути голоси на вулиці. Це голос Маринича, патрульної, яка складала протокол і ще якогось чоловіка. Так триває декілька хвилин.

Пізніше той, хто знімав відео, виходить з авто патрульної поліції та йде до автомобіля, яким керував Маринич.

Камера фіксує, що біля автомобіля нікого немає: ні патрульної Ярмошевич, ні чоловіка, голос якого було чути на відео. З боку того, хто знімає це відео, падає дві тіні, які рухаються до автомобіля, який стоїть на узбіччі.

Імовірно, одна з них – від постаті автора відео. Людина, яка знімає відео, зупиняється і фокусує камеру не на автомобілі Маринича, а на дорозі, вздовж якої проїжджає фура. Потім починає обертатися до автомобіля, де біля вікна з боку водія стоїть патрульна.

Після засідання журналісти «Четвертої влади» звернулися у патрульну поліцію, щоб з’ясувати, чому вони не надали суду запис із нагрудної камери поліцейської Наталії Ярмошевич, яка складала адмінпротокол.

– Поліцейський перед заступанням на зміну отримує нагрудні відеореєстратори. Про це робиться відмітка у журналі обліку видачі портативних відеореєстраторів. До суду було надано наявні відеоматеріали із нагрудного відеореєстратора, який отримувала поліцейська відповідно до журналу, – так відповіла на запитання прессекретарка патрульної поліції Тетяна Рачок.

Кримінал по зберіганню наркотиків закрили

У березні цього року «Четверта влада» писала, як пів року не могли оглянути автомобіль, яким керував Ігор Маринич. Нагадаємо, Головне управління Нацполіції Рівненщини відкрило щодо Маринича кримінальне провадження за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (незаконне зберігання наркотичних речовин).

Санкція цієї статті: або штраф від 17 тисяч до 51 тисячі гривень, або до двох років виправних робіт, або арешт до шести місяців, або обмеження волі до п’яти років.

У пресслужбі поліції нам коментували, що 8 вересня 2022-го, коли зупинили автомобіль, поверхнево оглянули та виявили у салоні два підозрілі предмети, зовні схожі на пристрої для куріння з нашаруванням бурого кольору невідомої речовини, схожої на наркотичну.

Зробити більш детальний огляд поліцейські в той день не змогли, бо Маринич не дозволив. Тому автомобіль помістили на штрафмайданчик, щоб зберегти речові докази.

Але станом на березень 2023-го огляд так і не провели, бо поліції у Рівненському міському суді дозволу не давали на арешт автомобіля, а це є обов’язковою умовою для здійснення огляду.

А коли надали дозвіл на арешт, то згодом його частково скасовували, щоб повернути авто власнику. Як виявилося, ним був не Ігор Маринич, а протодиякон у Свято-Покровському кафедральному соборі Сарн Дмитро Петронюк, який дав Мариничу свій автомобіль покористуватися.

Але навіть маючи дозвіл на арешт, поліція не могла провести огляд, бо не могли відчинили авто, – ключі не спрацювали.

Врешті, коли відчинили автомобіль, то знайшли там дві таблетки невстановленого походження і три скляні трубки із нашаруванням невідомої речовини.

Опісля призначили експертизи, коментувала журналістам «Четвертої влади» керівниця пресслужби Головного управління Нацполіції області Марія Юстицька.

Проте вже 21 квітня кримінальне провадження закрили у зв’язку з «відсутністю складу кримінального правопорушення», повідомила Марія Юстицька.

На запитання, який висновок щодо знайдених в автомобілі трубок і таблеток зробила експертиза, Юстицька відповіла, що «дізнавач не повідомляє. Апелює тим, що журналістка не є учасником кримінального процесу».

Торгівля зброєю і «повернення на передову»

У 2020 році Рівненський міський суд розпочав розгляд кримінальної справи щодо Ігоря Маринича, якого затримала СБУ, коли він, за версією слідства, намагався продати протитанковий гранатомет, сім гранат з запалами і 800 грамів тротилу за 40 тисяч гривень.

Як стверджують правоохоронці, Ігор Маринич їздив проповідувати у зону бойових дій на схід України, а повертався звідти з «трофеями», які продавав знайомим, лишаючи закладки зі зброєю та боєприпасами у багатоповерхівках та промзонах Рівного.

Його обвинувачують за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу. Це носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

За цією статтею йому загрожує позбавлення волі – від трьох до семи років. Суд у справі досі триває.

У травні цього року, після засідання у Рівненському міському суді, де справу про наркотичне сп’яніння знову передали у Костопільський райсуд, Маринич підійшов до журналістки «Четвертої влади» і ніби між іншим розповів, що нещодавно повернувся із передової. Що саме він там робив, не уточнив.

Стежити за справами Ігоря Маринича можна за тегом: Кримінальний отець

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»