Не міг здати сечу і уникнув відповідальності: продовження пригод «кримінального отця»

Священник московського патріархату із колишнього Рокитнівського району Ігор Маринич – герой нашої публікації «Кримінальний отець: торгівля алкоголем, зброєю, п'янки за кермом».

У 2020 році його обвинуватили у незаконній торгівлі зброєю. Але зброя – не єдине, за що «отця» намагалися притягнути до відповідальності. Восени 2022 року його запідозрили у можливому зберіганні наркотиків і склали два адмінпротоколи: за керування автомобілем у стані наркотичного сп’яніння і за те, що не надав патрульним для перевірки водійське посвідчення.

Рівненський міський суд  справи про адмінправопорушення закрив. А от розслідування у кримінальному провадженні щодо зберігання наркотиків досі триває – слідчі ніяк не можуть оглянути авто, яким їхав священник.

Як Ігорю Мариничу, за яким – чималий список адміністративних та кримінальних справ, вже не вперше вдається уникнути відповідальності – у матеріалі «Четвертої влади».

Наркотичне сп’яніння: сеча, кров і право на захист

Автомобіль «Renault Scenic», за кермом якого був священник Ігор Маринич, патрульні поліцейські зупинили на вулиці Орлова у Рівному 8 вересня 2022 року.

«Поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя», – так патрульні описали стан Маринича у протоколі.

Також вказали, що він не захотів здати сечу на аналіз у медичному закладі у присутності двох свідків.

Адмінпротокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адмінправопорушення (КУпАП) у Рівненському міському суді розглядали у листопаді 2022-го.

На суді Маринич правопорушення не визнав. Розповідав, що патрульні не пояснили йому причину зупинки. А також наполягав, що він начебто не відмовлявся від проходження медогляду, але просив взяти на аналіз кров або інші біологічні зразки, бо сечу того дня він «здати не міг».

Його адвокат Володимир Цуняк на суді заявив, що Маринича нібито зупинили безпідставно. А також порушили його право на захист, зателефонувавши у центр надання безоплатної правової допомоги після того, як склали адмінпротокол (на момент, коли Маринича відпустили, адвокат ще не приїхав). 

Також Цуняк наполягав, що законодавство не передбачає відповідальність за відмову здати сечу. Вона настає, лише якщо особа загалом відмовляється  від обстеження у медичному закладі.

Бо відповідно до Інструкції Міністерства внутрішніх справ, крім сечі, можна проводити дослідження слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також крові.

У протоколі поліцейські не зазначили, що неможливо було взяти інші біологічні зразки у водія.

15 листопада суддя Кристина Даш’ян зазначила, «неможливість здачі сечі з об`єктивних причин не свідчить про наявність прямого умислу і, відповідно, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП».

Які саме були об’єктивні причини, у постанові суду не вказано.

Поставила під сумнів суддя і те, що Маринич був у стані наркотичного сп’яніння, бо, мовляв, ознаки сп’яніння поліцейські зазначили автоматично, не зафіксувавши порядок їх виявлення.

А переглянувши відеозапис, долучений поліцією до протоколу, вказала, що вважає поведінку Маринича та рухи його тіла адекватними, мову зрозумілою та чіткою, і що пальці у нього не тремтіли.

Даш’ян також врахувала, що поліцейський не запропонував водієві пройти огляд із застосуванням спеціального техзасобу на місці зупинки, як це передбачено інструкцією МВС.

Принаймні у матеріалах справи не було інформації, що Маринич відмовлявся пройти освідування на місці або що такий огляд був, а він не погодився із результатом.

Також суд вирішив, що зупинили Ігоря Маринича всупереч законодавству, бо немає доказів, що для цієї зупинки були підстави.

Тому всі ті дії та дані, які патрульні здобули уже після зупинки, в тому числі процедура огляду водія, суддя визнала неправомірними і не врахувала.

Суддя Кристина Даш’ян закрила провадження «за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення».

Без посвідчення водія

8 вересня на Ігоря Маринича патрульні склали ще одну постанову про адмінправопорушення – за ч.1. ст. 126 КУпАП.

Як зазначили патрульні, водій не пред’явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію авто. За це порушення священника оштрафували на 425 гривень.

І щоб скасувати постанову поліцейських, Маринич звернувся до Рівненського міського суду вже сам. Справу у лютому цього року розглянув суддя Олег Левчук.

Маринич на суді заявляв, що водійське посвідчення мав – у додатку «Дія».

Але у липні 2021-го у Маринича вилучили водійське посвідчення на рік – через керування у стані сп’яніння. І хоча на вересень 22-го рік вже минув, повернути посвідчення, а з ним і право керувати автомобілем Мариничу могли тільки після проходження медогляду і складання теоретичного та практичного іспитів у сервісному центрі МВС.

Ні Маринич, ні його адвокат Володимир Цуняк не надали на суді доказів, що водійське посвідчення було дійсне. І не повідомили, чи під час зупинки Маринич взагалі казав патрульним, що має електронний варіант посвідчення водія у «Дії».

На суді з’ясувалося, що із 24 листопада 2021 року по 23 грудня 2022 року водійське посвідчення Маринича зберігалося у Регіональному сервісному центрі МВС у Рівненській області.

Тобто на момент, коли Маринича зупинили у вересні, посвідчення йому ще не повернули.

Суд визнав: «Станом на 08 вересня 2022 Маринич вважався особою, що позбавлена права керування транспортним засобом».

Втім справу «отець» все ж виграв. Бо патрульні неправильно кваліфікували порушення. Мала би бути не частина 1, а частина 4 статті 126 КУпАП.

Тобто керування транспортним засобом особою, яку позбавили такого права, а не яка не має із собою водійського посвідчення чи не пред’явила його в електронному вигляді.

«Неправильна кваліфікація дій особи зумовлює її притягнення за неналежне порушення і, відповідно, відсутність складу та події правопорушення, яке йому кваліфікують», – зазначив суд.

До слова, частина 4 передбачає суворіше покарання: не 425 гривень, а 20 тисяч 400 гривень.

Суддя Левчук скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення та закрив справу. Окрім того, суд стягнув з патрульної поліції 496 гривень судового збору – кошти мають повернути Ігорю Мариничу.

Апеляцію патрульна поліція не подавала. Юрисконсульт патрульної поліції Рівненської області Олександр Биков пояснив «Четвертій владі», що через допущені патрульними помилки в Маринича в апеляції було би більше переваг.

«Завжди конфлікти з патрульними»

Неправильна кваліфікація – не єдине, що вплинуло на ухвалення рішення на користь священника. Адвокат Цуняк, як і на суді у листопаді, заявив, що патрульні позбавили його клієнта права на захист.

Мовляв, патрульні не зателефонували вчасно до центру безоплатної правової допомоги та не роз’яснили права його клієнтові.

На засіданні мали би свідчити патрульні, які складали протоколи, але юрисконсульт Олександр Биков повідомив, що один із них наразі в ЗСУ, а інша патрульна – на лікарняному з дитиною.

Поліцейські також не надали допустимі докази, зокрема запис з нагрудної камери, де було б зафіксовано, як водієві розповідають про його права, а Маринич дає пояснення.

Пізніше прессекретарка патрульної поліції Рівненської області Тетяна Рачок відповіла, що цей відеозапис не зберігся, бо, згідно із законодавством, термін зберігання відео з нагрудних камер – 30 діб. І на момент, коли долучали докази саме до цієї справи, термін минув.

У результаті, суддя Олег Левчук вирішив, що неможливо довести, що поліцейські дотрималися процедури, коли розглядали справу про адмінправопорушення.

Також суд, як і у листопаді, зазначив, що авто Маринича зупинили безпідставно, оскільки патрульна поліція не надала документального підтвердження, що зупинка була правомірною.

На суді юрисконсульт Олександр Биков розповідав, що причиною став виклик на лінію «102» через «певні порушення».

Маринич у позові зазначив, що йому поліцейські сказали, що схоже на його авто – в орієнтуванні. А на самому засіданні стверджував, що дзвінок на «102» зробили самі ж поліцейські, бо в нього «завжди конфлікти з працівниками патрульної поліції».

До слова, 24 лютого Маринич подав позов на патрульну поліцейську з вимогою «скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення».

У патрульній поліції на прохання журналістів «Четвертої влади» не відповіли, про яке правопорушення йдеться. Зазначили лише, що їм не відомо, що Ігор Маринич «щось оскаржує ще».

Перше засідання у справі, яку також розглядатиме суддя Левчук, має відбутися 23 березня.

Без страхового полісу

Коли Ігоря Маринича зупинили, у нього не було ще й страхового полісу. Це порушення – рівноцінне відсутності водійського посвідчення чи «техпаспорту».

Але патрульні цього не вказали у протоколі. Цей факт з’ясували, коли суддя Олег Левчук досліджував матеріали справи і виявив серед поданих Мариничем документів копію страхового поліса, який той отримав уже на наступний день, як на нього склали адмінпротоколи, тобто 9 вересня 2022 року.

Наприкінці 2021-го Маринича поліція вже притягувала до відповідальності за відсутність страхового поліса. Але тоді у суді священник виграв.

Можна притягнути за невиконання рішення суду

Ми вирішили з’ясувати, чи Маринич дійсно поновив водійське посвідчення і мав право сідати за кермо, а також чи перевіряли патрульні його документ у «Дії», коли зупинили його 8 вересня.

Адвокат, медіа-юрист громадської організації «Платформа прав людини» Євген Воробйов, до якого ми звернулися за консультацією, каже: посвідчення водія у «Дії» патрульні зобов’язані перевіряти спеціальними електронними пристроями, зісканувавши QR-код посвідчення.

Після цього «Дія» формує відповідь, зібравши дані із потрібних реєстрів. Наприклад, із Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, де, зокрема, є інформація, чи водій має право сідати за кермо і коли минає термін заборони (якщо така є).

– Якщо водій не дає поліцейським можливість зчитати код, це розцінюється як те, що він не пред’явив водійське посвідчення. Якщо у поліцейських є техзасіб для зчитування QR-коду, але апарат не може цей код зчитати, водія не можна притягнути до відповідальності за керування начебто без паперового (карткового) водійського посвідчення, – пояснює Євген Воробйов.

Речниця патрульної поліції Тетяна Рачок письмово відповіла, що у патрульних, які зупиняли Маринича, був при собі службовий пристрій – портативно-логістичний планшет.

«У ньому є відповідне програмне забезпечення для зчитування QR-кодів з «Дії». Водій відмовився пред’явити «Дію» для зчитування інформації», – йдеться у відповіді.

На запит «Четвертої влади» у Сервісному центрі МВС у Рівненській області відповіли, що не можуть надати інформацію, чи станом на 8 вересня Маринич склав іспити і мав право керувати автомобілем. Бо це – персональні дані.

Таку інформацію сервісний центр міг би надати поліції. Але патрульні, за словами Тетяни Рачок, не зверталися туди, оскільки «будь-якого значення інформація про екзаменаційну діяльність позивача на початок розгляду справи не становила».

«Всі наявні докази та матеріали направляються до суду до початку судового розгляду по справі. Будь-які матеріали, заявлені у вигляді доказів після початку розгляду справи, не беруться до уваги судом, відповідно до правил спрощеного позовного провадження (а в порядку такого якраз і розглядалася справа)», – вважає Тетяна Рачок.

Але навіть програвши суд, патрульні поліцейські можуть спробувати притягнути Маринича до відповідальності.

Адвокат Євген Воробйов зазначає: якщо все ж з’ясується, що Маринич станом на 8 вересня 2022 року сів за кермо, не маючи на це права, то поліцейські можуть подати заяву до слідчого відділу, щоб там розпочали досудове розслідування за те, що він не виконав рішення суду.

І це вже не адміністративна, а кримінальна відповідальність – стаття 382 Кримінального кодексу.

Якщо правопорушення доведуть, то водій або заплатить штраф – від 8 тисяч 500 гривень до 17 тисяч гривень, або сяде за ґрати на термін до трьох років.

Авто, яке вже пів року не можуть оглянути

Коли 8 вересня патрульні зупинили Маринича, вони не лише склали адмінпротоколи, а й викликали слідчо-оперативну групу і охороняли місце події, поки та не приїхала.

Головне управління Нацполіції у Рівненській області після цього відкрило кримінальне провадження за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (незаконне зберігання наркотичних речовин).

– Патрульні поліцейські повідомили на лінію «102», що під час зупинки транспортного засобу та його подальшого поверхневого огляду було виявлено у салоні авто два підозрілі предмети, зовні схожі на пристрої для куріння з нашаруванням бурого кольору невідомої речовини, схожої на наркотичну.

Наразі автомобіль вилучили і він перебуває на штрафмайданчику. Слідчі одразу скерували клопотання до Рівненського міського суду, щоб накласти на нього арешт. А потім подали клопотання до цього ж суду, щоб отримати дозвіл на проведення огляду транспорту. Після чого буде відомо, чи були там якісь незаконні предмети, – каже речниця Головного управління Національної поліції у Рівненській області Марія Юстицька.

8 вересня Маринич не дозволив поліції оглянути авто, яким керував і яке офіційно йому не належить. Відтак щоб зробити це, поліція вилучила автівку «Рено» на штрафмайданчик та звернулася до суду: спершу, щоб накласти арешт на авто і зберегти речові докази, згодом – з клопотанням дозволити автомобіль оглянути.

Проте оглянути авто не можуть і досі.

Спочатку, у вересні 2022-го, Рівненський міський суд, не запросивши на засіданні ні поліцію, ні прокуратуру, відмовився арештовувати автівку, якою їхав Маринич. Арешт наклав Рівненський апеляційний суд – аж у листопаді.

Але вже 11 січня 2023 року слідча суддя міського суду Кристина Даш’ян частково скасувала арешт, дозволила користуватися автівкою та зобов’язала повернути її власнику – Дмитру Петронюку (на сайті Сарненської єпархії УПЦ МП ми знайшли інформацію, що людина з таким ім’ям – протодиякон у Свято-Покровському кафедральному соборі Сарн).

В ухвалі йдеться про те, що на суді адвокат власника «Рено» запевняв, що «вказаний автомобіль необхідний для волонтерської діяльності, а власник його не є учасником кримінального провадження».

На засіданні не було ні представників поліції, ні прокуратури. Оскаржити ухвалу міського суду правоохоронці намагалися, але 1 березня Рівненський апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, бо ухвала першої інстанції не підлягає оскарженню.

Також правоохоронці після кількох невдалих спроб тільки 22 лютого змогли отримати дозвіл суду на огляд автомобіля Маринича.

Але огляду досі не було, бо не можуть відчинити авто, повідомляє речниця поліції Марія Юстицька:

– Слідчі показали охоронцю спецмайданчика ухвалу суду, він взяв ключі, щоб відкрити авто, – ключі не спрацювали. Оскільки це не автомобіль Ігоря Маринича, поліцейські встановили власника транспорту та повідомили йому про те, що він має надати доступ до авто на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду.

Сам власник авта зобов’язався якнайшвидше приїхати до Рівного, адже він – не місцевий житель, та надати поліцейським доступ до транспорту з метою його огляду. Оскільки це огляд, а не обшук, то проникнути в автомобіль, завдавши йому при цьому механічних пошкоджень, поліція не має права.

Справа про торгівлю зброєю – досі у суді

Рівненський міський суд ще у 2020 році розпочав розгляд кримінальної справи щодо Ігоря Маринича, якого затримала СБУ, коли він, за версією слідства, намагався продати протитанковий гранатомет, сім гранат з запалами і 800 грамів тротилу за 40 тисяч гривень.

Як стверджує орган правопорядку, Ігор Маринич їздив проповідувати у зону бойових дій на схід України, а повертався звідти з «трофеями», які продавав знайомим, лишаючи закладки зі зброєю та боєприпасами у багатоповерхівках та промзонах Рівного.

Його обвинувачують за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу. Це носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

За цією статтею йому загрожує позбавлення волі – від трьох до семи років. Суд у справі досі триває.

Священника «понизили»

Ігор Маринич досі зареєстрований як настоятель релігійної громади Свято-Хресто-Воздвиженської парафії у селі Вежиці Сарненського району, яка належить до Сарненської єпархії УПЦ московського патріархату.

Але за словами голови Старосільської громади Михайла Кузьмича, в яку входить Вежиця, службу у тамтешньому храмі Маринич не править вже кілька місяців.

– Його забрали. Не знаю, яка причина. Це релігійні питання. Я знаю, що його перевели десь у Кисоричі (це село належить до Рокитнівської територіальної громади, що на Сарненщині, – авт.), – каже Михайло Кузьмич.

Староста села Кисоричі Станіслав Бричка розповів, що Ігор Маринич у місцевому Свято-Воскресенському храмі (Сарненська єпархія УПЦ мп, – авт.) – не священник.

– У нас настоятель – Іван Котик. А він якось як помічник чи як. Я з ним контакту не маю.

«Четверта влада» двічі намагалася поспілкуватися з Ігорем Мариничем телефоном, але щоразу він казав, що зайнятий і просив перетелефонувати пізніше. А потім взагалі перестав відповідати.

Не вдалося дотелефонуватися і в Сарненську єпархію УПЦ мп. Телефони у них на сайті – недійсні.

Тож так і залишається невідомим, чи переведення Ігоря Маринича якось пов’язане з адміністративними та кримінальним справами «отця».

Стежити за справами Ігоря Маринича можна за тегом: Кримінальний отець

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»