Від Мамонтів до… Максименка

Тільки цього року міські чиновники повністю втілили у життя проект «Від мамонтів до Рівного», що переміг на конкурсі громадського бюджету у 2016 році.

Результат багатьох обурив – загалом позитивна ідея розповісти про історію міста самим рівнянам і туристам перетворилася на встановлення на вулицях «об’єктів», які мало вписуються і у саме місто, і у вимоги сучасності.

Про дизайнерські смаки, наполягають виконавці проекту, сперечатися не потрібно. І ми не будемо.

Розповімо лише про цікаву деталь, яка загубилася на фоні суперечок про вигляд бетонних капітелей: міське управління культури, яке очолює Тарас Максименко, оминуло публічні закупівлі та визначило, що реалізовуватимуть бюджетні кошти «свої хлопці». 
 
Проект «Від мамонтів до Рівного. Історичними стежками міста» подав на конкурс громадського бюджету, який у 2016 році тільки стартував, активіст Михайло Балик.

Як зазначив автор, у Рівному «низька якість контенту про історичні місця та про їхнє місце розташування, відсутня інформація про міфологеми та легенди міста, а також не відображена своєрідність та унікальність міста».

За задумом, у Рівному за кошти громадського бюджету мали би створити інформаційну базу даних про історичні місця. 

Спершу повинні були зібрати інформацію, а потім встановити на значимих для міста будівлях таблички, а на місцях, де була історична подія чи будівля – інформаційні стенди, але не лише з двомовною (англійською та українською) розповіддю.

Додатково мали розробити мобільний додаток, а на табличках розмістити QR-код, щоб на екрані смартфону кожен міг побачити повну інформацію та старі фото.

Михайло Балик одразу зазначив:

– Проект передбачає розробку дизайну та створення інформаційного стенду. Дизайн стенду повинен стилістично відповідати брендингу Рівного. 

Проект передбачав встановлення у Рівному 150 інформаційних стендів: 120 з яких мали закріпити на будівлях і 30 – біля історичних пам’яток. Також проект передбачив створення 40 вказівних знаків. 

Кошти на втілення «Від мамонтів до Рівного» виділили у 2017-му, і розпорядником їх стало міське управління культури і туризму. За підрахунками автора, реалізація проекту мала би обійтися у майже 820 тисяч гривень.

А у розрахунках бюджету проекту, які погоджував начальник управління Тарас Максименко, одразу прописали, що мають бути і ковальські послуги для вказівників, і бетонні капітелі під інформаційні стенди.

Всі складові проекту та їх орієнтовна вартість:

По бетон – до друга Шабаліна 

Реалізовувати проект управління культури розпочало наприкінці 2017-го року.

Тоді на сайті Prozorro з’явився звіт про укладений договір між управлінням та фізичною особою підприємцем Шабаліним Сергієм Сергійовичем на придбання 30-ти бетонних капітелей, вартістю 117 тисяч 900 гривень. Одна капітель обійшлася бюджету майже у чотири тисячі гривень.

У липні 2018-го року управління культури опублікувало ще два звіти про укладені з п.Шабаліном угоди: про купівлю 30-ти бетонних основ під капітелі на суму 84 тисячі (тобто по 2 тисячі 800 гривень за одну) та про придбання металевих рамок на суму 115 тисяч 500 гривень.

Фактично, управління культури один об’єкт – інформаційний стенд – розбило на кілька частин і таким чином уникло процедури закупівлі на Prozorro, уклавши угоду з визначеним на свій розсуд підприємцем.

Як розповідають, начальник управління культури Тарас Максименко та підприємець Сергій Шабалін, відомий своєю любов’ю до бетонних конструкцій химерної форми (як-от будинок на вулиці Шкільній чи проекти паркових диванів, які пан Шабалін подавав на громадський бюджет) та бажанням взяти в оренду бункер Коха, є друзями.

Чи вплинула дружба на процедуру закупівлі, перевірятимуть, можливо, правоохоронці. Адже громадська ініціатива «За чесний тендер» звернула увагу на тенденційні закупівлі управління культури та написала скаргу до Держаудитслужби.

Якщо аудитори підтвердять підозри активістів, матеріали передадуть до правоохоронних органів. 

– Це ж логічно, що основа, стовпчик і табличка – це один об’єкт. Якщо додати всі кошти, витрачені на закупівлю частин, то сума буде більшою за 300 тисяч. А отже мав би бути тендер з конкурентним вибором виконавця, – зазначає керівник Громадської ініціативи «За чесний тендер» Святослав Клічук. 

Окрім того, дивує ціна. Бетонні вироби – недорогі. Наприклад, інтернет-магазини пропонують бетонні капітелі, вартістю 300-2000 гривень.

Від стовпів «відірвали» вказівники  

Згідно з проектом «Від мамонтів до Рівного», вказівники у місті мали би бути кованими. Очевидно, що залізний стовп і таблички з напрямками на ньому – одна конструкція, проте управління культури також розбило цю закупівлю на три окремі, уклавши допорогові угоди з ковалем зі Славути Артемом Вольським.

У вересні 2017-го року управління підписало договір з паном Вольським на придбання 46-ти вказівників, вартістю 96 тисяч 920 гривень, а у жовтні –  на купівлю ще 47-ми вказівників, вартістю 99 тисяч.

Загалом за вказівники заплатили 195 тисяч 900 гривень, тобто заледве не порогову суму, яка б зобов’язувала управління провести відкриті торги на послугу.

А якщо врахувати, що у Артема Вольського у грудні 2017-го замовили ще ковальські послуги на виготовлення 21-го кованого стовпа на суму у понад 118 тисяч, то загальна сума, яку він отримав з міського бюджету за вказівники, далеко надпорогова – 313 тисяч гривень.

До речі, Артем Вольський, хоч і є підприємцем з хмельницької Славути, у Рівному відомий. Зокрема, саме він викував для міста балерину, пожежника та знаки зодіаку, які стоять на Алеї скульптур у центрі міста. 

Але чи не була б вартість вказівників значно меншою, якби управління культури оголосило конкурс і провело відкриті торги?

– Ці закупівлі управління культури – приклад, коли предмет закупівлі розбивають, аби уникнути необхідності проведення тендеру, – зазначає Святослав Клічук.

– Звернувшись до Управління західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області, ми запропонували здійснити перевірку цих закупівель, а у разі виявлення порушень – вжити дієвих заходів для їхнього усунення та притягнути винних осіб до відповідальності за здійснення закупівлі без застосування визначених законодавством процедур.

Ніхто не хотів отримати бюджетні кошти?

Тарас Максименко, начальник управління культури та туризму, переконує, що розділили закупівлі не зумисне, а через «відсутність бачення». 

– Ми не розбивали закупівлі, – каже Тарас Максименко.

– У проекті було прописано: «Закупівля 30 бетонних капітелей». І ми це зробили у грудні 2017-го. Але ми ніколи не встановлювали капітелей, навіть сам автор проекту не мав кінцевого бачення, як все має виглядати.

Тому, коли практично почали підходити до виконання завдання у 2018-му, «вилізли» ще два елементи: якимось чином потрібно було закріпити інформацію – табличку на поверхні капітелі, щоб вона була читабельною – та на чомусь поставити саму капітель.

Усі питання вирішувала комісія, в яку входив, зокрема, і архітектор. Комісія визнала, що капітелі мають бути не менше метра висотою (а закуплені самі по собі були нижчими), а тому потрібно було докупити основи. Так, якщо все додати, то хтось може щось і запідозрити. Але закупівлі були у різний час.

І скажу відверто: такої складності роботи у Рівному ніхто б не потягнув. Якби ми оголошували тендер, то, швидше за все, той самий Шабалін і виграв би, бо більше ніхто б і не взявся. Я попереднього говорив і з підприємцями, і з будівельниками – зацікавлених у цій роботі не було.

Проект на 300 тисяч гривень мало кого зацікавить.

Окрім того, ми хотіли, щоб нам не просто продали капітелі, а щоб їх продавець і встановив. Шабалін погодився, бо ми його впросили. Нарікати на відсутність тендеру можуть лише теоретики.

Додам, що у нашому управлінні немає людей, які б курували громадські проекти. Активісти, які їх пишуть, мали б самі їх виконувати. Бо написати – одне, а зробити на практиці – зовсім інше.  

На запитання про дружбу з Сергієм Шабаліним Тарас Максименко відповів:

– Я дружу з усіма адекватними людьми Рівного. Яким чином могло вплинути на закупівлю те, що я з кимось дружу?

Щодо ковальських послуг, то, за словами пана Максименка, лише Артем Вольський погодився викувати вказівники:

– Ми звернулися до Ніни Кроки, яка проводить у нас щорічний ковальський фестиваль. Вона сказала, що за цю роботу може взятися лише одна людина – Артем. Бо це робота, яка вимагає системності, конкретних термінів і є не надто творчою.

Сергій Шабалін запевняє, що погодився на проект, бо – «патріот»: 

– Капітелі вибирав не я, а ціла делегація з п’яти людей. Я пропонував класичну колону, але мені сказали, що «чиста класика для Рівного не сильно підходить», і вибрали нейтральну капітель: щоб і не класичне, і не сучасне. Проте цей варіант не є поганим, він вписався у місто.

Навряд чи на кінцевий результат вплинуло б проведення тендеру, але якби його оголосили, я б подавався. Я – корінний рівнянин: багато чого роблю для міста. До мене звернулися з управління, бо я працюю з ексклюзивом і альтернативи є небагато.

Готових капітелей у мене не було – лише зразки, тож усе виготовляв під замовлення. За таку роботу, дрібну і марудну, ніхто не хотів братися: лише по місту 120 табличок потрібно було вчепити. Ми до одного місця приїжджали по 2-4 рази, бо виникали проблеми, зокрема через власники будинків.

А ще ж встановлювали 30 капітелей, під які потрібно було спершу зробити фундамент, потім базу, потім на неї поставити капітель, а тоді вже рамочку.  Мені простіше кілька будинків збудувати, аніж цим займатися.

Але я – патріот. Коли мене Тарас запитав, чи я не візьмуся, бо ніхто не хоче, відповів: «Треба – я зроблю». Я втратив теплий сезон, але все виконав. 

В управлінні культури критику не сприймають

Реалізація проекту «Від мамонтів до Рівного» була найбільш дискусійною серед фінансованих ідей, які отримали фінансування з громадського бюджету.

Спершу рівняни помітили, що ковані вказівники частково мають неправильно перекладені на англійську написи, згодом обговорювали, чи варто було ставити вказівники саме такої, під старовинну, форми, зважаючи, що саме по собі Рівне не є архітектурно старим.

Проте найбільшу хвилю обурення спровокувала поява капітелей, які у соцмережах навіть прирівнювали до надмогильних плит. Те, що проект мали би реалізувати по-іншому, визнали навіть у міськраді.

– Як на мене, подібні проекти потрібно узгоджувати з архітекторами міста, – коментує заступниця міського голови, яка курує управління культури, Галина Кульчинська.

– Зі мною також ніхто не погоджував. Сама ідея – цікава, але як її виконали, мені не подобається. Вигляд інформаційних стендів мав би бути зовсім іншим, гармонійним з містом. Я, наприклад, не бачила, щоб хтось зупинявся перед цими капітелями і читав, що там написано.

Величина літер мала би бути іншою, зручною для очей, щоб не потрібно було нахилятися, аби прочитати. Можливо, не виключаю, це комусь і подобається. Питання смаку – індивідуальне.

Але все, що стосуються міста, мало би бути погоджено з управлінням архітектури та людьми, які відповідають за зовнішній вигляд Рівного.

В автора проекту Михайла Балика також є зауваження до того, як було виконано його ідею:

– Двояке відчуття. Частина роботи виконана добре, а от щодо капітелей, то вони мені не подобаються. Їх потрібно було узгодити з дизайнером або хоча б мені показати. Не знаю, чому управління не обговорювало зі мною таких моментів.

Можливо, у посадовців було своє бачення. Мій проект передбачав інформаційні стенди, я не вказував, що це мають бути саме бетонні капітелі, ще й такого вигляду. Проведення тендеру, мабуть, могло б вплинути на результат. 

Натомість, начальник міського управління культури Тарас Максименко дотримується іншої думки щодо виконання проекту «Від мамонтів до Рівного»: 

– У всіх різні смаки. Вказівники мені подобаються і таблички на будинки. Капітелі могли би бути кращими, але потрібно було, щоб люди, які писали проект, брали якусь відповідальність на себе, радилися і давали своє бачення.

А то просто передали цей проект в управління, забули про нього на два роки і тепер кажуть, що щось не так вийшло. Це цинічно. Ми – не фахівці у капітелях. Але завдяки виконаній роботі місто окреслилося у плані туристичної інфраструктури.

Якщо депутати захочуть щось змінити чи вдосконалити, то буде хоч від чого відштовхуватися. Немає межі досконалості – щось можемо переробити, доробити. А критиків в Інтернеті я не сприймаю. Якщо є зауваження, могли б прислати конкретні пропозиції до нас в управління.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Сприяння прозорості публічних закупівель у Західній Україні» що реалізовується громадською організацією «Рівненський центр «Соціальне партнерство» за фінансової підтримки NED.