Основні інтернет-ЗМІ Волині підконтрольні одному нардепу-мультимільйонеру?

Публікація про цензуру у волинських інтернет-ЗМІ набула широкого розголосу та викликала бурхливу дискусію у соцмережі «Фейсбук». Перевірка ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ дає підстави зробити висновки, що майже всі основні волинські інтернет-ЗМІ в руках у мультимільйонера.

Редактори, журналісти, читачі заперечували наявність цензури у волинських інтернет-ЗМІ, уникали розмов про власників та неохоче спілкувались про професійні стандарти журналістики.

У вказаній публікації редактор газети «Хроніки Любарта» Андрій Лучик припускав, що кілька волинських сайтів опосередковано контролюються нардепом Ігорем Палицею. А сайт «Волинський інформаційний портал», ймовірно, належить міському голові Миколі Романюку.

Як зазначено в Меморандумі Інформаційної ініціативи з питань захисту свободи слова, «однією з важливих умов для забезпечення принципів журналістської етики на сучасному етапі розвитку українського суспільства є незалежність журналістів Інтернет-ЗМІ від будь-яких груп впливу на ринку.

Головним фактором в роботі журналіста мають залишатися інтереси аудиторії, її право на отримання достовірної та не викривленої інформації. З огляду на це, будь-який комерційний та політичний тиск на ЗМІ має розглядатися як прояв утиску свободи слова та порушення права громадян на не викривлену інформацію».

Портал ЧЕТВЕРТА ВЛАДА спробував з’ясувати, кому ж все таки належать волинські інтернет-ресурси і хто  там «замовляє музику»?

Відкритість волинських «ВІПів»

В Єдиному державному реєстрі про приватне підприємство «ВІП» сказано, що директором і засновником підприємства є Ольга Булковська. Донедавна адреса юридичної особи звучала так: «43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ ВОЛІ, будинок 6, КАБІНЕТ 19».

Нині підприємство змінило свою адресу на проспект Волі, 50, офіс 36. Зміна адреси відбулась 26 грудня 2012 року. Статутний фонд товариства становить 5 000 гривень, а зареєстроване товариство 09 жовтня 2009 року.

У рубриці «Про нас» зазначені лише контактні дані головного редактора та журналістів, однак не зазначено власників сайту. Нині на підприємстві ВІП, якщо вірити даним на сайті, працює шість працівників.

Якщо припустити, що всі працівники отримують бодай мінімальну зарплату, то статутного капіталу не вистачило б навіть на місяць. Отож, хто фінансує «ВІП»?

У медіа-середовищі побутує думка, що це міський голова Луцька Микола Романюк (в період виборів до Верховної Ради активно підтримував кандидата у нардепи Ігоря Палицю).

Свою прихильність до міського голови неодноразово підкреслювала і Ольга Булковська у соцмережах, називаючи його найбільш толерантною людиною зі всіх посадовців та людей, з якими доводилось стикатись. Крім того, на сайті важко знайти публікації, які б стосувались критики у роботі пана Романюка.

Користується прихильністю журналістів видання і Василь Байцим, який, як відомо, наближений до Миколи Романюка. Спочатку він був заступником міського голови Луцька, а після звільнення став його радником.

Про тих, хто фінансує «ВІП», ЧЕТВЕРТА ВЛАДА запитала у офіційного засновника і редактора порталу Ольги Булковської.

– Видання існує за гроші, які надходять від реклами. Є політична реклама і комерційна реклама, у нас все йде згідно з рахунками, зарплата у нас вся-вся «біла». У редакції працює 6 чоловік, – розповіла редактор «ВІПу» Ольга Булковська.

Якщо б усі шість працівників отримували лише офіційні мінімальні зарплати (тобто по 905 гривень на руки після вирахуваних податків), то місячний фонд зарплати становив би близько 9 тисяч гривень. Якщо додати оренду офісу, офісні витрати, плату за хостинг, інші витрати (наприклад, техніку, ремонт і т.д.), врахувати, що зарплата, принаймні у редактора, все ж вища, то можна, по скромному, цифру підняти до 15 тисяч на місяць.

Наприклад, у порталу ЧЕТВЕРТА ВЛАДА, який також має 6 повних ставок, середньомісячний бюджет становить близько 26 тисяч гривень (зарплати, гонорари, приміщення, оновлення дрібної техніки, офісні витрати, адміністрування сайту, хостинг).

Наскільки реально Луцькому порталу (який приховує навіть кількість відвідувачів) отримувати стабільний щомісячний прибуток від реклами у розмірі 15 тисяч гривень, запитуємо у експертів.

– Власники регіональних ресурсів можуть розраховувати на прибутковість від інтернет-проектів, відвідуваність яких вимірюється десятками тисяч протягом доби, – розповідає київський експерт в галузі інтернет-маркетингу, який попросив не називати його ім’я.

–  Прибутковість сайту, відвідуваність якого менше 10 тисяч – швидше виняток, ніж правило. Якщо ж відвідуваність близько тисячі на добу, то можна розраховувати на 100-200 доларів від реклами протягом місяця. Зазвичай місцеві рекламодавці не зацікавлені  в маленьких проектах і невеличких бюджетах на рекламу в цих проектах, оскільки вони не відчувають віддачі від таких вкладень.

– Взагалі на окупність в регіонах можуть зазвичай розраховувати інтернет-портали, які працюють в межах холдингу. Тобто коли поруч з традиційними ресурсами – телебаченням, газетою – рекламодавцю пропонують ще рекламу в інтернеті.

В регіонах же зачасту сайти створюються швидше як політичні проекти, або ж активістами, які працюють наодинці.

Нагадаємо, що найбільш відвідуваному волинському інтернет-ЗМІ – порталу Волинські новини лічильник top.bigmir.net рахує до 8 тисяч відвідувачів в добу. Жодних публічних лічильників у ВІП-порталу журналісти не знайшли.

Просимо помічницю зателефонувати на номер редакторки ВІП-порталу Ольги Булковської і дізнатися скільки коштує реклама.

За словами редакторки, вартість рекламного банера шириною 250 пікселів становить орієнтовно 700 гривень у місяць. За ширший, але вужчий, банер, (орієнтовна ширина 600 пікселів) треба заплатити приблизно 500 гривень на місяць. Текстова реклама у формі звичайної інформації коштує більше 300 гривень, а стаття більшого розміру – орієнтовно 1000 гривень.

Ось розцінки на рекламу:

Всього на ВІП-порталі ми знайшли 8 банерних місць. А за лютий 2013 року не знайшли жодного рекламного матеріалу (один, правда, схожий на приховану комерційну рекламу - «джинсу»).

Навіть якщо припустити, що для реклами не було жодних знижок і вона оплачена за тою ж ціною, яку виставив сайт, то всеодно не дотягує на місячний бюджет редакції.

«ВолиньPost»: цілком таємно

Приватне підприємство «Волинь Пост» зареєстроване 07 листопада 2011 року. Статутний фонд цього ПП становить 8 000 гривень, а засновником є Піх Володимир Іванович. Відомості з ЄДР:

На сайті вказана контактна інформація головного редактора і редакції.

Під час підготовки попередньої публікації керівник підприємства «Волинь Пост» Володимир Піх попросив надіслати запитання на електронну адресу ПП Волиньпост. Але запитання ніби «канули в Лету» – відповіді ми так і не отримали.

Пан Піх не побажав повідомити своїм читачам, хто ж є реальним власником видання і чи правда, що це нардеп Ігор Палиця.

«Волинські новини» – із Кіпру до Волині

Ще таємничішим інтернет-ЗМІ волинського медіа-ринку виявились «Волинські новини».

Нині державний реєстр подає про це підприємство таку інформацію: ПП «Волинські новини» зареєстроване 11 липня 2008 року.

Керівник юридичної особи Григорій Недопад водночас є і засновником підприємства із внеском 80 гривень.

Співзасновником є приватна компанія  з обмеженою відповідальністю «Мантімус Коммершиал ЛТД» – Кіпр. Адреса фірми: м. Лімассол, проспект Архієпископа Макарія ІІІ,155.

Розмір статутного внеску цієї фірми – 486 858 гривень. Загальний статутний фонд становить 486 938 гривень.

За інформацією ТСН, компанія «Мантімус Коммершиал ЛТД» з липня 2011 року до лютого 2013 року також була основним інвестором футбольного клубу «Волинь». Нагадуємо, цей клуб належить Ігорю Палиці.

Аби детальніше дізнатись про загадкових засновників «Волинських новин», ЧЕТВЕРТА ВЛАДА зателефонувала до Григорія Недопада за вказаним у ЄДР номером. Чоловічий голос повідомив, що вже років десять за цим номером Григорій не працює і про нього він не має уявлення.

За номером, вказаним на сайті, повідомили що передадуть Григорію Недопаду про наш дзвінок і він обов’язково передзвонить. Ніхто так і не передзвонив. І не підтвердив чи спростував належність найбільшого інтернет-ЗМІ Волині нардепу-мультимільйонеру.

Нашу увагу привернула цікава деталь. Згідно з Єдиним державним реєстром міцезнаходження юридичної особи раніше було за адресою вул. Електроапаратна, 3. За цією ж адресою раніше знаходився офіс благодійного фонду нардепа Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Підтвердженням цього є реєстр благодійних організацій на сайті Управління юстиції у Волинській області.

Проте нещодавно «Волинські новини» змінили свій офіс. Тепер вони працюють в офісному центрі за адресою вул. Винниченка, 26.

За цією ж адресою віднедавна знаходиться і благодійний фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Зміну місцезнаходження фонду у грудні минулого року підтвердили і в Головному управлінні юстиції у Волинській області.

Ця зміна стосувалась не лише місця розташування фонду, але й його президента. Тепер ним став Олександр Товстенюк, який протягом виборчої кампанії був розпорядником виборчого фонду народного депутата.

В цьому ж приміщенні знаходиться приймальня нардепа Ігоря Палиці і його прес-служба.

Правда і спонсори

У попередній публікації керівник «Волинської правди» Олексій Шумик запевняв нас, що Ігор Палиця не є власником видання і не має тут жодної частки власності. Однак нещодавно у засновниках цього видання з’явилась Тарасенко Ніна Іванівна зі статутним внеском 30 000 гривень. В ЄДР вказано дату останньої реєстраційної дії – 19 вересня 2012 (перед виборами):

До цього пані Тарасенко очолювала благодійний фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Олексій Шумик стверджує, що видання «Волинська правда» не продали, а появу пані Тарасенко серед засновників пояснює тим, що видання має кілька спонсорів та засновників. Запевняє також у тому, що у виданні – повна свобода слова, а засновники не впливають на його інформаційну політику.

Ще одним співзасновником ТзОВ  «Волинська правда» є Назаровець Марія Степанівна зі статутним внеском 10 000 гривень. Загалом статутний фонд товариства становить 40 000 гривень.

На сайті ми спробували відшукати інформацію про засновників видання, у якому повна свобода слова. Але там виявились лише мобільні номери працівників товариства:

Під чиїм прицілом?

За даними ЄДР ТзОВ «Під прицілом» зареєстровано 12 липня 2011 року за адресою м. Луцьк, вул. Ковельська, 3. Директор – Стадніцький Олександр Володимирович. Він же є і засновником.

Статутний фонд підприємства 1 000 гривень. Інформація з ЄДР:

Тут теж непросто відшукати інформацію про видання та його власника:

Тож читачі та герої інформацій не мають уявлення - під чиїм прицілом вони перебувають.

Як розповіли ЧЕТВЕРТІЙ ВЛАДІ джерела, що мають стосунок до видання, перед виборами 2012 портал хтось купив. Називалась навіть сума в сім тисяч доларів. Хто саме купив, достеменно невідомо, однак після того на порталі змінився кут висвітлення подій, пов’язаних з нардепом Ігорем Палицею, із критичного на позитивний щодо нардепа.

ЧЕТВЕРТА ВЛАДА поцікавилась у головного редактора «Під прицілом» Елі Коротинської про те, за які ж кошти існує видання. Проте редактор відмовилась відповідати на запитання телефоном і порадила надіслати листа, або ж написати на електронну пошту. Так і зробили, але відповіді й досі немає, хоча минуло вже 10 днів.

Інтернет-ЗМІ: закон чи вигода?

«Закон про друковані засоби масової інформації» зазначає, що у вихідних даних ЗМІ має міститись інформація про засновника, видавця, редактора:

 Стаття 32. Вихідні дані

 У  кожному  випуску  друкованого  засобу  масової  інформації повинні міститися такі вихідні дані:

     1) назва видання;

     2) засновник (співзасновники);

     3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

     4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

     5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

     6) тираж;

     7) ціна або помітка "Безкоштовно";

     8) адреси редакції, видавця, друкарні;

     9)  серія,  номер  і  дата  видачі  свідоцтва  про   державну

реєстрацію;

     10) видавець (співвидавці).

     Розповсюдження  продукції    друкованого    засобу    масової інформації без вихідних даних забороняється.

Фахівці порталу «Право та ЗМІ», прирівнюють інтернет-видання до друкованих видань.

А тоді, відповідно, як засіб масової інформації вони повинні містити відкриту та правдиву інформацію про видання. До того ж самі інтернет-портали позиціонують себе як ЗМІ.

На цьому ж наголошують і фахівці Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка у статті Правове врегулювання діяльності інтернет-ЗМІ.

Однак саме у цьому полягає проблема багатьох регіональних інтернет-ЗМІ – реєструвати інтернет-видання як ЗМІ та відкрито надавати інформацію про власників та засновників – власникам не вигідно. Тут як і на телеринку: непрозорість дозволяє місцевим олігархам чи політикам мати нібито незалежні ЗМІ, які впливатимуть на громаду в потрібні моменти (наприклад, під час виборів), а, за потреби, можуть бути використані як піар-інструменти.

P.S. ЧЕТВЕРТА ВЛАДА не має жодних претензій до журналістів, які працюють у цих інтернет-виданнях. Більше того, чимало матеріалів цих видань є професійними зразками журналістики. Але непрозорість власності медіа грає проти їхніх читачів і, як вже траплялося, може призводити до цензури та порушення професійних стандартів і обману суспільства.

А що може бути з колективом ЗМІ, якщо через власника-олігарха (який підтримує ЗМІ заради піару) влада натисне на редакцію? Подібне вже трапилось зі знищеним виданням «Газета по-киевски».