Забрали смартфон і виштовхали: що трапилося з журналісткою на одному з об’єктів Міноборони

Часто конфлікти з журналістами починаються через глупство і некомпетентність відповідальних посадовців, які не знають ні законодавства, ні правил спілкування, ні елементарної етики.

До цього висновку дійшов головний редактор онлайн-медіа «Четверта влада» Володимир Торбіч. Він з'ясовував, що сталося, коли журналістка Анастасія Савлюк перетелефонувала і сказала, що в неї намагалися відібрати телефон і напосілися люди, які забороняють себе знімати. Пізніше тримали її за руку, «щоб не втекла», а потім виштовхали за поріг і сказали «та хай знімає, що хоче».

Коли головний редактор уточнив, де вона знаходиться (адже Анастасія виконувала завдання іншої редакторки), він порадив попередити посадовців про кримінальну відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності. Також додав: якщо вони не припинять, викликати поліцію.

Квартирно-експлуатаційний відділ Рівного

Запитуємо в Анастасії Савлюк, що відбулося:

«Ще в травні головред звернув увагу на занедбаний Будинок офіцерів у Рівному, який, ймовірно, є історичною пам'яткою. Ми вирішили з'ясувати, чому він руйнується і хто за це відповідає, щоб підготувати матеріал для misto.rv.ua.

Після безуспішних намагань знайти контакти посадовців, щоб надіслати їм запит чи поспілкуватися телефоном, редакторка відправила мене туди особисто. Я мала занести запит у Квартирно-експлуатаційний відділ Рівного, який опікується нерухомістю Міноборони».

«Я вільно зайшла на подвірʼя цього відділу та в саму будівлю. Жодних пропускних пунктів чи перешкод там не було. Мене зустрів чоловік, який запитав, що мені потрібно. Я представилася журналісткою й пояснила, що хочу поспілкуватися з керівником Дмитром Законем та подати запит на інформацію.

Він відповів, що керівника зараз немає, але запропонував записати мій контакт, щоб зі мною звʼязалися. Я погодилася. Після цього попросила їхній номер для зворотного зв'язку, і чоловік мені його продиктував».

На цьому все могло б і закінчитися, каже Анастасія. Звичайна робоча ситуація. Але з'явилася жінка, яка й спричинила конфлікт.

Знервована жінка

«Під час цієї розмови до кабінету зайшла якась жінка й запитала, чи є питання. Я відповіла, що так, адже не можу подати запит. Вона перевірила моє посвідчення і наказала: „Залишайте запит і йдіть, бо тут режимний об’єкт, і потрапити на нього можна тільки з дозволом від СБУ“.

Я запитала, де вказано, що він режимний. Перед цим на юридичному тренінгу медіаюристки навчали нас, що в законодавстві немає поняття „режимний об'єкт“, а є „об'єкт із посиленим режимом охорони“. А це означає, що просто так, безперешкодно, зайти на нього не можна.

Оскільки запит я мала лише в електронному вигляді, то сказала, що хочу залишити усну заяву, раз не можна передати електронну.

Смартфон я тримала в руках, він був увімкнений на відеозапис. Мала підозру, що мені можуть відмовити в наданні інформації. Якщо так і станеться, потрібно було зафіксувати правопорушення для ефективного оскарження.

Під час розмови чоловік помітив, що я фіксую дискусію, і попросив вимкнути камеру. Це почула та жінка, теж почала забороняти зйомку, підійшла до мене й вихопила телефон. Після цього вона намагалася втекти з ним, але я забрала його й повернула собі».

На відео можна побачити як відбувся такий діалог:

— Я запит хочу вам надати, — журналістка.

— Ну, будь ласка, тільки письмовий. В нас військова установа і взагалі я просто… (нерозбірливо), — жінка, яка не представилась.

— Ну, давайте я письмовий запит десь залишу.

— Ну, який запит? То ж вам сказали. Кому ви маєте залишити? Я черговий, — чоловік.

— Будь ласка, предоставте своє посвідчення, по-перше, свій запит і тому подібне. «Четверта влада» (дивиться. — Ред). Де дозвіл? СБУ, де провєрка СБУшна?! — жінка.

— Яка провєрка?

— У нас закрита зона. Міністерство оборони України. Вам треба спочатку пройти доступ в Служби безпеки України, щоб вона надала доступ, право на захід нашої території. Тоді далі будуть всі інші питання.

— А чому? А що у вас за територія?

— Читаємо, «Четверта влада», читаємо законодавство, — каже жінка і йде з кабінету.

— А яка у вас територія? — жуналістка виходить за нею в коридор.

— Закрита.

— А де це позначено?

— Ну, позначено. Покидайте.

— Дмитро Олегович, будь ласка, хай людина залишить дану територією, — звертається до чоловіка.

— Я хочу запит залишити.

— Ну та залиште, будь ласка, у письмовому, будь ласка, зверніться…

— Ні, то ж я хочу залишити усний запит.

— Ну то, будь ласка, залишайте запит. Який усний запит? Про що ви говорите? Журналісти!

— Усний запит. Запити можна подавати в будь-якому форматі.

— Та ви що, серйозно?!

— Так.

— Ну добре, давайте записуйте. В нас немає де вас записати, ваш усний запит. Як ми можемо передати?

— А електронна адреса, можливо, у вас є?

— Будь ласка, на сайті у нас є сайт, будь ласка, звертайтеся.

— А де ваш сайт? Я не змогла його знайти.

— Зверніться, будь ласка, в вище стоящу організацію.

— Дивіться, ну ви будете знімати на телефон там, ну, не надо знімати. Ну, до чого ви знімаєте тут? — каже чоловік

— Ну, щоб було підтвердження формально.

— А, будь ласка, удаліть но! Нє, Дім, набери контррозвідку, будь ласка, і Службу безпеки України! — жінка.

— Набирайте.

— То тоді буде отой цей. Будь ласка, удаліть, — жінка наближається до журналістки.

— Ні.

— Да, — жінка вихопила з рук смартфон.

— Ви що? Віддайте телефон!

— А я не поняла, а шо це таке? — обурюється жінка на спробу журналістки повернути смартфон.

— А що це таке — ви в мене телефон забираєте, — чутно шурхіт.

— Правда?

— Правда.

— Ото ж то. Будь ласка, наберіть контррозвідку, хай прийде і розбереться!

Як затримували «диверсантку»

«До цього часу в коридорі зібралися люди, які почали лякати мене перевіркою СБУ, контррозвідкою та поліцією. Проте ніхто нічого не вжив: якщо вони вже запідозрили, що я шпигунка, то варто було б викликати бодай когось або хоча б ще раз ретельно перевірити мої документи.

Один із чоловіків силою схопив мене за руку, а натовп навколо кричав, щоб тримав міцніше, бо втечу. Я зателефонувала головному редактору й у поліцію, продовжуючи стояти в коридорі.

Потім підійшла інша жінка й силою виштовхала мене за двері. Далі правоохоронців я чекала вже на вулиці».

— Ви перебуваєте в приміщенні, — жінка.

— Так, — журналістка.

— Де вона? — інша жінка.

— Подивися, Наталка(?), вона тебе знімає.

— Вона знімає тебе.

— Ну, хай собі знімає, то шо? Шо тут такого? Перепустку треба, розумієте?

— Немає в законодавстві режимного обʼєкту…

— Де немає?

— Є з особливим…

— Де немає?

— Режимом охорони.

— Вийдіть, будь ласка, — наступає жінка.

— 171 стаття…

— Добре, вийдіть, будь ласка, — продовжує витісняти з приміщення.

— Це перешкоджання журналістській діяльності.

— Добре, вийдіть, будь ласка, — виштовхує на вулицю.

«На вулицю з іншими працівниками вийшла й та жінка, яка забрала мій телефон. Я попросила її представитися, але вона відмовилася.

Поки я чекала на вулиці, до мене підійшов невідомий чоловік. Він заявив, що це режимний об’єкт і вони мають документи, які забороняють зйомку. Чоловік пообіцяв їх винести й показати. Я погодилася, проте він зайшов у будівлю та просто зник.

Я продовжила чекати на подвір'ї. Незабаром приїхала поліція, а одразу за нею — головний редактор. Я написала заяву про перешкоджання журналістській діяльності й тепер чекатиму на реакцію правоохоронців».

На таксі — під двері режимного об'єкту

Головний редактор «Четвертої влади» Володимир Торбіч розповів, що приїхав на таксі просто до входу в установу. 

Пластиковий шлагбаум був піднятий, жодних перешкод для в'їзду не було. Це помітили й патрульні поліцейські з підрозділу ТОР. Один із них під час розмови з жінкою, яка вчинила конфлікт, запитав: якщо це режимний об'єкт, то чому патрульне авто та цивільне таксі заїхали сюди абсолютно безперешкодно? Він також поцікавився, де саме вказано статус об'єкта та чому на його територію може потрапити будь-хто.

За словами Володимира Торбіча, відповіді жінки він не чув. Проте за якийсь час торівець повернувся до колег і каже: йому показали документи, що будівля справді має статус режимної. Чому при цьому не забезпечено належну охорону — невідомо. Працівники установи виправдовувалися: «У нас зараз триває ремонт».

На подвір'ї і справді працювала бетономішалка та ходили люди в брудному робочому одязі, а в дворі стояли машини з цивільними номерами. Серед них — преміальні кросовери BMW, Jeep та Mercedes, а також кілька авто середнього класу. У єдиній старій «Волзі» на чорних військових номерах із відкритим капотом і багажником колупалися двоє чоловіків.

Патрульні взяли у присутніх пояснення. Згодом приїхала слідчо-оперативна група, яка також зафіксувала свідчення журналістки та долучила до справи аудіо- й відеодокази конфлікту.

Коли головред із журналісткою залишали територію, ворота та хвіртка вже були зачинені, тож черговому довелося їх відмикати.

Поліція відкрила провадження за статтею 171 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за незаконне перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Дії журналістки законні, посадовців — ні

Ми звернулися в пресслужбу Управління СБУ в Рівненській області, щоб запитати яким справді має бути об’єкт з посиленим режимом охорони.

Напередодні нам обіцяли відповісти, але офіційно відповідати відмовилися, бо «Квартирно-експлуатаційний відділ Рівного до нас не належить». Написали лише, що це справді об'єкт з посиленим режимом охорони і на ньому мало би бути про це вказано. Мала б також працювати пропускна система.

Ми також звернулися за коментарем цієї ситуації до медіаюристки.

— Якщо коротко то Ваші дії законні, а представників влади ні, — відповіла медіаюристка і адвокатка Віра Крат.

І надала розширене обгрунтування:

«Стаття 19 Конституції України визначає базовий правовий порядок у державі. Вона чітко розмежовує правила для громадян та посадовців. Для звичайних людей діє принцип „дозволено все, що прямо не заборонено законом“, тоді як державні органи зобов’язані діяти винятково за правилом „дозволено лише те, що прямо передбачене законом“.

Держава не може втручатися в особисте чи професійне життя людини, вимагати виконання будь-яких дій або накладати обмеження, якщо це чітко не прописано в законодавстві.

Громадяни мають право діяти на власний розсуд, керуючись власною волею. Для посадовців та інших представників влади діє протилежне правило: вони не мають права проявляти ініціативу, якщо закон їм цього чітко не дозволяє.

Будь-яке рішення чи дія чиновника повинна спиратися на конкретну правову норму. Якщо посадовець діє поза межами своїх повноважень або у спосіб, не передбачений законом, — це пряме порушення Конституції.

Таке рішення має бути скасоване, а сам посадовець — притягнутий до відповідальності.Окрім цього, будь-яку особу мають заздалегідь поінформувати про обмеження її прав, щоб вона могла коригувати свою поведінку.

Загальних вимог до візуального позначення „режимних об’єктів“ у законодавстві немає. Такого статусу ці установи набувають на підставі рішення уповноваженого органу. Але для сторонньої особи ключове значення має саме завчасне й чітке попередження про це».

«Не виключаю, що Квартирно-експлуатаційний відділ (особливо в період воєнного стану) є об’єктом з особливим режимом допуску та перебування. Якщо це справді так, то має місце неналежне виконання посадовцями своїх обов’язків, що є підставою для притягнення їх до відповідальності.

За відсутності будь-яких попереджувальних знаків чи пропускної системи, доступ журналістки до території установи був цілком правомірним».

А щодо відеозапису в приміщенні медіаюристка відповіла так:

«Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту даних, необхідних для реалізації своїх права, свобод і законних інтересів (ст. 34 Конституції України, ч. 1 ст. 5 Закону України „Про інформацію“).

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до неї. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про інформацію“).

Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, крім випадків, визначених законом.

Також медійники мають право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, що ними проводяться, бути присутніми на онлайн-трансляціях та бути особисто прийнятими у розумні строки їхніми посадовими і службовими особами (ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про інформацію“, п. 1, 2 ч. 1 ст. 11-1 Закону України „Про державну підтримку медіа, гарантії професійній діяльності та соціальний захист журналіста“).

Вказані законодавчі норми надавали журналістці повне право відкрито вести відеозапис. Жодних попереджень про заборону зйомки не було ні при вході, ні в самому приміщенні, а співробітники установи не надали жодного документального підтвердження обмежень.

Крім того, чинне законодавство дозволяє журналістам подавати усні запити або звертатися з усним проханням про коментар.

Незаконне вилучення технічних засобів, які журналіст використовує у своїй діяльності, кваліфікується як перешкоджання професійній діяльності. Відповідальність за такі дії чітко передбачена статтею 171 Кримінального кодексу України».

P.S. Інформацію ж про занедбаний будинок офіцерів ми продовжимо шукати, чекаємо відповіді від Міноборони.

Дивіться також: «Закройся, сука!»: як рівненська журналістка годину побула у ролі затриманої диверсантки

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, будь-яку суму на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

А також підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.