Заплутались у словах: як рекомендації щодо карантину намагаються видати за заборони

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 8-го квітня рекомендувала кільком областям обмежити перебування усіх людей на вулицях у найближчу суботу та неділю.

Про це 10-го квітня розповів під час онлайн-брифінгу заступник голови Рівненської ОДА Ігор Тимошенко.

Не заборона, а рекомендація не виходити з дому у неділю

Попри гучні заголовки у низці ЗМІ про те, що ця заборона вже діє (ось приклад такої публікації, а ось звернення керівника Закарпатської ОДА із вимогою не виходити з дому і погрозою штрафів), ідеться про те, що областям «які прикордонні» – так цитує вибірку областей Ігор Тимошенко –рекомендували «розпочати таку процедуру».

Знайти у відкритому доступі це рішення державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій нам не вдалося. Як розповіли «Четвертій владі» у прес-службі Рівненської ОДА, це рішення озвучили днями під час онлайн-наради обласної комісії з державною.

Йшлося про рекомендації обмежити прогулянки людей найближчими вихідними на Волині, Закарпатті, Львівщині та Івано-Франківщині. 

– Рівненська область наразі не потрапляє у перелік тих областей, де вводяться обмеження (насправді вони ніде не вводяться, йдеться лише про рекомендації не виходити з дому на вихідних – авт.), – каже Ігор Тимошенко. – Ми будемо готові вводити такі обмеження залежно від того, як державна комісія оцінюватиме ситуацію по Україні в цілому та по інших областях.

Таке рішення Державної комісії поглиблює попередні обмеження, введені Кабміном, які багато юристів називають незаконними.

Водночас 11-го квітня Національна поліція підтвердила що рішення комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій щодо обмеження свободи пересування громадян носять рекомендаційний характер.

«Адже комендантська година можлива лише за умови введення правового режиму надзвичайного стану», – йдеться у повідомленні.

Надмірно, недоцільно, шкідливо: юристи дискутують, які з обмежень Кабміну законні, а які – ні

Нагадуємо, серед попередніх заборон, прийнятих постановою Кабміну від 11 березня 2020 року, із доповненнями: 

• перебувати в громадських місцях без маски;
• переміщення групою осіб більш ніж дві особи (крім випадків службової необхідності та супроводження дітей);
• перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків;
• відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон (крім вигулу домашніх тварин однією особою та у випадку службової необхідності);
• відвідування спортивних та дитячих майданчиків;
• відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, установ і закладів, що надають соціальні послуги;
• перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу;
• обмежити право виходити на вулицю людям, старшим за 60 років.

Юристи Харківської правозахисної групи проаналізували ці обмеження. І ось які їхні висновки доцільності обмежень:

Харківська правозахисна група вважає карантинні обмеження вмотивованими міркуваннями безпеки українців та в цілому доцільними за виключенням деяких обмежень.

Так, заборона людям, старшим 60 років, виходити з дому, є, на наш погляд, шкідливою з наступних причин.

Станом на жовтень 2019 року 2,5 мільйона пенсіонерів працювало, і така «турбота» про їх здоров’я, взагалі кажучи, може мати наслідком втрату робочого місця. Крім того, прогулянки на свіжому повітрі для багатьох є медичною рекомендацією, і відмова від них може призвести до прогресу існуючої хвороби, наприклад, діабету.

Така заборона суперечить і Рекомендаціям ВООЗ та МОЗ щодо профілактичних заходів для протидії пандемії COVID-19.

Для підтримання людського імунітету необхідна достатня кількість свіжого повітря та сонячного світла. Яскравим прикладом наслідків довготривалого перебування у замкненому просторі є засуджені, які через декілька років відбування покарання починають страждати на низку тяжких хронічних захворювань, зокрема, і на туберкульоз.

Враховуючи загальний несприятливий епідемічний стан в Україні, заборона покидати домівки може спровокувати спалах серцево-судинних, аутоімунних та інших захворювань, у тому числі, стати каталізатором епідемії туберкульозу.

Заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони нам видається надмірною.

Саме такі місця й призначені для прогулянок, а заборона переміщуватися групою більше двох осіб має виключити скупчення людей в таких місцях. У попередньому пункті ми вже наводили причини необхідності прогулянок, сонця та повітря для людини. І хоча прогулянки можна здійснювати і поза парковими чи лісопарковими зонами, однак такі прогулянки є менш корисними через значну загазованість повітря на вулицях.

Саме рекреаційні паркові зони є найкращим місцем для природної вентиляції легенів під час бігу чи поїздки на велосипеді. Така вентиляція, з-поміж іншого, є гарною профілактикою пневмоній. До того ж, будь-які фізичні навантаження підвищують непрямий імунітет.

Вимога постійно мати при собі посвідчення особи жодним чином не пов’язана з епідемією хвороби і є, на наш погляд, недоцільною.

Складається враження, що вона введена виключно для зручності правоохоронців, щоб вони могли легко визначити, наприклад, має людина більше 60 років, чи ні. Але такі практики презюмують, що всі мешканці країни є правопорушниками, і перетворюють державу на поліцейську.

Зрештою юристи Харківської правозахисної групи роблять висновок, що ця постанова Кабінету Міністрів не відповідає нормам Конституції України та є незаконною. І ось чому:

1. У своїй Постанові № 255 від 2 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України обмежив право на свободу та особисту недоторканність (Стаття 29 Конституції України), право на свободу пересування (Стаття 33 Конституції України), право на свободу совісті (Стаття 35 Конституції України), право на мирні зібрання (Стаття 39 Конституції України).

2. Кабінет Міністрів України є вищим виконавчим органом державно влади, який в силу статті 6 Конституції України може діяти лише у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 листопада 2004 року № 17-рп/2004 вказано, що «здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову означає, передусім, самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.

Це не виключає взаємодії органів державної влади, в тому числі надання необхідної інформації, участь у підготовці або розгляді певного питання тощо. Однак така взаємодія має здійснюватися з урахуванням вимог статей 6, 19 Конституції України».

3. Європейський суд з прав людини у своїй практиці підкреслює, що для кожної Договірної Держави, відповідальної за «життя [своєї] нації», належить визначити, чи загрожує цьому життю «надзвичайна ситуація у суспільстві», і якщо так, то як далеко потрібно пройти, намагаючись подолати надзвичайну ситуацію.

Суд зазначає, що у випадку публічної необхідності Держава має право приймати заходи на відвернення загроз за умови, що такі заходи суворо пропорційні ситуації та що вони не суперечать іншим зобов’язанням міжнародного права (Mehmet Hasan Altan v. Turkey, §§ 90-91).

4. Стаття 64 Конституції, на додаток до тих можливих обмежень, що передбачені в конструкції окремих статей Конституції щодо захисту прав людини, встановлює два виключні випадки, коли права людини можуть бути обмежені, – за умови надзвичайного чи воєнного стану.

5. Однак в Україні не було впроваджено надзвичайний стан. Натомість впроваджені Кабінетом Міністрів обмеження називаються карантинними і вводяться в рамках оголошення надзвичайної ситуації на території держави.

Правовими підставами введення надзвичайної ситуації є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

6. Відповідно до Статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлює Кабінет Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.

7. Відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Кабінет Міністрів встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

8. Ні Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ні Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не можуть наділяти Кабінет Міністрів України повноваженням обмежувати конституційні права та свободи громадянин в силу Статті 64 Конституції України, яка встановлює можливість таких обмежень лише у випадку запровадження воєнного чи надзвичайного стану.

9. Конституційний Суд України вказує, що «елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005)».

10. Положення вищевказаних законів суперечать вимогам Конституції та є неконституційними, адже вони встановлюють широку свободу розсуду органів виконавчої влади, зокрема, Кабінету Міністрів України та фактично надають можливість реалізовувати повноваження, віднесені Конституцією виключно до компетенції єдиного законодавчого органу України.

11. Обмеження, які були прийняті Постановою Кабінету Міністрів від 2 квітня 2020 року, можуть бути встановлені виключно у разі введення надзвичайного стану у відповідності до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Відповідно до цього закону «надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян…, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан вводиться в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, зокрема, пандемії».

12. Стаття 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає, що надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

13. Постанова Кабінету Міністрів містить ряд обмежень, які не могли бути встановлені під час надзвичайної ситуації і вимагали запровадження механізму надзвичайного стану, який вводиться за рішенням Верховної Ради України.

14. Заборона виходити з дому людям, старшим за 60 років становить, по суті, цілодобовий домашній арешт без будь-якого судового рішення, є непропорційним обмеженням права на свободу, а отже, є не тільки недоцільною, а й незаконною.

Втім, є правники, які вважають, що Уряд і органи місцевого самоврядування можуть накладати подібні обмеження. Серед них адвокати Олександр Бурмагін та Людмила Опришко з громадської організації «Платформа Прав Людини».

Вони підготували для «Української правди» аналіз правомірності прийняття згаданої Постанови Кабміну.

Не аналізуючи кожну заборону окремо (бо обмеження виходити на вулицю 60-річним вони також називають дискримінаційними), вони погоджуються, що введені постановами КМУ та рішеннями місцевих рад заборони обмежують конституційні права громадян, насамперед на освіту, свободу мирних зібрань, на свободу пересування та інші.

Але звертають увагу, що Конституція України не забороняє обмеження таких прав. Важливо, щоб це відбувалось за наявності відповідного закону.

Загальним стандартом для більшості конституційних прав та свобод в частині обмежень є одночасна наявність двох критеріїв: обмеження має бути передбачене законом та переслідувати легітимну мету.

Чому Кабмін мав право на подібну Постанову, на думку юристів, можна почитати за цим посиланням.

11 позовів щодо незаконності карантинних обмежень

Є шанс, що розібратися в законності Постанови Кабміну допоможе суд. Як повідомляють в Окружному адміністративному суді Києва, з 6 по 9 квітня 2020 року канцелярія суду зареєструвала 11 позовів до Кабінету міністрів України.

У них оскаржують положення постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Позивачі просять суд визнати протиправними як окремі пункти постанови стосовно заборони регулярних перевезень, відвідування парків, скверів, роботи закладів харчування тощо, так і цілком всю постанову.

Наразі суд вирішує питання про відкриття проваджень за вказаними позовами.

Частині 60-річних і старшим виходити з дому дозволили

А поки справи про оскарження постанови Кабміну чекають свого розгляду у суді, уряд частково пом'якшує накладені раніше собою заборони.

Так, 8-го квітня пояснили що частина тих людей, кому 60 і більше років, таки можуть виходити з дому. Ось перелік, кому це дозволили:

• особи, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»,

• військовослужбовці та працівники Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а також особи, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які:

- провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної, нафтохімічної, машинобудівної промисловості, гірничо-металургійної галузі, галузях транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, галузі оборонної промисловості;

- мають безперервний промисловий цикл;

- надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;

- є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;

- включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Нагадуємо, усі адвокати, з якими ми спілкувалися, обмеження виходити з дому для здорових людей віком 60 та більше років називали дискримінаційними. Навіть ті, хто загалом визнає право за Кабміном встановлювати певні обмеження щодо пересування людей.

Нинішнє ж послаблення цієї норми викликає подальше нерозуміння. Адвокати телеграм-каналу «Адвокат права» звертають увагу, що таке виключення з правил не пояснюється законами.

– Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, – наголошують адвокати. – Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками! Стаття 24 Конституції України!

А що таке громадське місце, в якому заборонено бути без маски?

«Четверта влада» вже писала, що в законі «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» є єдине визначення громадського місця: 

частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Однак прикласти це визначення до Постанови Кабміну – складно.

Директор Центру демократії та верховенства права, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ, юрист Тарас Шевченко звертає увагу, що в законі прямо написано, що всі терміни визначаються лише для цілей цього закону. Тобто автоматично вони на мають дії для інших сфер.

Експерт також каже, що після визначення терміну «громадське місце» закон далі його не використовує. У частині, де вказані заборони, є перелік місць, де саме курити заборонено, і термін «громадське місце» не вживається. Заборони «курити в громадських місцях» не існує, хоча саме такі слова часто помилково писали журналісти.

У законі є лише одна згадка про те, що завданням закону є «забезпечення захисту людини від шкідливого впливу тютюнового диму на робочих і в громадських місцях». Все – більше цей термін в законі не вживається.

А юрист, ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера додає, що в публічному праві аналогія закону заборонена.

– Це принцип, про як й знають ще студенти першого курсу юрфаку, – вважає юрист.

Попри таку законодавчу невизначеність, Кабінет міністрів у своєму роз'ясненні своєї ж Постанови (це ж треба так її написати, щоб потім частину положень скасовувати, частину – пояснювати, – авт.), посилається таки на визначення з закону щодо тютюнопаління.

Цим же визначенням громадського місця керуються у поліції, яка має повноваження складати протоколи щодо адмінправопорушень (чи накладати штраф за це порушення вже вирішуватиме суд).

Як можна реагувати на дії поліцейських, які намагаються скласти на вас адмінпротокол, «Четверта влада» вже писала тут.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.