Засуджений за смертельну ДТП, в якій загинула дитина, живе вдома, а не у виправному центрі і їздить на авто, хоча йому заборонили

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» розповів, як засуджений лучанин Артем Приходько замість відбувати покарання у Городоцькому виправному центрі №131 живе вдома та їздить на авто у комендантську годину.

Чоловік вчинив ДТП, в якій загинула дев’ятирічна дитина, та отримав вирок – шість років позбавлення волі. Проте Городоцький виправний центр подав до Рівненського районного суду клопотання про звільнення Приходька від подальшого відбування покарання, буцімто через проблеми зі здоров’ям.

Детальніше про цю історію та про те, як журналістці «Четвертої влади» перешкодили потрапити на судове засідання, читайте у матеріалі.

Смертельна ДТП

Шостого червня 2021 року в Луцьку на пішохідному переході, що знаходиться на вулиці Ковельській, Артем Приходько збив батька з двома дітьми. ДТП сталась, коли сім’я вже майже перейшла дорогу.

Як згодом з’ясувалося, водій перевищив швидкість і навіть не намагався загальмувати.

Дев’ятирічний Богдан Позняковський отримав травми несумісні з життям і через два тижні після ДТП, так і не прийшовши до тями, помер.

«Він навіть не гальмував. Він дитину взяв під колеса, дитина вже ногою ступала на бруківку, як він його збив», – пригадує мама загиблого Богдана Іванна Позняковська.

Меншому братику пощастило, і він незабаром одужав. Батько Олександр Позняковський отримав переломи обох рук, йому встановили пластини, а згодом констатували інвалідність.

У вересні 2021 року Луцький міськрайонний суд виніс вирок винуватцю ДТП, лучанину Артему Приходьку. Покарання: позбавлення волі на шість років та позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки. 

Крім цього, суд повністю задовольнив цивільні позови – два мільйони гривень за завдану моральну шкоду.

Згодом Волинський апеляційний і Верховний суди залишили вирок першої інстанції без змін.

Перед тим, як вирок набув законної сили, Артем Приходько зник. У листопаді 2022-го його оголосили в розшук і затримали через два місяці – у лютому 2023-го. 

Спочатку Приходько перебував у Луцькому слідчому ізоляторі, а з 24 лютого 2023 року повинен був відбувати покарання у Городоцькому виправному центрі №131 на Рівненщині.

Замість виправного центру живе вдома

Та виявилось, що Артем нині спокійно живе у Луцьку та їздить на авто у комендантську годину.

Докази цього – скриншоти з камер відеоспостереження, які отримали журналісти «Сили правди».

Журналісти поспілкувались із мешканцями будинку, де живе Приходько. Одна мешканка розповіла:

– Я його особисто не знаю, але в чаті ОСББ часто пишуть, що він недобре авто припаркував.

– А коли таке було? – журналістка.

– Буквально сьогодні.

З самим Артемом журналістам «Сили правди» поспілкуватись не вдалося, але через годину після того, як вони поїхали, Приходька зафіксували прибудинкові камери.

«Я не можу зрозуміти, як це можливо. У мене на руках є три рішення суду: першої інстанції, апеляції і касації, які дали йому шість років. Але недавно я дізналася, що він перебуває у себе вдома. Вперше його побачили у листопаді. А у січні мені скинули відео, що він проживає у себе вдома», – каже Іванна Позняковська.

Чому засуджений не сидить

Виявляється, засуджені за нетяжкі злочини, в тому числі за вбивство з необережності, мають право на виїзд за межі колонії на 14 діб протягом року.

У таку відпустку 11 жовтня 2023 року пішов і Приходько. Але більше не повернувся в Городоцький виправний центр.

Після того, як відведений час збіг, лучанин нібито звернувся у Ківерцівську центральну районну лікарню, де йому діагностували кардіологічне тяжке захворювання.

На підставі висновку лікарської комісії, який підписали завідувач терапевтичного відділення Олександр Слижук і лікарка Вікторія Слободян, Городоцький виправний центр подав до Рівненського районного суду клопотання про звільнення Приходька від подальшого відбування покарання. Клопотання розглядає суддя Михайло Таргоній.

– Ви проходили лікування у Ківерцівській лікарні. Який це був період? – запитав Артема Приходька у судовому засіданні прокурор Роман Шрамович.

– Я не можу згадати по стану здоров’я, – відповів засуджений.

– В якого лікаря ви обстежувались? – продовжив прокурор.

– У кардіолога, у невропатолога…

– Згідно з документами у судовій справі, ви проживаєте у Луцьку. Чому ви поїхали лікуватись у Ківерці? У Луцьку є міська, центральна районна і Волинська обласна лікарні, чому саме Ківерці?

– Ваша честе, я заперечую. Будь-який громадянин має право звернутися у будь-який лікувальний заклад на всій території України, – втрутився адвокат засудженого Микола Волошин.

– Це важливо. Можливо, у засудженого там є декларація з сімейним лікарем. Згідно з висновком, він перебував у Ківерцівській лікарні з 21 січня по 5 лютого 2024 року, і вже за цей час йому ставлять діагноз про хворобу, яка не була діагностована протягом усього життя…

– Не було місць в обласній, – пояснює свій вибір лікувального закладу Артем Приходько.

– Після вироку я поїхав до Києва, хотів потрапити у Збройні сили, щоб іти воювати. На другий день мені сказали, що мене не можуть зарахувати, бо у мене вже був вирок суду по ДТП, – додав засуджений Артем Приходько на засіданні.

Артем Приходько з'явився на судовому засіданні не з виправного центру, а, за його словами, з Волинської обласної клінічної лікарні, куди нібито потрапив вже з іншим, не пов’язаним з серцево-судинною системою захворюванням.

Згідно з інформацією, яку Городоцький виправний центр надав адвокатці постраждалих Юлії Спіріній, станом на 17 квітня 2024 року Приходько перебував у стаціонарі цього закладу. Через два тижні – на черговому судовому засіданні з розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання – він нібито все ще лікувався в обласній лікарні. І навіть через місяць він все ще подавав до виправного центру довідки про стаціонарне лікування.

16 травня, на черговому засіданні, самого засудженого не було ні в залі суду, ні на зв’язку з місця позбавлення волі, ні вже навіть з лікарні. Жодного повідомлення, де він перебуває, за словами судді і учасників справи, не надійшло ні в канцелярію суду, ні прокуророві, ні навіть виправному центру. Проте адвокат Микола Волошин продемонстрував фотокопію заяви, написаної від руки нібито самим Приходьком, про те, що він все ще лікується.

Наразі невідомо, коли Приходька випишуть з обласної лікарні. Представник Волинської обласної клінічної лікарні Андрій Солтисюк на запитання журналістів не сказав нічого по суті:

– Надаючи відповідь, мусимо посилатися на статтю 40 Закону України «Про охорону здоров’я», яка обмежує заклад у розголошенні подібної інформації. Ми не можемо надати публічно інформацію, чи зверталась до нас особа, чи була госпіталізована, який їй діагноз встановлено. Якщо йдеться про кримінальну справу, є Кримінальний процесуальний кодекс. Його норми передбачають надання такої інформації слідчому, прокурору, суду, а також в інших випадках, передбачених законом. Ми на власний розсуд не можемо надати такої інформації.

У державній установі «Городоцький виправний центр № 131» говорити з журналістами відмовились навідріз.

Згідно з відповіддю виправного центру №131 на журналістський запит «Сили правди», у 2020 році вони передали до суду два клопотання про звільнення засуджених від відбування покарання у зв’язку з хворобою, і обидва були задоволені.

У 2021 році зробили перерву. У 2022-му таких клопотань до Рівненського районного суду надійшло три, у 2023-му – чотири (лише одне суд відхилив), а у першому кварталі цього року таких клопотань подали два. Одне з них – щодо Артема Приходька. Станом на травень 2024-го остаточного рішення у цих двох справах не було.

З двох мільйонів – тільки сорок тисяч

Згідно з вироком Луцького міськрайонного суду, Артем Приходько повинен був сплатити постраждалим два мільйони гривень. Проте компенсував поки що лише 40 тисяч. Та й то після того, як Іванна Позняковська звернулась до журналістів і вони навідалися до нього в гості.

«У виконавчій мені сказали, що на ньому немає записаного нічого і зарплати у нього нема. По суті, нема з кого вимагати. Тут вже зрозуміло, що вони не будуть нічого виплачувати…», – каже жінка.

Журналісти з’ясували, що квартира, де мешкає засуджений, належить його татові. Авто, яким він користується, теж зареєстроване на сторонніх осіб. Чоловік ніде не працює. Тож виконати рішення суду навіть шляхом примусового стягнення неможливо.

«Він навіть не усвідомлює, що він зробив. Гуляє собі, як нічого й не було. Я хочу, щоб він відповів за те, що він скоїв. Забрав життя невинної дитини, скалічив сім’ю…», – каже Іванна Позняковська.

Журналістів не покликали

На 10-ту ранку 7-го червня було призначене чергове засідання у Рівненському районному суді. Журналістка «Четвертої влади» хотіла на нього потрапити. Записалася у судової охорони та двічі підходила запитати, в якому залі буде засідання. Все, що почула: чекайте, вас покличуть. Потім підходила представниця судової охорони і сказала, що секретариню судового засідання повідомили і вона має покликати.

Ніхто журналістку так і не покликав. Засідання провели без неї.

У коридорі журналістка побачила суддю Михайла Таргонія. Він розповів, що засідання вже відбулось, але рішення поки немає. Призначили наступне засідання на 12 червня.

Потім суддя підійшов до журналістки й запитав:

– А що ви хотіли?

– Потрапити на засідання, – відповіла журналістка. 

– А ви належно повідомили?

– Так. Вам ще прийшло клопотання щодо фотозйомки.

– Раджу вам дізнатись дату наступного засідання на «Судовій владі».

– І мене знову не покличуть?

– Як ви моделюватимете своє життя, так воно і буде.

Ми звернулися до адвоката, представника громадської організації «Платформа прав людини» Євгена Воробйова, щоб дізнатися, чи можна вважати цей випадок перешкоджанням журналістській діяльності.

Адвокат згадав статтю 25 Закону України  «Про інформацію» та статтю 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста».

У них йдеться, що журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.

Також згадав статтю 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в якій передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.

– Звісно, ми не можемо відстежити, хто та якою мірою винний у ситуації, але право журналіста порушене, а отже відбулось перешкоджання діяльності Окрім того, зважаючи, що журналістці повідомили, що секретариня була у курсі про її наміри бути присутньою на засіданні, ми можемо говорити, що потенційно є ознаки порушення засад гласності і відкритості судового процесу, – каже адвокат Євген Воробйов.

Подібна історія вже траплялась

У 2019 році у селі Княгининку, що поблизу Луцька, п’яний водій наїхав на жінку, яка йшла з дитиною вздовж узбіччя. Залишивши жертву помирати, він утік. Винуватця ДТП вдалося затримати за кілька кілометрів від місця злочину.

Чоловік виявився батьком «бурштинового прокурора» з Рівненщини Андрія Боровика. Його згодом засудили до реального терміну, і він повинен був його відбути у тому ж таки Городоцькому виправному центрі.

Як згодом з’ясувала «Сила правди», Володимир Боровик до тюрми не доїхав, бо захворів. Лікували його теж у Ківерцях, а згодом Городоцький виправний центр подав клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання у зв’язку з хворобою. Його у 2020 році розглянув і задовольнив уже знайомий нам суддя Рівненського районного суду Михайло Таргоній. 

Продовження: Назад до тюрми: волинянина, який спричинив смертельну ДТП, рівненський суд повернув у виправний центр

Долучайтеся до збору на FPV-дрони для рівненських дроноводів із 38-ї бригади морської піхоти.

Волонтерська монобанка:

https://send.monobank.ua/jar/6hpeyQsBSk

Картка благодійного фонду, прив'язана до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу»

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.