«Жирний» мільйон: за утилізацію небезпечного жиру, ймовірно, заплатять платники податків

7 жовтня відбулося чергове судове засідання у справі колишнього директора департаменту економічного розвитку міста Рівного Володимира Липка. Його судять за службову недбалість під час закупівлі жиру для пунктів незламності.

У квітні 2024 року суд зняв з «тваринного жиру» арешт та дозволив повернути його підприємцю Сергію Омельчаку, адже той віддав місту гроші. Проте підприємець, як йшлося у суді, відмовився від жиру. І тепер вирішують, хто відповідатиме за утилізацію цього товару. Ми побували на останньому судовому засіданні та розповідаємо, як усе відбулося.

Жир, який нікому не потрібен

Нагадаємо, ще у квітні 2024 року прокуратура клопотала про утилізацію жиру, бо повертати його в обіг небезпечно. Адже доставили його департаменту в пошкоджених упаковках, без маркування та із цвіллю. Також у ньому суттєво перевищений вміст свинцю, заліза і нікелю.

Тоді адвокат продавця жиру Омельчака, Вадим Войцешук, наполягав: жир потрібно повернути підприємцю. Мовляв, такі обмеження стосуються лише використання жиру у харчовій промисловості, проте він може бути застосований у виробництві мастила чи вакси для взуття.

Проте підприємець Сергій Омельчак за півтора року так і не повернув собі жир.

Директорка департаменту економічного розвитку Рівного Наталія Глазкова звернулася до судді Євгена Сидорука із проханням вирішити питання щодо утилізації жиру, адже його досі зберігають у приміщенні навчального закладу і там скаржаться на його запах.

– Можливо, підприємець Омельчак за вашим дорученням нам сприятиме, – звернулася до судді пані Глазкова.

Тоді суддя Сидорук запитав думку сторін щодо знищення жиру. Зокрема, запитав, чи не хоче пан Липко його забрати.

– Ми і не можемо його отримати, ваше честе. Це не наше. Одним із мотивів закриття кримінального провадження є те, що усунені недоліки: майно повернуто, кошти перераховані, – відповів судді адвокат Володимира Липка Сергій Меркулов.

На запитання судді, чи не проти сторона захисту щодо утилізації жиру, пан Меркулов відповів, що залишає це рішення на розсуд суду.

Прокурорка Олеся Маркова, що представляє сторону обвинувачення, сказала:

– Враховуючи, що захист не заперечував і департамент не заперечував, і наскільки відомо, власник, підприємець Омельчак, надсилав лист до департаменту про те, що у нього відсутня потреба у вказаному речовому доказі – жирах, то ми не заперечуємо проти знищення.

– Липку, ви що скажете? На розсуд суду? – запитав суддя Сидорук обвинуваченого.

– На розсуд суду, – відповів Володимир Липко.

Наталія Глазкова попросила залучити до утилізації жиру підприємця Омельчака, аргументуючи це відсутністю бюджетних коштів:

– Але якщо можна звернутися також від мого імені, щоб підприємець Омельчак все-таки сприяв і відшкодував якісь витрати, чи уклав договір про утилізацію.

– Ми можемо додатковим пунктом вказати: Омельчаку посприяти у вирішенні питання щодо утилізації цього товару, – відповів суддя Сидорук.

Опісля суддя Євген Сидорук продовжив засідання, на якому досліджували письмові докази.

«Канєшна, це ж мій жир, ну», – підприємець Омельчак

Ми зателефонували до підприємця Сергія Омельчака, щоб дізнатися, чи він дійсно відмовився від жиру, за який повернув гроші місту.

Проте після того, як журналіст представився та поставив запитання, пан Омельчак попросив перетелефонувати йому пізніше, бо «немає змоги зараз розмовляти».

На уточнення, коли саме буде зручно спілкуватися, підприємець нічого не відповів та поклав слухавку, тому журналіст зателефонував йому через деякий час з тим самим запитанням.

– Я перепрошую, слухайте, не телефонуйте мені через кожну годину. Передзвоніть мені завтра, будь ласка, харашо? – обурився підприємець Омельчак, а на уточнювальне запитання журналіста, коли це краще зробити, додав. – Після обіду, будь ласка.

Коли журналіст вже прощався, Сергій Омельчак несподівано заявив:

– Ну і ви, до речі, взагалі не спитали, чи хочу я з вами розмовляти, чи ні.

– Ви можете самі за себе вирішити. Ви жир будете собі повертати чи ні? – знову запитав журналіст.

– Канєшна, це ж мій жир, ну, – таки відповів підприємець.

Ми слідкуватимемо за історією з тваринним жиром та повідомимо, чи дійсно підприємець Омельчак його собі поверне, адже, зі слів прокурорки, він від нього відмовився.

Також нагадаємо, у квітневому засіданні 2024 року коли розглядали питання повернення жиру підприємцю Омельчаку, юрист Рівненської міської ради Андрій Шпак претензій до підприємця не мав та вважав, що ситуція з жиром не принесла місту збитків.

Попередній матеріал у справі Володимира Липка: Обвинувачений у службовій недбалості експосадовець Рівнеради мобілізувався

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, які складатиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали Сили оборони і хочете, щоб онлайн-медіа «Четверта влада» продовжувало працювати на Рівненщині – ставайте щомісячними підписниками хоча б на 20 гривень, це допоможе нам залучати кошти від грантодавців.

А також підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.