«Жирний» мільйон: як влада Рівного задорого закупила 10 тонн жиру невідомого складу для пунктів незламності

У грудні 2022-го року Департамент економічного розвитку Рівненської міськради закупив продукти до пунктів незламності та обігріву. Витратили на це 8,5 мільйонів гривень, купували у різних підприємців.

Купили за ці гроші крупи, соки, овочі, чай. А також 10,5 тонн «тваринного жиру» (саме така назва вказана у документах – авт.), за який заплатили понад мільйон гривень. Для чого так багато жиру, що з його допомогою мали готувати, і що це власне за жир? Смалець, маргарин чи спред? З цими питаннями ми звернулися до посадовців Департаменту економіки.

Частина відповідей посадовців Департаменту суперечать одна одній. Поки ми вивчали документи, то зробили висновок, що за жир переплатили орієнтовно пів мільйона гривень. А коли побачили сам жир і з'ясували з чого він, то зрозуміли, що сумнівною є витрата усього мільйона на цю закупівлю.

Нині поліція відкрила кримінальне провадження стосовно цієї закупівлі. А ми розповідаємо, що нам вдалося з'ясувати.

Як ми спочатку нарахували майже пів мільйона потенційної переплати

Департамент економічного розвитку Рівнеради купив у грудні 10,5 тонн тваринного жиру по 116 гривень за кілограм. Разом витратили на цю закупівлю 1 мільйон 218 тисяч гривень з коштів платників податків.

Тендер не проводили, оскільки таку закупівлю визначили як «захід цивільного захисту».

Купили цей жир та інші продукти, щоб виконати накази Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської міської територіальної громади та розпорядження міського голови Олександра Третяка.

– У нашій територіальній громаді, за різними оцінками, проживає 270-280 тисяч людей, це разом з внутрішніми переміщеними. Ми брали схожі міста, які окуповували росіяни на сході, оцінювали, що у випадку окупації або глибокого блекауту більшість населення виїде. Залишиться десь 35-45 тисяч людей.

Враховуючи, що ми розуміли, що хоча б на 10 днів потрібен запас, щоб людей підтримати, ми робили розрахунок, – пояснював «Четвертій владі» потребу такої закупівлі директор департаменту Володимир Липко.

Що ж це за тваринний жир у списку куплених продуктів?

– Тваринний жир – це смалець, для того, щоб на ньому готувати, – каже Володимир Липко.

Смалець виготовляють з розтопленого свинячого жиру. Про це йдеться у публікаціях на низці кулінарних сайтів, які ми знайшли. У Вікіпедії додають, що зрідка смальцем ще називають і жир птиці. Зверніть на це увагу, бо в нашій історії це важливо. І ми до цього ще повернемося в наступних розділах.

Орієнтуючись на роз'яснення посадовця, що мова про смалець, порівнюємо за скільки можна купити цей продукт на ринку. Нині, наприклад, на сайті онлайн-магазину agro-ukraine смалець продають по 60 гривень за кілограм за умови оптової закупівлі (ціну ми взнали, зателефонувавши продавцю).

Продавець також розповів нам, що доставка смальцю безоплатна.

Якби міський Департамент економіки купив 10,5 тонн смальцю по такій ціні, то витратив би на це 630 тисяч гривень, тобто на 588 тисяч менше, ніж в закупівлю, яку ми аналізуємо.

«Я не пам'ятаю, що я вчора вечеряв», – Володимир Липко

Чому ціна, за якою департамент закупив цей продукт, суттєво вища? Володимир Липко каже, що загальна сума включає послуги з логістики, розвантаження та завантаження продуктів. Та й самих підприємців було важко знайти, бо департамент не знав, чи взагалі зможе заплатити за ці продукти.

– Ми брали ціни згідно з тим, що дає Держстат. І використовували саме ці ціни, – каже Володимир Липко.

Ми спробували перевірити чи дійсно в управліннях Державної статистики визначають середню ціну на тваринний жир. Тож спитали в управлінні статистики у Рівненській області скільки коштував свинячий жир у грудні 2022-го року.

У статистиці нам відповіли, що середні ціни на свинячий жир вони не визначають. Так само як і на жири інших тварин, зокрема, яловичий чи баранячий, чи «тваринний жир» загалом.

Запитуємо у Володимира Липка, чому він сказав неправду про те, що Держстат дає інформацію про ціну на жир, і що Департамент скористався цією інформацією, визначаючи скільки грошей громади витратити на жир.

– Якісь схожі продукти, там є сало, є ще інші продукти, які можуть... можна...

– Тобто це сало ви дивилися? – журналістка.

– Я вже не пам'ятаю, ви мені зараз задаєте в квітні питання про те, що було в листопаді минулого року. Я не пам'ятаю, що я вчора вечеряв, а ви хочете запитати про листопад минулого року.

Ми спробували з'ясувати який саме смалець купив департамент. Адже раптом він виявився значно якіснішим, ніж ми знайшли для порівняння, і тому дорожчим?

– Можливо, зможете пригадати, якої марки цей смалець? – запитує журналістка у Володимира Липка.

– Ви шо, думаєте, шо я документи по смальцю з собою ношу? Ну, тваринний, для приготування.

– Ви говорили, що для приготування, що смажити щось, це суто для смажки, чи можливо ще щось?

– Та я звідки знаю, це кулінари по технологічній карті мають визначати, я ж не знаю, куда він там використовується, я ж не кухар по спеціальності.

Нам вдалося випитати у посадовця, де зберігається цей жир. Тож йдемо побачити на власні очі що купили за кошти рівнян.

«Це якийсь внутрішній тваринний жир»

Це – Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну.

Тут у невеликому неосвітлюваному приміщенні на розстеленому картоні у поліетиленових пакетах лежать біло-жовтуваті брикети. Це і є той продукт, який Володимир Липко називав смальцем.

Екскурсію до місця, де зберігають ці жири, робить на наше прохання директор центру Олександр Марунич. При вході у невелику комірку відчувається специфічний запах.

– А воно, раптом, вже не зіпсувалося? – журналістка.

– Воно зразу такий запах [був], бо кажуть, що це якийсь внутрішній тваринний жир, – Марунич.

– Внутрішній? Це як зрозуміти?

– Дивіться, дівчино, я ж не спеціаліст у цьому.

Перевірити, чи дійсно у приміщенні є задекларованих 10,5 тонн жиру, журналістка не змогла. Адже коробки, в яких він був раніше спакований, лежать зверху пластом.

– Його до вас завезли без коробок? Чи вже у вас зняли? – журналістка.

– Дивіться, ну, чесно, я не знаю, бо я в той день був у відпустці. Я телефоном погодив, щоб його розвантажили. А як там, що було – я не знаю.

Жодних етикеток зі складом продукту на брикетах немає. Зважаючи на специфічний запах і форму зберігання, ми припускаємо, що це не звичайний свинячий смалець.

То що ж це таке? Надсилаємо запит Департаменту економічного розвитку, в якому просимо дати інформацію хто виробник цього жиру, який його склад і що підтверджує його якість та безпеку.

«Яку траву їла корова перед тим, як її видоїли»

Департамент економічного розвитку проігнорував наше запитання про склад продукту. Зазначив лише ім'я виробника і деякі коди державного стандарту (ДСТУ):

В цій відповіді немає інформації про склад жиру, тобто з яких тварин зробили цей жир. Коди державних стандартів (ДСТУ), які вказали у документі, теж не дають цієї інформації.

Так, якщо відкрити Національний стандарт ДСТУ 4455:2005, то він дійсно пов'язаний з жирами, але не з його складом. Про цей стандарт є пояснення, що він
«поширюється на жири тваринні і рослинні та олії і встановлює методи визначання температури спалаху для встановлювання їх небезпечності з точки зору виникнення вибуху за наявності залишку гексану або інших розчинників, які присутні».

ДСТУ ISO 18609:2004 стосується теж жирів тваринних і рослинних, та олії. Передбачає метод визначення вмісту неомильних речовин з використанням екстракції гексаном.

Про те, що вказані коди ДСТУ не стосуються складу жиру, розповіли нам і в Державному підприємстві «Рівнестандартметрологія».

– Ні, вони не про склад... Це показник такий, там ніби плавлення і ще якийсь там показник от, напам’ять не знаю, але ми такого не робимо. В нас тут просто немає такого обладнання, – каже представниця підприємства Анна Василівна.

Бухгалтерка Департаменту економічного розвитку Валентина Леонтіюк каже, що інформації про номери ДСТУ їм вистачає.

– Ми керувалися ДСТУ. Це державний стандарт. Якими критеріями він затверджується – це поза межами наших повноважень. Він є у публічному доступі, його ніхто не видумав. Нам цього достатньо. Ви хочете, щоб я вам сказала скільки там чого? Скільки там смальцю, скільки олії, скільки маргарину в ньому? То там в ДСТУ все це є. Чи яке ваше питання?

– У мене чітке питання – склад продукції, з чого цей жир складається. Якщо у вас немає цієї інформації, то ви до виробника мали переслати мій запит.

– Склад продукції визначено ДСТУ. ДСТУ зазначене [у відповіді на запит].

– Закон про доступ до публічної інформації забороняє відсилати запитувача інформації в якісь інші джерела, щоб там шукати той склад продукції (не кажучи вже про те, що зазначені у відповіді на запит ДСТУ не містять відкритої інформації про склад продукції – авт.).

– Куди мені подзвонити, щоб вам дати цю відповідь? Мені має бути відомо куди я маю дзвонити, щоб розказати вам, з чого складається це ДСТУ. Мені – невідомо.

– Ви ж у виробника купуєте. То ви ж розумієте, що виробник має знати, з чого складається його продукт.

– Виробник показав, що він керувався оцими ДСТУ. Це підтвердили у лабораторії і сказали, що цей товар відповідає оцьому ДСТУ. Нам цього достатньо. Інше – поза межами нашої компетенції. (У Департаменті пізніше нам відповіли на запит, що не мають інформації, у якій саме лабораторії продавець жиру перевіряв його показники – авт.)

– Але ви не відповіли на моє питання про склад продукції. Виробник про нього має знати. Тож ви маєте переслати йому мій запит.

– Ні. Ну, як я маю дізнатися? Придумати вам маю чи що?

– Переслати мій запит продавцю маєте, який продав вам цей продукт, згідно з законом про доступ до публічної інформації, щоб він дав вам відповідь на моє питання про склад продукції.

– В мене ще є, знаєте, який закон? Про захист честі, достоїнства і гідності посадової особи. Пані Антоніно, давайте якось трошечки... Ви зараз вимагаєте від мене те, про що мені невідомо. [Так] можна дійти до такого: яку траву їла корова перед тим, як її видоїли, а потім з неї зробили маргарин, – підсумовує Валентина Леонтіюк.

Попри таке небажання посадовиці з'ясувати з чого складається куплений жир, у законі України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» йдеться, що виробник зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт.

Зрештою, у Департаменті погодилися переслати наш запит щодо складу жиру підприємцю, який продав цей товар. В передбачені законом терміни для надання відповіді цієї інформації ми не отримали.

Яловичо-овечо-свинячий жир і «величкий, невеличкий додатковий прибуток»

Більше про склад жиру погодився розповісти нам сам виробник Анатолій Паляниця. Відповідно до інформації з аналітичної платформи YouControl, він розводить овець і кіз, а ще велику рогату худобу.

За інформацією Prozorro, підприємець Анатолій Паляниця на тендери майже не ходив. Ми знайшли лише один прямий договір з бюджетними установами – ДУ «Замкова виправна колонія» (договір на 7 тисяч 200 гривень щодо придбання баранів та молодих овечок).

Паляниця зараз є також засновником ТОВ «Смарт Агро Тренд» та ТОВ «Агро Модуль Груп», що теж розводять овець, кіз, торгують тваринами та ще мають десяток різних видів діяльності.

– З яких тварин ви виготовляєте [жир]? – журналістка.

– Як по забою. Велика рогата худоба в основному. Ну, таке. І свинячий може бути, і овечий може бути... Ми розводимо овець. Там мої партнери там ще мають корів. І інші там люди мають, інші партнери мають ше свиней. В мене вівчарський напрямок. Ми імпортували живих овечок, імпортували м’ясо там. І знову відновлюємо цю роботу.

Співвідношення жирів у проданому жирі підприємець каже, що не пам'ятає, і документів про це не зберігає.

– У вас взагалі велика ферма, багато тварин цих?

– Ну, багато, якщо ми говорим про овець, то їх дуже багато. В нас десь біля 35.. ну, багато, біля 30 тисяч. В нас, і в наших партнерів, да. Ну зараз тут трішечки менше. Я вже трохи не пам’ятаю.

– Я так розумію, що у вас має ще бути якийсь завод, бо це ж розтопити [жир] потрібно таку кількість?

– Ну, це завод не потрібен, це довольно в таких умовах. Це бойня, звичайна бойня.

– Ви продали 10 з половиною тонн жиру. Скільки тварин потрібно використати для такої кількості?

– Я так вам точно зараз не скажу, у нас забої були великі. Тому, наприклад, один контейнер заморожений – це 1000 овець приблизно. В залежності від їхньої живої ваги, від 900 і там до 1 тисячу 300.

– Це ви завжди такими великими партіями продаєте?

– Ні, не завжди. це була більш разова акція, було на замовлення... Замовлення не смальцю було. Замовлення було на м’ясо, на туші, на… Тобто ми не можемо вбити тварину за те, шоб з неї смалець отримати. Тобто основна продукція – це туша, а смалець – це як побічна... ну, додатковий просто невеличкий… ну, величкий, невеличкий додатковий там прибуток.

А скільки взагалі часу, щоб 10,5 тонн [жиру] назбирати?

– Місяць-півтора – отаке.

Який жир кращий

Дізнавшись від Анатолія Паляниці, що жир, який у нього купили, щоб годувати рівнян – переважно яловичий, ми пішли ще раз порівнювати ціни на ринку.

Знайшли низку пропозицій від 50-ти до 85-ти гривень за один кілограм схожого продукту.

На сайтах продажу такий жир запакований у брикети біло-жовтуватого відтінку, схожі на ті, які ми бачили в Рівненському центрі професійно-технічної освіти сервісу та дизайну.

Якщо порівнювати навіть із цією максимальною ціною, яку ми знайшли (85 гривень за кілограм), то вийде, що Департамент економічного розвитку на 10,5 тонни переплатив понад 300 тисяч гривень.

Але спробуймо розібратися, для чого взагалі купували яловичий жир у такій кількості – 10,5 тонн? До речі, називати його смальцем, так як це робить Володимир Липко, буде некоректно.

Як йдеться у тлумачному словнику української мови, смальцем називають топлений жир свиней переважно (ще птиці), а ось топлений жир рогатої худоби – лоєм.

Ми поспілкувалися з кількома представниками ресторанного бізнесу. Один з них (власник кількох ресторанів у Рівному, попросив не називати його імені) каже, що яловичий жир у його ресторанах не використовують для приготування страв. Свинячий – зрідка використовують для окремих страв, частіше користуються олією.

Кухар одного з ресторанів у Тернополі розповів нам, що зазвичай яловичий жир гірчить при смаженні, і тому його використовують значно рідше, ніж свинячий.

– Хіба жир молодого теляти менше гірчить, – каже чоловік. – І то при сильному обсмаженні він гірчить і стає приторний. Свинний – вміру жирний і смачний.

А в навчально-методичному посібнику «Технологія тваринних жирів», який рекомендовано МОН України як навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю «Технологія жирів та жирозамінників», йдеться про таке:

«Серед тваринних топлених жирів найвищу біологічну цінність має свинячий жир, бо у ньому міститься більше незамінної лінолевої кислоти (9,4%), вітаміну Е (6 мг%), він має найнижчу температуру плавлення (33-46°С) і добре засвоюється (90-96%) … Яловичий і баранячий жири мають найменшу біологічну цінність і засвоюваність (73-84%)».

Брехня про секретні документи щодо купівлі жиру

То чому Департамент економічного розвитку купив саме цей жир і чому аж 10,5 тонн? Нагадуємо, жир купили, разом з іншими продуктами, щоб могти прогодувати 35 тисяч рівнян протягом 10-ти днів на випадок блекауту чи нападу з боку Білорусі.

Начальник Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Департаменту економічного розвитку Рівного Ігор Остапенко, який готував цей перелік продуктів, каже, що жир купували для такого:

– На цьому готуються всі страви. Смажаться котлєти, смажиться картопля, биточки, м’ясо, риба, готуються перші страви зажарки, готується випічка. Це продукт, який самий-самий потрібний для приготування харчування в їжі. Розумієте про це?

Про склад жиру, як ми уже писали вище, в Департаменті кажуть, що нічого не знають. Тобто не можуть пояснити, чому купили яловичий жир, а не свинячий.

А про кількість кажуть, що перелік та вагу продуктів визначило Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (яке належить до структури Департаменту економічного розвитку Рівненської міської ради).

Ось цей перелік (ми отримали його у відповідь на наш запит):

У відповіді на запит також ідеться, що Управління визначало цей перелік, враховуючи набори продуктів, які затверджені Постановою Кабміну №780 від 11.10.2016.

Однак є одна проблема. Жиру тваринного топленого, який закупили для рівнян, у згаданій Постанові Кабміну немає. Немає і смальцю чи яловичого жиру. З продуктів, які зазвичай використовують для смаження, тут є олія.

І її рекомендована вага, згідно з Постановою, яка стала орієнтиром для закупівлі – трохи менше, ніж 20 грам на добу на одну працездатну людину. Тобто на третину менше, ніж рекомендована вага тваринного жиру в номенклатурі від рівненського Управління торгівлі. Якщо додати ще рекомендовану порцію маргарину, то вийде майже 25 грамів на добу на одну працездатну людину. Це теж менше, ніж порахувало управління.

То чому закупили тваринний жир, якщо про нього у Постанові Кабміну не йдеться?

Нова версія, яку ми почули: розрахунок готували не за цією, а за іншим, «секретним» документом. Принаймні про це голосно переконував нас керівник міського управління торгівлі Ігор Остапенко.

– В чому справа? В чом? Шо? В чому справа по жиру, скажіть? Що він не має бути чи що?

– Тому що всі інші продукти, які закуплялися, вони є у постанові, однак тваринного жиру, про який ви минулого разу посилалися, що він є у цій постанові, його нема. І тому власне я до вас перетелефоновую… – журналістка.

– Ви не ту постанову… це не та постанова, на яку ви зсилаєтесь. Вона зовсім не має ніякого відношення до матеріального резерву. Ніякого відношення.

– Скажіть, яка це постанова? 780?

– Ні.

– Як вона називається?

– Постанова Кабінету Міністрів, це норми забезпечення продуктами постраждалі… норми майна, продуктів, види обсягів послуг. Це постраждалих унаслідок надзвичайних ситуацій. Це зовсім різні речі.

– Пошукаю ще цю постанову, яку ви назвали. 

– Ви не знайдете. Це секретна постанова.

– А як тоді я можу перевірити? 

– Ніяк, а чого ви маєте його перевіряти?

– Ну, то це ж постанова, як вона може… 

– Ну, так ви не контролююча організація. Є для цього контролююча організація.

– І в ній точно є тваринний жир? 

– Канєшно.

– А коли ухвалили цю «секретну»…

– Це воєнний час, надзвичайні ситуації.

– А коли ухвалили цю секретну постанову?

– Ви мене чуєте чи ні? Ще раз вам повторюю. Що є норми відповідні, які по надзвичайних ситуаціях надані. Всі, кому треба, про це знають.

– Гаразд. Ну, це її вам окремо надіслали чи як, цю постанову?

– Канєшно. Для пользованія. Управління надзвичайних ситуацій. Яке давно… ці норми існують. І не в нормах справа. Я ще раз вам розказую: чого ви всі до Чого вам тут… Вам не подобається, чого там жир? От скажіть. Шо вам не подобається? Жир? Так, він повинен бути. А як інакше, на чому ми маємо готувати?

Послухайте і самі оцініть рівень компетенції, цінностей і поваги до платників податків у цього посадовця:

Щоб з’ясувати, чи каже Ігор Остапенко правду, посилаючись на те, що є якийсь додатковий «секретний документ», де був вписаний тваринний жир, як такий, який потрібний для харчування людей, ми надіслали більш детальний запит до Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, який очолює Ігор Остапенко.

Запитали як Управління визначило потребу включення до «Розрахунку для забезпечення матеріального резерву для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків на території Рівненської міської територіальної громади» «тваринного жиру».

Жодної згадки у відповіді про існування секретної постанови Кабміну чи будь-якого іншого органу влади  – немає. Згадується та ж Постанова Кабміну №780 (в якій немає згадки про тваринний жир – авт.), про яку ми писали вище.

У відповіді також розповіли, що ще в березні 2022-го року Рівненська міська рада, своїм рішенням, затвердила створення місцевого матеріального резерву для «запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на 2022-25 роки».

Ми знайшли це рішення ради. Проект рішення щодо створення матеріального резерву, з переліком того, що необхідно закупити, пропонував начальник відділу з надзвичайних ситуацій Рівненської міської ради Павло Будз.

У початковому проекті списку продуктів не було. Його додали на засіданні постійної комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю (з витягу з засідання незрозуміло за чиєю ініціативою). І так і проголосували пізніше на сесії.

Однак у відповіді того ж таки Департаменту економічного розвитку, який відповідає за цю закупівлю, ідеться, що «кодексом цивiльного захисту України передбачено, що види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо забезпечення постраждалих, встановлює Кабмін». А органи місцевого самоврядування організовують життєзабезпечення постраждалих.

Судячи з цього пояснення, чиновники, плануючи купувати продукти для матеріального резерву, перелік продуктів і їхню вагу мали би брати з Постанов Кабміну, а не вигадувати самостійно, як це виглядає, що вони зробили.

Водночас у відповіді на ще один запит в Департаменті розповіли, що порядок створення та використання матеріальних резервів затверджений Постановою Кабміну Про затвердження порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацій вiд 30.09.2015 №775. А в цій постанові є таке пояснення:

«Номенклатура та обсяги матеріальних резервів визначаються та затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та керівниками підприємств».

Остаточну крапку у тому правду чи неправду казав Ігор Остапенко, стверджуючи, що є якийсь секретний нормативно-правовий документ, де передбачено, що для харчування постраждалих потрібен, зокрема, і тваринний жир, поставила відповідь на ще один наш запит в Департамент економічного розвитку.

У ній йдеться, що всі нормативно-правові документи, якими визначалися назви та вага продуктів для цієї закупівлі, є доступними:

– Я такого вам не казав, що номенклатура по сєкрєтним даним, я такого вам не говорив. Ви неправильно мене зрозуміли. Ця номенклатура є в програмі, яку прийняла міська рада. Беріть її, читайте і ви все будете бачити, – тепер заговорив Ігор Остапенко.

– А чому ви посилалися взагалі на секретність? – журналістка.

– Я не на номеклатуру посилався, я посилався на норми, які на людину які визначені при харчуванні.

Тож посадовець продовжує наполягати, шо є якісь секретні документи, якими він користувався, попри те, що в офіційній  відповіді за підписом його керівника ідеться про протилежне.

Запитуємо ще у Володимира Липка, як реагуватиме на те, що його підлеглий, судячи з наявної інформації, каже неправду.

– Я не знаю, може, він не зрозумів ваше питання і була якась причина чому він так сказав. Чому ви мене питаєте?

– Просто цікаво чи буде щодо цього прийматись якесь рішення, що він сказав таку інформацію? – журналістка.

– Напевно, буде.

– А що саме ви можете зробити?

–  Не знаю.

«Велика ймовірність, що розтратили кошти платників податків Рівного, розміром 1,2 мільйони гривень»

Тож чи обгрунтовано посадовці вирішили купити тваринний жир і чи є ознаки порушень в організації цієї закупівлі?

Запитуємо думку про це в юристки проекту «Тисни» (Bihus.Info) Лізи Середіної. Вона каже, що виникає певна колізія між постановою Кабміну та законом, яка вирішується на користь закону, що має вищу юридичну силу.

Однак, у цій ситуації накладається декілька груп відносин: заходи реагування центрального та місцевого рівнів, питання матеріальних резервів та інших заходів запобігання надзвичайним ситуаціям (ті ж пункти незламності), які лише частково співпадають. Відтак, стверджувати, що визначення органом самоврядування номенклатури і обсягу матеріального резерву є порушенням не можна.

– Орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом. А прийнятий Кабміном на виконання Кодексу цивільного захисту порядок створення матеріальних резервів вимагає, щоб номенклатура та обсяги матеріальних резервів затверджувались саме рішенням органу місцевого самоврядування з урахуванням прогнозованих для конкретної території видів та рівня надзвичайних ситуацій, обсягів робіт з ліквідації їх наслідків, розмірів заподіяних збитків, обсягів забезпечення життєдіяльності постраждалого населення.

Натомість, у цьому випадку в публічному доступі не знаходиться ні прогнозованих показників, ні розрахунку обсягів забезпечення постраждалих, як і вони не були обґрунтовані (надані) за відповідними запитами.

Зрештою, навіть якщо правову прогалину орган місцевого самоврядування намагався усунути застосовуючи Постанову Кабміну від 11.10.2016 №780 (затверджено набори продуктів харчування для питань прожиткового мінімуму), то фактичні обставини викликають резонні сумніви щодо визначених номенклатури (відсутність у постанові позиції «жири тваринні топлені») та обсягів (підстава розрахунку саме 30 грамів на добу).

З цим висновком погоджується і експертка з питань публічних закупівель Мирослава Примак, яка також вивчає цю закупівлю (низку відповідей, про які ми згадуємо в матеріалі, Департамент економіки надсилав у відповідь на запити Мирослави – авт.). І додає, що законодавство передбачає, що замовник має робити закупівлю на підставі наявної потреби.

– З огляду на ту інформацію, яку надав Департамент економічного розвитку у відповідях на низку моїх запитів, закуповуючи жир, замовник не може чітко і обгрунтовано вказати, чому вирішив закупити «тваринний жир» (а не олію, наприклад) з розрахунку 30 грам на добу.

Рівненська міська рада затвердила перелік, в якому був «жир тваринний топлений», маргарин, олія, масло. В Департаменті прийняли рішення придбати саме «тваринний жир» в кількості 10,5 тонн, але назвати підставу, обгрунтувати це не можуть.

– Якщо ж ще виявиться, що такий продукт ніхто не зможе використати для приготування їжі, то є велика ймовірність, що допустили розтрату коштів платників податків Рівного, розміром 1,2 мільйони гривень.

За розтрату майна існує кримінальна відповідальність. Таке порушення описане у статті 191 Кримінального кодексу України. Тут, зокрема, йдеться, що:

«Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

В кого купили? Непрості зв’язки

Щоб купити цей жир, Департамент економічного розвитку уклав договір із підприємцем з Рівного Сергієм Омельчаком (який купив жир у підприємця Анатолія Паляниці і продав його Департаменту).

Підприємець Сергій Омельчак має різні види діяльності, пов’язані з торгівлею. Зареєструвався у липні 2017-го, а вже у вересні того ж року виграв свій перший тендер, у Відділу освіти Острозької районної державної адміністрації, на постачання твердого палива.

За даними із «Прозоро», зазвичай він постачає у заклади освіти Острозької громади торф. Також є кілька договорів про закупівлю у нього виробів медичного призначення для Діагностичного центру у Рівному.

Загалом, станом на сьогодні Сергій Омельчак уклав 18 договорів на загальну суму близько 4,6 мільйонів. З них майже половину (2,2 мільйони.) – без конкурсу.

Попри чималий успіх у співпраці з бюджетними замовниками, ім’я Сергія Омельчака – маловідоме на Рівненщині.

Дещо відомішим є ім’я його «кума через кумів», Олександра Качана, який  був штатним радником екс-голови Рівненської ОДА від Блоку Петра Порошенка Олексія Муляренка.

Олександр Качан – людина малопублічна. Із відповіді на запит у Рівненську ОВА ми дізналися, що він отримав освіту за спеціальностями «Фінанси» та «Правознавство» у Національному університеті «Острозька академія».

Так, аналітичний портал ClarityProject показує, що Сергій Омельчак вказував у 2017-2018 роках на тендерах номер 067-364-40-66. Цей номер також зареєстрований за підприємцем Ревюком Олександром Сергійовичем. Ймовірно, чоловіки – одногрупники, випускники Острозької академії:

Також Сергій Омельчак, на перші свої тендери, посвідчував свій досвід договорами про співпрацю з ТОВ «Преміум колор». Олександр Ревюк, приблизно у той же час, був менеджером «Преміум колору» (перший такий договір про співпрацю Сергія Омельчака з «Премум колором» датований 12 липня 2017, тобто через 9 днів після реєстрації Омельчака як підприємця.

У сервісі визначення телефонних номерів Getcontact можна побачити, що номер Олександра Ревюка  в когось підписаний, як «Саня Омельчака кум». Так само там ми побачили, що Олександр Ревюк підписаний в когось, як «кум Качана» та «помічник Качана».

Як підприємець, Олександр Ревюк брав участь у низці бюджетних закупівель. За даними з аналітичної платформи YouControl, залучив на виконання різних замовлень понад 3 мільйони бюджетних коштів (майже усі ці переможні закупівлі відбулися у 2016-2019 роках, тобто в період коли Рівненською ОДА керував Олексій Муляренко).

А ще Олександр Ревюк – директор «Апартменс Сільвер» – фірми, яка мала успіх у виграшах на державний тендерах на Рівненщині у цих же роках керівництва областю Олексієм Муляренком.

На одному з тендерів, де перемогла, вказувала як субпідрядника батька на той час голови Рівненської ОДА Олексія Муляренка (в цьому тендері виявили ознаки підігрування переможцю).

Також Олександр Ревюк був засновником та власником ТзОВ «Рибацька Артіль», яка сьогодні на 51% належить Качану Олександру Анатолійовичу.

Сергій Омельчак каже, що Олександр Качан не має стосунку до цієї закупівлі. Водночас підтверджує таке:

– Качан – це мій кум через кумів.

Начальника департаменту економіки Володимира Липка, каже, не знає.

Сам начальник Департаменту економічного розвитку Володимир Липко заперечує знайомство з Олександром Качаном, Сергієм Омельчаком та Олександром Ревюком.

– Ну, дивіться, я з підприємцем не знайомий, але взагалі, я підписувався в поліції, що я не буду розголошувати деталі цієї справи, тому я, на жаль, не можу всього коментувати (як ми з’ясували, поліція нині також шукає порушення у цій закупівлі – авт.). 

– Звідки в департаменті взнали, що він ще продає жир? Чому саме до нього звернулися? – журналістка.

– Дивіться, я не знаю, що я вам можу казати, що не можу казати, тому я буду обережним. Я вам можу сказати одне, що я давав оголошення в той час на фейсбуку, писав які потрібні продукти, чекав пропозиції від підприємців, ті подавали пропозиції з якоюсь підходящою ціною, скажімо так, відносно даних Держстату, в тих ми і закуповували терміни, терміни були дуже обмежені, тому в мене не було там часу місяць десь розглядати, десь там когось шукати. 

– Тобто це він вас знайшов? 

– Так. 

Однак Омельчак розповів нам протилежне:
 
– Там лист на початку грудня прийшов, як кажуть з Департаменту економічного розвитку з пропозицією, якщо зацікавить поставка. Там був вказаний номер телефона, а я вже зв'язувався з представником, звати його Тарас. Прізвища не згадаю. Ну, і якщо вам цікаво, я можу номер телефона дати.

Мобільний додаток Get Contact знає номер, який нам дав підприємець, як Тарас Козачук. Це головний спеціаліст відділу моніторингу місцевих податків і зборів департаменту.

Ми пошукали на фейсбук-сторінці Володимира Липка інформацію про пошук підприємців, які продають продукти, які були потрібні у грудні Департаменту.

Жодного схожого оголошення не знайшли. Так само не знайшли подібних оголошень і на сторінці Департаменту економічного розвитку. 

Запитуємо у Володимира Липка про цю невідповідність у свідченнях.

– Я не знаю, шо він (Омельчак – авт.) там має на увазі. Я публікував на своїй сторінці на фейсбуці, він щось там напевно мені написав. Я вже не пам'ятаю.

– Ми заходили на вашу сторінку дивилися ці оголошення, то не знайшли нічого подібного, – журналістка.

– Це все відбувалося, коли була потреба закупляти. Було багато ще дзвінків вже після як вони здійснили цю закупівлю, я його видалив. 

– Видалили? 

– Давно видалив, ще на новий рік.

З Олександром Качаном нам не вдалося поспілкуватися. Бізнесмен не відповів на наші дзвінки. Тож про кумівство з Ревюком та про допомогу у проведенні закупівлі ми запитали у месенджері. Наше повідомлення він прочитав, але нічого не відповів.

Поговорити детальніше про кумівство нам не вдалося і з самим Олександром Ревюком та Сергієм Омельчаком: обидва проігнорували питання в телеграмі та не відповідали на телефонні дзвінки.

Підсумовуємо. Департамент купив жир: сумнівної якості, задорого, з сумнівною потребою в назві та кількості цього продукту, в підприємця з непростими зв’язками.

Напевно, поєднання цих фактів можна було би вважати збігом обставин. Якби не те, що кілька інших підприємців, у яких Департамент закупив у той же час низку інших продуктів для «пунктів незламності» (крупи, соки, овочі, чай тощо, загальною сумою на понад 8 мільйонів гривень), через своїх бізнеспартнерів чи друзів, також мають зв'язок з наближеними до Олександра Качана людей.

Продовження теми: Керівника департаменту Рівнеради судитимуть за закупівлю неякісного жиру

---

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»