Чому суд вирішив, що пів мільйона для голови Обарова – це не хабар

30 грудня 2020-го року Рівненський районний суд виніс вирок у справі про хабарництво, яка тягнеться вже понад 5 років і у ЗМІ більш відома як справа «Вані-півмільйона».

Колишнього сільського голову приміського села Обарів Івана Тимощука суд визнав винним у злочині. Але не у отриманні півмільйонного хабаря, як наполягала прокуратура, а в шахрайстві.

Висновки, до яких приходить у вироку суд, фактично заперечують існування земельної корупції в містах, селищах та селах. Розповідаємо подробиці.

Як будинок, перебудований із млина, став початком резонансної історії

Передісторію подій ми по деталях відтворили з вироку суду. Лишилися деякі прогалини, адже не всі деталі справи суд зафіксував у вироку. Однак загальну картину можна зрозуміти.

Неподалік ставка в приміському до Рівного селі Обарові стояв будинок, перебудований з колишнього млина. Будинок збудували без дозволів. Поруч будинку – 24 сотих землі. З вироку відомо, що 17 сотих цієї землі – землі сільськогосподарського призначення.

У 2012-му році власник будівлі звертається до місцевого землевпорядника Тараса Якобчука. Хоче приватизувати землю, яка поруч, та легалізувати будівництво.

Однак усе – не просто. Поруч будинку стоїть трансформатор, електромережі пролягають надто близько до будинку. Землевпорядник каже власнику, що для того, щоб все узаконити, потрібні гроші. Грошей у власника не було, і все припинилося. Це – згідно з версією землевпорядника.

Сам же власник будівлі вважав що землю йому сільрада не дала приватизувати безпідставно.

Каже що купив цей будинок, хотів придбати і ділянку під ним, декілька разів звертався до Обарівської сільської ради із заявою про надання йому земельної ділянки, однак йому постійно відмовляли.

Яка б не була причина того, що будівля стояла нелегалізована, а земля під нею – у власності громади, у 2014-му році знайшлося рішення, як усе змінити.

Будинком зацікавився Павло (родом з Одеси). Але купити хотів разом із ділянкою. Домовилися про ціну із власником. Павло привіз 20 тисяч доларів як завдаток.

А в цей час його знайомий Сергій, який, очевидно, знався на місцевих звичаях, порадив звернутися для вирішення організаційних проблем до землевпорядника Тараса Якобчука, бо той допоможе «вийти» на сільського голову Івана Тимощука.

Павло зустрівся із землевпорядником у Рівному в кафе «Фламінго». Тарас Якобчук обіцяв, що з'ясує в Івана Тимощука як отримати землю, також пообіцяв виготовити технічну документацію на будинок і земельну ділянку.

Розповів, що є проблеми через те, що на ділянці стоїть трансформатор. Щоб вирішити проблему, його потрібно винести за межі земельної ділянки, і це буде коштувати, за словами землевпорядника, 47 тисяч гривень. Потім знизив ціну до 37-ми тисяч.

Тарас Якобчук також казав, що потрібно ще доплатити йому особисто 10 відсотків від сплаченої суми – як винагороду за його роботу. Павло передав землевпоряднику 1 тисячу доларів на «поточні потреби».

Як йдеться у вироку, оці торгування розсердили Павла.

«Оскільки потерпілому спочатку називали одну суму, потім підняли ціну, то повідомили, що потрібно щоб якісь дії вчинило Рівнеобленерго, потім ще якісь причини і на все просили гроші, за кожну довідку потерпілий мав платити кошти, тому він звернувся в правоохоронні органи», – так суд переказує свідчення Павла.

А далі Павло діяв уже з відома правоохоронців.

Таємна зустріч

Таємну зустріч, яка відбулася 27 грудня 2014-го року, і яку оперативники зафіксували на прихованому відео, раніше описав журналіст Володимир Торбіч для «Наших грошей».

Пізній ранок. Засніжена траса поблизу Рівного. Дві іномарки зупиняються на узбіччі. З однієї виходить чоловік вже за 50. Він оцінюючим поглядом вивчає двох інших чоловіків, що вийшли з іншого авто і йдуть йому на зустріч. В одного з чоловіків в руках модель середньовічного парусного, з трьома щоглами, корабля.

– Доброго дня, Пєтровіч! Це презєнтік – караблік. Мєня Павло завут. Я с Адєси, – говорить Павло, вітаючись за руку з Петровичем і віддаючи йому подарунок.

Іван Петрович тисне руку й іншому гостю і швидко відносить корабель у свій автомобіль на ходу згадуючи свій досвід спілкування з одеситами.

– Я задавав вашим хлопцям питання чому в нас люди їздять на таких машинах, – показує на свою іномарку. – Таких! – показує на інші іномарки, які їдуть трасою повз чоловіків, – а у вас – «Москвичі» і «Жигулі». А в нас, каже, ніх*ра робить ніхто не хоче. Оце тільки торговать.

Іван Петрович Тимощук робити хоче. Вже не перший строк він тяжко працює сільським головою Обарова. Робота відповідальна і за малі гроші.

Село наскільки поруч з Рівним, що міські депутати вже обговорювали можливість його приєднання (тепер село належить до Городоцької територіальної громади, яка об'єднала 12 сіл і понад 10 тисяч мешканців на площі 134.2 км.кв. – ред.). Місця хороші – є свій ставок, сучасний парк-готель і ще чимало вільних земельних ділянок.

Ще з 90-х років сотні селян намагалися безуспішно отримати земельні наділи. Тож коли у 2010-му 43 земельні ділянки райдержадміністрація виділила близьким і родичам сільських чиновників, а також іншим невідомим у селі людям – обурились десятки ображених місцевих.

Тоді сільський голова Іван Тимощук пояснював журналістам, що поки генплану села немає землю під забудову роздавати не можна. Тому ті, хто хитріші, отримували землю під город через райдержадміністрацію. Потім на тих «городах» з'являлися будинки.

Із 2011 року село має генеральний план забудови і депутати, на чолі із сільським головою самі роздають землю.

Інший гість Івана Петровича – Сергій. З ним він зустрічається не вперше. Саме Сергій займається перемовинами і ось тепер він привіз клієнта – Павла. Клієнт хоче 25 соток біля місцевого ставка, неподалік парк-готелю «Швейцарія».

Тож місце хороше. По тисячі доларів за сотку. 7 соток Павло мав викупити у іншого власника, який так і не зміг належним чином оформити своє право на землю, а ще за 18 соток Солодкий домовляється із сільським головою Обарова.

– Скільки ви готові заплатить грошей (за сотку)? – Іван Тимощук.

– Ми в срєднєм пощіталі от восемсот до полтори. Ми штуку дайом, – підключається Сергій.

– Це буде нормально, – киває сільський голова.

– Нормально? – Сергій.

– Да-да-да. Нормально. Ну щоб я уговорив своїх ... – Іван Тимощук затинається, ймовірно йому здається, що він трохи обдирає «клієнтів» і він ніби оправдовуючись починає пояснювати, що це не всі гроші йому.

– Ну, дивіться, я мушу головам (депутатських) комісій ну хотя би... – сільський голова ще не придумав скільки він готовий відстебнути з 18-ти тисяч доларів. – П'ять голів комісій... А всього одинадцять чоловік всіх (депутатів, які мають проголосувати за виділення ділянки – авт.)... Нуу... по тисячі я їм дам. Одинадцять чоловік щоб проголосувало. А остальне буде... землевпорядник, секретар... Панімаєш, оця ділянка, вона в центрі, бл*дь.

– Чо ж нє, – в один голос кажуть Сергій і Павло для підтримки розмови.

– Була б вона десь там, бл*дь, – жестом Іван Тимощук показує в далечінь. – То кому вона там нада. Поняв? А тут же ж... [Можуть запитати] так, хто продав, де взяв?.. Нах*я я ... Я не буду багатший за тищу доларів...

Зустріч «клієнтів» із сільським головою тривала менше шести хвилин.

На тілі Павла – мікрокамера. Спецзасіб почеплений оперативниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією рівненської міліції. Це був кінець 2014-го «майданівського» року.

Наслідки Революції Гідності відчуваються і в словах сільського голови. Він, окрім торгівлі землею, ще обіцяє перенести з ділянки стовпи з проводами і трансформатором. Для оформлення всієї процедури в «Рівнеенерго» каже, що закладе власні гроші.

– Дивіться хлопці. В мене на рахунку тисяч двадцять гривень є. Ну то я зніму. Ну ми ж дивіться... Якщо ми не будем українцями, то нах*ра ми живемо в цій державі. Нада в Росію їхати або Ізраїль.

504 тисячі в готелі «Швейцарія»

За версією прокуратури, після подарунку кораблика, справа розвивалася таким чином. Іван Тимощук взяв організацію перенесення електромереж на себе. Сказав Павлу що це коштуватиме приблизно 25 тисяч гривень. 

29 грудня 2014-го року Павло передав Івану Тимощуку 12 тисяч гривень та 700 доларів США (що еквівалентно 13 тисячам 20 гривням).

Землевпоряднику, який взяв раніше за це тисячу доларів, сказали повернути кошти. Що він і зробив за декілька разів.

В січні лінію передач перенесли (цим займалось «Рівнеобленерго»). Як встановили в судовому засіданні, послуги з перенесення лінії електропередач коштували 12 тисяч 500 гривень. Суд оцінює, що цим Павлу нанесли збиток 12 тисяч 520 гривень.

Потім розробили технічну документацію, узаконили самовільне будівництво, виготовили документи на житловий будинок.

Іван Тимощук посприяв винесенню на розгляд сесії Обарівської сільської ради питання про оренду ділянки для поточного власника. Після цього кроку ділянку мали оформити у власність новому власнику – Павлу родом з Одеси.

Очевидно, в цей період, власник будинку вже офіційно передав Павлу права на нього. За допомогою фіктивного договору дарування, «щоб не сплачувати податок». У будинку, з дозволу Павла, досі проживає дружина попереднього власника, без оформлення договору оренди.

17-го березня 2015-го Іван Тимощук зателефонував Павлу (який в кінці грудня дарував йому кораблик) та повідомив, що проведе позачергову сесію Обарівської сільської ради. На цій сесії буде розглядатись його питання щодо відведення земельної ділянки у власність.

Іван Тимощук сказав, що після прийняття позитивного рішення сільською радою, повідомить про місце їх зустрічі, щоб йому передали обумовлену суму коштів.

Пізніше цього ж дня Іван Тимощук, в одному з номерів готелю «Швейцарія», передав Павлу примірник рішення Обарівської сільської ради про дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення обумовленої раніше земельної ділянки, орієнтовною площею 24 сотки, у власність. Та одержав від клієнта 504 тисячі гривень.

Тільки Іван Тимощук отримав гроші – його взяли на гарячому. Ці 504 тисячі гривень обвинувачення називає «неправомірною вигодою у особливо великому розмірі» і вважає що їх вимагали:

• за включення до порядку позачергової сесії Обарівської сільської ради заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність,
• сприяння у прийнятті вказаного рішення Обарівською сільською радою,
• а також його підписання, видачу та забезпечення виконання.

Івана Тимощука обвинуватили за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України за «одержання неправомірної вигоди службовою особою, в особливо великому розмірі».

«Його можна обманути і заробити гроші», – версія Івана Тимощука

Іван Тимощук свою вину визнав частково. В суді розповів що кілька разів зустрічався з чоловіком (Сергієм), котрий шукав яку ділянку можна купити в Обарові для свого знайомого, з яким він разом відбував покарання.

Сергій нібито розповідав Івану Тимощуку, що той знайомий – дуже заможний, однак уже похилого віку і наразі має проблеми зі здоров'ям. Тому «придбанням земельної ділянки займатиметься його племінник, який є некомпетентним у таких питаннях і його можна обманути і заробити гроші», – так у вироку суд переказує свідчення експосадовця Івана Тимощука.

Тобто це нібито отой Сергій намовив Івана Тимощука сказати племіннику свого знайомого (Павлу), що потрібно давати гроші депутатам за позитивне рішення і порадив які суми назвати. Після цього вони зустрілися втрьох, Павло подарував кораблик, і тоді ж обговорили ці суми.

«Обманув, а не зловживав службовим становищем», – вирішив суд

Суд не знайшов доказів хабарництва, тобто порушень, описаних у пункті 4 статті 368-ї Кримінального кодексу України: «одержання неправомірної вигоди службовою особою, в особливо великому розмірі».

Суд вважає, що обвинувачення не довело що Іван Тимощук вчинив якісь дії, «які міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади, покладених на нього організаційно-розпорядчих обов'язків, або таких, які він не уповноважений був вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу».

Зокрема, суд вважає, що обвинувачення не довело, що Іван Тимощук, разом із землевпорядником, якимось чином могли впливати на депутатів Обарівської сільради, що ті прийняли рішення про передачу землі у власність.

А кілька свідків-депутатів сільради, навпаки, в судовому засіданні сказали, що Іван Тимощук «не намагався вплинути на результати голосування, не звертався до них з пропозицією отримати неправомірну вигоду за позитивне голосування та не давав ніяких вказівок щодо голосування».

Очевидно в суді вважають, що свідки-депутати сказали правду, бо у іншому випадку вони би мали зізнатися у своєму злочині. Мали б сказати, що справді пристали на обіцянку якоїсь вигоди від сільського голови за те, що проголосують за виділення землі. А раз вони не зізналися, значить їхні слова можна вважати правдивими свідченнями вартими уваги.

Суд звертає увагу, що рішення на сесії сільської ради приймаються більшістю голосів депутатів, а не одноособово головою сільської ради. Тому, на думку суду, Іван Тимощук не міг вплинути та, «як встановлено в судовому засіданні», не впливав на рішення депутатів сільської ради.

Виходить, що цим висновком Рівненський районний суд фактично заперечив існування земельної корупції там, де рішення про виділення земельних ділянок приймає депутатська більшість.

«Депутати проголосували за вказане питання без будь-якого тиску чи примусу, а також без жодного впливу на прийняте ними рішення, в тому числі і обіцянок зі сторони про матеріальну винагороду за таке голосування», – вирішив суд.

З оприлюднених доказів також випливає, що сам Іван Тимощук не брав участі в голосуванні за виділення земельної ділянки, хоча мав таке право.

Очевидно, суд не припускає, що якщо з депутатами домовлено і голосів достатньо, то голові краще не голосувати, щоб додатковий раз не світитися в офіційних документах, лишаючи слід.

Зрештою суд приходить до висновку, що Іван Тимощук просто обманув потерпілого, «оскільки рішення стосовно виділення земельної ділянки, згідно до норм Земельного кодексу України, приймали шляхом голосування депутати, а питання виділення земельної ділянки на сесію винесла землевпорядник Обарівської сільської ради (підлегла голови, – ред). Сам же обвинувачений, ніяких дій стосовно впливу на депутатів чи їх підкупу не вчиняв».

При цьому суд вважає, що тяжких наслідків від цього злочину не настало, оскільки гроші, які отримав Іван Тимощук, були імітаційними, та з самого початку були виготовлені та надані МВС України з метою завершення оперативно-розшукового завдання та виявлення злочину.

Цікаво які б тяжкі наслідки могли наступити, якби гроші були справжні? Адже їх вилучили при затриманні і сільський голова в будь-якому випадку не міг би ними розпорядитися. Брав то він вважаючи їх справжніми.

Суд виправдав Івана Тимощука за статтею отримання неправомірної угоди, натомість визнав винним за 4-м пунктом статті 190 Кримінального кодексу –шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Також суд призначив покарання: позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією майна. І позбавив Івана Тимощука дев'ятого рангу посадової особи органу місцевого самоврядування.

Але Іван Тимощук не сяде – суд звільнив його від ув'язнення з іспитовим строком на три роки. Тобто якщо він не вчинить протягом трьох років злочину, то вважатиметься, що він відбув покарання.

Протягом цих трьох років суд зобов'язав експосадовця:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

А також забрав подарований кораблик, який коштував 1 тисячу 580 гривень. Цей кораблик був серед доказів і його мають повернути власнику.

Вирок суду ще не набув законної сили. А прокуратура з ним не погоджується.

– Ми вважаємо, що дії обвинуваченого підпадають під частину 4 статті 368 КК України, – каже прессекретарка прокуратури Рівненської області Оксана Жужельська. – Суд змінив кваліфікацію з власної ініціативи. Ми з цим не погоджуємось, тому будемо подавати апеляцію.

Адвокат обвинуваченого Андрій Колесник каже, що Іван Тимощук поки не вирішив чи погоджується з цим вироком, і ще не знає чи подаватиме апеляцію. Час поки що для цього є.

«Суди не сприймають корупцію як таку проблему», – експертка

Це не перша резонансна справа на Рівненщині, коли обвинувачення у хабарництві розвалюються в суді, а ті, кого ловили буцімто на хабарях, не отримують реальні терміни ув'язнення.

Дивіться також: Брати хабарі на Рівненщині доволі безпечно: за чотири роки ніхто із пійманих і ніхто із засуджених не сів

Наприклад, ексзаступника голови Рівненської облдержадміністрації Тараса Пустовіта виправдали щодо хабарництва і засудили за шахрайство. Однак прокуратура подала апеляцію і справу зрештою відправили на нове коло розгляду у першу інстанцію (при тому що з моменту затримання на «хабарі» станом на сьогодні минуло вже 6 років).

За чотири останні роки на Рівненщині ніхто із пійманих на хабарі і ніхто із засуджених не сів за грати.

Чому справи про хабарництво часто розвалюються в судах? «Четверта влада» попросила сказати про це свою думку заступницю виконавчого директора Громадської організації «Центр протидії корупції» Олену Щербан.

Експертка каже, щоб зробити висновок по конкретних справах, потрібно докладно вивчати усі наявні докази у справі. Але загалом, якщо аналізувати тенденції, притаманні багатьом справам в Україні, які вона вивчала, то найбільш частими причинами оцього розвалу справ про корупцію є:

• На першому місці – кругова порука і корупція в судово-правоохоронних органах. Адже дуже часто подібного плану справи, щодо корупції і хабарництва, розпочинаються не для результату, а для того щоб самим отримати хабар, або через те, що хтось не поділився.

• Є проблеми в професійності і тому, як правоохоронці збирають докази.

• Проблема в практичних підходах і баченнях судових органів.

• На останньому місці – законодавство. Звісно, є певні прогалини та неточності в процесуальному та кримінальному законодавстві, але, наприклад, практика не так давно створеного антикорупційного суду, показує, що все таки можна притягувати, можуть правоохоронці працювати з тим законодавством що є, і може бути результат у вигляді вироків із позбавленням волі.

– За корупцію в Україні дуже рідко карають позбавленням волі, – пудсумовує експертка. – Карають позбавленням волі за крадіжку з набагато більшою вірогідністю, ніж за корупцію. Дуже часто звільняють від відповідальності або дають умовний термін.

– Самі суди не сприймають корупцію як таку проблему, за яку потрібно серйозно карати. Чому не сприймають? Тому що суди корумповані. І тут ми впираємося в те, що потрібна судова реформа, і міняти це. Бо поки не буде нормального покарання, доти й існуватиме ця кругова порука.

За справою Івана Тимощука можна стежити за тегом «Ваня-півмільйона»

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.