Депутат на війні: «Там або біле, або чорне, а тут, с*ка, все сіре»

Військовослужбовця, депутата та ексжурналіста Олександра Курсика ми зустріли на форумі «Шлях гідності: боротьба за права людини» 19 червня 2024 року.

Ми мали розмову про його службу, вигорання, онлайн-казино, підготовку бійців, збори коштів, сім’ю, та навчання в аспірантурі з очільником Головного управління розвідки Будановим.

Через чутливу інформацію про рух військ та службу ми вирішили відкласти вихід розповіді Олександра. За цей час він встиг втретє стати батьком – у його доньок зʼявився братик.

На війні Олександр Курсик пройшов шлях від молодшого лейтенанта до капітана. Нині він тимчасово виконуючий обов’язки заступника командира 150-ї окремої механізованої бригади.

Найбільша проблема – мобілізовані

Мобілізовані, це найбільша проблема зараз. Взяти всіх пацанів, які пішли в 2022 році і взяти всіх пацанів, які прийшли зараз, то тоді можливо було 10 відсотків, кого десь там викликали по дзвінку, по тому, що війна почалася.

То зараз тільки 10 відсотків тих, хто прийшли за власним бажанням, решта це, кого спіймали, 130-та п'янка (керування транспортним засобом у стані алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння за статтею 130 КУПаП – Авт.), незаконний перетин кордону...

В Центрі надання адміністративних послуг відкрили рекрутинговий центр. Прийшов, поспілкувався, а які в вас є посади? Нічого собі, а що у вас є водій, вам просто елементарно водія треба? А що вам повара треба?

Нічого собі, а я думав, що там всі тільки йдуть посадки штурмувати, тоді давайте я підписую чи контракт чи просто в Територіальний центр комплектування і соціальної підтримки даю, хай виписують повістку і я йду в армію. Люди цього не знають, чому вони цього не знають, ну я не знаю, ну от чесно в мене багато питань.

З виплатами в мене точно, в 14-й бригаді і в 150-й бригаді, проблем немає. Ні на передку, ні коли ми на зараз от 150-та тільки висувається.

Тобто там декларацію мою відкриваєте там більше мільйона гривень за минулий рік, і це все тільки заробітна плата. Ну, якщо ти на передку, тобі платиться 100 тисяч гривень, якщо ти не на передку, платиться там 30 тисяч гривень зарплата і все.

Проблема онлайн-казино

Явище помітне, воно не критичне, це не 50 і навіть напевно не 40, не 30 відсотків. Але я знаю людей, які заряджають зарплату прямо в ці свої «крутілки» оці безтолкові. Я їм пояснюю, що там є алгоритм і ти не виграєш більше, ніж ти маєш.

Він каже: я це розумію, але нікому не пощастить, а мені пощастить і він далі заряджає. Є проблема. В мене були такі люди, які витрачали гроші не туди, куди потрібно. Я прям заходив у «Приват24» після зарплати і скидав своїх підлеглих зарплату там дружинам і рідним.

Ну але розумієте, взяти всіх оцих людей і тут буде відсоток, тут будуть проблеми з сигаретами, тут будуть проблеми з наркотиками, тут будуть проблеми з ігровою залежністю.

Це всіх цих людей зібрали просто до купи, їх назвали ЗСУ і зробили висновок, що є проблеми в ЗСУ. Та вони були такі самі і до того, коли він форму одягнув.

Про психологічну стійкість та відпустки

Є люди з більш потужними морально-вольовими якостями, стабільніші, сильніші, їм вистачає 10 днів вдома, щоб перезарядити батарею. І вони повертаються як нова копійка, заряджені, всі мотивовані, все окей.

А є люди, яким можеш відправити додому на місяць, а вони вже такими не повернуться, бо вони психологічно зламалися. Ну люди ламаються психологічно, і вони вимагають, наприклад, там інвалідності або комісуватися, а їх не комісують. От з таким були проблеми, вони не хочуть більше воювати, ну важко. Втомився.

Він вважає, що та хвороба, яка в нього була на початку, коли він був якби там заряджений на емоціях, на адреналіні, на патріотизмі, вона загострилася.

І тепер через цю проблему він має право списатися, і він дійсно має право на це, але коли психологічний стан його був набагато кращим, то він цю проблематику навіть не піднімав. А коли він втомився, він перегорів, він був поранений, він десь фізично, морально втомився, він її починає піднімати.

У нас випадків, коли людина хоче і вимагає відпустку, але не отримує не було. Тобто якщо людина приходить і вимагає хочу 10 днів, нема питань, її підстраховують.

В нас проблема може бути тільки тоді, коли немає ким підстрахувати, а якщо проблем немає, то там 48 людей заходить на СП-шку (спостережний пункт – Авт.), то відповідно якщо є заміна, немає проблем відпустити людину додому.

Ну у нас історія така – є 10 офіційних днів коли ти можеш поїхати, наприклад, в Буковель. В нас була в минулому році пропозиція, прямо від держави. Ти береш сім'ю, дітей і стаєш в чергу. Формується черга і ти на 10 днів їдеш в Буковель.

Твою дружину підсаджують до автобуса, і ви 10 днів відпочиваєте в Буковелі. Це була одна історія, друга історія – це поїхати додому, третя історія – це рапорт за сімейними обставинами, коли хтось помер, народився, ти одружуєшся, розлучаєшся, суди, ще якась історія.

Стосунки людські з командиром, що треба поїхати додому, теж плюс, напевно від кожного організму залежить свої правила, типу свої правила в кожному підрозділі.

Психологічна підтримка на службі

Ну є психолог штатний, ти можеш поспілкуватися, є капелан, теж можеш поспілкуватися. Вже коли йде загострення, в якогось конкретного бійця, в бойової одиниці, то просто телефонуєш, даєш заявку, до тебе приїжджає психолог, з ним працюють, заповнюють тести, дають заключення командиру: відправити на дурку, пройти більш глибокі тести.

Або насправді там більше говорить, ніж в нього там є цей стан такий, якби всередині, і там дає висновок – симулює, або там підозра на симуляцію. Раз, командир подивився, зрозуміло все – назад в бій, в стрій і все.

А якщо взяти вже зовсім так ідеально, то треба брати кожного і проводити (психологічну роботу) і там не буде кому воювати. Тобто ми говоримо з вами про загальні речі, які відірвані. Ми говоримо про те, що ідеально було би, можливо при таких обставинах.

Про підготовку бійців

Тут зараз треба розподілити дві армії, які я зараз пережив і переживаю. Перша – це коли ми пішли у 2022 році, коли ми сіли в автобус і поїхали одразу на війну. І друга історія, це я зараз можу говорити за ту посаду, яку я обіймаю зараз і за 150-ту бригаду.

То тоді було аврально: поїхали у Миколаївську область під Снігурівку і давай воювати в бій, в бій, вперед, вперед.

А зараз щоб ви собі розуміли, там хтось каже, що це неправда, ну мені немає чого там лукавити або казати неправду, я з цим щодня стикаюся і переживаю: жоден військовослужбовець без підготовки не виходить на фронт, поки він не пройде базову військову підготовку і поки він не пройде фахову підготовку.

А якщо людина хитріша, а таких багато, вони орієнтуються за цей час навчання, вибирають собі професію, яка їм підходить до душі.

Хтось хоче, наприклад, літати на дронах, він приходить і каже: в мене виходить, ну прямо виходить, я шарю. Сідай, показуй, його переводять в інший підрозділ, він їде на інше навчання, він їде за кордон, повертається спеціаліст.

Ну, це важко було б налагодити на початку, але цей процес треба було швидше робити, ніж через два роки. Через рік, через вісім місяців, через там рік і один місяць. І кількість спеціалістів, ну це зараз вона збільшується.

А не може одна людина бути АГС-ником (АГС – 30-мм станковий автоматичний гранатомет. – Ред.), тут сидіти, тут зразу брати дрон, летіти, тут брати снайперську гвинтівку робити постріл, тоді знову ставати в розрахунок міномета наприклад.

Навчання в Острозькій академії

В минулому році нам запропонували як військовим, що Острозька академія пропонує вступити в аспірантуру. Бо зараз 90% аспірантів..., ну окей, неправильно, це теж не буду озвучувати, але мають зовсім іншу мету, вступаючи в аспірантуру (аспіранти мають право на відстрочку від мобілізації. – Ред).

І відповідно я зупинився на політології, приїхав в Острог, здав екзамени і вступив. З вересня місяця я на стаціонарі навчаюся. Ну як на стаціонарі, ми типу навчаємося, ти маєш здавати сесії, ти ж не ходиш.

Тим паче навчання зараз, слава богу, в онлайні ще з ковідівських часів. То в принципі з цим проблем немає. Але я навчаюся, ось здав сесію зимою і третя сесія буде знов зимою, ще здається дається стільки само часу, всього три роки.

Нас троє в групі навчається, боюсь помилитися, як викладачку звати з Острозької академії, дівчина ще одна, Буданов, той самий Буданов і я. Ну ми не знали один одного до цього часу, поки воно не вийшло в інформаційний простір. Ми не перетиналися на екзамені.

Всі екзамени по перездачі здаю, бо ну нереально приїхати в той день, коли екзамен в університеті призначають. Відповідно я приїжджав через два тижні, напевно, до одного викладача, до іншої викладачки і ще до одного викладача, шукав їх в Острозі і перездавав.

І так само, напевно мої колеги, бо я не думаю, що всі прямо мають такий час прийти там в середу на 10:00 і здати екзамен там чи залік чи екзамен.

Чим це цікаво тим, що це… Ну, по-перше, Острозька академія класно пропіарилась дуже класно, професійно, якісно, не там, що там класний університет чи академія, а якісно просто.

Вони сказали, що вчився Залужний, після Залужного купа генералів теж пішло навчатися, зараз Буданов так само потягнеться теж і цей силовий блок. «А» – це розвіює мозок, «Б» – це прям цікаво, бо коли ти включаєшся в онлайні на лекцію, ну це прям цікаво.

Про матеріальну підтримку та збори коштів

Коли почалася війна, у нас був один «Аутел», і ваша редакція пропонувала нам передати свого дрона. То це у нас була мрія просто для розвідки, що ми полетимо вперед, подивимося, чи можна рухатися вперед, і це була мрія просто мати дрон у взводі, там в роті декілька «Мавіків» чи «Аутелів». А зараз вся основна історія війни йде через дрони.

Я дуже дякую вашій редакції, бо мені було дуже приємно. Ну зрозуміло, є якісь дружні відносини, зрозуміло, є якась корпоративна етика журналістська. Але коли з вашої редакції мені зателефонували і запропонували там дрон редакції, єдиний свій дрон, віддати нам на бригаду і мені конкретно. Ну я цього не забуду ніколи, це крута історія.

Що я помічав, то ті люди, які більше спілкуються з військовими безпосередньо, ну там наприклад друзі, куми, сини, родичі, вони включаються більше і це чесно. Тобто в мене включилися Броди, моє рідне місто звідки я родом, я вже не живу там з 2003-го року, ну тобто 20 років. І міський голова, і там мої друзі, всі які працювали там, працюють там.

Хто, хто, хто в армії? Ну, тобто люди хочуть допомагати тим, кого вони знають, і адресна оця допомога вона круто залітає, тому що ти знаєш, ви купили джип, і потім той самий боєць на цьому джипі їздить і виконує бойові завдання, це класна історія, ніж просто передати джип на ЗСУ.

Передати джип на ЗСУ теж круто і теж модно, бо в тебе ж не обов'язково має там служити друг, брат сват, але мотивація краща, коли типу передають персональну комусь.

Я хочу просто щоб всі українці і рівняни зокрема розуміли, що кожна гривня і кожних 5 гривень зараз збирається дуже важко. І якщо колись я давав клич, мені треба було, мені особисто треба було снайперську гвинтівку, тепловізор, я його зібрав, за тиждень часу, рівняни скинулись. Сестричка дружини збирала 200 тисяч гривень, дуже короткий термін, миттєво.

То зараз зібрати 200 тисяч гривень, це просто нереально. Тому що в кожного є свій рідний близький, кожен намагається адресно допомогти, і це теж правильно. Але слава богу, ніхто не опускає рук і вперед, вперед, і всі збори, які оголошуються, потрібно закривати.

Тому що треба перемагати, насправді, це зараз ми можемо втратити країну, і хтось там каже, що затягнеться, вирішиться, десь відбудуться вибори там в штатах, наприклад.

Ми здаємося, так само маємо свої каси. Ну от ротна каса, ми отримали зарплату, ми собі на загал скинулися і в нас є свої гроші. В нас зламався автомобіль, я не телефоную в Рівне, чи в Броди, чи в Костопіль, чи в Малу Любашу і не прошу, щоб там куми, друзі і інші допомагали мені, а ми раз собі, з цих грошей.

Коли стається потреба, треба купити плівку, треба купити лопати, треба купити машину. Найчастіше це проблеми з машинами, відремонтувати, купити запчастини до машин.

Ніхто не морочиться, хто буде скидатися цього разу, де знайти гроші, набирай волонтерів, набирай ти своїх волонтерів, а ти вже 10-й раз набирай своїх волонтерів, а вони беруться і ці гроші витрачаються.

Підтримка Рівнеради

Ну мені здається, що міська рада непогано працює по щодо підтримки військових.

Інше питання, що тільки зараз оце десь тиждень тому проголосували закон, де це можна вже робити. Бо є декілька рад, де доганяють погони (правоохоронці – Авт.) ради, де вони десь там щось закупляли, дрони закупляли. Наприклад, Мала Любаша відмовилася закупляти, це де я працюю першим заступником.

Відмовилась, тому що сказали, що немає алгоритму. Рівнерада закупила, тобто ну ризикнула або знайшла шляхи. Щось я читав десь там, не знаю, десь там проблеми в інших громадах на Рівненщині, типу по цьому.

Я подавав запити на дрони з тепловізорами, і моя бригада їх отримала, я приїжджав особисто забирав. І я подавав запити на міську раду по простим дронам по «Мавікам» і теж наша бригада їх отримала.

Ну тобто, а і ще ми отримували швидку допомогу так само. Тобто десь напевно допомагає те, що я депутат, але ну я чув таке, що там були якісь певні періоди, що типу вони самі ще кликали іншим бригадам комусь ще помагати.

Сім'я

Змінився світогляд однозначно, бо коли ти можеш… Ну найбільше я декілька разів усвідомив, що от сьогоднішній день може бути останнім, тобто все. І це головна думка, яка у тебе в голові, тобто ти не поцілував дружину, ти їй щось не сказав, ти не поговорив з мамою, там тато помер, ти не встиг з ним поговорити...

А оці речі, вони фундаментальні, ти про них ніколи раніше не думав, ти думав та блін, ну не зробив зараз, завтра зроблю, ще 38 років, все життя попереду. А там оці от думки, вони приходять в голову набагато частіше, що ти не встиг щось зробити, ти не встиг кайфанути там, як твоя дитина виступає на якомусь там, там ну дитячому шкільному святі.

Ти собі прийняв рішення, що цих свят ще буде мільйон, ти колись туди обов'язково потрапиш і побачиш. Тобто мої діти теж втратили багато, бо я насправді, ну я не скажу, що там ідеальний батько, але ну я живу прямо дітьми своїми і заняттями, і розвитком, з дитинства, і плаванням, ну всім.

І це правда, відповідно весь вільний час в мене все для дітей, і вони це втратили за цих два роки.

Розуміють, що типу, ну чому я туди пішов, спочатку я їм не казав, потім коли я повертався, вони плакали і просили більше не йти. А зараз вже більш такий дорослий вік, вони кажуть, типу, а мій тато воював. Ну тобто вони цим не хизуються, але вони якось через свій біль.

Це от я бачив, як Роксалана говорила з дівчинкою, вона каже: а мій тато воював, типу, каже і мій воював. І що ти теж чекала? І ти теж плакала? Типу, він тебе раніше клав завжди спати? Каже, а мене кожного дня, а зараз в мене цього немає.

Сім'я від цього якби втратила, але що таке втрата сім'ї, порівняно з тим, що ми можемо втратити державу і виїде сім'я за кордон і буде жити десь там в іншій країні.

Ну це не сумісні речі, в мене повне розуміння. Дружина зрозуміла, батьки мами не зрозуміли, бо вони якби там сказали, що навіщо є ж купа людей, є військові, врешті-решт, які там служать в армії, отримують за це зарплату. Потім теж підтримали і зрозуміли. А дружина то ні, дружина прийняла вольове рішення, що типу я відчуваю, що тобі це потрібно. Ну тобто це людина, коли вона відчуває, що тобі важливо всередині, ніж ззовні, і вона це зрозуміла.

Я просто хочу додому, хочу до дітей і… Ну інколи якби дивишся збоку на те, що відбувається, ну і прямо якби і образливо, і розчаровуєшся.

Дуже розчаровує і вбиває просто, коли там десь в чомусь там звинувачує там, а вони пішли там піаритись, або там на ту саму сесію, про яку ви згадали, а чого він прийшов на цю сесію попіаритись там, він там хоче йти на мера.

Ну ти читаєш це, дивишся і гаснеш, типу, ну типу, можливо навпаки хтось зараз це побачить і зрозуміє, що треба на це робити акцент і там гасити. Але ну це я про внутрішні зараз щирі відчуття кажу, бо можна одягнути маску і нічого не показувати, якби це теж не проблема, але коли вже говориш про щось таке ну чесно і щиро, то воно торкає.

Про загострені відчуття

Я постійно чую це від своїх побратимів, коли вони повернулися додому, вони хочуть повернутися назад.

Там краще, там комфортніше, там зручніше для для психіки, там зручніше для внутрішнього стану, там або біле, або чорне. А тут, сука, все сіре, і якась така загальна маніпуляція.

Ну я, наприклад, за два роки від цього відвик, і оця, ну, я не знаю, як її там назвати, загострене відчуття, чи чутливе відчуття, справедливості, загострене це відчуття. Ну воно, воно аж боком вилазе, виходить що.

Ну ти ж дорослий чоловік, успокойся, чувак, тобі 38 років, ти де живеш, ти ж не в рожевих окулярах світ дивишся, він такий цей світ був, він такий є, і він такий буде завтра.

Але коли ти загострений, заряджений повертаєшся, тобі здається, ти ж там щось робив, щоб тут все змінилось, ти приїжджаєш, тут має бути все по-іншому, тут яблуні цвісти мають цілий рік...

Продовжує службу

Нагадуємо, що інтерв'ю з Олександром ми записали 19 червня 2024 року. Наступного дня, 20 червня, в сім'ї Курсиків народився син Святослав. – Авт.

В мене народжується третя дитина і я не звільняюся з ЗСУ. Не звільняюсь, бо я хочу побачити перемогу і я якби хочу служити далі.

Якщо вже буде там дома зовсім важко ну я маю повне моральне право, і маю де-юре, і де-факто право звільнитись із ЗСУ і можливо я так і зроблю, якщо в цьому буде потреба моїй сім'ї.

Бо те, що зробила моя дружина, вона має право вимагати, і вона дочекалась мене, вона вимолила мене, і якщо вона так поставить питання, то я так і зроблю.

Але поки що мені вдається її переконувати і просити ще побути в лавах ЗСУ.

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 100 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу» 20-ма гривнями.

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.