Діагноз туберкульозних диспансерів Рівненщини: як лікували і як надалі лікуватимуть хворих

Лише один із трьох протитуберкульозних медзакладів працюватиме на Рівненщині. Подеколи в них персоналу більше, ніж пацієнтів. А на утримання кожного із тубдиспансерів щороку виділяли мільйони гривень.

Лише той, у кого немає ні телевізора, ні інтернету не чув, як по туберкульозним диспансерам «вдарила реформа». «Диспансери недофінансовані», «туберкульозні лікарні закриваються», «нас чекає ще гірша за ковідну епідемія».

«Четверта влада» спробувала розібратись, як система стаціонарного лікування туберкульозу працювала на Рівненщині, на що витрачали гроші, і що буде з цим далі.

Село Острожець у Млинівському районі. Тут є школа, близько десятка магазинів, районна лікарня, сільськогосподарське підприємство, консервний завод і туберкульозна лікарня. Ось і уся зайнятість для місцевих.

Лікарня стоїть на окраїні села і дає роботу сорока трьом людям. Лише половина з них – медики.

За минулий рік тут пролікували, за даними обласного управління охорони здоров‘я – 41 пацієнта, за даними лікарні – ще менше 34.

34 пацієнта за рік. У закладі, на який з медсубвенції витратили 5 мільйонів гривень. Тобто майже 148 тисяч гривень на лікування кожного з тутешніх пацієнтів витратила держава у минулому році.

Діагноз: Туберкульоз

В палатах все догори дригом. В день приїзду знімальної групи «Четвертої влади» з Острожецького тубдиспансеру вивозять речі та медобладнання, бо заклад закривають.

Їдять пацієнти, вочевидь, не в їдальні, а у палаті.

На підлозі у палаті валялися матраци, на кріслах – одяг, скинутий на купу. Жодного пацієнта в тубдиспансері ми так і не побачили. Від початку 2020 року їх у закладі було 11. На момент приїзду журналістів залишилося троє.

Щоб дійти у їдальню чи в душову, потрібно спуститися в підвал крутими сходами. В підвальному приміщенні – холодно і волого.

– Холодно, – журналістка.

– Тут літом сюди заходиш – зразу освіжає, – проводить екскурсію вже колишній керівник Острожецького тубдиспансеру Юрій Мисько.

– Це у вас труби течуть?

– Оце нє. Це просто конденсат падає, чого тут мокро стає. Але це йде каналізація. 

Підлога у підвалі вкрита водою, із труб рясними краплями скапує вода. Юрій Мисько каже, що так лише улітку. Мовляв взимку тут дуже тепло.

Окрім ванни є ще душова кабінка.

Все це, каже керівник закладу, облаштували за кошти благодійників. Проте через вогкість у ванній кімнаті душ вкрив грибок.

У лабораторії нового обладнання майже немає. Все ще із радянських часів. Дистилятор для води помітно поіржавів.

У фізіотерапевтичному кабінеті стоїть апарат, в інструкції якого ми пізніше прочитали, що туберкульоз – прямий протипоказ до застосування.

Є в Острожецькому тубдиспансері і рентген-апарат – це єдине спеціалізоване медичне обладнання тут. Йому 60 років.

Рівне, Млинівський та Сарненський райони – у Рівненській області три протитуберкульозні диспансери.

У 2019 році в Рівненському тубдиспансері пролікували 826 пацієнтів, у Страшівському – 126. У Острожецькому, за офіційною статистикою, – 41.

Безперервне лікування і посилене харчування – це основне, що повинен отримувати хворий на туберкульоз.

У 2019 році кожен тубдиспансер отримував на кожного пацієнта – по 33 гривні на ліки і по 45 гривень на їжу.

Стаціонар: в палаті і на кухні

Рівненський тубдиспансер. Інтер’єром мало чим відрізняється від того, що в Острожці.

Нам показують лише те, що хочуть, посилаючись на карантинні обмеження. Через карантин не пускають і до пацієнтів. Спеціалізованими препаратами тубдиспансери забезпечувала держава, 33 гривні щодня йшли на допоміжні засоби.

– Це фізрозчин, це гепатопротектори, це невідкладна повністю терапія. Ну… в такому руслі, – каже керівник обласного тубдиспансеру Федір Аврука.

В Острожці запевняють, грошей на заклад вистачало. Та запевняють – невпевнено…

– Нам було достатньо фінансування, щоб можна було пролікувати хворих. Вони тільки, ну… безкоштовне лікування туберкульозу. В нас зате було прекрасне харчування, – каже колишній керівник Острожецького протитуберкульозного диспансеру Юрій Мисько.

Наскільки ефективно лікували можна судити з термінів цього лікування. Якщо у Рівненському тубдиспансері лікують два місяці, то в Острожці – майже півроку. Не лікували, а швидше, утримували.

– В них немає такого об’єму надання медичної допомоги і лікують хронічні форми, які на даний час уже не потребують такого довгого лікування, а можна лікувати амбулаторно і з соціальним супроводом, – розповідає начальник управління охорони здоров’я Рівненської ОДА Олег Вівсянник.

Керівник Острожецького протитуберкульозного закладу каже інше. Мовляв, пацієнтів так довго не виписували, бо вони «більш дезадаптовані», яких ніхто не забирає і яким нікуди їхати.

Мисько також розповідає, що хворі на туберкульоз до того перебували в психіатричних лікарнях та інтернатах. Насправді ж ці хворі – запорука функціонування закладу.

– Тому що якщо оплачується ліжкодень, закладу вигідно переутримувати, тримати цього пацієнта і писати, що цей пацієнт там є, бо йому оплачується цей ліжкодень, – розповідає керівник Благодійної організації «100 відсотків життя Рівне» Юрій Лазаревич.

Замість лежати у стаціонарі пацієнти могли доліковуватися амбулаторно, каже начальник обласного управління охорони здоров'я Олег Вівсянник.

– Ми не можемо сказати про всіх. Ми проведемо детальний аналіз, заберемо їх в обласний протитуберкульозний диспансер, побачимо результати лікування і обов’язково проведемо аналіз.

А ще, каже Юрій Лазаревич, поширена практика для диспансерів: людина після того, як стає не заразна, доліковується вдома. Проте на папері вона перебуває у закладі.

– Це робилося навмисне. Через два-три місяці людина стає обезбацилена і вона не несе небезпеки. Тому навіщо їй шість місяців чи рік знаходитися у медичному закладі?

Та чи намагалися в управлінні охорони здоров’я втрутитися у статистику Острожця на Млинівщині і Страшева на Сарненщині, та змусити заклади працювати ефективніше? Олег Вівсянник помітно нервує, відповідаючи на це запитання.

– Рахую, що це неефективне використання коштів і крім того, Національна служба охорони здоров’я не укладає угоду із цим закладом напевно і через то, що великий термін перебування і можна пролікувати пацієнта дешевше і якісніше.

Але до реформи ефективність закладу, на який витрачались мільйони з держбюджету, чиновників не цікавила.

У 2019-му, за словами колишнього керівника Острожецького тубдиспансеру це було 34 пацієнти. А в попередні роки і того менше. У 2017-му заклад лікував 32 хворих, а у 2018 році – п'ятнадцятьох.

На момент приїзду журналістів «Четвертої влади» у закладі залишилося троє пацієнтів. Ні побачити, ні поспілкуватися із ними ми не змогли.

Із Страшівським і Острожецьким тубдиспансерами Національна служба здоров'я не укладала договорів, їхніх пацієнтів переведуть у психоневрологічний інтернат Здолбунова, у Дубно та у Рівне.

У Рівненському тубдиспансері 400 працівників, половина з них не медики.

– Інженерна служба, адміністративно-господарська частина, це хоздвір, це бухгалтерська служба, – перелічує що це за персонал керівник рівненського обласного тубдиспансеру Федір Аврука.

Це все ті, кого у відповіді на наш запит назвали іншими працівниками. Федір Аврука каже, утримання лікарні потребує стільки персоналу. Наприклад, 10 бухгалтерів.

– Це лікувальний заклад чи це станція технічного обслуговування? Ми більше витрачаємо коштів на утримання закладу, ніж на надання медичної допомоги. Хіба це не є порушення балансу? – каже начальник обласного управління охорони здоров'я Вівсянник.

Та про скорочення персоналу керівник тубдиспансеру ще не думає.

– Якщо вийде, тоді будемо говорити. Зараз це не на часі, говорити якби про це не потрібно. Для чого налаштовувати людей на якийсь негатив? – каже Аврука.

З Острожецького тубдиспансеру після його закриття на біржу праці піде понад 20 працівників. Здебільшого – це технічний персонал. Алла пропрацювала офіціанткою у їдальні 26 років. Тепер – у пошуках роботи.

– І пироги, і налисники. Кожен день свіже. І вареники, і пельмені, і салати, і вінєгрєти, і сільодка. Вдома навіть такого не готуєш, як тут, – каже офіціантка їдальні Острожецького тубдиспансеру Алла.

Дехто вийде на пенсію, в тому числі і керівник закладу Юрій Мисько. Каже, альтернативну роботу управління охорони здоров’я області не пропонувало нікому. Нам же начальник управління Олег Вівсянник каже, 90% усіх скорочених місця знайдуться, і не менш оплачувані.

– Є Страшів. Він поруч із Сарненською центральною районною лікарнею. А в Сарненській центральній районній лікарні зараз завершуються роботи по обладнанню відділення інтервенційної кардіології. І ми пропонуємо роботу в цьому закладі тим, хто потребує.

Після того, як почав діяти другий етап медреформи, на Рівненщині Національна служба здоров’я не фінансуватиме не лише два малих тубдиспансери, які радше надавали роботу персоналу, ніж ефективно лікували хворих на туберкульоз, але і два протитуберкульозні санаторії – у Костополі та Новоставі.

– Національна служба здоров’я України взагалі не вбачає, що вона повинна профінансувати санаторну послугу. Ця послуга повинна фінансуватися з інших фондів, інших бюджетів, – каже Олег Вівсянник.

Тубдиспансери Страшева та Острожця не ліквідовують. Їх реорганізують – тобто відріжуть все зайве – скоротять персонал і приміщення, які потрібно опалювати і приєднають до новоствореного територіально-медичного об’єднання «Фтизіатрія». До його складу також увійдуть хоспіс у Зірному та Рівненський обласний тубдиспансер.

Реформа: стаціонар

– Тобто, пацієнт лежить і йому ціла армія медичних працівників вручає вранці, в обід і ввечері ліки, – каже начальник управління охорони здоров'я області Олег Вівсянник.

Так було раніше. Тепер фінансування ліжко місць припинилося. Із першого квітня медичні заклади отримують кошти за пацієнтів, яких пролікували реально, а не за тих, кого записали на папері.

– В нас медицина до цього, коли там кажуть – мало грошей, 80-90% це забирали енергоносії і заробітна плата. В центрі медицини повинен стояти пацієнт і надання медичних послуг. Другим – медичний працівник. Але в нас чомусь я дивлюсь навпаки – все навколо медичного працівника, медичного закладу навіть частіше, ніж пацієнт і медичний працівник, – каже керівник БО «100 відсотків життя Рівне» Юрій Лазаревич.

Мало грошей дали на заклад у цьому році, каже директор Рівненського облтубдиспансеру Федір Аврука. Мало – це 60% від того фінансування, яке було у 2019 році. Скільки це у гривнях, директор не каже.

– Чому я не можу сказати? Я до кінця не впевнений, як воно буде до кінця року.

Федір Аврука сподівається, що держава перегляне ставлення до туберкульозної служби і відновлять фінансування, як у минулому році.

Читайте також: «Такі у нас розбіжності»: чому слова рівненських посадовців про недофінансовані лікарні маніпулятивні

В управлінні охорони здоров'я кажуть, якщо раніше на рік отримували субвенцію із держбюджету і заклад нею розпоряджався. То тепер субвенція – часткова. Решту заклад має заробити самостійно.

Якби керівництво закладу та області раніше почали оптимізовувати медустанову, то таких питань не поставало б, вважає керівник пацієнтської організації.

– Просто потрібно було рухатися керівництву закладу, керівництву області, які відповідають, рухати в сторону оптимізації. Тому дійсно – люди звикли, чому може виникнути ситуація, коли кажуть дефіцит? Було 100 мільйонів, люди розраховували, що буде 100 мільйонів. Але це не означає, що їм ці 100 мільйонів потрібно було і потрібно надалі, – вважає Юрій Лазаревич. 

Наразі ж, каже Олег Вівсянник, Міністерство охорони здоров’я планує таки додати закладам ті кошти, які вони мали б заробити. Але буде так лише у цьому році. Чомусь сприймає це як недофінансування, а не як раціональний розподіл коштів Національною службою здоров’я.

– В нас такі зараз взаємозв’язки, що ми хочемо заробити більше, а нам хочуть заплатити менше.

Тепер не вийде лікувати пацієнта без потреби довго, каже Юрій Лазаревич:

– Цю людину один заклад може лікувати 100 днів. Другий заклад – 30 днів. Але і той, і той заклад за пролікований випадок отримає тих самих 5 тисяч гривень. Залишиться сенс цьому закладу тримати цього пацієнта 100 днів? Ви тратите, витрачається на нього на харчування, на ці всі речі. Але коштів НСЗУ більше не заплатить.

У чотирьох стінах

Умови мають значення. Уявіть що ви лежите в медзакладі півроку і ці чотири стіни палати, коридори, їдальні, туалети і душові – це ваш дім на час лікування.

– В наших же закладах хочеться скоріше втекти з цих умов, ніж залишатися і там продовжувати це лікування, – каже Юрій Лазаревич.

Та от гроші на ремонт – це видатки із обласного бюджету. А вони є, тільки тубдиспансерам чомусь завжди не вистачало, каже керівник пацієнтської організації.

– В нас є перевиконання бюджетів періодичне. Інші заклади ремонтуються, купують обладнання. Чомусь на протитуберкульозне, на жаль, по остаточному, а часто взагалі на ці речі нічого не давалося коштів.

В Рівненській ОДА кажуть – давали. Аж 99 тисяч гривень. На всі три тубдиспансери області. За останні п’ять років. Проте більш як півмільйона виділяють на ремонт Костопільського туберкульозного санаторію, який тепер – закривають. 

Говорити про це із журналістами на камеру заступник голови ОДА Сергій Подолін не хоче. Пресслужба надсилає письмову відповідь.

Тепер медзаклад вирішуватиме, як використовувати кошти, які отримають: скільки медичного персоналу буде, якими будуть зарплати, яке обладнання закуплять.

Саме керівник закладу відповідальний за те, наскільки ефективно використають гроші, наскільки ефективно пролікують. А пацієнт тепер може обирати – де лікуватись і в якому регіоні України. А разом із пацієнтом до закладу підуть і гроші, за його лікування.

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.