«Я вже всі очі виплакала»: як продавець автозапчастин пішов у СЗЧ – і зник

Рівнянину Олександрові – 45 років. На початку січня 2025 року з пересічного продавця автозапчастин він за одну добу став військовослужбовцем. А за пів тижня опинився у «самоволці». На загальновійськовому полігоні чоловік пробув лише чотири дні.

«Його ніде немає абсолютно. Ми все обшукали – всі його шукають. Мені невідомо, чи він хоч живий…», – каже дружина Олександра Марина. Жінка звернулася до «Четвертої влади» і попросила про розголос. Переконана, що винні у зникненні її чоловіка військові.

У цій статті, окрім розповіді Марини, ми зібрали коментарі адвокатки, двох чинних військовослужбовців, поліції, посадовців ОК «Захід» і військової служби правопорядку. З їхніх пояснень виходить, що, перш за все, відповідальність лежить на самому зниклому військовослужбовцю.

Імена військових у тексті не називаємо на їхнє прохання. Прізвище Олександра ми вирішили також не називати, щоб не привертати зайву увагу до родини.

Зупинили біля дому

Олександра, розповідає Марина, зупинили у п’ятницю, 10 січня 2025 року, неподалік дому – на Північному у Рівному. Про затримання чоловік розповів їй уже по телефону.

Олександр повертався додому з магазину. П’ятеро чоловіків, за його словами, нібито з Вараського територіального центру комплектування перевірили у нього документи й посадили у мікроавтобус.

Заступниця начальника з морально-психологічного забезпечення Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку Марина Масленчук-Онокало не під запис сказала: порушення в тому, що нерівненські групи оповіщення були на території Рівного чи області, немає. Нібито через ротацію працівників різних ТЦК.

Зокрема, щоб уникнути можливої корупції під час їхньої роботи. Наприклад, рівненські працівники ТЦК, з її слів, працювали якось в Одесі.

Адвокатка Юлія Авраменко раніше пояснювала, що працівники ТЦК, згідно з постановами уряду № 154 від 23 лютого 2022 року й № 560 від 16 травня 2024 року, мають дотримуватися принципу територіальності.

«Посвідчення групи оповіщення – людей, які фактично мобілізують, – видає керівник ТЦК, і діють вони у межах адміністративно-територіальної одиниці. Тому якщо посвідчення видане, наприклад, керівником Вараського ТЦК, воно діє тільки у Вараському районі… Винятком є тільки ті посвідчення, які видані Рівненською ОВА. Вони діють по всій області.

Якщо ж особовий склад певного ТЦК перебуває не на своїй території, цим людям мають видати нові посвідчення з новою територіальною прив’язкою, яка під час ротації дає право діяти саме на новій території», – пояснює Юлія Авраменко.

Мобілізація за добу

Приблизно впродовж години після затримання, розповідає Марина, Олександр пройшов військово-лікарську комісію «десь біля діагностичного» й отримав статус придатного до військової служби.

Адвокатка Юлія Авраменко каже, що обстеження й огляд військовозобов’язаних має проводитися тільки на території медичних закладів. Час, упродовж якого проводиться обстеження, законодавством не визначений.

– Бувають випадки, коли комісію пройдуть за годину, а буває – за два тижні. Все залежить від пакету документів, які підтверджують захворювання особи, – додає Юлія Авраменко. З її слів, військовозобов’язаним часто, але не завжди дають час, щоб рідні підвезли такі документи.

Марина розповідає:

– Він зателефонував мені о другій годині ночі і сказав, що зараз у Вараші. Наступного разу на зв'язок вийшов у суботу, 11 січня, десь о 13:00. Сказав, що вже на полігоні, що йому видали речі і що він поселяється в намет.

Олександра записали в одну з окремих механізованих бригад, каже дружина.

Зі слів Марини, її чоловік оновлював інформацію через додаток «Резерв+», відстрочки й бронювання не мав, військово-лікарську комісію до цього не проходив, але зі здоров’ям проблеми мав.

Адвокатка каже, що причиною затримання могло бути перебування у розшуку за порушення правил військового обліку. Але чи був Олександр у розшуку, невідомо.

Про деякі особливості роботи територіального центру комплектування, читайте в публікації «“Я став типовим ТЦКшником, який їздить на бусі, пакує й кошмарить людей”: розмова з рівненським військовим».

Ймовірна спроба втечі

Зі слів Марини, у неділю, 12 січня, чоловік телефонував їй з полігона кілька разів. В обідню пору понеділка, 13 січня, сказав, що відпросився.

– Я не повірила, – каже Марина.

– Вважаю, що це не відповідає дійсності. Річ у тім, що на полігоні відбуваються заняття й особовий склад постійно перераховують. На заняттях може не перебувати лише той військовослужбовець, який за направленням спрямований у госпіталь, – каже адвокатка Юлія Авраменко.

Водночас, зі слів адвокатки, якщо когось і відпускають на день, «то тільки після того, як людину пізнають і зрозуміють, що вона повернеться і не підставить».

– Наступний дзвінок від Саші був про те, що його затримали на якомусь блокпості. Зателефонували на полігон до начальника перепитати, чи дійсно він його відпускав. Цей начальник сказав, що ні, – розповідає Марина.

Вона хотіла їхати на той блокпост, але не встигла: Олександр вже знову, як сказав по телефону, опинився на полігоні.

Дивні дзвінки

Після повернення на полігон Олександр почав телефонувати різним людям, розповідає Марина.

То попросив її забрати з певного місця передачу з його власним одягом, то сказав: «Зараз буду, мене привезуть мої хлопці з роботи». Потім телефонував до друзів з проханнями його забрати: одному сказав – від поліклініки на Ювілейному, іншому – з житинського кільця на виїзді з Рівного. В обох випадках друзі його не знайшли.

Адвокатка Юлія Авраменко припускає, що плани Олександра змінювалися:

– Зі свідчень дружини, мені здається, що чоловік вирішив повторно втекти з полігона (або вже на той момент втік), проте не дістався до пункту призначення.

«Самоволка», «барсетка» в лісі й незнайомець

– Якби втік, то був би вже давно вдома. Як телефонував востаннє, у понеділок 13 січня, попередив, що в нього розряджається телефон, – каже Марина.

Жінка почекала до середи, 15 січня, й зателефонувала у поліцію: чоловік зник і не виходить на зв’язок. Як вона нам пояснила, чоловіків брат через знайомих з’ясував, що Олександра на полігоні нібито немає. Водночас від інших знайомих Марина дізналася, що саме в середу, 15 січня, чоловіка зареєстрували як такого, що самовільно залишив частину.

Представник управління комунікацій ОК «Захід», який попросив не публікувати його імені, сказав, що відсутність Олександра виявили під час ранкового шикування 15 січня. Тож припускає, що втік він у ніч з вівторка на середу. Відтоді на полігоні Олександра немає, каже військовий, і він там не з'являвся.

Посадовець каже, що інформацію про СЗЧ подає військова частина до Військової служби правопорядку, а служба вже шукає. «У всій цій процедурі задіяна не одна організація», – каже чоловік.

– Якщо він втік, потрапив у (реєстр. – Авт.) СЗЧ (самовільне залишення частини. – Авт.), то таких ловить поліція. І їм доводиться ховатися від поліції. Вони й ховаються. Якщо поліція їх ловить, то привозить на полігон або передає Військовій службі правопорядку, – пояснює один із чинних військових.

Адвокатка Юлія Авраменко звертає увагу на те, що Олександра, ймовірно, не одразу подали в реєстр самовільників.

– Якщо його в понеділок затримали, то дійсно в СЗЧ тоді не подали, а подали після втечі в середу, – каже адвокатка.

У суботу, 18 січня, Марині зателефонував нібито працівник полігону.

– Представився Андрієм і каже, що знайшов десь у лісі сумку. Приїдьте заберіть. Я потім йому ще раз телефонувала: розпитувала, що в цій сумці. Він перерахував: паспорт, гаманець з грошима, ключі, таблетки і телефон, – каже Марина й уточнює: серед знайденого не було військового квитка.

Окрім ВСП, Олександра шукали родичі й друзі – у всіх навколишніх селах, каже Марина. Ніхто його ніде не бачив.

Про кримінальні наслідки СЗЧ

Самовільне залишення частини військовослужбовцем – кримінальне правопорушення.

Пункт 5 статті 407 Кримінального кодексу пише: «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років».

Якщо втікач повертається до служби впродовж трьох днів, каже Юлія Авраменко, то таке правопорушення не набуває кримінальних ознак.

Ми запитали в адвокатки, чи поширюється на Олександра продовження терміну повернення з СЗЧ до 1 березня 2025 року, враховуючи, що він порушив законодавство вперше.

– Особи, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до 28 листопада 2024 року, мають можливість повернутися до служби в спрощеному порядку. Олександра спрощений порядок стосуватися не буде, проте повернення можливе через Військову службу правопорядку, – пояснила Юлія Авраменко.

Олександр може повернутися на службу за загальною процедурою, яка описана на сайті Міністерства оборони.

Спрощений порядок повернення з першого СЗЧ описаний у пункті 7-2 Глави ХІІ «Прикінцеві положення» закону «Про військовий обов’язок і військову службу».

Правоохоронці відкрили провадження

18 січня та 21 січня Марина написала заяви про зникнення чоловіка у різних відділеннях поліції. За останньою заявою, каже Марина, правоохоронці й відкрили кримінальне провадження.

Речниця Головного управління Національної поліції у Рівненській області Марія Юстицька підтвердила: провадження відкрили 21 січня за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство із відміткою «зникнення особи безвісти»).

– Тривають слідчі дії та розшукові заходи, – написала речниця у месенджері.

Марина каже, що слідча у справі Наталія Мацелик вилучила з полігона знайдену «барсетку» з речами чоловіка. Пізніше віддала її Марині з усім вмістом, крім телефону. Також, каже жінка, слідча допитала свідків.

Нам коментувати будь-що в цій історії слідча відмовилася.

Рівненська ВСП отримала інформацію з довідки

Ще Марина ходила до Військової служби правопорядку – там підтвердили втечу.

На прохання журналістки прокоментувати цю історію в межах їхніх повноважень у ВСП розповіли, що про СЗЧ Олександра дізналися з довідки, яку отримали 15 січня, датованої цим же днем. Самого ж чоловіка вони не бачили.

Також у службі повідомили, що в довідці було повідомлення, що військова частина, до складу якої внесений Олександр, також його шукає і проводить внутрішнє службове розслідування, щоб з’ясувати чому і як так сталося.

«Його просто десь закрили» 

Марина розповідає, що 23 січня знайомі сказали їй, ніби Олександр знову на полігоні. Жінка повірила у цю здогадку.

– Може, він хотів утекти, але в нього не вийшло… Ну, як не дати навіть додому зателефонувати? Я вже всі очі виплакала!.. Його просто десь закрили, а сумку викинули, щоб його ніхто не шукав. Але її знайшли і перетелефонували, – не маючи жодних доказів, думає Марина.

Юлія Авраменко каже, що зараз базова загальновійськова підготовка (БЗВП) триває сорок п’ять днів. За цей час військовослужбовці живуть за планом: у них є прийоми їжі, навчання, практичні заняття. І поки вони не пройдуть повний курс навчання, в бойову зону їх не відправляють.

– Зрозуміло, що бути постійно «на дзвінку» в них немає можливості. Але побратими могли б дати телефон, – каже адвокатка.

Що говорять про можливе «закрили» 

Зважаючи на страх дружини, що Олександра хтось міг «десь закрити», ми запитали в адвокатки, працівників ВСП та двох чинних військовослужбовців, чи так буває і як це розуміти.

Юлія Авраменко каже: якщо Олександр перебував би на полігоні, слідчій у справі мали б дати з ним поспілкуватися. Щоб переконатися, що він «живий, здоровий і все з ним добре». Адвокатка додає, що на полігоні «немає куди закривати: там намети й відкрита місцина».

Один із чинних військових розповів:

– Коли я був на полігоні, то тих, що п’яні десь втікають, зразу ловлять і біля них ставлять іншого військового, який має такого втікача охороняти в наметі, щоб він знову не втік.

Але, каже чоловік, якщо втікач попався в якійсь машині, то його передають Військовій службі правопорядку.

– А у ВСП можуть зробити, що завгодно. Наприклад, відправити його кудись для обмеження волі. Він же – порушник закону. Або назад (на полігон. – Авт.) здати, – припускає військовий. – Щоб з утікачем навмисно сталося щось непоправне, таке навряд чи може бути, такого ніколи не чув, бо таке різко випливає. Купа офіцерів, всі один одного перевіряють.

Працівники ВСП у розмові не під запис з журналісткою «Четвертої влади» сказали, що на полігоні самовільників не затримують, не ув’язнюють і «ніяких заходів фізичного і психологічного впливу на них не здійснюють».

З їхнього пояснення також виходить: якби Олександра привезли чи він сам з’явився до відділення ВСП, то його б запитали, чи хоче він повернутися на службу.

Якби захотів, його б упродовж кількох годин поновили б і з пакетом документів навіть підвезли б до визначеного місця. Під час очікування документів Олександр залишався б вільним у пересуванні як на території ВСП, так і за її межами. Наприклад, такі військові вільно ходять по каву в сусідні кафе.

Якщо б Олександр не захотів чи передумав, то, каже ВСП, його б не затримували: служба не має такого повноваження. Але тоді статус самовільника у розшуку за ним би зберігся з усіма наслідками.

Адвокатка Юлія Авраменко підтверджує, що ВСП не затримує і не передає поліції: «ВСП не притягує до кримінальної відповідальності. Це повноваження Державного бюро розслідувань. А поліція що з ними (тими, хто пішов у СЗЧ. – Ред.) робитиме? Де утримуватиме і скільки часу?».

«Сидить, поки не переосмислить» 

Інший чинний військовослужбовець каже, що «яма» як явище у війську існує. З його слів, це «приміщення без вікон і без дверей».

– Якщо військовослужбовець десь випив алкоголь, то «закривають в яму»... Та людина у стані алкогольного сп’яніння сидить собі там, поки не переосмислить, що наробила дурниць, – пояснює військовий.

Такого порушника, каже чоловік, годують, йому надають медичну допомогу за потреби. Зазвичай перебування в «ямі» триває добу – дві: поки не відпустить алкогольне сп’яніння. І таких чоловіків, зі слів військового, вистачає.

– А це успішно діє на військових, які порушують правила? – запитала журналістка.

– Як і що в кого в голові. Є, що доходить, є, що не доходить.

Щодо відсутності зв’язку військовий каже, що інколи «можуть у всіх позабирати телефони. Є такі ситуації, що телефони дають тільки на вихідний день».

– А як на полігоні до таких порушників ставляться загалом? Чи є побиття чи інші протиправні дії? Тобто те, що може завдати їм фізичної шкоди? 

– Не повинно такого бути. Це тягне на кримінальне, – сказав військовий.

«Ситуація взагалі складна» 

 – Сама ситуація взагалі складна. Є безліч випадків, коли рідні переховують (самовільників. – Авт.) з метою приховати склад злочину свого родича, потім бачать, що є якісь проблеми, – і починають звинувачувати військову частину. На практиці також буває, що рідні знають, що він втік, але не знають, де саме перебуває, – розповідає Юлія Авраменко.

Представник управління комунікацій ОК «Захід» каже: «Зазвичай ті, хто пішов у СЗЧ, біжать додому і сидять там… Я бачив дописи, що (Олександрова. – Авт.) сестра його шукає… У ВСП сказали, що наразі не можуть його знайти… Але можна розглядати варіант, що він зараз намагається перетнути кордон… Може, навіть перебуває у Рівному, але дружина може про це не знати».

Зі слів посадовця, є багато варіантів, де б міг бути Олександр. Але, каже чоловік, якби з ним сталося якесь нещастя на території полігона, «його б усе одно знайшли і зразу ж повідомили б у поліцію».

Дивіться також: «Я і не списаний, і не придатний, і нічого»: як рівненський електрик відстрочку оформляв

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для рівненських бійців на передовій.

У 2024-му завдяки нашим читачам ми зібрали кошти на 20 FPV-дронів для 38-ї бригади морської піхоти і 1 дрон для 104-ї ОБр територіальної оборони; закупили 10 приладів засобів радіоелектронної розвідки «ванільний цукорок» для аеророзвідників прикордонної служби; долучилися (50 тисяч) до збору на авто для 48-ї інженерної бригади ЗСУ.

Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу» 50-ма гривнями.

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.