Про ТЦК та мобілізацію: погляд та поради адвокатки

Рівненська адвокатка Юлія Авраменко відгукнулася на наше інтерв'ю з військовослужбовцем ТЦК, а також на негативні коментарі до цього матеріалу в соцмережах. Вона працює з військовими та військовозобов'язаними.

Юлія – мама двох дітей. Її чоловік та батько воюють із перших днів повномасштабного вторгнення.

«Я не хочу сказати, що всі військовослужбовці ТЦК святі, проте я хочу, щоб не звинувачували всіх і не гребли під одну гребінку», – каже вона.

Юлія розповіла нам про власний досвід спілкування з військовослужбовцями ТЦК, про свої спостереження за процесом мобілізації, а також дала декілька порад військовозобов'язаним.

«Погляди можуть змінюватися залежно від ситуації»

– Всі дуже агресивно налаштовані до ТЦК. Проте коли чиїсь близькі отримують поранення й потрапляють туди на службу, все одразу змінюється. Якщо ми рідні військовозобов'язаного, то ми проти ТЦК, якщо ми – рідні військовослужбовця, ми можемо якось негативно дивитися на ухилянтів.

Тобто погляди можуть змінюватися залежно від ситуації. І хотілося б, щоб люди трохи ширше на це дивилися.

Особисто я не завжди задоволена роботою ТЦК. Буває, з ними виникають конфлікти. Проте я знаю реальні історії тих, кого я супроводжувала при проходженні ВЛК (військово-лікарської комісії. – Ред.) та переведенні до ТЦК у 22-23-му роках.

В одного чоловіка, наприклад, поранення, яке не вважається серйозним: осколки в легенях та інших внутрішніх органах. Проте такі поранення не дають можливості пробігти 50-100 метрів. Дуже багато хто наступав на «пелюстки» (міни. – Ред.): у когось немає частини пальців, комусь відірвало п'яту.

Є люди з осколковими пораненнями голови, коли військовий не може носити шолом. Тобто по людині не скажеш, що вона з пораненнями, але вони є і суттєво на неї вплинули.

Дехто мав інвалідність третьої групи, дехто просто був обмежено придатний, і тому їх направляли у ТЦК. Звісно, з третьою групою з травня 2024-го вже можливо звільнитися, проте раніше такої змоги не було.

Тобто вони і звільнитися не могли, і не могли нести повноцінну службу на передовій. Багато хто з них намагався повернутися назад до побратимів, проте командування їх не приймало через неефективність на передовій.

Що стосується третьої групи інвалідності, то з осені 2023-го року МСЕКи почали її масово знімати саме з військових. Тому я очікувала змін у законодавстві. Так і сталося: з весни 2024-го року люди з третьою групою інвалідності отримали право звільнитися в запас.

«Від них вимагають роботу, до якої вони не були готові»

– Ті, хто потрапив на службу в ТЦК, опинилися у складній, на мою думку, ситуації. З одного боку, є певні плани, які їм ставлять. З іншого, вони отримують від суспільства найбільше негативу.

Це дуже багатьох внутрішньо розриває, і вони не розуміють, заради чого втратили своє здоров’я. Можливо, тому в деяких таких військовослужбовців і виникає агресія до тих, хто знає, «кого і куди послати».

Часто це люди, які воювали. Вони не займалися документами, часом навіть не знають військових статутів, а від них вимагають роботу, до якої вони не були готові.

До ухвалення у травні 2024-го Постанови Кабміну №560 військовослужбовцям ТЦК видавали посвідчення, які начебто надавали їм можливість зупиняти та перевіряти автомобілі. Проте ці посвідчення насправді не давали таких підстав, а вони про це не знали.

Якщо ще у них був адвокат, якому вони довіряли, вони могли надіслати йому документи й перепитати. Тому що їм теж неприємно, що тут кажуть: «На документи, йди зупиняй, перевіряй автомобілі». А трапляється людина, яка розуміється на повноваженнях цих органів, і пояснює, що ці документи нічого не означають. І це прикро, тому що їх у якомусь розумінні підставили.

Вони телефонували й казали: «Нас змушують із цими посвідченнями зупиняти автомобілі й перевіряти людей». Спілкуючись, я бачила, що ці документи не дають їм для цього підстав, і пропонувала вирішити це питання з керівництвом. Вони відповідали: «Ми так своєму керівництву й кажемо, а вони нас змушують, і ми не знаємо, що робити».

Це не всіх ТЦК стосується, а тих, які зупиняли без працівників поліції. У цьому і вбачалося порушення.

Звісно, це була проблема не ТЦК, а держави, тому що у нормативно-правовому акті (постанові Кабміну. – Ред.) не було визначено повноваження представників ТЦК зупиняти авто та перевіряти документи громадян. І це при тому, що цей документ було ухвалено напередодні повномасштабної війни.

Наголошую, у Постанові №560 ці повноваження вже чітко сформульовані.

«Репутація реформи була зруйнована через ТЦК»

– Від Постанови №560 ми очікували вирішення проблем із мобілізацією. Вона написана майже ідеально. Якщо раніше між нормами можна було прослизнути – на щось закривати очі, а щось брати до уваги, десь вимагати більше чи менше документів – у цьому тексті все подано більш-менш чітко і зрозуміло, хоча можна було б і краще.

До липня люди мали час уточнити дані. Тож військовозобов’язані одразу вирішили виконати обов’язок і, відчуваючи повну безпеку, подалися до ТЦК. Дехто з них мав підстави для відстрочки, а когось і планували забронювати.

Натомість військовозобов’язаних почали мобілізовувати відразу з приміщень ТЦК – навіть тих, хто мав підстави для відстрочки, бо знали, що після мобілізації вони цими підставами скористатися не зможуть. Тобто військовозобов’язаний довіряє тому, що ухвалив Кабмін, що каже держава, а його обманюють.

Тоді й почали військовозобов’язані приходити до ТЦК з адвокатами або ж узагалі не виконувати обов’язок. Тому головне – це згадати, з чого почалася негативна реакція на ТЦК, і зробити висновки.

Я вважаю, що вся репутація цієї реформи була просто зруйнована вщент якраз через ТЦК.

Якщо була надана можливість уточнити дані до липня, то потрібно було нікого до того часу не «пакувати». Далі – розсилайте повістки, робіть відповідно до постанови й затримуйте вже законно.

«Посвідчення діє в межах адміністративно-територіальної одиниці»

– Найбільшим на сьогодні порушенням ТЦК є недотримання територіальності. У Постанові №560 зазначено, що посвідчення групи оповіщення – людей, які фактично мобілізовують, – видає керівник ТЦК, і діють вони у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Тому якщо посвідчення видане, наприклад, керівником Вараського ТЦК, воно діє тільки у Вараському районі. Якщо керівником Сарненського ТЦК – тільки в Сарненському.

Виключенням є тільки ті посвідчення, які видані Рівненською ОВА. Вони діють по всій області.

Проблема в тому, що ці посвідчення, буває, не хочуть показувати. У такому разі попросіть поліцію перевірити, ким видане посвідчення. Після цього треба повідомити поліції, що ця особа не уповноважена на перевірку документів у цьому районі. Все це має фіксуватися на відеореєстратор працівника поліції.

Це єдиний метод протистояти зловживанням представників ТЦК, які їдуть «на заробітки» з інших районів чи областей. До того ж, потрібно не забувати, що оповіщення має здійснюватися згідно з маршрутом, від якого у 95% випадків відступають.

Також є велика проблема у тому, що не здійснюють фото- і відеофіксацію – як військовослужбовці ТЦК при врученні повістки, так і працівники поліції при перевірці документів.

Окрема проблема, яку на сьогодні навіть не починають вирішувати, – це протиправне зняття з військового обліку в одному ТЦК та постановка на облік в іншому.

У Постанові №560 є норма, де зазначено, що якщо є інформація про адмінправопорушення за статтями 210 та 210-1 КУпАП, то адмінзатримання і доставлення органи поліції здійснюють до найближчого ТЦК.

(У статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення йдеться про порушення призовниками, військовозобов’язаними та резервістами правил військового обліку. У статті 210-1 – про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. – Авт.)

Проте часто особу, яку затримали у Рівному і яка протягом 40 років стояла тут на обліку за місцем проживання, доставляють не до Рівненського ОМТЦК та СП. Тобто лише через те, що людину мобілізували представники іншого ТЦК на території, на якій вони не мали права цього робити, рідні повинні долати по 100 кілометрів, щоб отримати сповіщення про зниклого безвісти, подати чи отримати документи.

Я знаю одне: якщо ТЦК все робитимуть відповідно до норм законодавства, то і кількість мобілізованих не буде критично меншою ніж потрібно, і суспільний гнів буде безпідставним.

«План виконується через дуже великий тиск»

– Серед мобілізованих сьогодні більшість тих, хто за станом здоров'я не може належним чином нести військову службу на передовій. Багато хто придатний лише до служби у забезпеченні, навчальних закладах, ТЦК.

А таких людей у нас і так достатньо: є багато поранених військових, які можуть займати ці посади. Я вважаю, що мобілізація таких осіб призводить до розтрати бюджету. Тому що ми платимо за їхнє навчання, обмундирування, харчування. Для чого, якщо вони будуть неефективними на передовій?

Також, за моїми спостереженнями, 80% мобілізованих – це ті, кому 45 плюс. Також у полі зору ТЦК – особи, яким тільки виповнюється 25. Де військовозобов’язані віком 27-40 років – незрозуміло.

На мою думку, мобілізація осіб віком 45 плюс відбувається тому, що рахують не ефективних мобілізованих, а просто мобілізованих. Також я думаю, що план виконується через дуже великий тиск, а не через те, що людям приємно когось «запаковувати».

«Краще все робити за законом» 

– Буває, що представники ТЦК привозять людей на полігон і відразу показують виходи – кудою можна втекти. За гроші чи не за гроші – у кожному випадку по-різному. Головне – план.

І тікаючи з полігона, люди підставляють не ТЦК, які їх мобілізували. Вони підставляють тих же ветеранів, які навчають їх, хочуть дати якісь знання. І які, зрештою, несуть відповідальність за те, що не вгледіли цей дитячий садок.

У нас нещодавно розглядали справу щодо командира роти, який начебто не вгледів, як 29 військовослужбовців самовільно залишили частину.

Серед моїх клієнтів теж є ті, хто каже: «А може, нам утекти?» Я відповідаю: «Чекайте, я роблю документи». – «А може, комусь запропонувати гроші?» – «Чекайте. Чекайте документи. Ми все робимо».

Людина звільняється й каже: «Добре, що я вас послухав». Вона просто скористалася своїм правом звільнитися і заплатила мені за ту роботу, яку я виконала. Це при тому, що її могли відпустити одразу за певну суму хабаря – набагато більшу. Просто відпустити, а не звільнити. Це не гарантує, що через п'ять хвилин її знову не схоплять.

Я не хочу, щоб це звучало як самореклама. Скажу так: потрібно звертатися до адвоката, якому довіряєш, і слухати, що він каже. А ці методи викачування грошей – ми бачимо, до чого це призводить. Купив інвалідність – направляють на повторну МСЕК. Купив довідку МСЕК «обмежено придатний» – на переогляд.

Ті, хто займався корупцією, кому платили ці кошти, відповідальності фактично не несуть. І не понесуть. Тобто люди втратили свої готівкові заощадження і в результаті опинилися у тій самій ситуації, в якій були. Тому краще все робити за законом і не намагатися обдурити долю.

«Звільнитися у три рази важче, ніж отримати відстрочку»

– Зазначу, що умови отримання відстрочки й умови звільнення з військової служби суттєво відрізняються.

Якщо говорити про військовозобов'язаних, то їхня мобілізація, умови надання відстрочки та інше регулює Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Що стосується чинних військовослужбовців, то вони керуються Законом «Про військовий обов'язок і військову службу».

Звільнитися з військової служби у три рази важче, ніж отримати відстрочку. Ставиться більше умов і потрібен набагато більший пакет документів.

До 17 травня 2024-го звільнитися було набагато легше. І в цьому винна не держава, а самі військові.

Тому що було багато нечесних дій з боку військовослужбовців. Вони, маючи підстави для звільнення, тримали цей козир у рукаві, і коли приходив наказ на відправку на передову, третина військовослужбовців просто «линяла», і замість 500 людей їхали 380.

Цим людям два роки платили зарплату, їх навчали, вони їздили у Велику Британію, Францію. На них надіялися. Хтось чекав ротації. А вони в останній момент «злиняли». І тому відповідальність за додаткові обмеження в правах треба класти виключно на таких військовослужбовців.

«А ми вже перегоріли»

– Кожній людині треба пам'ятати одне: ТЦК – це лише момент тривалістю в один-два дні. Він турбулентний, неприємний, але недовгий. Далі людина потрапляє на полігон. Там усе трохи по-іншому.

Тож коли мені телефонують ночами: приїдьте, допоможіть, визволіть – якщо чесно, вже не їду, за виключенням моїх клієнтів. Тому що звільнення з «обіймів» ТЦК – це дуже енергозатратно й потребує багатьох дій.

Часто особа, яка звертається, каже одне, а по факту вона вже перебувала у розшуку кілька місяців і нічого з цим не робила. Є ті, хто мав підстави для відстрочки, але ними не скористався через те, що просто боявся піти й подати документи до ТЦК.

І ми робимо всі ці дії, щоб звільнити їх із ТЦК чи полігонів, а вони через кілька днів кажуть: «А ми вже перегоріли, хай так і буде». Тепер я почала давати всім три-чотири дні подумати. (Сміється.) Тому що люди часто чинять імпульсивно. І здебільшого так чинять не самі військовозобов'язані, а їхні близькі.

«Дуже добре давати консультації в тіктоці»

– Я захищаю лише від незаконної мобілізації. Ті, хто розуміє, що відстрочки немає, можуть вибрати один із кількох шляхів. Коли до мене приходять, я відверто кажу: є такий шлях, такий і такий. Перший – піти по рекрутингу, тоді особа з представниками ТЦК взагалі ніяких відносин не буде мати. Можна підписати контракт.

Урешті, можна сидіти вдома, скажімо, п'ять років – до закінчення воєнного стану. Це якщо бути оптимістичним. Якщо такий варіант вас влаштовує – будь ласка.

Якщо ні, то ви у будь-якому випадку розумієте, чим усе закінчиться – мобілізацією. І людина сама вирішує, чи йти забирати повістку, чи не забирати.

А гуляти вечорами й говорити ті красиві й голосні фрази, яких адвокати вчать у тіктоках... У результаті можна бути агресивно, наприклад, затриманим. Таке буває. І тут, на жаль, уже ніяк не можна повпливати.

Дуже добре давати консультації у тіктоці для необмеженого кола осіб: як розмовляти, кого куди посилати. Тоді ти не несеш відповідальності за конкретні випадки. Я завжди кажу: пройдіть цей шлях самі й тільки тоді рекомендуйте.

У жодному разі не раджу агресивно спілкуватися. Зателефонуйте адвокату, й адвокат зробить усе, що можливо – щодо незаконного затримання й тому подібного.

Якщо людина реально не дотрималася вимог закону, не мала з собою документів чи уникала отримання повістки, перебуває в розшуку й тому подібне – тут уже нічого не вдіяти з мобілізацією. А в нас, напевно, наслухалися того, що «не отримав повістку “на руки” – проблем у тебе немає», «не зареєструвався у Резерві+ – проблем у тебе не буде».

«Закривання очей не допомагає»

– Резерв+ – це не реєстр. Він працює, як Дія, тобто просто витягує актуальну інформацію із Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Цей реєстр діяв завжди.

Від того, що особа не зареєструвалася у Резерві+ і не бачить, чи вона перебуває в розшуку, не означає, що вона у ньому не є. Закривання очей не допомагає.

Тому я рекомендую реєструватися, щоб хоча б оцінювати ситуацію: перебуваєте у розшуку чи ні. Перебуваєте – тоді з'ясувати, на якій підставі, які саме правила військового обліку порушено. Тоді з адвокатом – «зніматися» з розшуку. Є якийсь відсоток випадків, які можна врегулювати.

У мене, до речі, є багато запитань до Нацполіції щодо «розшуків», але, на жаль, більшість на них відповісти не може, просто діє «за інструкцією». Можливо, колись будуть організовані круглі столи, на яких можна буде обговорювати критичні питання і намагатися створювати правову державу де-факто. 

Варто зауважити, що якщо особа вже потрапила в поле зору ТЦК, і перевіряючи документи, працівники поліції виявили, що вона перебуває в розшуку, – це є законною підставою для доставлення її до ТЦК. Повістку цій особі вже не дадуть, бо їй уже не довіряють. Як наслідок, одним штрафом це не завершиться, а особу одразу мобілізують.

Хотіла б дати таку рекомендацію. Якщо ви уточнюєте дані через Резерв+, то електронні ВОДи (військово-облікові документи. – Авт.) краще зберігати.

Тому що виникають ситуації, коли людина перетинає кордон, наприклад, і впевнена, що в неї все добре з документами, а потім з'являється інформація, що вона вже місяць у розшуку. Тільки збережені з Резерву+ електронні ВОДи є підтвердженням того, що в розшуку вона не була.

Якщо людина має відстрочку чи бронювання, які отримала раніше, і не має паперового ВОДу, краще зробити паперовий. Тому що ми бачимо, що реєстри мають здатність «лягати», і деякі представники ТЦК можуть сказати: «А ми не можемо ваш електронний ВОД прочитати, бо в нас там чогось немає».

Зрозуміло, що ця причина надумана. Та все ж, якщо є можливість, то краще зробити паперовий документ – він зараз називається «тимчасове посвідчення». Цей документ залишається назавжди.

«Не завжди все так страшно, як малюють»

– Піти в ТЦК самому – це набагато краще, ніж коли мобілізують примусово. Піти у ТЦК уточнити дані, взяти документи, взяти направлення на ВЛК, пройти його належним чином – це набагато краще, ніж коли людину «запакують» і вона пройде це все за 20 хвилин.

Звісно, є випадки, коли ми їздимо й шукаємо людину. Її переміщують із одного приміщення в інше, тобто ховають. Для мене це дуже дивно. Для чого вам мобілізовувати людину, яка має потім підстави для звільнення? Ви маєте галочку – супер. Але ж ви витрачаєте державні кошти.

З іншого боку, дивно, коли військовозобов'язані мають підстави для відстрочки, проте пів року возять ці документи, бо бояться їх подати. Ви уявляєте, який страх у людини викликають представники ТЦК?

Потім, коли я їх супроводжую, кажуть: «Та, нічого страшного й не було». Кажу: «Так, не завжди все так страшно, як малюють, як про це розповідають». Тому якщо вже дуже боїтеся, то попросіть адвоката підстрахувати.

Коли ми з клієнтами готуємося до ВЛК, ми беремо пакет документів і проходимо всі обстеження. І тоді в нас є повна картина захворювань, і тоді ми розуміємо, на що розраховуємо при проходженні ВЛК. Якщо людина цього не робить і її просто на вулиці схопили, зі слів вірити про захворювання не будуть.

Бо на одну людину, яка каже правду, двадцять людей брешуть. І тому страждають усі.

Буває, що людина з незрозумілих причин перебуває в розшуку. Часто це буває тому, що на пошту прийшла повістка. Повістка з викликом зберігається на пошті три дні. У поштову скриньку кидають повідомлення, щоб людина прийшла й отримала її.

Але пошта не справляється з таким обсягом повісток. Інколи листоноша навіть фізично не може їх рознести за три дні. А говорячи про села, куди пошта приїжджає раз на тиждень, це взагалі зрозуміло, що впродовж трьох днів людина не прибуде. І відразу особу «кидають» у розшук.

До речі, скажу, що повістки, які приходять зараз поштою – з QR-кодами, розсилають не ті ТЦК, в яких люди стоять на обліку. Це робиться централізовано. Відомості беруть не з Резерву+, а з реєстру військовозобов’язаних.

Чому ми дійшли до такого висновку? Інколи буває таке, що людина оформила відстрочку, уточнила дані, а їй усе одно прийшла повістка для уточнення даних. У такому разі теж важливо з'ясувати, з якою метою потрібно з’явитися за такою повісткою.

«Мобілізовуватися потрібно»

– Всі хочуть, щоб ТЦК працювали за законом. Але не всі хочуть самі виконувати вимоги закону.

Те, що суспільство сердиться на якісь інтерв'ю, – це знаєте що? Це, можна сказати, відмивання себе – чому я не чиню так, як потрібно. «Бо там усе корумповано». Бо ще щось. Бо, бо, бо… Це завжди якісь виправдання.

Ми всі так любимо на когось пожалітись, розповісти про корупцію щодо когось. Але наших, будь ласка, не чіпайте – ми заплатимо. Нехай хтось захищає державу, але найголовніше – щоб нашого не забрали. І воно породжує оце все: що того забирають, а цього не забирають, а цей мені дорогий, а той п'є – то заберіть його.

У нас з’являється новий тренд: привези когось замість свого. І започаткували його рідні військовозобов’язаних: щоб рідненького забрати з ТЦК, на обмін завозять іншого. Для ТЦК немає різниці, кого мобілізувати, а ось цивільні займаються «купівлею-продажем рабів». Мені цікаво, як їм спиться вночі потім.

Ми всі хочемо перемоги, але чужими руками.

Мобілізуватися ніхто не хоче, але хоче, щоб хтось захистив. І будь-який взвод, будь-яка рота – вони недоукомплектовані особовим складом. Чому десять людей мають виконувати на полі бою обов'язки за сорок?

Як наслідок, вони не мають ротації, їх не змінюють на позиціях. Якби їх було сорок чи хоча б тридцять, це дало би меншу можливість загинути. І СЗЧ (самовільного залишення частини. – Авт.) було б менше. У мене є багато клієнтів-військовослужбовців, які пішли в СЗЧ через нестачу людей.

Тому мобілізовуватися потрібно. На сьогодні існує рекрутинг, хоч він теж не зовсім ідеальний.

І реально, як показує досвід, турбулентність виникає лише з представниками ТЦК. Надалі служба трішечки інша. На жаль, не буду казати, що там все як у казці, бо там є і поранення, і смерть. Але там є і ті, хто робить усе задля перемоги.

Найлегше звинувачувати владу, ТЦК, командування, бо вони – на відстані витягнутої руки. Проте мене дивує, що суспільство все менше звинувачує нашого істинного ворога – росію.

Дивіться також: «Я став типовим ТЦКшником, який їздить на бусі, пакує й кошмарить людей»: розмова з рівненським військовим

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для рівненських бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу» 30-ма гривнями.

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.