«Я і не списаний, і не придатний, і нічого»: як рівненський електрик відстрочку оформляв

Ігор – рівненський електрик. Він попросив не публікувати його прізвище в обмін на відвертість і щоб не привертати до себе зайву увагу.

Чоловік має хворого брата й немолоду маму. Оскільки брат потребує догляду, у 2022 році Ігор почав оформляти документи на опікунство. Цей процес тривав близько двох років, а за тиждень до отримання документів Ігор зіткнувся з представниками ТЦК.

Читайте історію Ігоря з коментарями рівненської адвокатки Юлії Авраменко.

«Чекайте, вам передзвонять»

– У мого брата – перша група інвалідності пожиттєво. У 2022 році я почав оформляти опікунство. Суд увесь час переносився, і справа тягнулася до листопада 2024-го. Приблизно два роки.

При цьому я близько року чекав на судово-медичну експертизу. У жовтні 2023-го її призначили аж на друге липня 2024-го. Поки вони передали своє рішення в суд, минуло ще близько трьох місяців.

У комісії, яка робила експертизу, була тільки одна людина. Вона поспілкувалася з братом, зі мною, з мамою. Я запитую: «А коли результати?» – «Не знаю, чекайте, вам передзвонять». Ну і дзвонили – відкладаючи на найбільші можливі терміни.

Потім ми довго чекали, поки прийде соціальний працівник перевірити місце проживання: які в нас умови, чи дійсно такий склад сім’ї. Потім комісія в соцзахисті. Потім – комісія в облдержадміністрації. І тільки після цього суд виніс кінцеве рішення.

«Було б добре, якби ваша мама була інвалід»

– У соцзахисті я зіткнувся з таким.

Мені передзвонили, прочитали перелік документів, які треба було поздавати. Копію мого свідоцтва [про народження], братового, копії документів на власність квартири, довідку про склад сім'ї й так далі.

Я записав усе, що мені продиктували, а коли прийшов на комісію, виявилося, що треба було принести декілька оригіналів документів, яких у переліку не було.

Коли почали перевіряти, працівниця каже: «О, вам треба буде те принести, се принести». Кажу: «Я ж із вами по телефону говорив?» – «Так, зі мною». – «І чого, – кажу, – ви мені не продиктували повний список?».

Але найбільше мене обурило не це.

Моїй мамі – 77 років. А опікуном людину не можна призначати аж після 80 – досягнувши такого віку, вона може бути лише доглядальницею.

І працівниця соціальної служби каже: «А у вас мама не інвалід, не тяжкохвора?» – Я кажу: «Ні. Ну як – яке там здоров'я в 77 років». – «Ой, – каже, – то це було б добре, якби ваша мама була або інвалід, або тяжкохвора»…

До речі, поки тривав процес, мама ввесь час дуже хвилювалася.

Остання комісія була в адміністрації. Там мені сказали, що вже їхнє рішення передадуть у суд, а суд остаточно вирішить, чи призначати мене опікуном. Але документи, я так зрозумів, передаються цілий тиждень. І вийшло, що їх передали дуже впритик до судового засідання.

Нарешті 23 жовтня 2024-го суд виніс своє рішення. Мене призначили опікуном на два роки – на стільки ж, скільки тривав процес.

Рішення набуло чинності рівно через місяць, 23 листопада. А приблизно за тиждень до цього я вперше потрапив до рук ТЦК.

«Та визивай кого хочеш»

– Діло було так. Недалечко від будинку мене зупинили поліцейські. Поки вони щось питали, перевіряли документи, один із них відійшов у сторону, переговорив по телефону. Я повертаюся – а там ТЦК приїхали. Легковою машиною, такою взагалі непальоною. «Ну ви, – кажу до поліцейських, – і криси».

Ті ж поліцейські «допомогли» мені сісти в машину.  Двері закриті, вікна не відкриваються. І поїхав я з ТЦКшниками на діагностичний центр.

Далі мені приставили людину, яка ходила зі мною по лікарях. Дивним чином – тому що в мене була проблема з виразкою – я звідти поїхав на швидкій допомозі.

Другий раз було ще цікавіше. Це трапилося на тому самому тижні. Я ж почав проходити [військово-лікарську] комісію, в мене були якісь довідки. Що «японця» ковтав (проходив гастроскопію. – Авт.), що проблеми зі шлунком.

У годині сьомій чи восьмій вечора я приїхав у Рівне з села. Ішов вулицею Бахарєва (Сковороди. – Авт.) у напрямку Північного. Під'їхав білий бусик, із бусика вискочило кілька хлопців – без поліцейських, без нікого. Номери я не побачив – вони зі спини під'їхали.

Кажуть: «Перевірка документів». Я кажу: «Хлопці, у вас немає таких повноважень. Викликайте поліцейських». І пішов собі далі. Вони догнали мене бусиком, виїхали на тротуар, збили мене – зачепили дзеркалом. Я впав, побив собі коліно.

Поки я встав, вони вискочили з бусика, навалилися на мене й давай пресувати. А хлопці такі чималенькі. Я кажу: «Дайте хоч якийсь паспорт дістану чи що». Ну й давай діставати. «Он, – кажу, – в мене з діагностичного довідка, що я ВЛК проходжу».

Коли вони подивились на дату – що це було буквально три чи чотири дні тому – сказали: «А що, ти не міг раніше нам показати?» Я кажу: «По-перше, у вас не було повноважень. По-друге, як я міг показати, якщо ви зразу навалилися?».

Кажу: «Побили мені коліно. Давайте, хлопці, свої документи – я викличу поліцію й напишу на вас заяву». Вони сказали: «Та визивай кого хочеш», – сіли й поїхали. От і все.

«Сказали, що мене немає в жодній базі»

– Потім я випадково дізнався, що я в розшуку. Про це мені сказав начальник, а йому – дільничний. У результаті довелося наймати адвоката.

На сьогодні я вже пройшов ВЛК, здав у ТЦК папери й у кінці місяця маю забрати військово-обліковий документ. Щоб здати папери, я приходив туди два рази. Записувався в електронну чергу. Документи приймають три дні на тиждень по пів дня.

Дивіться також: Дані тисяч військовозобов'язаних: СБУ перевіряє, хто створив телеграм-групу з чергою до рівненських ТЦК

Коли я прийшов уперше, мені призначили час за годину до закінчення прийому. А там стояли люди, які мали заходити на дві години раніше. Я не встиг, тому через декілька днів записався на раніший час.

І виявилося, що на одну й ту саму годину записано зо два десятки людей – хоч номери в черзі були різні.

У ТЦК мені сказали, що мене немає в жодній базі: я і не списаний, і не придатний, і нічого. Ніяких документів у базі вони не знайшли.

А в мене приписне (тимчасовий військово-обліковий документ старого зразка. – Авт.) з 1999 року. Воно було дійсне до 2007-го, і там написано, що до 2007-го в мене відстрочка – у зв’язку з проблемами зі шлунком. Колись я хотів його поновити, але у військкоматі – тоді він іще так називався – мені сказали, що в них багато роботи й вони не мають на це часу. Цікаво, що б вони сказали зараз…

Отака історія. Далі мені кожних три місяці треба поновлювати відстрочку. Ходити в різні інстанції й подавати заявки. А в кожній із інстанцій – теж черги.

Читайте також: «Я став типовим ТЦКшником, який їздить на бусі, пакує й кошмарить людей»: розмова з рівненським військовим

Коментарі адвокатки

На наше прохання розповідь Ігоря прокоментувала рівненська адвокатка Юлія Авраменко.

Про оформлення документів

– Випадки, коли військовозобов’язаний не встигає підготувати документи на відстрочку через незалежні від нього причини, справді трапляються дуже часто. Це стосується оформлення опікунства, інвалідності дитини, батька або матері.

Якщо швидкість збору документів залежить від самого військовозобов’язаного, то оформлення їх – від державних органів.

І часто – через відсутність установлених строків або ж відчуття безкарності – відповідальні особи затягують процес видачі тих чи інших документів.

Є випадки, коли вони відмовляються виконувати покладені на них обовʼязки, поки не буде винесено ухвалу, яка зобов’язує їх це зробити. Тут велике питання до керівників цих органів.

Разом із тим, відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, військовозобовʼязані повинні в семиденний строк повідомити ТЦК та СП про зміну персональних даних, передбачених статтею 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів».

Передусім це стосується відомостей про право на відстрочку від мобілізації. У такому разі потрібно надати ТЦК та СП документи, що підтверджують таке право з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, іще до оформлення відстрочки військовозобовʼязаний повинен повідомити ТЦК та СП про своє право на неї. Саме з цього моменту військовозобовʼязаного не мають права мобілізувати, оскільки призов на військову службу під час мобілізації включає перевірку підстав щодо надання відстрочки.

Оскільки визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна відбувається в окремому провадженні, то я рекомендую залучати відповідне ТЦК як заінтересовану особу.

Так, це не буде підставою для надання відстрочки, але це єдиний спосіб проінформувати ТЦК та СП про те, що військовозобов’язаний оформляє опікунство і використає це в подальшому як підставу для відстрочки.

Якби ж держава надавала право на відстрочку ще на етапі оформлення документів, то багато військовозобов’язаних, користуючись цим, могли б не виходити з судових процесів, затягуючи розгляд і створюючи собі відстрочку штучно.

Про необхідність поновлення відстрочки

– Що стосується необхідності кожних три місяці поновлювати відстрочку, то законодавством дійсно передбачена така процедура. Це повʼязано з тим, що підстава може зникнути: одна дитина з трьох досягає повноліття, з’являється заборгованість по аліментах, помирає особа, над якою встановлена опіка чи здійснюється догляд.

Проте дуже дивно, що законодавство передбачає потребу такого поновлення для військовозобовʼязаних, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти.

Загалом цьому чоловікові пощастило, що його не мобілізували й що він зміг дооформити опікунство.

Тому що на сьогодні суди відмовляють у призначенні опікуном військовослужбовця, обґрунтовуючи це тим, що «реалізація права бути опікуном недієздатної особи можлива лише за умови звільнення з військової служби» (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 24.12.2024 у справі № 716/662/24). 

Сподіваюся, що в такій категорії справ практика зміниться.

Про зустрічі Ігоря з ТЦК

– Що стосується першої зустрічі героя інтерв’ю з представниками ТЦК, то ми знаємо, що він порушив правила військового обліку, не отримавши військово-обліковий документ.

Якщо він просто порушив правила військового обліку, йому мали запропонувати поїхати до ТЦК. Але запропонувати це могли лише представники ТЦК. Працівники поліції не пропонують, вони здійснюють адміністративне затримання.

Оскільки працівники поліції викликали ТЦК, я роблю висновок, що цей чоловік на той час був у розшуку. У такому разі поліцейські могли затримати його й доставити до ТЦК самі, нікого не викликаючи.

Проте, за моїми спостереженнями, поліція все частіше вислуговується перед ТЦК, безпідставно доставляючи до ТЦК військовозобов’язаних. У таких випадках я рекомендую викликати інший наряд поліції: як мінімум, факт таких дій буде зафіксований.

Що я маю на увазі під безпідставним доставленням.

Відповідно до Постанови 560, поліцейські мають право перевіряти військово-облікові документи (паперової або електронної форми) в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Також постанова передбачає, що в разі відсутності в такої особи військово-облікового документа чи наявності інформації про її розшук у реєстрах та базах даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, поліцейські можуть здійснювати адміністративне затримання та доставлення такої особи до найближчого ТЦК та СП.

Тобто підставою для затримання є саме розшук, а не порушення правил військового обліку.

Проте якщо в особи вже є таке порушення – воно відображається в системі Резерв+, – то ситуацію потрібно вирішувати з адвокатом. Тому що подання в розшук (не плутати з розшуковими діями відповідно до Кримінального процесуального кодексу) – це лише питання часу.

Разом із тим, тут виникає юридична колізія.

Закон «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція уповноважена здійснювати адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП тих військовозобов’язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

(У статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення йдеться про порушення призовниками, військовозобов’язаними та резервістами правил військового обліку. У статті 210-1 – про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. – Авт.)

Отже, підставою для затримання є вже складений протокол. Тобто відповідно до Закону «Про Національну поліцію» затримувати особу для складання протоколу не можна.

Більше того, поліція навіть не має права вносити когось у «розшук» (цей термін є лише в Постанові 560) без підтвердження від ТЦК, що відносно цієї особи вже складено адмінпротокол і його цій особі показали.

У цій частині Постанова 560 суперечить закону, а закон має вищу юридичну силу.

Я вважаю, що посадові особи повинні вміти читати нормативні документи. А в разі виникнення таких питань, як-от виникають у нас, адвокатів, – звертатися за розтлумаченням нормативних актів чи приведенням їх до відповідності.

Виконувати вказівки наосліп є несправедливим щодо власного народу.

Важливо звернути увагу, що мобілізація не є складовою частиною притягнення до відповідальності за адмінправопорушення, а тому людей не повинні мобілізовувати одразу з приміщення ТЦК.

Щодо «другої зустрічі», то нам невідомо, працівники якого ТЦК зупинили особу та чи входили вони до групи оповіщення.

Якщо вони діяли на своїй території та входили до групи оповіщення, то мали право перевірити документи.

Зрозуміло, що в такій грубій формі їм діяти справді не можна. Вони мали підійти, представитись і тому подібне. Проте, на жаль, ми ніяк не можемо довести, що вони діяли саме так, як каже герой інтерв’ю.

Читайте також: Про ТЦК та мобілізацію: погляд та поради адвокатки

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 30 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для рівненських бійців на передовій.

У 2024-му завдяки нашим читачам ми зібрали кошти на 20 FPV-дронів для 38-ї бригади морської піхоти і 1 дрон для 104-ї ОБр територіальної оборони; закупили 10 приладів засобів радіоелектронної розвідки «ванільний цукорок» для аеророзвідників прикордонної служби; долучилися (50 тисяч) до збору на авто для 48-ї інженерної бригади ЗСУ.

Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу» 30-ма гривнями.

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.