«Корупція має взлетіти до небес»: експерти про новий закон, який легалізує земельні схеми

9 квітня набув чинності закон про «посилення захисту прав добросовісного набувача». На думку експертів, він узаконить старі і майбутні незаконні схеми з державним та комунальним майном. А також значно ускладнить, якщо не унеможливить зовсім, відповідальність для тих, хто у цих схемах брав участь.

Щоб перешкодити вступу в дію цього закону, понад 25 тисяч українців підписали петицію до Президента. Проте Володимир Зеленський підписав закон раніше, ніж розглянув цю петицію. Як і чому голосували за цей закон нардепи із Рівненщини, а також які очевидні та приховані ризики бачать у ньому експерти – читайте у матеріалі «Четвертої влади».

Нагадаємо, основним ініціатором законопроєкту став депутат від партії «Слуга народу» Ігор Фріс. Це той нардеп, який також хоче обмежити доступ до інформації про майно посадовців. І про чиї готелі в Карпатах та виноробню нещодавно опублікували розслідування журналісти «Бігус.Інфо».

Ті, що були відсутні, утрималися та не голосували

Під час голосування за законопроєкт «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», відсутніми були нардепи від «Слуги народу» Олександр Ковальчук і Сергій Литвиненко, а також депутатка партії «Голос» Соломія Бобровська.

Олександр Ковальчук відповів у ватсап таке:

– В залі я був. Не голосував навмисно. Засідання впродовж війни не пропускаю. Жодного. Успіхів!

На запитання журналістки, що він має на увазі, сказавши, що не голосував навмисне, Ковальчук не відповів. Хоча запитання прочитав.

Сергій Литвиненко повідомлення журналістки не прочитав, а по телефону відповів, що він – не Сергій Литвиненко.

– А хто вам сказав, що я – Сергій Анатолійович? Ви не туда попали.

У розмові журналістка не називала Литвиненка по батькові. Тож як людина, яка нібито не Сергій Литвиненко, знала, що він – Анатолійович – питання риторичне.

Тим більше, що цей номер телефону нам дали його колеги по партії. А у вересні минулого року, коли ми запитували у Литвиненка, чому він був проти заборони російської церкви в Україні – нардеп не заперечував, що він – то є він. І голос Литвиненка на минулорічному аудіозаписі і нібито не Литвиненка – на сьогоднішньому – схожі, якщо не сказати – ідентичні.

Його помічник Денис Чернов, до якого ми звернулися, щоб сконтактувати із Сергієм Литвиненком і почути його позицію, спочатку сказав, щоб ми зверталися до Литвиненка самі. Бо «не транслює його думки» і не може сказати, «як він думає». Коли журналістка запитала про діючі контакти нардепа, Чернов відповів таке:

– Знайдіть його там під куполом, поспілкуйтесь (у Верховній раді України, – Авт.), чи будь-де на окрузі.

– Як мені з ним сконтактувати, щоб не їхати з Рівного в Київ? – журналістка.

– Я йому перекажу інформацію, щоб він там зв’язався з ким там, з «Четвертою владою».

Проте на момент публікації цього матеріалу ні Чернов, ні Литвиненко на зв’язок не вийшли.

Соломія Бобровська не пам’ятає точно, чому була відсутня під час голосування.

– Можливо, була у відрядженні, можливо, не було у залі. Це не мій профільний законопроєкт. Але я була категорично проти нього. І була б на місці – голосувала б проти.

Тому що вважаю, що цей законопроєкт – це фактично величезна державна афера, яка дає право легалізувати незаконно виведені ділянки протягом багатьох років в різних куточках України. Це, як на мене, становить величезну злочинну схему.

– І я при всій повазі до бізнесу, не підтримую їхню позицію, що це зменшить тиск правоохоронних органів на бізнес. Для мене це, як для людини, яка працювала на державній службі, в органах державної влади, у виконавчій владі – це очевидні, зрозумілі речі, як узаконюються незаконно вкрадені земельні ділянки. Я до останнього сподівалася, що Президент не підпише цей законопроєкт, тому що була петиція з проханням накласти на нього вето. Був величезний рух активістів та екологів.

Депутат від «Слуги народу» Олександр Аліксійчук – не голосував. Бо не підтримує норми закону, який позбавляє право держави або органи місцевого самоврядування повертати у власність те, що було відчужене з можливими порушеннями.

– Це має визначатися виключно через рішення судів. Проте більшість колег вирішили, що норма в 10 років на судові позови має бути достатньою для вирішення спірних питань. Це право кожного, так працює демократія, – каже Аліксійчук.

Депутатка від партії «Європейська солідарність» Яна Зінкевич утрималася. Каже тому, що по закону були якісь проблеми, але зараз вона не може пригадати, які саме.

Ті, хто «за»

За закон проголосували нардепи від партії «Слуга народу» Олександр Салійчук, Дмитро Соломчук. А також нардеп від фракції «За майбутнє» Віктор М’ялик, від «Батьківщини» – Сергій Євтушок та ексслуганародівець, а тепер позапартійний Роман Іванісов.

Мобільний Романа Іванісова – не в мережі. Повідомлення у телеграмі він не прочитав. Його помічниця Оксана Коссе відповіла від імені Іванісова таке:

– Я поговорила з Романом Валерійовичем, він не бачить там проблеми, в цьому законопроєкті. Він захищає права інвесторів і що навпаки – він робить краще, ніж було до того. І в цьому законі також є і захист державної власності.

Дмитро Соломчук слухавку не взяв, запитання у вайбері прочитав, але не відповів на них.

Сергій Євтушок наше повідомлення прочитав, але не відповів. Коли ж йому зателефонували, свою позицію пояснювати відмовився.

– Я маю реагувати на ваші повідомлення через телеграм і соцмережі, чи шо? (сміється). Пишіть звернення – нема проблем, будемо відповідати.

– Тобто зараз поспілкуватися зі мною і відповісти на мої запитання ви не можете? Чому ви голосували «за»? – журналістка.

– Я зайнятий дуже.

– Коли до вас перетелефонувати?

– Не знаю. Пишіть офіційне звернення.

– Тобто зараз ви не можете сказати, чому голосували за закон?

– Зараз я сиджу в головного лікаря в кабінеті і не можу говорити. Вчора ви мені написали (8 квітня. – Авт), я був на посту, чергував.

– На посту де?

– На посту ДФТГ, у нас ще йде служба паралельно.

На пропозицію поспілкуватися по телефону пізніше, Євтушок відповів, що «поспілкуємося як потрібно», тобто через звернення, а не «як нам хочеться» (нардеп проігнорував норми 34 статті Конституції України, яка гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. – Ред.).

Віктор М’ялик не пояснив, чому проголосував за закон. Його помічник Роман Янківський у якості відповіді надіслав нам перелік того, що пропонує закон. На уточнююче запитання, як же ж обгрунтовує своє рішення сам нардеп – Янківський не відповів.

Зв’язатися особисто з Олександром Салійчуком нам не вдалося. Повідомлень у фейсбук-месенджері він не прочитав. Його помічниця Ірина Нестор від імені Салійчука відповіла, що він голосував за закон, бо вважає, що «Україна, як демократична держава, відтепер зможе гарантувати своїм громадянам захист права власності». Мовляв це, зокрема, «поліпшить інвестиційний клімат».

Також Салійчук стверджує, що цей закон завадить зловживанням правоохоронних органів та передбачить відповідальність для державних органів та органів місцевого самоврядування за незаконне виділення земель.

Апелює нардеп також і до того, що закон підтримала бізнес-спільнота: 

– Зокрема, найбільш впливових та чисельних об‘єднань – Європейської Бізнес Асоціації, Спілки українських підприємців, Федерації роботодавців України, Резидентів «Дія.City», Ради підприємців при Президентові України, Торгово-промислової палати України, «Маніфесту 42», Спілки українських підприємців-ветеранів АТО.

– А ще –  десятків обласних відділень, федерацій та асоціацій, що представляють різні галузі – від хімічної промисловості до деревообробки, Спілки українських підприємців, Спілки оборонних підприємств, – йдеться у відповіді нардепа.

Перевагою закону Олександр Салійчук вважає те, що із трьох до десяти років збільшили терміни, коли держава або органи місцевого самоврядування можуть повернути незаконно відчужені землі. Та що право добросовісного набуття не поширюється на об'єкти критичної інфраструктури, стратегічні землі, об'єкти культурної спадщини та природно-заповідного фонду.

Проте всі ці аргументи спростовують експерти, з якими поспілкувалася «Четверта влада».

Це юридичний радник Transparency International Ukraine Андрій Швадчак, експерт із земельного та містопланувального законодавства Георгій Могильний та аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов.

Обмежений час на повернення майна

Якщо з моменту незаконної передачі майна минуло 10 і більше років – справу (чи то судову, чи кримінальну) – закриють. На думку експертів, встановлення часових рамок для повернення незаконно набутого державного і комунального майна фактично легалізує його незаконне відчуження.

– Ба більше, положення закону матимуть зворотну дію в часі, а отже все майно, яке протиправно вибуло з власності держави або громад до квітня 2015 року, буде неможливо витребувати (повернути) від нового, приватного власника навіть через суд, – каже юридичний радник Transparency International Ukraine Андрій Швадчак.

Закон також містить прихований ризик, який скорочує строк для повернення майна із задекларованих 10 років до трьох. Суть у тому, що на повернення майна, як ми зазначали вище, є 10 років. Але щоб звернутися у суд, який це вирішуватиме – є всього три роки. Андрій Швадчак пояснив, як це відбуватиметься:

– Відлік часу у цій категорії справ буде розпочинатися не з моменту, коли держава або громада дізналися про порушення свого права, а з моменту, коли майно було передано або зареєстровано новим власником. Таким чином, якщо держава або громада звернеться до суду через 4 роки після перереєстрації майна, суд за заявою нового власника встановить пропуск строку для звернення з позовом, і відмовить в його задоволенні.

Суд не робить це за власною ініціативою, а за заявою протилежної сторони (у справах про витребування це буде новий власник майна). А вірогідність, що новий власник не подасть таку заяву – близька нулю, – каже Швадчак.

Він зазначає, хоча на об’єкти критичної інфраструктури, культурної спадщини, природно-заповідного фонду не поширюються 10-ти річні терміни, перелік таких об’єктів – надто вузький і не враховує інші об'єкти. Наприклад, землі лісогосподарського призначення чи прибережні землі навколо річок та водойм, які викликають підвищений інтерес серед забудовників.

– Як наслідок, ті ділянки лісів, прибережних смуг, заповідних територій, які були незаконно роздані в приватну власність, але не були забудовані – почнуть забудовуватись. Бо їх власники будуть знати, що ніхто їх не забере назад, – додає аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов. 

Ускладнює повернення майна і те, що згідно із новим законом, воно повинно мати певний статус на момент, коли потрапило у власність незаконно, каже експерт із земельного законодавства Георгій Могильний.

– Проблема в тому, що такі оборудки йшли зазвичай в два етапи: спочатку землі/споруди/будівлі позбавляли статусу, який забороняв приватизацію, а потім вже відбувалася приватизація.

Хочеш повернути майно – спочатку заплати за нього

Навіть якщо вдасться вкластися у терміни, справа може заглохнути, так і не дійшовши до суду. Бо щоб суд прийняв її на розгляд, тепер орган влади чи прокуратура повинні внести на депозит суму ринкової вартості землі чи будівлі, які вимагають повернути, як незаконно набуті.

– Але ніхто навіть не розраховував, які саме суми треба в бюджетах для цього закладати і чи є такі вільні кошти. А немає коштів – немає і позову. Корупція має взлетіти до небес в таких умовах. По-перше, ймовірність оскарження в суді мізерна. По-друге, ринкова компенсація вартості – це як страховка від збитків для вигодонабувача від корупційної оборудки, – каже експерт із земельного законодавства Георгій Могильний.

Відтак, громада спочатку майно втратила, а потім мусить його ще й викупити, додає юридичний радник Transparency International Ukraine Андрій Швадчак.  

Аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов каже, норма «заплати, а потім судися» стосується і земель, на яких знаходяться ліси чи водойми. 

– І це десятки мільйонів гривень, яких немає в бюджеті під час війни. Тому якраз Міноборони і Міндовкілля також просили накласти вето на цей закон.

Чи компенсують втрачені гроші громаді

Петро Тєстов каже, новий закон не вводить кримінальну відповідальність для посадовців, які приймали незаконні рішення, як на цьому наголошують ті, хто підтримує цей закон. Адже відповідальність за зловживання службовим становищем чи підробку документів у чиновників була і раніше.

– Що він вводить нове – це надає право державі після того, як вона заплатить власнику ділянки компенсацію за її повернення, стягувати в судовому порядку цю ж суму з чиновника, який ухвалив тоді це рішення.

– Але немає якихось окремих грошей органів влади чи самоврядування, це все бюджет. І лише потім, якщо знайдуть того, хто винен в передачі землі, і доведуть це в суді, – держава чи громада можуть з цієї особи просити назад гроші. Чому це фікція? Ну, по-перше, спробуй ще знайти і довести.

– Конкретний кейс – на Жуковому острові в Києві (це заказник, відоме місце для киян), хочуть повернути роздану ще в 2007 році земельну ділянку. Але кримінальне провадження закрили, бо з 2007-го пройшло стільки часу, що вже не можуть встановити, хто саме з чиновників за це відповідав. По-друге, уявимо що знайшли. Хай це якийсь чиновник обласного Держгеокадастру. І він має офіційно компенсувати державі декілька десятків мільйонів гривень. Офіційно таких грошей, звісно, у нього не буде.

Кого захищає закон: думка експертів

Андрій Швадчак каже, що закон особливо актуальний для бізнесменів, які фактично отримали майно через протиправні схеми. Адже зворотня дія закону в часі дасть їм змогу уникнути відповідальності.

– Загалом цей закон мав забезпечити досягнення справедливого балансу майнових інтересів держави, територіальної громади та приватного власника. Але в прийнятому вигляді він несе суттєві ризики для збереження та захисту публічного майна, – каже Швадчак.

Петро Тєстов вважає, що закон не відповідає європейській практиці захисту прав власності, коли за помилки чи незаконні дії чиновників не платить інвестор, який діяв добросовісно.

 – Апріорі не може бути добросовісним інвестор, який купив землю в лісі чи на березі річки. Є яскравий приклад ділянки MacPaw, яка знаходиться в лісі на березі водосховища. По документам це землі с\г призначення, сіножаті. Як це «добросовісний інвестор», який планує вкласти у цю ділянку декілька десятків мільйонів гривень, не помітив, що це ліс?

До слова, цей законопроєкт підтримувала низка бізнесів. Наприклад, співзасновник «Монобанку» Олег Гороховський, засновники Ajax Systems, SoftServe, MacPaw, Нової пошти. Петро Тєстов каже, бізнес просував ті ж аргументи, що і творці законопроєкту. 

– Аргументи сумнівні. Бо якби було інше, то Міноборони, Міндовкілля, Мінкульт, Фонд Держмайна не просили б у Президента офіційно заветувати законопроєкт. І не писав би Мін’юст про порушення цілих чотирьох статей Конституції, – каже Тєстов.

Битва петицій

Після того, як за закон проголосували у другому читанні і віддали на підпис Президентові, було зареєстровано дві супротивні петиції. 

У першій просили накласти вето на закон. Її автор – французько-український підприємець, колишній міський голова Глухова Мішель Терещенко.

У другій петиції збирали підписи на підтримку закону. Її створив виконавчий директор «Антирейдерського союзу підприємців України» Андрій Семидідько. Його петиція не набрала достатньої кількості голосів. За інформацією «Детектор медіа», на рекламну кампанію цієї петиції на різних майданчиках, ймовірно, витратити близько 1 мільйона гривень.

Петицію проти закону Президент не розглянув і підписав його. Експерт із земельного законодавства Георгій Могильний вважає, що йю петицію в Офісі Президента свідомо затримали перед початком розгляду.

– Голоси зібрали в ніч з четверга на п'ятницю, приблизно в першу годину ночі 28 березня. Останній день для накладання вето – 1 квітня, а петицію прийняли до розгляду 2 квітня, – каже Могильний.

Андрій Швадчак та Петро Тєстов розповідають, що після того, як закон підписали, застосувати вето неможливо. Але, на їхню думку, можуть бути прецеденти: 

– Є потенційна можливість, що положення закону, які матимуть зворотну силу в часі, будуть оскаржені в Конституційному Суді з огляду на можливе порушення принципу незворотності дії закону в часі, який закріплений в Конституції, – каже Швадчак.

– В історії України вже були випадки, де відкатували законодавчі зміни, коли бачили, що вони не працюють. Сподіваюсь тут буде теж саме, коли суспільство побачить жахливі наслідки, – каже Петро Тєстов.

Дивіться також: Чергова спроба обмежити доступ до інформації про майно посадовців: як реагують нардепи з Рівненщини

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали Сили оборони і хочете підтримати рівненських журналістів-розслідувачів будь-якою сумою:

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.