Лікарська помилка ціною в 13 операцій: історія пацієнтки, яка сьомий місяць живе в лікарнях

Замість обіцяного швидкого відновлення після нескладної операції на коліні, 27-річна мешканка Клевані Оксана Мільчук вже сім місяців живе по лікарнях, перенесла 13 операцій і витратила майже 200 тисяч гривень. І це ще не кінець. Досі не відомо чи не втратить вона ногу.

Тим часом система захищає лікаря, після операційного втручання якого молода жінка втрапила в таку життєву кризу. Деталі цієї історії дивіться у відеосюжеті або читайте у матеріалі.

Ми йдемо коридором з Оксаною, яка, через 12 разів прооперовану ногу, шкутильгає на милицях.

– Ще все життя попереду, багато чого було в планах, – ділиться Оксана. – Багато чого ще не встигли зробити і не знаю чи я вже зі своєю цією ногою зможу щось зробити. Я хочу, щоб люди дізналися про безвідповідальність лікаря. Я розумію, що кожен лікар несе відповідальність за свого пацієнта, а цей лікар просто безвідповідальний.

Ми познайомилися у вересні 2024-го. Тоді Оксана проходила реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, куди вона потрапила після лікування у Рівненській обласній лікарні. А в обласну потрапила після операції у Клеванській лікарні. Оперував її травматолог Микола Літвінчук.

Оксана розповідає як вона потрапила в лікарню.

– Була в мене гулька ззаду така, ну, досить помітна. Пішла до лікаря-травматолога. Він каже, що є підозра на кісту Бейкера. Поїхала я в Рівне на УЗД колінного суглоба і припущення лікаря підтвердилося – маже 7 сантиметрова кіста Бейкера.

Жінка звернулася в Клеванську лікарню до лікаря Миколи Літвінчука.

– І він каже: «Поздавай аналізи. Можна її витягнути». Поздавала аналізи, з’їздила на МРТ і в мене виявилося щей розрив меніска заднього рогу. Поїхала я знову до Літвінчука з тим МРТ і він каже, що швидше за все проблема в цьому меніску. Що треба буде робити операцію. Вона не складна. Каже: «Там зробимо операцію і на другий день зможеш, якщо все добре, піти додому своїми ногами. Ну, тільки покульгаєш».

Операцію призначили на 1 серпня 2024 року. Лікар, за словами Оксани, назвав її вартість – 8 тисяч 500 гривень.

– В операційній я йому готівкою дала 8 з половиною тисяч. Кажу, що перерахуйте. Він: «Та ні, не треба. Я вам довіряю». В кишеню впихнув і каже: «Рахунка випишу після операції». Я не дізнавалася чи передбачений безоплатний пакет цих послуг в Клеванській лікарні. Ну, після операції, я так зрозуміла, було не до рахунка. Я все бачила на екрані. Все йшло добре. Він забрав кусочок того меніска, витягнув ту кісту і в кінці, як зачистку робив, почало все кровити.

Жінці стало погано, вона почала блювати і почав падати тиск. Таке буває від сильної крововтрати.

– Довго цю кровотечу не могли спинити.Там водою промивали. Щось там як припаював. Так ніби вона вже встала, він мені зашив, поставив цього дренажа.Тиск так у мене й не зміг нормалізуватися. Постійно була під крапельницею. Було то погано, то блювати хотілося.

Коли знеболення перестало діяти, Оксана відчула, що з ногою щось не так.

– Вона почала помаленьку міняти колір. То така світло-синя, потім темно-синя, не могла нею рухати. Лікар побачив, що кров не йде, каже: «Значить все нормально». Тіпа відійде там нога. Може через те, що було оперативне втручання, того вона синіла. Але наскільки я зрозуміла, що пульсу не було, бо постійно приходили пробували пульс ноги, – продовжує розповідь пацієнтка.
 
За словами Оксани, цього ж дня увечері лікар запропонував поїхати на дообстеження у Рівненську обласну лікарню.

– Поїхали, зробили комп'ютерну томографію з контрастом і сказали, що їдемо на операцію. Що там вони побачили, я не знаю. Коли він мене виписав і мене прийняли в обласній, він каже: «Ну, все я їду додому». Дав свій номер телефону моїй тітці, бо вона була зі мною.

Лікар-хірург опікового відділення з пластичною хірургією та відновно-реконструктивною ортопедією Рівненської обласної лікарні Дмитро Волошин розповідає про стан Оксани, коли вона вперше потрапила до їхнього медичного закладу.

– Пацієнтка після оперативного втручання доставлена в обласну лікарню. У відділення судинної хірургії, адже по супровідній документації був травматизм підколінної артерії. Пацієнтка потрапила в, можна сказати, критичному стані. Були великі фасціотомні розрізи по обидвох сторонах гомілки і величезні грандіозні дефекти м'яких тканин.

Як пояснив лікар, фасціотомні розрізи – це розрізи, які виконуються коли кінцівка недоотримує поживних речовин. Для того, щоб відновився стан кінцівки, потрібно зробити розрізи по обидвох сторонах кінцівки для того, щоб коли вона почне отримувати поживні речовини, щоб набряк не здавлював структури, які відновлені.

– Кажуть, що операція була дуже важка, бо коли розрізали, по бокам в мене просто м’язи всі повивалювались наверх і нога деформувалась, бо воно все кров’ю запливло. Від гематом понапухало, – згадує Оксана Мільчук.

Лікар Дмитро Волошин розповідає, що для медичної допомоги пацієнтці у процесі лікування залучили нейрохірургічну бригаду, судинну бригаду, пластичну та травматологічну лікарські бригади. І протягом перших двох тижнів лікування у стаціонарі поетапно оперували пацієнтку.

На дев’ятий день перебування Оксани в Рівненській обласній лікарні, до неї приїхав лікар Микола Літвінчук, який її невдало прооперував.

– Мій лікуючий лікар в обласній лікарні сказав, що він подзвонив на четвертий день до нього і запитав: «Ви не хочете поцікавитися як ваша пацієнтка? Ну, шо з нею. Як себе почуває». І він того й приїхав, каже: «Я тобі буду допомагати всім чим треба буде. Все буду оплачувати. Я тебе не залишу. Ти не одна. Ти звони, що треба». Ну, привіз якісь гроші.

Жінка каже, що відмовилася від грошей і сказала, що спілкуватиметься з адвокатом, щоб через суд компенсувати всі матеріальні і моральні витрати.

Також вона подала заяву до поліції, по якій відкрили кримінальне провадження за першою частиною статті 140 Кримінального кодексу України – неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.

Це був перший і останній раз коли лікар Микола Літвінчук приїздив до пацієнтки.

Після цієї зустрічі, зі слів Оксани, в середині серпня він кілька разів до неї телефонував.

– Ми йому пропонували заплатити моральну компенсацію. Він сказав, що подумає. Потім він оце третій раз до мене подзвонив, що треба там розібратись чи там взагалі його вина є. Це треба медичну експертизу. Хай розбираються. Ну, і він багато грошей не має, бо в нього троє дітей і йому їх ще ставити на ноги.

«На даний момент я все таки змінив трошки думку, шо якби я там розрізав, перерізав нерва або відповідно артерію, тут винна була моя беззаперечна, абсолютно. Нічого тут не зробиш. Но коли це піджала гематома...» – каже лікар Микола Літвінчук у телефонній розмові з Оксаною, яку вона дала нам прослухати.

Ми поїхали у Клеванську обласну багатопрофільну лікарню імені Михайла Вервеги, щоб поспілкуватися з лікарем Миколою Літвінчуком і дізнатися його версію подій.

В цей день у лікаря було заплановано кілька операцій. Тоді ми вирішили зателефонувати йому після робочого дня, щоб домовитися про зустріч. Він не відповів на наші численні дзвінки.

Оксана гладить свою ногу, звертаючись до неї «моя хороша» і продовжує розповідь.

– Я вдома кажу: «Боже». Вранці встаю, вилуплю очі і думаю, хоч би пальчик один завершився. Ніби я так ну, так тіпа ворушу, кажеться мені. А воно не ворушиться. Я постійно пробую чи вона, ну, не холодна. Бо я переживаю, як буде зимою. Ну, я ж не відчуваю ні тепла ні холоду.

Вдруге ми зустрілися з Оксаною взимку у Рівненській обласній лікарні. Ось так виглядала її нога.

– Я відчуваю, що болі не минають. Кажуть, що функціональний стан ноги вже не буде на 100% таким, як він був, того що забирали сухожилля. Будем надіятись на краще. Вже будемо викарапкуватись, як є, – каже Оксана.

Лікар-хірург Дмитро Волошин розповідає, що після першого лікування пацієнтка проходила реабілітацію. Бо були пошкоджені деякі нерви ноги.

– Після того, як вона пройшла реабілітацію, м’язи почали перероджуватися просто в колагенову структуру. Не було електроімпульса для їхньої роботи і відбувся асептичний некроз м’язів. Тому вона вже другий раз до нас потрапила, бо відбулося руйнування цих м’язів і в наслідок того вони просто почали робити трофічні рани, трофічні розлади. На даному етапі ми за місяць часу повністю очистили структури, повністю очистили ці м’язи.

– Були етапні операції по видаленню цих змертвілих м’язів. На даному етапі всі рани зашиті, все добре, патологічних виділень немає, – каже лікар.

Протягом півроку Оксана перебувала в медичних закладах Рівного та області, зверталася за допомогою до Міністерства охорони здоров'я та Національної служби здоров'я України (НСЗУ).

До НСЗУ із запитом звернулися і ми. Там нам повідомили, що у вересні 2024 року в Клеванській лікарні була створена комісія для проведення службового розслідування.

Ця комісія не встановила факту вимагання коштів, тобто факту порушення договору лікарні з Національною службою здоровʼя.

– Надання послуги і відповідальність за нанесення шкоди здоров'ю або життю не залежить від форми оплати і від форми власності закладу охорони здоров'я, – пояснює начальник відділу роботи зі скаргами пацієнтів НСЗУ Тарас Стеценко.

– Тобто не важливо, чи це приватний заклад, чи це державний заклад, чи ця послуга надана за програмою медичних гарантій безкоштовно для пацієнтки, чи пацієнт офіційно сплатив в касу лікарні за надання цієї послуги в платному варіанті – відповідальність за нанесення шкоди здоров'ю і життю не змінюється. Її регулюють зовсім інші нормативно-правові акти, і це не входить в компетенцію Національної служби здоров'я України.

Якщо вірити Оксані Мільчук, яка стверджує, що заплатила за операцію 8 з половиною тисяч гривень, то операція з наслідками якої жінка бореться уже сім місяців, була оплачена двічі – раз нею готівкою лікарю і ще раз з держбюджету на рахунки лікарні.

17 січня 2025 року, з метою оцінки якості надання медичної допомоги Оксані Мільчук, відбулося засідання клініко-експертної комісії Департаменту цивільного захисту та охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації, який очолює Олег Вівсянник.

Оксану на засідання не запросили, проте запросили лікаря Миколу Літвінчука, пояснивши це правом комісії визначати учасників засідання. Оксані віддали лише висновок комісії. 29 січня 2025 року вона взнала, що на думку членів рівненської обласної комісії медична допомога їй надавалася відповідно до її об’єктивного стану та встановленого діагнозу.

– Важко, бо не ходиш, блін, з цими палками. Не можна дать ради ніякої, – не стримуючи сльози каже Оксана під час нашої з нею розмови у лікарні.

Наразі слідство у справі триває, а Оксана перебуває в Рівненській обласній лікарні, готуючись до тринадцятої операції. За підрахунками жінки, її сім’я та родина витратили на безперервний порятунок її ноги більше 170 тисяч гривень. Лікар-хірург Дмитро Волошин не дає жодних прогнозів, оскільки стан пацієнтки може змінюватися.

Адвокатка Оксани готує скаргу до Міністертва охорони здоров'я на висновок клініко-експертної комісії та клопотання слідчому про призначення судово-медичної експертизи.

Якщо лікар Микола Літвінчук, який до цього часу уникав спілкування з нами, захоче надати докази своєї версії подій, ми готові їх оприлюднити.

Дивіться також: Інформована згода, як дозвіл на здирництво: як легалізують побори у лікарнях Рівненщини

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для рівненських бійців на передовій.

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 30 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.