«Люблю дивитись, як чорні працюють»: що не так у вислові міського голови Рівного перед випускниками

Міський голова Рівного Олександр Третяк вкотре потрапив у скандал через свої дискримінаційні висловлювання. Цього разу посадовець, переклав російську фразу «Люблю смотреть как негры пашут», чим дозволив собі образити темношкірих, виступаючи на нагородженні медалістів-випускників шкіл Рівного.

21 червня у Палаці дітей та молоді нагородили медалями та грошима 168 випускників-медалістів Рівного. Про подію, зокрема, повідомили на сторінці Рівненської міської ради, завбачливо не написавши дискримінаційний уривок з промови міського голови.

Проте сказане зі сцени не залишилося непоміченим.

За кілька годин після нагородження медалістів, цитуючи слова міського голови, шеф-редакторка редакції розслідувань Суспільного мовника Інна Білецька написала пост на своїй сторінці у фейсбуці:

«Мере Олександре Третяку, а додайте, будь ласка, зрозумілого контексту до висловлювання: “Працював в освітніх проєктах у Республіці Гана. Тому я точно знаю фразу: «Люблю дивитись, як чорні працюють”».

Очевидно, що медалістам-випускникам було дуже смішно, але можливо, що ця фраза закінчувала не якийсь дотепний жарт, а повчання про толерантність. Чи може, ви нагадували про шкідливість використання російських расистських кальок? Словом, скажіть щось. Заспокойте лівачку».

На допис журналістки міський голова у фейсбуці не відреагував.

Чому вислів міського голови – дискримінаційний

Інна надала фрагмент аудіозапису з виступу міського голови. Перед тим, як сказати фразу, яка російською звучить як «Люблю смотреть как негры пашут», він розповідав:

«Я встиг попрацювати на африканському континенті… Я працював, мав можливість допомагати людям. Мали деякі медичні, освітні проєкти в Буркіна-Фасо, Гані, у Республіці Гані, тому я точно знаю фразу: «Люблю дивитись, як чорні працюють».

Після сказаного був сміх та гучні аплодисменти у залі.

Чим небезпечний токсичний гумор (який може стосуватися різних дискримінованих груп людей) і як на нього реагувати? Кілька років тому на цю тему вийшла досить докладна публікація на сторінках видання Wonderzine Україна, яку, проаналізувавши низку досліджень та поспілкувавшись з людьми, які професійно працюють у сфері гумору, підготувала стендап-комікеса Настя Дєрская.

Авторка звертає увагу, що, наприклад, сексистський гумор допомагає чоловікам сприймати сексизм як соціально прийнятну поведінку. Також є дослідження, яке вказує, що дискримінувальний гумор підвищує схильність до зґвалтувань. При цьому сам жарт не є автором злочину, але він допомагає формувати погляди, які, зрештою, можуть призвести до насильства.

Настя Дєрская знаходить підтвердження, що схожий механізм діє й щодо інших дискримінованих груп. Так, гомофобні жарти посилюють дискримінацію ЛГБТ-спільноти. Агресивний гумор сприяє формуванню й укоріненню токсичного стереотипу, який потім провокує насильство.

У своїй публікації стендаперка також наводить результати експерименту, який довів, що жарти можуть негативно впливати на ті соціальні групи, до яких уже існує упередженість. 

Авторка вважає, що не можна законодавчо карати автора расистського чи гомофобного жарту. Але варто розуміти, що такі жарти порушують етику й несуть реальну шкоду тим, про кого вони.

«Навіть якщо ви так жартуєте з другом чи подругою та «всі розуміють, що ви не расист / сексист / гомофоб», це однаково підсилює стереотип (у кращому разі). У гіршому ж ви систематично ображаєте оточення й створюєте токсичну атмосферу, просто ніхто не хоче вступати з вами в дискусію й вислуховувати аргументи, що це «лише гумор» і таке інше», – пише дослідниця.

В публікації йдеться, що жарт «слабкого» над «сильним» допустимий, оскільки він урешті-решт привертає увагу до проблем дискримінованої групи й не може нанести збитків членам привілейованої групи. Проте жарт з позиції сили – це етичне табу.

«Як же жити без жартів про жінок, геїв, євреїв і «н****в»? Жарти на ці теми однаково існуватимуть, але однозначно можна сказати, що жінки, геї, євреї та темношкірі можуть чудово жартувати самі над собою, що вони й роблять. Жартувати про дискриміновану групу, коли ти є її частиною, допустимо, адже це вже не агресивні нападки, це самоіронія», – підсумовує авторка дослідження.

Третяк уникає журналістів

Ми зателефонували до Олександра Третяка, щоб запитати, чи він сам не вважає своє висловлювання расистським та дискримінаційним. Крім того, цей вислів – калька з мови окупантів.

Міський голова підняв слухавку, але сказав, що на зустрічі і не може говорити. Вдруге на дзвінок не відповів, але за хвилину прийшла смс: «Даруйте, не можу говорити». 

Ми написали йому запитання у приватних повідомленнях у телеграмі. Олександр Третяк їх не прочитав.

На наступний день ми пішли до Рівненської міської ради. Охоронець зателефонував до приймальної, і до нас спустилася нова помічниця міського голови Ірина Нечипорук, яка повідомила, що Олександр Третяк на зустрічі, і запропонувала нам попередньо домовитися про зустріч.

– Коли я можу з ним зустрітись? – запитала журналістка.

– Попередньо домовитись, попередньо погодити. Треба дивитися по його графіку, – відповіла помічниця.

–  У вас є графік?

–  У мене особисто зараз немає.

– Хто займається плануванням графіку?

– Дивіться, графік його формується впродовж дня. Є важливі наради. Попередньо зателефонуйте мені, узгодимо час, коли він зможе з вами зустрітися.

– Коли я маю зателефонувати?

– У робочий час.

– Ось я прийшла в робочий час.

– Ну, зараз ми не можемо сказати… Планується його графік на наступний тиждень. Я думаю, що ми на наступний тиждень спробуємо внести.

– Сьогодні – четвер, завтра – п'ятниця, скорочений день. Ви можете зараз подивитися, чи є десь місце? Я хочу записатися до нього на прийом. Я спеціально приїхала, щоб з ним поговорити.

Ірина Нечипорук таки погодилася переглянути графік, а за кілька хвилин сказала, щоб ми залишили запитання, і тоді нас повідомлять про дату і час зустрічі.

Це не вперше міський голова Рівного Олександр Третяк уникає відповідати на запитання журналістів «Четвертої влади».

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України «Про інформацію», посадові особи зобов'язані прийняти журналіста в розумні строки. Офіційно це звучить так:

«Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством».

Розумні строки – час, що потрібен для підготування новини чи публікації.

І про захід, на якому «відзначився» міський голова

Нагороджують медалістів Рівного уже другий рік поспіль. У такий спосіб за кошти платників податків реалізовують ініціативу Олександра Третяка «Живи, навчайся та працюй у Рівному». Мета – заохотити випускників рівненських шкіл продовжувати навчання у місцевих вишах. А після закінчення таких вишів – залишатися працювати у Рівному.

Цьогоріч 117 випускників одержали золоті медалі та 5 тисяч 178 гривень заохочення (це два прожиткові мінімуми). 51 випускник отримав срібну медаль та 2 тисячі 589 гривень.

Про інші дискримінаційні висловлювання міського голови Рівного можете прочитати в матеріалі: «Всіх запакуємо в автобус і вивеземо!»: гучні висловлювання та скандали Олександра Третяка

P.S. 26 червня 2023 року.

На вихідних ми отримали коментар цієї ситуації від історика, політолога, члена експертної ради правозахисної організації «Центр громадянських свобод» (організація – лауреат Нобелівської премії миру 2022 року) В'ячеслава Ліхачова:

– Висловлення пана мера справляє дивне враження – насамперед досконалою алогічністю та беззмістовністю.

Що він взагалі хотів сказати, до чого це було, яке відношення до заходу взагалі має факт роботи в Африці, чи знає мер сенс фрази про те, хто на що любить дивитися?

З огляду на те, що фраза мера, спростовуючи прийняте у філології визначення речення як висловлювання, що має завершений сенс, жодного сенсу як раз не має, інтерпретувати її вкрай важко.

З одного боку, у строгому сенсі, навіть якби йшлося про однозначно расистське висловлювання, обрамлення у формі «я точно знаю сенс фрази» не дає прямої вказівки на те, що автор висловлювання від першої особи прямо солідаризується з меседжем, який міститься у фразі.

З іншого боку – схоже, що промовець вважає цю фразу доречною, якимось чином підходить для ситуації, і не дистанціюється від її змісту.

Схоже, що фраза відсилає до реалій расистського рабовласництва, коли той, хто говорить, не працює сам, але із задоволенням спостерігає, як працює хтось інший.

Ці інші відрізняються від спікера кольором шкіри та, схоже, соціальним статусом. Тобто, можна обережно констатувати, що у непрямій формі фраза має на увазі соціальні реалії історичного расизму та із задоволенням схвалює їх.

У контексті заходу, схоже, спікер намагається, як може, висловити своє почуття задоволення від того, що хтось інший тяжко (і, схоже, перебуваючи у підневільному статусі) працював. Йдеться ж про нагородження якихось випускників, які відзначилися у навчанні, якщо я правильно розумію?

Загалом, на місці випускників я не сміявся б так радісно, схоже, висловлювання було не тільки расистським, а й образливим для них. Мер висловив своє щире задоволення від того, що вони, випускники, працювали як негри (тобто важко і під примусом).

Але все сказане дещо пом'якшується тим, що спікер не в змозі чітко артикулювати свою думку, і йдеться швидше про можливі інтерпретації.

Пом'якшує расистський посил також згадка про досвід роботи в Африці – ймовірно, вираз «працювати, як чорний» в устах спікера претендує на відсилання не тільки до контексту історичних реалій рабовласництва (на які явно вказує сама фраза), а й на власний досвід – мовляв, я знаю, як африканці працюють (можливо, мається на увазі щось типу «як сумлінно»?).

Однак подібна двозначність, як й погана артикуляція, не виправдовує сам факт використання фрази з расистським підтекстом (додам, у зовсім недоречному контексті).

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»