«Моя наречена – Україна»: як у Рівному прощалися із двома захисниками

Рівне прощалося із двома захисниками-бійцями Сил спеціальних операцій: 26-річним Олександром Куликом та 21-річним Владиславом Гудачеком.

26-річний Олександр Кулик – один з трьох братів у сім’ї. Із дитинства захоплювався книжками, просто «ковтав» одну за одною, тож вчителі у рідній 27 школі називали його маленьким професором, пише Рівненська міська рада.

Пізніше захопився спортом, бойовим гопаком і виростив із себе справжнього українського дуба. Підписав констракт на військову службу ще у 2018 році. А до того добровольцем захищав схід України.

«Моя наречена – Україна», – віджартовувався Олександр, коли батьки запитували про одруження.

«Русня нас кропить, але і ми їх теж!», – так відповідав мамі у телефонній розмові, коли вона спитала на Великдень «Чи покропив вас батюшка?»

У скорботі батьки, у скорботі і двоє братів Олександра – один із них вже захищає нашу країну, а найменший готується її боронити.

Лейтенанту Владиславу Гудачеку 16 квітня виповнився 21 рік, а вже 25-го його серце назавжди зупинилося. 

З дитинства мріяв стати військовим. Навчався в Острозькому військовому ліцеї, а потім – в Одеській академії. 

Захоплювався спортом. У шкільні роки займався плаванням, мав перший дорослий розряд. За тим додалися ще й бокс, футбол, кросфіт.

«Я – спецназ, і мене не зламати!», – такі слова Владислава згадують у Рівненському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки говорив Владислав.

Владислав дотримався свого слова. Він навіки – в когорті нескорених та незламних захисників України. 

 Владислав та Олександр жили у сусідніх будинках, навчалися в 27-й школі у Рівному.

«Це були чудові хлопці, особливо добре я знав Сашка. Це був мій олімпіадник. Колись ми з ним перетнулися навіть у Києві, коли я дітей до Меморіалу Небесної Сотні вів. Ми на Інститутській з ним зустрілися, коли він збирався в АТО, він тоді закінчив перший курс і вже брав участь у захисті України. А зараз він і Владислав віддали свої життя. Вони по сусідству жили. Вічна пам'ять Героям!», – «Суспільне» цитує прощальні слова директора школи № 27 Богдана Харіва.

Захисники зналися змалечку, разом захищали Україну, і загинули разом на Донеччині, захищаючи Україну від російських окупантів.

Рівняни стали на коліна, проводжаючи захисників в останню путь.

Також дивіться: Захисники з Рівненщини, які поклали своє життя протягом двох місяців повномасштабної війни

Співчуваємо рідним. Світла та вічна пам’ять нашим загиблим захисникам!

Підтримайте ЗСУ

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.