Підпалити редакцію – це як перейти дорогу у невстановленому місці

Підпалювачу редакції «Четверта влада» оголосили про підозру за частиною 2 статті 194. Тобто умисне знищення майна у великих розмірах шляхом підпалу. В чому проблема.

Я читаю книгу американського правозахисника Браяна Стівенсона «Судити по-совісті». Афроамериканський юрист розповідає історії як він захищає засуджених до страти американців і американок.

Книга викриває дуже багато гнилі в правоохоронній системі США, особливо другої половини 20-го століття.

Фабрикування справ, засудження до страти дітей. Засудження на смерть жінок, які народили мертвих дітей. Засудження на смерть за злочини не пов’язані з убивством. Засудження на смерть десятків невинних, яких потім виправдали.

Прокурори та поліція, яку майже неможливо притягнути до відповідальності через нахабну фабрикацію справ, які призвели до втрати свободи невинних людей на багато років.

Натомість в Україні інша крайність. Супер сприятливе до підозрюваних у злочинах законодавство і практика досудових і судових розслідувань.

А ось потерпілих у злочинах законодавство України, разом із правоохоронною і судовою системою, не захищають.

За підпал майна журналіста, пов’язаний з його професійною діяльністю Кримінальний кодекс (стаття 347-1) обіцяє від 6-ти до 15 років. Це особливо тяжкий злочин, прирівняний до вбивства. Здавалося б держава справді подбала про захист журналістів, які викривають правопорушення. Ага.

Якщо підпалювач скаже, що він не знав, що то майно журналіста, то йому оголошують підозру за іншою статтею.

Частина 2 статті 194 передбачає за «Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах вчинене шляхом підпалу» від 3-х до 10-ти років. Що теж, ніби, немало. Але є одне але.

Це «але» називається «у великих розмірах».

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу містить пояснення про те, що великі розміри – це оціночне судження і від багато чого залежить.

Але в примітці у Кримінальному кодексу досить чітко сказано:

«У великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину».

Щодо відшкодування шкоди «неоподаткований мінімум» – це розмір податкової соціальної пільги на 1 січня року. У 2018-му це 881 гривня.

Тобто 250 на 881 = 220 тисяч 250 гривень.

Якщо пошкодження на меншу суму – це може бути адміністративна відповідальність. Тобто на рецидивіста, який пів життя провів у тюрмі і не має свого майна, можуть накласти адмінштраф (голосний сміх).

Експертизи знищеного і пошкодження майна не проводили.

Для відновлення пошкодженого пожежою в редакції пішло більше 100 тисяч гривень. Ще досі не закінчили ремонт.

А для підвищення безпеки редакції пішло ще більше 100 тисяч.

Погіршення здоров’я від стресу у дитини, у журналісток, які пережили цей підпал взагалі не враховується законодавством. Як і перешкоди в роботі редакції і додаткове значне робоче і психологічне навантаження, потреба у додатковому відпочинку.

Як і створення загрози життю журналістів, які перебували в приміщенні у час підпалу.

Тепер від розуміння права суддею і вправності прокурора (тут смайлик) залежить чи врахують все вищеназване, щоб практика підпалювання майна журналістів свідчила, що за це реально покарають.

Бо там, де не працює закон – працює вулиця. Майдан це не раз засвідчив.

P.S. Замовникам (організаторам?) підпалу поліція обіцяє саме статтю, яка передбачає від 6-ти до 10-ти років. От треба тільки їх піймати.

Ще раз про підпал як все було: