«Шалена черепаха», «Агропереробка», «Одек»: рівненські бізнеси в час воєнного стану

«Четверта влада» продовжує серію публікацій про умови роботи бізнесу у Рівному та області під час воєнного стану.

У цій публікації про свій досвід розповідають керівники та власники підприємства «Агропереробка», що виробляє продукцію торгової марки «Щедрик», ресторану «Пурі» й перевізника «Шалена черепаха» та фанерне підприємство «Одек» у Рівненському районі.

Усім підприємцям ми ставили три основні запитання:

• з якими проблеми зіштовхнувся їхній бізнес із початком повномасштабної війни та які рішення застосовують у зв'язку з цим;

• що ще потрібно і від кого для кращої роботи;

• що думають і чи користуються податковими послабленнями, які запропонував уряд.

Першу частину циклу дивіться за посиланням: «Ми нормально стоїмо на ногах»: історії трьох рівненських бізнесів, які долають проблеми і працюють під час війни

Історію інших бізнесів читайте за тегом: Бізнес воєнного стану

«Пурі» та «Шалена черепаха»: працюють, щоб не стояти, і не готові до прогнозів

Про волонтерство рівненського ресторатора та перевізника Дениса Косюги ми вже розповідали у матеріалі «Як підприємці Рівненщини допомагають українській армії на війні з росією».

«Шалена черепаха» перевозила матерів із дітьми до польського кордону, а ресторан «Пурі» годував обідами захисників. І те, і те – безкоштовно.

На початку квітня «Шалена черепаха» відновила перевезення з Рівного до Києва. Але рейсів значно менше, ніж до початку повномасштабної війни:

– Ми затиснуті в терміни комендантської години. Виїжджає дві-три машини в день. Воно не робить ніякої «погоди». Це ми так... підтримуємо, щоб не стояти. Якщо стати, то вже і не піднімешся ніколи. Пробуємо. Робити прогнози я не готовий.

– Водії на волонтерських засадах працювали місяць. Зі свого боку, я стараюсь дякувати. Більше даю роботи, щоб водії могли заробити. Ви ж розумієте, раніше виїжджало 20 машин, а тепер 2-3... За кожною машиною закріплені водії. Фізично неможливо дати всім роботу. Тому стараємось по черзі виїжджати.

За період повномасштабної війни автомобілі «Шаленої черепахи» доставили до кордону понад три тисячі матерів із дітьми.

– Зараз вже стоїть інше питання, – каже Денис Косюга, – забрати цих людей з іншого боку кордону. Фінансово ми не витягуємо. Думаємо, як це правильно зробити. Це має бути поєднання бізнесу і волонтерства.

У Дениса Косюги є чимало пропозицій до влади, як полегшити роботу бізнесу під час війни. Каже, може скласти цілий список, але сумнівається, що його почують. Наводить приклад, що можна було б зробити:

– В інших областях, наприклад, комерційний тариф на електроенергію перевели на житловий. Якщо комерційний тариф зараз, здається, – 6,50 гривень, то житловий – 1,68 гривня.

– В нас великі борги за електроенергію. Ми не можемо це все заплатити, але платимо потрохи, щоб не забули, що ми є, і щоб була динаміка.

Із пропозицією перевести бізнес на житловий тариф за електроенергію Денис Косюга до влади не звертався. Але просив пальне. Поки допомогли із заправкою п'яти колон авто перевізника (у колоні в середньому 7 машин):

– А виїхало 26. І за те їм вдячний.

Про зменшення податкових навантажень поки не думали, каже Денис Косюга:

– Одна бухгалтерка зараз у Варшаві, а інша тиждень тому смажила котлети. І продовжує це робити. Бо в нас ресторани підтримують тероборону, шпиталі, полігони і ту ж саму адміністрацію. Тобто готують гарячі обіди. То сісти і зробити якусь аналітику просто не було часу.

«Щедрик»: роботу не зупиняли, ціни не піднімали, додали переробку м'яса

Підприємство «Агропереробка» виробляє продукцію «Щедрика». Відповіді власниці підприємства Ольги Рудомської нам передала директорка з розвитку Марія Рудомська-Воронцова.

Зі слів Ольги Рудомської, молокозавод працює у звичному режимі з першого дня війни – приймає та переробляє молоко.

–  Усі точки продажу працюють і в Рівному, і на Волині, і у Львові. Як соціально відповідальне підприємство ми ні на копійку не підняли ціни, хоч вартість на комплектуючі зростає. Не піднімемо до самої перемоги.

– Ягідний завод практично відразу розширив свою кваліфікацію. Ми три тижні працювали з волонтерами та переробляли і консервували гриби, рибу, овочі, фрукти та м’ясо. Вчились у процесі, опановуючи нові для себе, але потрібні у військовий час навички.

8 березня Віталій Коваль відвідав підприємство і розповів про потребу у тушонках та консервованих кашах із м’ясом. З 14 березня підприємство почало виробляти ці продукти, отримавши необхідні дозволи.

– Зараз уже маємо фінансування та можливість покривати витрати на світло, газ, комплектацію і заробітну плату. Бо із початку працювали на благодійних засадах.

Ніхто із сім’ї засновників фірми, Рудомських, не виїхав за кордон. Працівників виїхало небагато, декого призвали до лав Збройних сил Украни. Загалом працівників не бракує.

– Продавці абсолютно усі на місці. Крім того, зараз у нас працює багато переселенців із Харкова, Києва, Херсона, Донецька, – каже Ольга Рудомська.

«Агропереробка» активно взаємодіє із владою.

– Наразі влада міста та області відгукується на всі наші проблеми і питання, ми маємо і відчуваємо досить велику підтримку. Нам допомогли з питаннями пального, з пропусками в комендантську годину. Хочеться, щоб така ефективна взаємодія збереглась і після війни, – каже Ольга Рудомська.

Податкові послаблення не торкнулись підприємства. Воно надалі сплачує ПДВ і працює на загальній системі. Сплачують податки такі ж, як і до повномасштабної війни.

«Одек»: проблеми з газом, неповна потужність через повітряні тривоги

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одек Україна» знаходиться у Рівненському районі в селищі Оржів. Підприємство вже понад 20 років виготовляє фанеру. Продають її як в Україні, так і за кордон.

Для виробництва фанери потрібні два основні складники – деревина та смола. Дерево ріжуть на тонкі листи, які під пресом скріплюють смолою, накладаючи один на одний. Генеральний директор підприємства Анатолій Тищук розповідає, що 24 лютого вранці «Одек» став на аварійну зупинку. І не працював до 10-го березня.

– Тоді ми зупинили виробництво і вивезли людей. Така аварійна зупинка призвела до того, що ми не змогли виробити 290 тон смоли, яка була в нас в трубопроводах.

– Вона могла затвердіти і щоб відновити виробництво потрібні були б значні кошти, час і трудовий ресурс. Ми створили штаб на підприємстві, обговорили порядок консервації обладнання. Організували охорону підприємства, цілодобове патрулювання.

– 10 березня ми спробували в обмеженому складі запуститися і виробити цю смолу. Тоді ми повноцінно не могли працювати, бо в цехах маємо навантажувачі на газу, а на той момент мали з цим проблему.

– Пізніше газ з'явився. В цьому нам, зокрема, допомогла і військова адміністрація, хотів би відмітити: Ігор Тимошенко (заступник голови ОДА, – ред) допомагав нам декілька разів, коли ми зверталися.

Коли вирішили ситуацію із газом, ми змогли запуститися. Але через комендантську годину, ми перейшли на 12 годинну робочу зміну (раніше було три зміни 8 годин, а тепер дві по 12 – авт.). Так працюємо з 15 березня і дотепер.

– У фанерному виробництві основні матеріали – це деревина і смола для клейки. Смола вся з Польщі. Зараз ми відновили повноцінну поставку. На початках було проблемою знайти автомобілі, бо поляки боялися їхати. Але ми знайшли українських перевізників, які мають відповідні ліцензії та дозволи. Проблему вирішено.

– Не до кінця вирішена проблема з газом: він здорожчав і ті компанії, які його продають, мають проблеми із закупівлями. Бо існують суворі вимоги до цистерн газовозів: дозволи, ліцензії. Компанії вирішують це питання. Ми будемо впевненіше почуватися, коли буде стабільність із цим. 

– Будемо пробувати купувати електронавантажувач. Але треба його випробовувати на нашому виробництві, наскільки він буде швидкісний. Бо в нас не складські операції – потрібно забезпечувати кожну лінію: набирати, ставити напівфабрикат.

Зараз виробництво задіяне на 90 зі 100 відсотків. Максимальної потужності не можуть досягти через повітряні тривоги. Коли вони тривають, процес зупинений, а люди ховаються в укритті.

Анатолій Тищук каже, що підприємству бракує фахівців:

– Близько 110 наших працівників мобілізовані. В основному це чоловіки відповідальних професій, відчуваємо в цьому нестачу. Люди замінюють їх і працюють понаднормово, долучаємо учнів і так вирішуємо це питання. Окрім цього, 30 жінок виїхали за кордон. Ми їх не звільняємо, відправляємо у відпустки без збереження зарплати. Вони повернуться і зможуть далі працювати.

Залучають до роботи і переселенців із територій активних воєнний дій. Дехто вже працює, інших планують взяти на роботу.

– Домовляємось із електронщиком з Мелітополя. Робота для нього є, шукаємо йому тут житло.

Підприємство має також проблему із постачанням матеріалів. Обірвались ланцюжки з районами, де тривають бойові дії.

– Є проблема із транспортом для вивозу товару закордон. З-за кордону продукції йде менше, а перевізники хочуть мати завантажені авто в обидві сторони. Піднялися тарифи на перевезення, але це не тільки наша проблема, а й загальноукраїнська.

Окрім цього, на цей рік завод планував розширити виробництво. Але поки цей процес зупинився.

– Ми повинні були ставити фінську сучасну лінію лущення, сушарку, ще дещо допоміжне. Із нашими закордонними постачальниками ми домовляємось, щоб вони зберігали це обладнання у себе або відвантажили нам самі. Бо мало того, що його потрібно привезти, треба ще встановити і налагодити. Для цього повинні приїхати спеціалісти з-за кордону.

Анатолій Тищук каже, що обігові кошти вимиваються за рахунок того, що ПДВ не повертається:

– То хотілося б, щоб це питання вирішилося на державному рівні. Платимо податки, як і до війни. Близько 7 мільйонів на місяць. Вивчаємо глибше питання про 2% податку, поки із цим не визначалися.

Поки що фірма працює на близьку перспективу. Втім, каже Анатолій Тищук, санкції Європи проти росії їхньому виробництву підуть в плюс.

– Основним конкурентом з виробницва клеєної фанери в нас була росія. Зараз росія не має доступу до європейського ринку, тому ми почуватимемося вільніше.

Від початку повномасштабної війни «Одек» зайнявся волонтерством: купили бронежилети для чоловіків на блокпости у селищі, відправили фуру їжі у гарячу точку, допомагають військовим.

– Хто не звертався, ми всім допомагали. Нікому не відмовили ні в грошах, ні в матеріалах.

Другу частину циклу дивіться за посиланням: «Важливо, щоб люди не втрачали роботу»: історії трьох рівненських бізнесів, які працюють під час війни (частина 2)»

Третю частину циклу дивіться за посиланням: «Проблеми з орендою, проблеми з логістикою, проблеми з продажами авто: ще три історії підприємців у Рівному»

П'ята частина: Острозький завод мінеральної води, будмаркет «Маяк», «Імбекс»: як на Рівненщині бізнес працює під час війни

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі – там оперативна стрічка новин про події російсько-української війни.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»