Щоб змусити всіх ходити в масках: Рівнерада ухвалила перелік громадських місць

14 квітня рівненська міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначила перелік громадських місць у Рівному, а сьогодні, 16 квітня, міська рада їх затвердила. Хоча жоден закон не дозволяє ні комісії, ні міській раді визначати що таке громадське місце – це повноваження Верховної ради.

Якщо в цих місцях люди будуть без маски, їх мають штрафувати, вважає мер. Натомість судова практика в Україні показує, що вимога до громадян бути в масці на вулиці необгрунтована.

Тож Рівнерада, услід за комісією, називає «громадськими місцями»:

• вулиці, майдани, площі, бульвари, проспекти, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, сквери, дитячі та спортивні майданчики, стадіони, підземні переходи, парки (в тому числі гідропарки та парки культури і відпочинку), рекреаційні зони, сади, пляжі, кладовища, інші території загального користування;

• приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності (зокрема, але не виключно: заклади торгівлі закритого і відкритого типів, в тому числі торгові ряди та ринки), готелів та їхніх аналогів, гуртожитків, вокзалів та аеропорту;

• транспорт (у тому числі, який працює у режимі регулярних спеціальних перевезень), зупинки громадського транспорту;

• прибудинкові території, під’їзди житлових будинків;

• території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору;

• території навколо культових споруд в радіусі 200 метрів;

• ліфти і таксофони.

– Ми охопили майже все місто, в тому числі територію довкола церков, – каже міський голова Рівного Володимир Хомко. – Зробили так, як в інших містах. Це не для задоволення якихось егоїстичних потреб, а для того, щоб уберегти людей від захворювання. Особливо це стосується церков.

І додає:

– Без такої маски тепер перебувати в тих місцях, які ми визначили як громадські – неможливо. А якщо можливо, то за великі гроші, бо будуть великі штрафи. Поліція з моменту підписання рішення сесії мною, буде штрафувати.

Але міський голова говорить неправду. Бо штрафувати чи ні визначає суд. Поліцейські можуть лиш припустити чи людина порушує закон і скласти адміністративний протокол. Більшість таких «карантинних» протоколів суд повертає поліцейським як такі, що не мають достатньо доказів правопорушення. Деколи закриває провадження через відсутність правопорушення.

Постанова Кабміну про карантин прийнята незаконно, – Харківська правозахисна група

«Четверта влада» вже писала чому носіння здоровим людям масок на вулиці – неефективне. Більш важливо дотримуватися дистанції і мити руки. Не будемо повертатися наразі до цього. Проаналізуймо юридичний компонент заборони бути на вулиці без маски.

Поняття громадського місця, де особа має надягати маску – не визначене у Постанові Кабміну, якою прийняли карантинні обмеження і зобов'язали ходити людей у масках у громадських місцях.

Єдине визначення громадського місця знаходиться у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», та визначає, що

громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. 

Кабмін дає роз'яснення до своєї Постанови, яким уточнює, що таке на його думку громадські місця. Але це роз'яснення не має юридичної ваги, бо не є нормативно-правовим актом.

На це, зокрема звертають увагу юристи із Харківської правозахисної групи.

«Роз’яснення, надані Кабінетом Міністрів, не мають сили нормативно-правового акту, а отже, можуть не братися до уваги працівниками правоохоронних органів та судами».

Те, що «громадські місця» можуть по різному трактуватися різними органами влади призводить до невизначеності. Для того, щоб закон був «один для всіх», як і передбачає Конституція, визначення громадського місця мало би бути в законі.

«Людина може опинитися у юридично невизначеному положенні, коли не зможе передбачити, яке саме її діяння є правомірним, а яке є протиправним та караним», – підсумовують юристи і додають:

«Конституційний Суд України вказує, що «елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

Зрештою юристи роблять висновок що:

Постанова (яка вносить зміни до «карантинної» постанови) Кабінету Міністрів України №255 від 2 квітня 2020 року прийнята поза межами повноважень органів державної влади.

«Четверта влада» вже писала, що є правники, які вважають, що Кабмін мав право на подібну Постанову. Аргументи юристів щодо цього можна почитати за цим посиланням.

Є шанс, що розібратися в законності Постанови Кабміну допоможе суд. Як повідомляють в Окружному адміністративному суді Києва, з 6 по 9 квітня 2020 року канцелярія суду зареєструвала 11 позовів до Кабінету міністрів України.

У них оскаржують положення постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Позивачі просять суд визнати протиправними як окремі пункти постанови стосовно заборони регулярних перевезень, відвідування парків, скверів, роботи закладів харчування тощо, так і цілком всю постанову.

Терміни, які стосуються прав і свобод, може визначати лише закон, – адвокат

А тепер повернімося до рішення Рівненської міської ради, яким перелік громадських місць, крім тих що зазначені у законі щодо тютюнопаління, доповнили зокрема вулицями, пляжами, кладовищами тощо.

У рішенні йдеться що воно прийняте Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому в законі відсутня норма, згідно з якою міським радам надані повноваження визначати громадські місця в контексті карантинних обмежень.

Громадські місця в ньому згадуються лише у прив'язці до правил благоустрою. Йдеться, що місцеві ради мають, зокрема, таке повноваження:

«встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність».

– Тобто міська рада могла би визначити таке поняття, але у Правилах благоустрою міста Рівного, – вважає рівненський адвокат Василь Харчук. – Терміни, які стосуються прав і свобод, може визначати лише закон, йдеться в статті 92 Конституції України.

– Допоки таке поняття є в законі про тютюнопаління, ми використовуємо його як аналогію, – каже правник.

Однак використання визначення громадського місця із закону про тютюнопаління – також неоднозначне. В Кодексі про адміністративні правопорушення не вказано, що в таких відносинах можна застосовувати аналогію. А в Кримінальному кодексі аналогія закону чи права заборонена.

– В публічному праві аналогія закону заборонена, – стверджує юрист, ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера. – Це принцип, про який знають ще студенти 1 курсу юрфаку.

Василь Харчук так пояснює логіку використання терміну громадського місця із закону про тютюнопаління:

– Це складне теоретичне питання. Я погоджуюся, що [аналогія] не дозволена. Але ніхто не говорить про аналогію права. Ми не застосовуємо закон по аналогії. Ми використовуємо визначення поняття. Так як воно визначене в єдиному законі. І все.

Хоча в законі про тютюнопаління сказано, що визначені ним терміни, зокрема «громадське місце», використовуються «для цілей цього закону». Тобто застосовується саме для запобігання шкоді здоров'ю від тютюнопаління.

Виконавчий директор ГО «Платформа прав людини», адвокат Олександр Бурмагін, пояснює, що аналогія адміністративними судами, які розглядають публічно-правові спори може застосовуватись, крім одного виключення – визначення повноважень і способу дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також аналогії не може бути при притягнені до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Олександр Бурмагін вважає, що однозначні висновки про повноваження комісії і міської ради визначати громадські місця йому робити складно.

Правник, зокрема, зауважує, що комісія міської ради приймала рішення не про визначення громадських місць, а про «додаткові заходи запобігання поширенню на території міста Рівного гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID – 19». 

Тобто, за логікою органів місцевого самоврядування, не тільки Рівного, а й, наприклад, Києва та інших міст, визначення такого переліку – це один із протиепідемічних заходів та обмежень.

А запроваджувати такі заходи комісія має право, за статтею 37 Кодексу цивільного захисту та статтею 30 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб».

– Наскільки така частина протиепідемічних заходів як «визначення переліку громадських місць» відповідає Конституції України та законодавству, може визначити тільки суд, – каже Олександр Бурмагін. – Скасувавши це або ні.

– Також потрібно враховувати, що словосполучення «громадське місце» або тотожні за змістом зустрічаються в низці нормативно-правових актах, деякі до таких відносять і парки, сквери та вулиці, – каже правник.

Наприклад, у статті 24-й закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» йдеться що 

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Може обійтися без штрафу

Поки що ми не знайшли рішень українських судів, які б докладно аналізували що таке громадське місце. Частково цього питання торкається Заліщицький районний суд Тернопільської області.

Суд розглядає адмінпротокол щодо чоловіка, який «рухався пішки по вулиці в місті Заліщики Тернопільської області без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски».

Суд закрив це провадження. Бо взяв до уваги закон про тютюнопаління та роз'яснення Кабміну (нагадуємо, юристи Харківської правозахисної групи ввжають що роз'яснення Кабміну не має сили нормативно-правового акту)

«Приходжу до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки він перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту захисної маски чи респіратора на вулиці міста Заліщики, що не являється громадським місцем в розумінні Закону України та роз'яснень наданих найвищим органом виконавчої влади України, і за таких обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення слід закрити», – пояснює своє рішення суддя Степан Дудяк.

Також нещодавно безробітного, який прийшов в магазин без маски, звільнили від штрафу, врахувавши, що він визнає свою провину, не працює, а також доглядає за неповнолітньою донькою та батьком-пенсіонером. Обійшлося усним зауваженням.

Хоча є рішення суду НЕ на користь людини без маски. Так, ще на початку квітня чоловіка, який зайшов до магазину без маски, районний суд Сум постановив оштрафувати на 17 тисяч гривень.

А іншого чоловіка, який був на зупинці без маски, у Чернівецькій області не оштрафували. Ось чому:

Його справу суд вирішив закрити через відсутність доказів, що чоловік був зобов'язаний придбати чи виготовити маску чи що йому дали на це гроші з державного чи місцевого бюджету.

Також суд повернув на доопрацювання поліції протокол на чоловіка, який у Києві переплив Дніпро і опинився на березі без маски. Бо в протоколі не були вказані свідки.

Карантинні проблеми є не лише із зобов'язанням носити маски у громадських місцях. Українська правда пише, що в Україні провалилась обсервація.

– Чим більше влада приймає жорсткі та маразматичні карантинні заходи, які неможливо виконати, тим менше люди їх сприймають і виконують, – пише народна депутатка Юлія Клименко. – І це дуже небезпечно, адже якраз в цей момент і підкрадається коронавірус, який, за оцінками світових лідерів, буде гуляти ще 12-18 місяців.

– Чому правильно діяти законно? Коли кожен виконує свої повноваження – це запорука правопорядку. Коли владні органи роблять що хто хоче – це хаос, – коментував раніше «Четвертій» владі Василь Харчук.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.