Тарас Пустовіт: чому восьмий рік триває справа про хабар вже ексзаступнику голови Рівненської ОДА

Колишнього заступника голови Рівненської ОДА, а нині – депутата Острозької міської ради від партії «Батьківщина» Тараса Пустовіта (у центрі) продовжують судити. Вирок за шахрайство скасувала апеляція. Справу про отримання хабаря розглядають по-новому із 2019 року. Суддя Руслан Ралець (праворуч) каже, що прокурор затягує справу, прокурор Олександр Макотринський (зліва) заявляє судді відвід, бо той не дозволив допитати деяких свідків
Джерело
Колаж «Четвертої влади», Влад Мартинчук

У жовтні 2022 року після тривалої перерви у Дубенському міськрайонному суді продовжили розглядати справу за звинуваченням у хабарництві Тараса Пустовіта. У 2015-му, коли він був першим заступником голови Рівненської обласної державної адміністрації, його затримала Служба безпеки й виявила у нього мічені купюри.

У 2018-му суд виніс Пустовіту вирок – шахрайство, але апеляція, за скаргою прокуратури, скасувала цей вирок і направила справу на новий розгляд у той самий суд. Після того острожани встигли вибрати обвинуваченого депутатом міської ради, а суд й досі триває.

Що вирішували на черговому засіданні, як намагалися не допустити на нього журналістку та чому прокурор хоче відводу судді – читайте далі у матеріалі.

Довготривала справа

– Ну скільки дать за себе? Ну скажіть? – жіночий голос.

– Скільки дасиш, стільки буде, – чоловічий голос.

– Це несерйозно.

– Так дай, щоб тобі було добре.

– Одинадцять. Дві двісті і п’ять. Тисяча. Дві тисячі ще.

–  Хватить.

– Нате перещитайте.

– Не нада. Положи в бокову або сюда. Я не буду щитать.

– Дякую за взаєморозуміння.

Це – уривок розмови між екс-заступником голови Рівненської ОДА Тарасом Пустовітом та перевізницею Валентиною Андрейченко, яку записало СБУ. Вони зустрілися в Острозі, що на Рівненщині, в неділю 11-го січня 2015-го року. Після цього Тараса Пустовіта затримали. В автівці знайшли 8 тисяч доларів мічених купюр.

На руках Пустовіта тоді знайшли фарбу від мічених купюр, хоча сам він стверджував, що грошей не торкався.

Після кількох років судового розгляду, під час якого змінилася суддя, яка пішла у відставку у 2016-му, і справу заново почала розглядати наступна за розподілом суддя – Олександра Жуковська, ввечері 29-го грудня 2018-го року, суд оголосив вирок. Виправдав екс-посадовця у злочині щодо вимагання та отримання хабаря, але визнав винним у шахрайстві.

– Тарас Олександрович, до вас застосовано іспитовий строк – це умовне звільнення, – зверталася тоді суддя до Тараса Пустовіта.

– Впродовж двох років ви зобов’язані будете виконувати покладені на вас обов’язки – з’являтися на реєстрацію до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання. Якщо побажаєте виїхати за кордон – тільки з дозволу органу пробації.

– З вами буде проведена робота із психологом. Є спеціальні методики для того щоб не допустити в подальшому будь-яких подібних дій. Цього більше, ніж достатньо для вашого виправлення, – озвучила в день оголошення вироку суддя Олександра Жуковська.

Деталі цієї справи «Четверта влада» дослідила у матеріалі: Як заступник голови Рівненської ОДА погодився взяти гроші за сприяння в маршрутному бізнесі

Рівненська обласна прокуратура не погодилась із таким рішенням суду та подала апеляцію. Її розглянув Волинський апеляційний суд. Він скасував цей вирок та відправив справу на новий розгляд у той самий суд. Сталося це у червні 2019-го. Цей розгляд з 19 липня 2019-го року триває досі. Суддя у цій справі – Руслан Ралець.

Статус обвинуваченого в хабарництві не завадив Острозькій громаді у 2020-му обрати Тараса Пустовіта депутатом Острозької міськради. Нині він голова фракції «Батьківщина» в Острозькій міськраді.

Зробили депутатом Тараса Пустовіта виборці округу міста Острог (провулок Луцький, вулиця Станіслава Кардашевича, вулиця Луцька, вулиця Городище, вулиця Антона Павлюка) та села Милятин.

У кабінеті судді

Перед засіданням 13 жовтня суддя Руслан Ралець покликав журналістку до себе в кабінет. Сказав, що вирішив познайомитися, що відкритий до спілкування із журналістами і тільки за те, щоб вони були присутні на засіданнях, але сторони процесу можуть бути проти. І якщо так, то він може видати ухвалу, щоб видалити журналістку із зали суду.

Протягом розмови кілька разів повторив, що, оскільки допитуватимуть свідків, журналістка не може записувати засідання на аудіо. Коли журналістка заперечила, що закон дозволяє робити аудіозаписи без будь-чийого погодження, сказав, що це мають дозволити сторони у справі.

На заперечення журналістки, що це відкрите засідання, а отже, вона може бути на ньому присутня та робити аудіозапис без дозволу будь-якої зі сторін, суддя відповів, що якщо він видасть ухвалу, то буде так, як вирішить він.

Потім знову говорив, що він за відкритість процесу, але вирішив поінформувати журналістку, як може розгортатися ситуація під час засідання.

І так по колу кілька разів.

Судячи з того, що говорив суддя Руслан Ралець журналістці у кабінеті, він намагався ввести її в оману

У результаті, під час засідання суддя Ралець, запитавши у сторін процесу їхню згоду, дозволив журналістці «Четвертої влади» фотографувати та робити аудіозаписи, але сказав не використовувати ці аудіозаписи до оголошення вироку Пустовіту.

Чому така поведінка судді протиправна – читайте нижче, в останньому розділі матеріалу.

Четвертий рік справи по-новому

Покази свідків у судовій справі вже давно є, але по закону, коли справу починає розглядати новий суддя – він має розглядати її спочатку і по новому колу слухати свідків та розглядати всі докази.

13 жовтня у Дубенському міськрайонному суді повинні були допитати таких свідків:

► Анатолія Столярчука – колишнього заступника Рівненської райдержадміністрації, 

► Валентина Демчука – президента громадської організації «Союз перевізників України»,

► Юрія Олексійчука – колишнього голову Острозької райдержадміністрації та колишнього депутата Острозької міської ради.

Вони входили до комісії, яка визначала маршрути для перевізників. Головою цієї комісії був нині обвинувачений Тарас Пустовіт.

Жоден зі свідків на засідання не прийшов.

Демчук та Олексійчук наразі служать в армії, тож їх допитають після демобілізації або якщо вони зможуть прибути зі служби.

Столярчук у листі до прокурора Олександра Макотринського пояснив, що через стан здоров’я не може приїхати в Дубенський міськрайонний суд, але свідчити не відмовлявся і просив зробити це по відеозв'язку зі Здолбунівського районного суду, бо він – найближчий до місця його проживання (за законом, відеоконференція може відбуватися лише із приміщення суду, – авт.).

Прокурор попросив суддю дозволити такий спосіб допиту, але додав, що заяву від свідка отримав у день засідання, тому не зміг організувати відеозв'язок.

Суддя Руслан Ралець сказав, що «всі розумні» терміни для допиту свідків минули. І нагадав, що прокурор упродовж останніх двох років більше десяти разів просив переносити засідання, бо не приходив він сам або свідки.

Адвокат Тараса Пустовіта Володимир Цуняк, як і суддя, наголосив, що прокурор порушив встановлені для допиту строки (коли були встановлені ці строки, у розмові з журналісткою адвокат після засідання, пригадати не зміг — авт.). Пізніше з'ясувалося, що строків для допиту свідків до цього засідання ніхто не встановлював.

Цуняк також не вважає мобілізацію поважною причиною для відсутності, бо свідки не приходили на засідання й попередні два роки, коли не служили. Адвокат виступив проти допиту свідка, який просить про відеоконференцію, бо той не підтвердив свою хворобу.

Тож він попросив суддю відмовити у клопотанні прокурора про допит свідків і рухатися далі, щоб не затягувати розгляд.

Адвокат Володимир Цуняк (ліворуч) наполягає, щоб покази свідків не слухали

Незабаром після того, як суддя пішов у нарадчу кімнату, щоб розглянути клопотання, почалася повітряна тривога і всіх присутніх у залі попросили спуститися в укриття або піти із суду деінде.

Задовго до закінчення повітряної тривоги в укриття спустився працівник суду і повідомив, що у суді закінчився робочий день. Це підтвердили й судові охоронці, сказавши, що цього дня засідань більше не буде.

Наступного дня журналістка перетелефонувала секретарці судді уточнити час продовження розгляду і дізналася, що після закінчення повітряної тривоги (через пів години після закінчення робочого дня) суддя продовжив засідання.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень немає ухвали з цього засідання, тож журналістка не мала змоги дізнатися, чим воно закінчилося, поки не прийшла на наступне.

Суддя не хоче вислухати свідків

На наступному засіданні, 19 жовтня, з’ясувалося, що суддя Ралець встановив термін для допиту свідків Демчука, Столярчука та Олексійчука на попередньому засіданні, 13 жовтня, і минав він 19 жовтня.

Допитали лише одного свідка – Анатолія Столярчука, який напередодні клопотав про відеоконференцію зі Здолбунівського районного суду. 

Прокурор Олександр Макотринський повідомив, що цього дня знову не зможуть допитати Демчука та Олексійчука, бо вони мобілізовані, а він не мав змоги так швидко організувати їхню присутність. Тож суддя відмовив у допиті цих свідків.

Відмовив суддя прокурору і в допиті ще трьох свідків – колишніх працівників СБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Сказав, що прокурор затягує процес, а клопотання його «безпідставне та необґрунтоване», і що всі дії слідчих описані у матеріалах кримінального провадження.

Після цього Макотринський заявив судді Руслану Ральцю відвід. Його мають розглянути 31 жовтня.

У кого який інтерес

Ми поспілкувалися з адвокатом, який консультує «Четверту владу» і він, на основі свого досвіду, висловив нам кілька припущень щодо поведінки сторін у цій справі.

Зокрема, на його думку, для прокурорів надзвичайно важливо, щоб вирок не був виправдовувальним (це загрожує ледь не звільненням). Їм потрібен або обвинувальний вирок, або закриття справи через закінчення терміну притягнення до відповідальності.

Якщо свідки ключові, то зрозуміло, що прокурору може бути цікаво рік тягнути справу до демобілізації (або строк добіжить, або з’являються докази на обвинувальний вирок), але прямо просити цього він не може.

Для судді посадити серйозну людину – це нажити собі серйозних ворогів.

Йому вигідно або затягнути строк (як і прокурору), або виправдати (без ризику, що рішення скасують. Тобто за умови, що ключових свідчень не буде у справі).

Але щоб тягнути справу і переносити засідання, потрібні щоразу різні підстави.

Водночас, через такі дії однозначно стверджувати, що суддя «куплений» – не можна. Його інтерес може бути простий – не нажити собі ворога.

Для адвоката обвинуваченого пріоритетом є розглядати справу без ключових свідчень, адже так буде перспектива виправдати. Закінчення ж строку чекати допустимо, але якщо з’являться свідки, які свідчитимуть не на користь підзахисного – це йому не вигідно.

Отже, в точці «справу можна тягнути» інтереси в усіх збігаються. І якщо б не було журналістки у залі суду, можливо було б ще декілька разів на тих самих підставах відкладати розгляд справи.

А в присутності журналістки довелося щось вирішувати, шукати логічні підстави для відкладення розгляду. Тому трохи один на одного натиснули і встановили ще певний строк для допиту свідка.

На думку співрозмовника, ймовірно, що вирішенню справи заважає те, що і в судді, і в прокурора через резонансність цієї історії відсутнє бажання досягти істини. Діє принцип «як не створити собі проблем».

Незаконний вплив судді

Під кінець повернімося до професійної оцінки розмови судді із журналісткою в кабінеті.

Медіаюрист Інституту розвитку регіональної преси Ігор Федоренко каже, що така розмова перед засіданням була намаганням вплинути на журналістку.

– Заборонити вам робити аудіозаписи відкритого судового розгляду на диктофон суд не може навіть за клопотанням сторін. Видалити вас із залу судового засідання, якщо з вашого боку відсутні порушення порядку, суд не має права. Незалежно від бажання сторін чи судді, – пояснює медіаюрист.

– Такі дії будуть порушувати не тільки Кримінально-процесуальний кодекс, але й статті 19, 34 Конституції України, закон «Про інформацію». Якби суддя так зробив, то, відповідно до статті 106 закону «Про судоустрій і статус суддів», його могли би притягнути до дисциплінарної відповідальності, – каже Ігор Федоренко.

Заборонивши журналістці використовувати аудіо засідання до вироку, суддя теж припустився порушення:

– Покази свідків можуть бути таємницею, але тоді треба проводити закрите судове засідання. Цього зроблено не було, засідання було відкрите, тому де гарантія, що хтось з присутніх не поширить інформацію?

– Частина шоста статті 27 Кримінально-процесуального кодексу зазначає: «Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої». Окрема ухвала суду потрібна для лише застосування стаціонарної апаратури, – каже Ігор Федоренко.

Все, що говорили свідки вже давно публічно відомо, адже всі вони свідчили під час розгляду справи до винесення вироку у 2018-му. Їхні покази також лягли в основу вироку, який хоч і не набув законної сили, але є в публічному доступі.

«Четверта влада» детально висвітлювала весь процес. І сторони у справі це знають. Серію публікацій у цій справі можна подивитися за тегом: Тарас Пустовіт.

Тож єдине, чим може «нашкодитити» аудіозапис журналістів – зафіксувати те, як свідки «раптом» змінять свої покази.

Один правозахисник, у якого ми консультувалися, на умовах приватності, сказав, що така розмова – неспроста, і «відчутно, що суддя намагався намацати інтерес» журналістки у цій справі:

– Ймовірно, суддя намагався з’ясувати, чи журналістка вперто на боці справедливості, чи ситуативно приїхала, щоб поспостерігати.


Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте