Топ 100 медійників і блогерів Рівненщини: як політикиня організувала фальшивий рейтинг

Якщо ви хочете побачити топ-100 найкращих медійників, блогерів і трендмейкерів Рівненщини, то у вас не вийде. Переліку ста учасників такого рейтингу немає. Як немає і самого рейтингу.

Але це не завадило рівненській бізнесвумен, громадській діячці і політикині, яка планує стати депутаткою від «Слуги народу», нагородити медійників, блогерів, б'юті блогерів, прессекретарів і піарників як учасників рейтингу топ-100. Всіх, хто зголосився сам, або зголосив своїх колег. І представників багатьох ЗМІ, які заробляють на прихованій рекламі – «джинсі» – нагородив голова комісії журналістської етики Андрій Куликов.

21-го серпня у дорогому ресторані Blues and Jazz у Рівному вручали сертифікати і статуетки. В анонсі заходу написано, що він «рівновіддалений від політики та релігії». Після заходу соцмережі наповнилися щасливицями, які пишалися потраплянням в ТОП-100 медійників і блогерів. Організаторка заходу отримала кілька десятків вдячних їй медійників.

«Порекомендуйте достойних журналістів»

Всередині серпня на електронну адресу «Четвертої влади» надійшов лист від громадської організації «Інститут податкових реформ». У листі просили «порекомендувати двох активних та перспективних журналістів для нагородження (як правило, один досвідчений медійник, а інший/інша –дебютант)».

Написали, що «щорічно в рамках Національної премії для журналістів «Media etc.» та рейтингу блогерів Yuccie» щорічно відзначають «достойних представників медіаспільноти».

Ми не знайшли правил, хто і за якими критеріями «в рамках премії Media etc.» визначатиме достойних нагороди медійників. Зате знайшли на сайті mediaetc.org партнерів премії, серед яких, зокрема, сайти-сміттярки (за інформацією проєкту «По той бік новин») Znaj.ua, «Hyser», «Politeka», телеканал зі сфери впливу Віктора Медведчука – кума президента Росії. Тому ми цей лист проігнорували.

Якщо ви не знаєте як саме мають виглядати правила і умови справжніх професійних нагород – перегляньте, наприклад, умови конкурсів «Честь професії» чи «Національний конкурс журналістських розслідувань». А як рахують рейтинги «Топ-100» можна піддивитися, наприклад, у Форбс чи НВ.

Хоче стати депутаткою

Нагородження медійників відбулося 21 серпня.

За три дні потому, 24 серпня, організаторка рейтингу Олена Хотенко з'явилася у спільному вітанні до Дня Незалежності з місцевими представниками політсили «Слуга народу»:

На сайті рівненської «Слуги народу» ще 11 серпня оприлюднили невеличке інтерв'ю з Оленою Хотенко, в якому вона розповідає, чому хоче стати депутаткою.

Чи доречно людині, яка фактично почала передвиборчу діяльність, обдаровувати медійників? «Четверта влада» спитала про це експерта організації «Детектор медіа» Отара Довженка.

– Не гріх займатись політикою, а особливо не гріх балотуватись до органів місцевого самоврядування, бо Україні дуже потрібні адекватні й ініціативні люди в цих органах, – каже Отар Довженко. – Але на час участі у виборчій кампанії, напевно, людям не варто брати участі в присудженні професійної журналістської премії, збирати медійників і роздавати їм якісь ніштяки – занадто це схоже на підкуп.

Олена Хотенко каже, що організовує рейтинги вже шість років і цьогорічний рейтинг не стосується її планів у політиці:

– Я тільки подала заяву на участь у «Народному кандидаті» від «Слуги народу». І я ще не знаю, чи мене вибрали. Я не планувала на нагородженні журналістів піаритись. Навіть мого прізвища ніде не було. Не шукайте чорну кішку у чорній кімнаті, якщо там її немає. 

– Коли політичний діяч, який планує потрапити у владу, роздає подарунки журналістам – це не добре, – журналістка.

– До того моменту в мене таких намірів не було.

– До якого моменту?

– До церемонії нагородження. В мене і зараз немає цих намірів і немає розуміння, чи буду я депутаткою.

– А коли у вас з'явилися наміри стати депутаткою?

– Я подала заяву на участь у проєкті «Народний кандидат». 

– Коли це сталося?

– Коли з'явилося оголошення про «Народного кандидата». Я вирішила перевірити, наскільки реально через цю анкету пройти. Я її подала, пройшла співбесіду. Але дотепер не знаю, піду чи ні. Бо я спробувала тоді, коли подала анкету.

– Коли це приблизно сталося?

– Це було набагато пізніше, ніж нагородження журналістів. 

– 21 відбувся захід, а 24 – ви вже в ролику зі «слугами народу» вітаєте з Днем незалежності.

– В День незалежності я не вітала від «Слуги». В день незалежності було привітання, мене запросив Віталій Коваль (голова Рівненської ОДА, який нещодавно озвучив свої наміри позмагатися за посаду міського голови Рівного від «Слуги народу» – авт.) як відому людину з Рівного, а не від «Слуги». Тому не пов'язуйте ці речі.

– У ролику присутні люди, які або вже є в «Слузі народу», або озвучили про наміри доєднатися.

– Я вам кажу, як я там була. Я вас прошу, не пов’язуйте ці події. Якщо я використовуватиму піар, то тільки в рамках законодавства. На сьогодні я не знаю, чи буду у списках.

– На сайті рівненської «Слуги народу» ваша заява оприлюднена ще 11-го серпня.

– Ви мене чуєте чи ні? Не забруднюйте те, що є дійсно чисте, красиве і що робиться багато років.

Після цього Олена Хотенко збила дзвінок.

У нагородженні журналістів брав участь голова Комісії журналістської етики Андрій Куликов. Питання, чи варто поєднувати такий захід і політичні плани, він називає складним.

– З формального погляду, поки не почалася виборча кампанія, людина може заявляти, що вона хоче бути президентом або депутаткою, і це не повинне зупиняти її від різноманітної діяльності. Інакше можна сказати, що людина, яка висловила намір стати депутаткою, взагалі публічного нічого не має робити.

– Вона не мала би подарунків для журналістів робити. Бо це схоже на підкуп та формування додаткового лояльного середовища, впізнаваності, – журналістка.

– Я розумію ваш погляд. Поважаю ці причини, які, як мені здається, стоять за цими поглядами. Але знаючи Хотенко не перший рік, я не поділяю ці погляди.

– А якби інша людина подібним чином організувала такий захід? 

– Якби я знав цю людина два-три-чотири роки, як знаю Олену Хотенко, я б теж сумнівався, що вона хоче когось підкупити.

Нагородили всіх охочих

Ми звернулися за адресою, з якої нам приходило запрошення, з проханням надіслати відповідь на такі питання:

• Повний список сотні учасників рейтингу.
• Перелік членів журі чи експертів, які укладали цей список.
• Критерії, за якими укладали список і нагороджували сертифікатами.
• Хто був спонсором цього заходу (взяв на себе витрати на організацію).

Після кількаразового нагадування через трохи більше як тиждень отримуємо відповідь. У ній написано, що організатори нагородження зверталися до рівненських ЗМІ та пресслужб, аби там самостійно обрали кандидатів на нагородження (нібито також проводили опитування у соцмережах про цих людей).

Усіх цих «кандидатів» у підсумку й нагородили. Ніякого конкурсу чи рейтингування не було.

На уточнювальні запитання про список нагороджених в організації не відповіли. Як і на прохання дати гіперпосилання на приклади опитування в «групах та пабліках соціальних мереж Рівненського регіону щодо відібраних кандидатур».

Нагороди для «джинсовиків»

Знаходимо відео з нагородження:

Серед нагороджених як «Топ 100 найкращі медійники Рівного» – поряд з більш або менш відомими журналістами – низка редакторів, яких рік тому викрили в організації «джинсування», тобто розміщення непозначеної реклами, у їхніх медіях. А також працівники видань, які систематично «джинсують».

Які медіа і їхні керівники порушують журналістські стандарти, видаючи рекламу за новини, можна подивитися у цій серії розслідувань:

Перша частина: Продажний ефір: меню рівненських телеканалів

Друга частина: Папір все стерпить: скільки коштує кандидату обманути читачів рівненських газет

Третя частина: Продажні статті: скільки кандидату коштує прихована реклама на рівненських сайтах

Оскільки під час нагородження відзначили деяких головних редакторів місцевих ЗМІ, виходить, що ті

редактори у відповідь на лист із проханням порекомендувати найдостойніших медійників, порекомендували самі себе. І потім подякували за визнання.

Також серед найкращих медійників – ексжурналістка, яка нині активно піарить одного з кандидатів на міського голову (під час церемонії її називають журналісткою-фрилансеркою), речник міського голови, відомий, зокрема, тим, що «забанив» журналістів, які пишуть викривальні матеріали про міську владу.

– Неприйнятно мішати докупи чинних журналістів, колишніх журналістів, які пішли в піар і політичні комунікації, та просто піарників, – вважає експерт організації «Детектор медіа» Отар Довженко. – Усі ці професії важливі й потрібні, але вони різні – і про різницю між ними важливо пам’ятати під час виборчої кампанії.

Запитуємо Андрія Куликова, що він думає про таке поєднання.

– Ви уявляєте подібний рейтинг на всеукраїнському рівні? Чи подали би своїх номінантів редактори програм «Схеми», «Слідство.Інфо», «Бігус.Інфо», якби там нагороджували і прессекретарів? А потім на нагородженні вийшла би, наприклад, Юлія Мендель, а після неї Сергій Андрушко, якому Юлія Мендель перешкоджала в отриманні інформації, – журналістка.

– Залежно, як сформульовано завдання. Наприклад, рейтинг медійників, які спричинили найбільший резонанс. От у ньому можуть разом опинитися і Андрушко, і Мендель.

– Але ж тут ніби найкращі медійники.

–  Я би не організовував за таким методом визначення рейтингу. Може, й назву поміняв би. Коли я побачив назву «топ-100 медійників Рівного або області», подумав, де їх стільки взяти. Але ваше питання все ж до організаторів.

– Як ви ставитеся до того, що нагороджували редакторів медіа, які системно джинсують? 

– Це дуже погано і є підставою для подальшої розмови. Але й організаторів рейтингу можна ввести в оману.

– Але людей, яких нагородили, ніяк і не перевіряли. Їх ніхто не відбирав і не оцінював.

– Ви описуєте процедуру, яка властива конкурсу. Тут йдеться про рейтинг. Якщо рейтинг укладається в результаті конкурсу – це одна справа, якщо в результаті опитування, кого б не визначили джерелом цього опитування – це друга. Якщо в результаті об'єктивних показників – третя.

(У словнику рейтинг – це показник оцінки діяльності, популярності, авторитету якоїсь особи, організації, групи, що визначається місцем, яке вони посідають серед собі подібних, – ред.).

– Яка цінність такого опитування редакторів, де вони частково самі себе поназивали?

– Це запитання до організаторів.

– Пане Андрію, ви були найбільшою зіркою на цьому нагородженні. Ви людина, яку поважають в медіасередовищі. Якщо така людина бере участь в заході, то значить, цей захід для неї чогось вартий. Яка для вас цінність була в цьому нагородженні?

– Пані Антоніно, якщо у вас є запитання до мене, я готовий на них відповідати на ті, на які я компетентний відповідати. Я не знаю, навіщо організовувався цей рейтинг. Можу припустити, що його вирішили провести замість всеукраїнської премії Media etc., яку ми успішно двічі провели раніше, а цього року вона не відбулася через коронавірус.

– А наскільки організатори компетентні визначати переможців?

–  В тому то й справа, що не вони визначали. Вони звернулися до головних редакторів. Цілком можливо, що це була хибна методика.

«Красиві» журналістки і сексизм

Під час нагородження неодноразово лунали стереотипні висловлювання. На адресу медійниць, окрім спроб похвалити професійність, ведучі говорили:

– Дуже-дуже красива, – ведуча про журналістку.

– У нас такі чарівні представниці пресслужб, – ведуча. – Того я і пішов у журналістику насправді, – ведучий.

– Поєднує в собі підприємницький хист, материнство і струнку тендітну дівчинку.

– Об'єктивна, неупереджена, красива... ну, щоб мене за сексизм просто не засудили..., – ведучий про журналістку.

– Апелювання до зовнішності, коли йдеться не про конкурс краси, а про професійні речі, є виявом стереотипного сприйняття жінки та її суспільної ролі і нівелюванням професійних здобутків, – каже координаторка Волинського прес-клубу, експертка з гендерних питань Богдана Стельмах.

Експертка радить звернути увагу на кілька моментів:

• як би виглядали ці означення, якби вони стосувалися чоловіків (якщо дивно, то це очевидні стереотипні фрази);
• оцінювання жінок за зовнішністю є знеціненням їх як професіоналок, зміщенням акцентів, а саме поняття краси – суб'єктивне.

– У XXI сторіччі українська журналістика продовжує ретранслювати стереотипи, в основі яких жінка з її професійними здібностями і талантами – не особистість, а об'єкт для споглядання, для візуального задоволення, – додає експертка.

Андрій Куликов каже, що звернув на це увагу (наприкінці 2019-го Андрій відзначав переможців антипремії «Це яйце» за сексистське висловлювання та сексистський медіаметаріал – ред.): 

– Але ще більшою мірою зауважив, що жодного разу або лише кілька разів пролунало «журналістКА», «кореспондентКА». Якби я вів цю церемонію, я б робив це інакше.

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.