«Відчай вкупі з ненавистю»: історія акторів з розбомбленого росіянами Маріупольського театру

Євген Кравець – актор Маріупольського драмтеатру. У березні 2022, коли місто безперестанку обстрілювала російська армія, а в мешканців не було ні світла, ні газу, ні води, ні зв’язку, Євген із дружиною Вірою, теж акторкою театру, виїхав до Рівного.

Напередодні його від’їзду на будівлю драмтеатру, де від обстрілів переховувалися цивільні люди, російські військові скинули авіабомбу. Досі невідомо, скільки людей там загинуло – українські служби не змогли розібрати завали через постійні обстріли.

Та проблеми акторів театру не закінчилися на тому, що вони мусили покинути місто, втратили майно, житло і будівлю, де працювали. 

Євген розповів «Четвертій владі», що актори не отримували зарплатні вже три місяці, а з 1-го червня майже з усіма працівниками призупинили співпрацю.

Детальніше про історію акторів драмтеатру – у матеріалі.

З Маріуполя у Рівне

Російська армія обстрілювала Маріуполь з першого дня повномасштабного вторгнення в Україну.

Євген та Віра жили в центрі міста, поблизу драмтеатру, де й працювали.

У сховище, яке облаштували у театрі для цивільних, вони не ходили – залишалися вдома. У квартирі, яка вже не опалювалася, температура була -10.

Євген каже, що стежив за новинами, слухаючи стареньке дротове радіо, а їсти готувати навчився на розтопленому у бляшанці воску.

16 березня Євген із Вірою були вдома, коли почули гучний вибух неподалік. З вікна вони побачили полум’я і дим на місці драмтеатру. 

– Коли зрозуміли, що сталося, це був відчай вкупі з ненавистю. Адже ми знали, що всередині театру люди, – згадує Євген.

17 березня у будинок Євгена та Віри потрапив російський снаряд. Здійнялася пожежа, яку мешканці не змогли загасити самотужки. 

Подружжя одразу ж вирішило покинути місто, а оскільки машини в них не було – пішли пішки. Взяли з собою два рюкзаки та кота в сумці.

Дорогою Євгену й Вірі вдалося зловити мобільний зв’язок і зідзвонитися з родичами, які довезли їх до Урзуфа, а потім до Бердянська. Там чотири доби чекали на автобус до Запоріжжя і зрештою вирушили туди.

– Найстрашніше було чекати дзвінка від батьків, які залишилися в Маріуполі, – розповідає Євген, – Перші звістки про них отримали лише за кілька тижнів, а потім в Маріуполі ще й з'являвся зв'язок. Дякувати Богу, живі!

Згодом Євген та Віра поселились у Рівному. Наразі вони живуть із пані Галиною, яка безкоштовно прийняла їх у себе вдома. Євген розповідає, що за місяць співжиття стали з господинею, як сім’я:

– Пані Галина – це просто наше спасіння! Мало того, що грошей не бере, так ще дуже й добра, порядна, весела людина.

Дивіться також: Сім'я з Ірпеня, яка потрапила на обкладинку Time, розповіла про свій порятунок з-під обстрілів і шлях до Рівного

Остання зарплата – ще до війни

Маріупольський драматичний театр – єдиний театр, який працював на підконтрольній Україні частині Донецької області впродовж останніх восьми років. Це – державна бюджетна установа.

Від початку повномасштабного вторгнення театр фактично не працює, але на папері роботу він не припиняв. Законодавчо така ситуація зветься простоєм. Під час простою, за статтею 113 Кодексу законів про працю, працівники мають отримувати принаймні дві третини від свого звичного окладу.

Та Євген каже, що останню заробітну плату працівникам і працівницям театру нарахували ще в лютому.

– Відсутність зарплатні пояснюється тим, що дирекція театру: директор, головний бухгалтер та заступник директора – не на зв'язку. Директор із головним бухгалтером начебто лишилися у своїх домівках у Старому Криму поблизу Маріуполя.

– В Управлінні культури та туризму Донецької області кажуть, що вже почали реєструвати театр за новою адресою, але все це вимагає більше часу і працівникам лишається тільки чекати.

Управління культури та туризму Донецької Військово-цивільної адміністрації 20-го травня у відповіді на запит підтвердило, що персоналу театру дійсно треба чекати.

Управління повідомляє, що під час воєнних дій майно і документи театру були знищені, в тому числі первинна бухгалтерська та кадрова документація, документація з основної діяльності театру, печатки та штамп театру. Про це подали заяву до Ужгородського відділу поліції в Закарпатській області.

Управління культури та туризму Донецької ВЦА не має інформації, чому працівники не отримали зарплати за березень. Водночас у відповіді йдеться, що театр 7-го березня отримав гроші на зарплати та сплату єдиного соціального внеску за березень «у повному обсязі». Тоді за виплату зарплат відповідав керівник Володимир Кожевніков, який не виходив на зв’язок.

Євген розповідає, що вже в Рівному почав шукати, як матеріально допомогти своїм колегам. З його слів, українські та іноземні благодійники вже допомогли 37 акторам та акторкам театру:

– Хоч це і не значні суми, але це підтримує моїх колег. Багато з них і досі на окупованій території чи намагаються виїхати звідти. Їм нерідко доводиться їхати через Крим та Росію на територію Європи та вільної України. І така поїздка вимагає певних витрат. Я вдячний за будь-яку допомогу моїм колегам.

Дивіться також: «Найстрашніше було, коли не бомбили» – історія Тетяни з Ірпеня, яка втекла від війни до Рівного

Актори не хочуть працювати з новою керівницею

Та все ж відновлювати роботу театру збиралися. В Управлінні культури та туризму Донецької ВЦА нам казали, що триває «активна робота».

Від 1 травня розірвали трудовий договір із попереднім керівником театру Володимиром Кожевніковим, бо він «не виконував посадові обов’язки».

А від 3-го травня обов’язки керівниці, за розпорядженням голови Донецької ВЦА, виконує режисерка-постановниця Людмила Колосович.

Та актори театру не хочуть працювати під керівництвом Колосович. Вони записали відеозвернення, де пояснили причини свого ставлення. Загалом, зі слів акторів, в попередні роки роботи в театрі Колосович «деморалізувала акторську трупу на репетиціях».

– Ми дуже хочемо працювати, але з більш компетентною людиною, яка не деморалізує своїх працівників, – записав у зверненні один із акторів Ярослав Пріков.

– Я відмовляюсь працювати з Колосович Людмилою Леонідівною, бо це – людина, яка постійно на репетиціях принижувала та ображала акторів. З людьми вона себе поводила зверхньо та зухвало, – каже акторка Віра Кравець.

Акторка Віра Шевцова розповіла, що раніше особисто потерпала від образ теперішньої керівниці:

– Людмила Леонідівна Колосович на своїх постановках неодноразово дозволяла собі принижувати мене та моїх колег, ображала наш театр загалом: казала, що він не професійний. Переходила на особисті образи та хамовиті вирази. 

Євген каже, що до запису відео долучилися 17 акторів та акторок Маріупольського драмтеатру з 22, які перебувають на підконтрольній Україні території та в Європі.

Адвокатка Юлія Хмарук, до якої «Четверта влада» звернулася по незалежний фаховий коментар, пояснює, що Людмила Колосович відповідальна за невиплату зарплат акторам за березень та квітень:

– Якщо попередній керівник неналежно виконував обов'язки і не подавав документи для оплати в казначейство, це не означає, що обов'язок виплати зникає.

Журналістка намагалася поспілкуватися з Людмилою Колосович, але та прочитала повідомлення, видалила фото з телеграму та заблокувала номер. На дзвінки теж не відповідала протягом багатьох спроб і тривалого часу.

Театр запрацював, актори – ні

25 травня Людмила Колосович видала наказ про те, що Маріупольський драмтеатр відновить роботу на базі Ужгородського драмтеатру. У наказі також йдеться про те, що працівники мають прибути на нове робоче місце до 1-го червня. Якщо ж працівники не зможуть приїхати в Ужгород, трудові договори з ними призупинять, поки в них не з’явиться така можливість. У додатку до наказу є список з 34-х імен працівників.

Актор Євген Кравець каже, що зібратися всім в Ужгороді так швидко було би неможливо з різних причин:

– Хто зміг виїхати в спокійніші регіони, займається там волонтерством і вбачає у цьому більше сенсу, ніж працювати у театрі там, де вже є свій театр. 

– Також частина акторів виїхала в Європу й прилетіти в Ужгород не так легко, не дешево і не швидко. Окрім цього, в Ужгороді десь потрібно жити. Ціна на квартири в місті наразі чи не найвища в Україні.

– Акторам та акторкам обіцяють гуртожиток, фото якого не показують і про умови якого деталей не розповідають. Точно так само, як про заробітну плату за березень і квітень.

1-го червня Колосович підписала наказ про призупинення робочих договорів 174 працівників театру. За словами Євгена Кравця, всього в театрі працювало 180 людей. 

Адвокатка Юлія Хмарук пояснює, що, за законом, Колосович має на це право.

Для переведення працівника на роботу в іншу місцевість необхідна його згода, тому можливі два варіанти:

• працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах і висловив її письмово. У цьому разі, згідно з частиною 4 статті 34 Кодексу законів про працю, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією).

• працівник не надав згоду на переведення, але й не заперечив проти роботи в нових умовах і при цьому не прибув на нове робоче місце. Відповідно до статті 13 закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 р., роботодавець може призупинити дію трудового договору.

У другому випадку працівник і далі вважається працівником, трудовий договір з ним не розривається, але відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за цей період покладається на державу, яка чинить військову агресію проти України.

Актор Євген Кравець з дружиною Вірою продовжують жити у Рівному. Євген працює вантажником і займається волонтерством. Віра працює майстринею в салоні краси – робить клієнткам послуги для брів та ламінування вій. Ще після приїзду в Рівне вони ходили до Рівненського драмтеатру, щоб дізнатися про роботу, але там розгорнутий волонтерський штаб.

– Сьогодні працівникам театру виплатили зарплатню за період простою (тобто з 5-го травня по 1 червня). За березень та квітень – нічого, – уточнює Євген.

Каже також, що планують повертатися лише у визволений український Маріуполь.

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»