Як допитували головну свідку у справі обвинувачення в хабарництві Здолбунівського міського голови

18-го червня 2025 року у Рівненському міському суді продовжили допит заявниці Ірини Рудюк у справі про вимагання 11 тисяч 350 доларів – за довгострокову оренду земельної ділянки у Здолбунівській громаді.

Нагадаємо, обвинувачують у вимаганні міського голову Владислава Сухляка та його спільників, Ігоря Риженка та Миколу Собчука.

Як відбувався допит – читайте у матеріалі.

«Я проти преси» – головна свідка

До початку засідання прокурор Андрій Войтюк, який здійснює процесуальне керівництво у справі, висловив своє невдоволення тим, що ми опублікували розмову із свідком Володимиром Рудюком.

– Ви спілкуєтесь зі свідком в кримінальному провадженні, який ще не допитаний. Суд має допитувати свідка, а не журналіст, так не робиться, – дорікнув прокурор. Хоча журналіст нічого не порушив – просто виконував свою роботу.

Перед залою судових засідань її зустріла секретарка та запропонувала ще раз повторити присягу.

– Так, але я проти преси, – відповіла їй пані Рудюк.

Секретарка судового засідання пояснила, що свідка може це заявити у судовому засіданні, а журналіст пішов у залу суду.

Вивчивши медичні довідки Ірини Рудюк, адвокат Владислава Сухляка Іван Грозік заявив, що Ірина Рудюк не мала поважної причини неявки на судові засідання.

Він аргументував це тим, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу поважною причиною відсутності може бути лише тяжка хвороба або неможливість залишити медичний заклад в якому людина перебуває на лікуванні. Натомість свідка перебувала на амбулаторному лікуванні, а не стаціонарному, то ж мала можливість прийти.

– Ну, гостра вірусна інфекція, знаєте, всі могли тут захворіти. Я вважаю цю причину поважною, тому ніяких заходів ми застосовувати не будем, – вирішила суддя Гордійчук.

«Планувала побудувати завод із виготовлення сітки-“рабиці”»

Пан Чорнобривий почав допит із встановлення обставин знайомства свідки з його підзахисним.

Зі слів Ірини Рудюк, вона прийшла в Здолбунівську міську раду та зустріла там якогось чоловіка, якому сказала, що хоче отримати земельну ділянку. Той порадив їй звернутися до адвоката та дав номер телефону Миколи Собчука.

– Ця людина, до якої ви звернулися, це раптово не Віктор Симонець якиє ФОПом з виконання землевпорядних робіт? – запитав свідку адвокат Чорнобривий.

– Я не пам'ятаю, – відповила Ірина Рудюк та сказала, що не може навіть описати ту людину.

До слова, чоловік з ім'ям та прізвищем Віктор Симонець був першим керівником об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Щаслива, 8» у Рівному. Нині керівником цього ОСББ є Анатолій Чемерик, власник фірми «Адамантбуд», через яку фірми родини Віктора Шакирзяна освоюють кошти з бюджету Рівного.

Далі адвокат Чорнобривий поставив Ірині Рудюк декілька запитань про її освіту та досвід роботи.

Свідка відповіла, що має середню спеціальну освіту, ніколи не працювала на керівних посадах та ніколи до цього не засновувала підприємств. Проте вказала, що нині зареєструвалася підприємицею та має двох найманих працівників.

На уточнююче питання адвоката Чорнобривого, скільки найманих працівників в неї було на момент подання заяви на отримання земельної ділянки, уникла відповіді:

– А яке це має відношення?

– Ну ви ж директоркою заводу мали бути, того і питаю, – пояснив адвокат.

– Ну, в мене напевне були б керівники, я б наймала людей які б усім цим займалися. – Але суддя попросила Ірину Рудюк все ж таки дати відповісти на запитання адвоката, і та сказала – Ні, тоді я вже не працювала, – відповіла свідка.

Під час допиту Ірина Рудюк розповіла, що планувала побудувати завод із виготовлення сітки-«рабиці». Річний дохід мав складати до одного мільйона доларів.

Проте не змогла пояснити чим би займалася на підприємстві після його створення та як ділили би прибутки з інвестором. А щодо директора заводу, то, з її слів, це мала бути «компетентна людина яка в тому розбирається».

Також Ірина Рудюк не змогла розповісти як та з чого виготовляють сітку, які види економічної діяльності необхідно реєструвати для такого бізнесу та який мав бути статуний капітал підприємства.

Цін на верстати пані Рудюк не пам'ятала, проте вказала, що вони вже були в інвестора. Називати його свідка відмовилася, але сказала що це не близький родич. Після цього Ірина Рудюк, посилаючись на погане самопочуття, попросила 10 хвилин перерви. Суддя Наталія Гордійчук задоволила прохання свідки.

Вийшовши із судової зали, журналіст зустрів Володимира Рудюка, який привітавшись сказав:

– Гарно написав. Так не робиться, не гарно.

– Що ви маєте на увазі, поясніть, – журналіст.

Проте Ірина Рудюк сказала чоловікові нічого не казати і вони пішли на вулицю.

«Чи компетентна людина, чи це була провокація з боку правоохоронних органів»

Після перерви допит свідки продовжили. Адвокат Чорнобривий поставив ще декілька запитань, що стосуються деталей бізнес-плану (техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств. – Авт.), на які Ірині Рудюк було складно відповісти.

Адвокат Олександр Чорнобривий так аргументував необхідність ставити запитання, що стосуються оплати праці:

– Це стосується бізнес-плану. Ми тому і хочемо з'ясувати, чи компетентна людина, чи це була провокація з боку правоохоронних органів, чи людина дійсно хотіла зробити бізнес і заробляти мільйон доларів у рік.

Суддя Наталія Гордійчук, заслухавши думку сторін, дозволила адвокатові продовжувати допит, а на запитання Ірина Рудюк так і не відповіла, пославшись що це мала б знати її бухгалтерка.

Далі адвокат Олександр Чорнобривий намагався вияснити у Ірини Рудюк, чи вона зверталася до обвинуваченого Миколи Собчука як до адвоката та які саме послуги він їй обіцяв надати.

Свідка розповіла, що заплатила обвинуваченому 150 доларів, проте запевняла – це було не за надання юридичних послуг, адже вони не уклали договір на надання правничої допомоги.

Адвокат Чорнобривий уточнив у свідкі, чим вона вважає її представництво обвинуваченим Собчуком на земельній комісії.

– Був зі мною просто на засіданні, – відповіла свідка після тривалої паузи.

Суддя перепитала, чому ж свідка сама не поїхала, для чого тоді був потрібен адвокат. Ірина Рудюк сказала, що для того щоб пан Собчук їй підказав, якщо вона чогось не знатиме.

– То ця робота адвоката називаєтсья видом правничої допомоги, чи ні? – запитав Олександр Чорнобривий у свідки.

– Так, але якби був договір між нами, але між нами ні договору нічого не було, – відповіла Рудюк.

А на запитання, чому вона не відмовилася від послуг адвоката Собчука, якщо той, нібито, вимагав від неї гроші за вирішення земельного питання, сказала, що «хотіла вивести його на чисту воду».

Попередній матеріал на цю тему: Підприємці, які викривають хабарництво: поспілкувалися зі свідком у справі Здолбунівського мера

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 40 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали Сили оборони і хочете підтримати рівненських журналістів-розслідувачів будь-якою сумою:

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.