Як не яма, то канава: як влада Рівного переймається правами пішоходів

Майже чверть мільйона людей у своїх справах ходять 449-ма рівненськими вулицями, 35-ма провулками, 6-ма майданами, трьома бульварами і трьома проспектами та двома площами. Як часто ви замислювалися над тим, наскільки зручні вулиці Рівного для пішоходів? Вам особисто зручно?

«Четверта влада» досліджувала зручність вулиць міста для пішоходів, а також з'ясовувала, хто відповідальний за такий стан і як це можна змінити.

Містопланувальник Андрій Шевчук написав чимало професійних блогів про потребу зробити вулиці і громадські простори Рівного зручнішими для людей. Ми запитуємо його, як експерта, про зручність тротуарів у місті.

– Приїдемо ми в Скандинавські країни чи в Німеччину – побачимо зовсім інші тротуари. Всі вони, згідно з нормами, забезпечують одну і ту ж доступність, зручні і дають нам можливість орієнтуватися в просторі і пересуватися не заглядаючи там кожних 20 метрів, чи немає там калюжі і чи не потрібно там обходити автомобілі.

Також ми запрошуємо допомогти у перевірці вулиць Рівного пенсіонерку Тамару Савінкову, яка вже кілька років через проблеми з опорно-руховим апаратом змушена пересуватися з палицею.

– Я навіть не знаю, як тут іти… На стінку лізти? – говорить жінка, намагаючись спуститися у підземку на вулиці Данила Галицького.

Просимо, також Ольгу Хвостікову, яка із 13-ти років незряча, розповісти як їй пересуватися вулицями. Вона із сім’єю, ще в радянські часи, переїхала у Рівне, коли їй було 19.

– Я Рівного ніколи не бачила. І в 19 років було набагато легше пересуватися містом, ніж зараз.

У Рівному постійно потрібно дивитися під ноги і постійно щось переступати чи оминати: калюжі, вибоїни, рекламні стенди посеред вулиці.

Якщо ж у пішохода важкі сумки, візок, або ж він сам на візку, або незрячий, має травмовану ногу – завдання значно ускладнюється. В таких випадках кожен з нас може стати маломобільним і більш вразливим.

– Людям виходити по сходах, перестрибувати калюжі, обходити автомобілі або якісь рекламні щити дискомфортно і часто складно. У 21-му столітті немає проблем зробити вулиці безпечними і зручними для усіх, – переконаний містопланувальник Андрій Шевчук.

Немає проблеми, каже Андрій Шевчук. Немає грошей – відповідають на це в управлінні житлово-комунального господарства і у рівненському шляхово-експлуатаційному управлінні (ШЕУ). Перше управління – ставить завдання з ремонту вулиць. Друге – ці завдання виконує.

Спуски під землю

Одна з проблем маломобільних пішоходів – підземні переходи. Сучасна європейська тенденція – дублювати підземні переходи наземними. Наприклад, в Німеччині порахували, що це безпечніше і зручніше для пішоходів.

У Рівному, на балансі у ШЕУ знаходяться усі сім комунальних підземних переходів.

Це переходи у мікрорайоні Ювілейний, на вулицях Данила Галицького, проспекті Миру, вулицях Соборній (біля ЦУМу), Богоявленській, Базарній і на Дубенській.

Наприклад, щоб відремонтувати підземний перехід на вулиці Данила Галицького потрібно більше 1,5 мільйона гривень, кажуть в шляхово-експлуатаційному управлінні.

– Планувалися і заміна східникових маршів, і демонтаж/монтаж цих плит обшитих по східникових маршах по ліву-праву сторону, заміна перекриттів парапетів. Крім того, там є система освітлення, і водопостачання, і каналізації в тому числі, – розповідає начальник міськШЕУ Віктор Климук.

І з поточного ремонту користі ніякої. Бо внаслідок неправильного проектування, у цієї підземки відсутнє накриття над усіма чотирма входами (такого укриття немає в більшості підземок міста).

– Вся волога в зимовий період, в період розмерзання-замерзання попадає на східникові марші. Що робить вода зимою? Розриває все те, куди вона може проникнути, – каже Віктор Климук.

Коли вдасться почати ремонтувати – не знають ні в ШЕУ, ні в управлінні житлово-комунального господарства.

– В нас два роки лежить кошторис на ремонт цього підземного переходу – нам коштів не виділили ні копійки з міського бюджету депутати міської ради, – розповідає заступник начальника управління ЖКГ Володимир Лапюк. 

А якщо в рівненській скарбниці і знайдуться такі гроші, кошторис цей доведеться переглядати, бо вартість робіт з роками змінюється.

Спадок радянщини, який не вартий тих грошей, які в нього хочуть вкласти. Так підземки називає координаторка ініціативи «Рівне – місто дружнє до дитини» Олена Пінчук. Вона авторка блогу в якому обгрунтувує чому Рівному не потрібні підземні переходи.

– Оновлені будівельні норми свідчать про те, що в таких місцях, як в Рівному, підземних переходів вже бути не може. Їх мають дублювати наземними переходами, а нові не будувати. Вони недоступні для великої кількості людей.

Замість підземки на Галицького – наземний пішохідний перехід. Електронну петицію з такою пропозицією на сайті Рівнеради підтримали 300 рівнян.

Міський голова Володимир Хомко тоді відповів – остаточне рішення приймуть після публічного опитування мешканців цього району. Коли воно відбудеться – у відповіді ні слова. Та начальник Рівненського ШЕУ вважає – це буде невиправданою витратою коштів.

– Мінімально 450, а може й 500 тисяч треба тільки на світлофорний об’єкт, – каже комунальник. Хоча світлофори на цьому перехресті вже є.

А в петиції, каже Климук, просять не просту наземку, а перехід арочного типу. За словами комунальника це будуть ті самі кошти, що поремонтувати підземку.

Цього року знайшли гроші у міському бюджеті лише на поточний ремонт сходинок одного підземного переходу – на Проспекті Миру.

Оскільки грошей на ремонт підземок депутати не виділяють, вони не лише перешкода для маломобільних людей, а й небезпека.

Олена Пінчук вважає, безпечні підземки, – то міф.

– Дуже часто якраз смертельні дорожньо-транспортні пригоди з пішоходами трапляються поблизу підземних переходів.

– Тому що люди намагаються знайти спосіб перейти вулицю все-таки наземним шляхом. Окрім того дуже багато дітей зараз відвідують ввечері гуртки, ходять до репетиторів. Небезпечно дітей відправляти в ті темні, неосвітлені підземні переходи.

Про те як і чому рівняни ігнорують підземні переходи можна переглянути в сюжеті телеканалу «Рівне 1»:

Начальник ШЕУ вважає, свого часу підземка на Галицького була виправдана, бо поруч на радіозаводі працювали 5 тисяч людей.

– Така маса людей наземними пішохідними переходами користуватись не могла.

Часи змінилися, завод вже не працює. Але те, що підземні переходи розвантажують вулиці – це ще один міф, – вважає Олена Пінчук.

– Якщо автомобілі швидше проїдуть місце, де є підземний перехід, то вони у будь-якому випадку зупиняться на найближчому перехресті.

Тротуари небезпеки

Не лише під землею. Але й на землі вистачає перешкод для пішоходів. І незряча Ольга Хвостікова, і пенсіонерка Тамара Савінкова скаржаться на діряві тротуари йдучи, наприклад, поблизу базару на вулиці Соборній.

Ольга Хвостікова йде звичним маршрутом, тому знає де калюжа, де яма, але не може запам'ятати де на тротуарі рекламні виноски, які щоразу ставлять по іншому.

Пенсіонерка Тамара Савінкова каже, не краща ситуація з тротуарами і в іншій частині Соборної, неподалік «будинку офіцерів».

– Якщо до храму йти, не заасфальтована 200-300 метрів пішоходної доріжки. Люди йдуть і падають. Старші люди ходять до храму, дуже багато. Коли людина йде з палицею, навіть коли не з палицею йде – так десь ступить у ту ямочку, і дуже багато травм. Особливо в зимовий період безконечні травми у цьому районі.

У ШЕУ кажуть, спершу за виділені кошти ремонтують проїжджу частину.

– На сьогодні, скажем так, не менш важливо здоров’я водія чим здоров’я пішохода для громади міста, да? Але травматичності і ДТП і інших наслідків на проїзній частині відбувається більше, ніж на пішоходній зоні. Тому ми на акцентуєм свою увагу більш на проїзну частину, – каже Віктор Климук.

Ремонтуючи тротуари за залишковим принципом, комунальники навпаки – наражають на небезпеку: і водіїв, і пішоходів, каже співорганізатор ініціативи «Доступно ЮА» Дмитро Щебетюк.

Він вже вісім років після важкої травми пересувається на інвалідному візку. Доводить на власному прикладі і на рівненських вулицях, що Рівне автомобілецентричне місто, на відміну від людиноцентричних європейських міст.

Він влітку приїздив до Рівного, щоб перевірити доступність тротуарів і закладів у місті для людей з інвалідністю. Детальніше про це можна переглянути в нашому літньому сюжеті:

Пріоритети влади

Добробут залежить від того, які гроші ми в таку сферу вкладаємо, каже начальник ШЕУ Климук. І вважає, що не комунальники винні у неякісно виконаних роботах, а депутати.

– На поточний ремонт вулиць у Хмельницькому в цьому році виділили 120 мільйонів. У Рівному – 40. Через то наші тротуари, в тому числі проїзна частина, будуть приблизно в три рази гіршими, чим у Хмельницькому.

Перекладає відповідальність на депутатів Рівнеради і міський голова Володимир Хомко.

– Шо депутати погодять, то й Климуку дістанеться. Кожен депутат зараз буде рвати на себе, і це природньо, кожен має свої зобов’язання перед своїм виборцями. Всього ми маємо 10 мільйонів доларів чи там євро на рік, от за ці 10 мільйонів ми це все зробимо.

Гроші можуть бути безсилими, якщо у міста немає Стратегії просторового розвитку, яка б передбачала, які зони ремонтувати потрібно у першу чергу, та за якими принципами це слід робити, каже Олена Пінчук.

Ця стратегія вже є у Львові та Вінниці. Вона могла б бути і у Рівному. Тоді б кошти не спрямовувати на непотрібні та неефективні «покращення». Наприклад, на загороджування вулиць парканами, як скажімо, на вулицях Орлова чи Пересопницькій.

– Це тисячі, сотні тисяч гривень в нікуди, – переконана Олена Пінчук.

Ремонт вулиць потрібно планувати, каже експертка, від фасаду до фасаду, а не від випадку до випадку.

– Більшість людей у нас пересуваються містом пішки або користується громадським транспортом. І, відповідно, вони знову ж таки ходять тротуарами. За рівнем автомобілізації у нас 260 автомобілів на тисячу людей. Тобто більшість рівнян – пішоходи.

Ремонт тротуарів – це питання не тільки комфорту і привабливості міста. А й екології, каже Олена Пінчук.

Міський голова Рівного каже, план дій у них є, але грошей на все й одразу не вистачає.

– А вирішувати будемо так, як ми вирішували по вулиці Макарова і Шухевича. Гарно вирішили? Гарно. А зараз ви бачили вулицю Їжакевича. І я вам назву ще з десяток тротуарів, які у цьому році вирішили. Але стільки, скільки нам дали депутати на початку року.

Капітальний ремонт відрізка вулиці Макарова, де з одного боку облаштували широкий тротуар і велосипедну доріжку, не можуть закінчити вже другий рік. Але й справді, тротуар там кращий ніж на більшості вулиць міста.

Загалом за 2018-2019 роки капітально відремонтували ділянки тротуарів на 6-ти вулицях. На це із міського бюджету витратили 4 мільйони 340 тисяч гривень. А також реконструювали 14 наземних пішохідних переходів. Що обійшлося в 1 мільйон 294 тисячі гривень.

Виходить, грубо, 5 з половиною мільйона. Порівняймо, на першу чергу капітального ремонту стадіону «Авангард» виділили понад 50 мільйонів, а всього планують близько 250-ти.

Скільки рівнян користуються щодня тротуарами, а скільки стадіоном для професійного спорту? То питання в грошах, чи в пріоритеті влади?

Відсутність запиту суспільства

Рівненський містопланувальник Андрій Шевчук вважає, проблема не стільки у грошах, скільки у небажанні змінюватися.

– Немає проблем облаштовувати припідняті переходи, припідняті перехрестя. Немає проблем обладнувати нормальні пониження. Найдешевші матеріали дозволяють так само робити все те, що роблять заможні міста.

Для цього, каже Шевчук, необов’язково використовувати тактильну плитку. Її можна замінити різними типами мощення, які за своєю структурою відрізняються від загальної пішохідної частини, тим самим допомагаючи орієнтуватися у просторі слабозорим та незрячим.

Та в управлінні ЖКГ кажуть, роблять усе, як книжка пише. І саме тому тактильна плитка на проспекті Миру покладена криво. На неї вже давно нарікають слабозорі, бо замість орієнтувати у просторі – дезорієнтує, виводячи на проїжджу частину.

– У відповідності до вимог ДБН. Не завжди воно подобається, скажем так. Але бувають ситуації, що людям і не подобається. Але папір, книжка вимагає, щоб було так, – каже заступник начальника управління ЖКГ Володимир Лапюк.

Керуватися будівельними нормами – це добре, каже містопланувальник Андрій Шевчук, але робити ще краще, ніж у них зазначено і для людей, а не для галочки – закон не забороняє.

– Будь-яке європейське місто має свої стандарти благоустрою, де відображені як нормативні підходи, які загальнодержавні є, так і місцеві підходи.

Комунальники ретельно стежать за якістю робіт. Принаймні, в УЖКГ так кажуть.

– У нас в управлінні є технічний нагляд, згідно наказу начальника по управлінню, по технагляду, закріпляється за об’єктом людина, яка проводить постійний контроль за виконанням робіт, – розповідає Володимир Лапюк.

– Аналогічно проводиться ще й авторський нагляд. Тобто той, хто розробляв проект, ще й і він веде свої журнали і проводить контроль. Крім того, в угоді прописується відповідальність сторін: зокрема виконавця і замовника. Якщо виконавець порушить правила гри, скажем так, він за свої кошти має це все усунути.

Ольга Хвостікова нам розповіла, що тактильна плитка на проспекті Миру покладена неправильно – вона дезорінтує незрячих і слабозорих. Ми про це розповіли начальнику ШЕУ і через кілька днів тактильну плитку переробляють.

Переробляють не за рахунок виконавця, а за гроші з міського бюджету, тобто, платників податків.

Експерт містопланувальник підсумовує чому Рівне має таку ситуацію і з некомфортними вулицями і з якістю ремонтів:

– На мою думку, основна причина – це відсутність запиту суспільства на якісний, комфортний міський простір. Якщо людина робить, як-небудь пониження чи кладе тактильну плитку, або проектант це так робить і його ніхто за це не карає, а йому за це платять гроші, то значить це всіх влаштовує.

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще. Зробити це можна ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у Telegram.