2% коштів на пацієнтів: для чого голова Рівненської ОДА передав шкірвендиспансеру апарат ШВЛ

11-го вересня голова Рівненської облдержадміністрації Віталій Коваль вручив рівненському шкірвендиспансеру куплений за кошти бюджету апарат ШВЛ. Соцмережі вибухнули критикою. Мовляв, навіщо закладу, де лікують шкірні та венеричні захворювання – апарат штучної вентиляції легенів? 

Навіщо – журналісти «Четвертої влади» запитали у всіх причетних – у керівниці шкірвендиспансеру, в обласному управлінні охорони здоров’я та у Національної служби здоров’я України. І, як виявилося, все значно цікавіше і... сумніше.

Навіщо апарат ШВЛ шкірвендиспансеру

Рівненський обласний шкірновенерологічний диспансер має два корпуси у Рівному – поліклінічний для амбулаторного лікування пацієнтів і стаціонар. Керує закладом Наталія Маняк, вона і прийняла урочисто переданий головою ОДА ШВЛ для стаціонару.

Як з’ясувала «Четверта влада», апарат потрібен, щоб виконати вимоги Національної служби здоров‘я України, і отримати державне фінансування. Але потрібен не лише він, а ще 14 одиниць техніки і два штатних анестезіологи.

А зробити це, тобто облаштувати палату інтенсивної терапії шкірвендиспансер і його власники – обласна рада, зобов‘язались до 1-го жовтня. 

– То виходить, що нам треба буде скоротити дві посади лікарів-дерматовенерологів для того, щоб взяти на посади анестезіологів. З точки зору менеджменту – це не вигідно. Тому що наш пацієнт не потребує постійної такої допомоги, такої терапії,

– каже керівниця комунального підприємства «Рівненський обласний шкірновенерологічний диспансер» Рівненської обласної ради Наталія Маняк.

В Національній службі здоров'я України (НСЗУ) кажуть, якщо диспансер хоче щоб стаціонар фінансували, то мусить виконати і встановлені вимоги із забезпечення обладнанням і лікарями-анестезіологами.

– Якщо лікарня взяла на себе зобов’язання до 1-го жовтня виконати вимоги, але їх не виконала – це є підставою для одностороннього розірвання договору із боку Національної служби здоров’я, – пояснює головна спеціалістка відділу зовнішніх комунікацій НСЗУ Христина Петрик.

Щоправда, договір із НСЗУ можна буде відновити, як тільки виконають усі умови. До того часу держава стаціонар не фінансуватиме. Щоб облаштувати палату інтенсивної терапії і винайняти фахівців облрада, як власник, і заклад мали півроку. Зокрема, купили ШВЛ вартістю 746 тисяч гривень.

Наразі ж в НСЗУ триває перевірка, чи у стаціонарі виконали вимоги у повному обсязі.

На сайті ОДА передачу ШВЛ подали як перемогу, деталі вирішили не уточнювати.

Десять потребуючих інтенсивної терапії на тисячу пацієнтів

Минулоріч у шкірвендиспансері мали близько десятка випадків, коли хворим була потрібна інтенсивна терапія. Їх скеровували в інші медзаклади.

– Це питання ми, звичайно, піднімали і перед Національною службою здоров’я, що можливо дійсно – наші пацієнти і наші хворі не потребують такої допомоги, – розповідає Наталія Маняк.

Лікарка каже, що краще і дешевше було б якби лікарі-анестезіологи, які вже працюють в іншому медзакладі, за додаткову плату прибували б у шкірвендиспансер за першою ж вимогою.

Не краще, стверджують в НСЗУ. Тому, включаючи у перелік послуг стаціонару такі вимоги, передусім керувалися безпекою пацієнта.

– Наприклад, якщо привозять пацієнта в стаціонар, а за годину, або ж наступного дня його стан різко погіршується і його потрібно підключити до апарату ШВЛ. Якщо такого апарату немає у лікарні, що робити? Транспортувати його до іншої лікарні? А де гарантія, що в іншій лікарні також це обладнання буде і пацієнту нададуть допомогу? – каже Христина Петрик.

У Рівненському шкірвендиспансері скаржаться – після реформи грошей на стаціонар НСЗУ дає на 30% менше, ніж потребують. Такі ж скарги і у їхніх колег з Івано-Франківська.

– Якщо відповідно до протоколів, усіх стандартів лікування таких пацієнтів, цих коштів замало на... якщо компенсувати у повній мірі всі медикаменти, всі процедури, які вони потребують. Навіть на заробітну плату працівникам, – розповідає начальник оргметодвідділу Прикарпатського клінічного шкірновенерологічного центру Олег Василюк.

То, може, взагалі без стаціонару?

Зберегти стаціонар: варто чи ні?

На Івано-Франківщині кажуть, щоб зберегти стаціонар, скоротили працівників по максимуму. На Рівненщині стверджують, зробили те ж: із 25 працівників стаціонару залишилося 19.

– Наголошую, ми вважаємо, що така структура зараз нам необхідна, – каже начальник управління охорони здоров’я Рівненської ОДА Олег Вівсянник.

Керівниця шкірвендиспансеру Наталія Маняк також вважає, що зберегти стаціонарне відділення – це «однозначно доречно»:

– І ми ясно, шо коли обраховували ці всі моменти, то ти думаєш, чи це доречно, чи не доречно.

Якщо ж порахували і доречно, то чому ж грошей не вистачає? Запитуємо у начальника обласного управління охорони здоров'я:

– Кількість пацієнтів збільшується? – журналістка

– Так, – Вівсянник.

Та Наталія Маняк і статистика кажуть інше. 18-го вересня у шкірвендиспансері зайнято 19 із 40-ка ліжок:

– У 18-му році було проліковано тисячу хворих. Може там в 17-му 1075. В 19-му році – 985. То в цьому році на 50%, звичайно, менше. 

Бо, мовляв, через коронавірус.

– Статистика говорить про те, що до ковіду протягом 10-ти, а то й 15-ти років наш стаціонар повністю був заповнений пацієнтами, – каже керівниця шкірвендиспансеру.

Ми перевірили озвучені цифри у Національній службі здоров’я України. І там кажуть, пацієнтів було менше. Як мінімум – на 222.

Бо 763 – це не лише ті, що лежали в стаціонарі, але й ті, що лікувалися амбулаторно і для яких передбачений окремий пакет і окреме фінансування. 

І цю інформацію в НСЗУ, каже речниця Христина Петрик, подав сам шкірвендиспансер.

Зараз відповісти, скільки точно пацієнтів було у минулому році у стаціонарі – в НСЗУ не можуть. Бо до реформи не існувало спеціальних електронних систем, за якими можна відслідкувати реальну кількість хворих.

А на папері, каже Петрик, можна писати що завгодно. Коли запитуємо про різницю у цифрах Наталію Маняк, вона каже:

– Може, я помилилася.

Тож пишемо запит. І цифри у відповіді дивують ще більше.

Бо кількість пацієнтів у стаціонарі не тільки не збігається із даними НСЗУ, але й з тим, що попередньо говорила сама Маняк.

Пролікованих стає ще більше – 1041.

– Це тільки в стаціонарі, – вкотре наголошує Наталія Маняк.

Але у тому і справа, що від кількості пацієнтів залежить і сума, яку Національна служба здоров’я виділятиме стаціонару.

Оскільки реальну їх кількість сказати неможливо, НСЗУ щомісяця до кінця цього року виділяє стабільну суму – 230 тисяч гривень.

Та в шкірвендиспансері відповідають, що у місяць надходить на 3 тисячі менше.

Тим часом Національна служба здоров’я веде електронну статистику, скільки реально пацієнтів лікуватиметься у 2020 році, щоб вже у наступному виділяти ту суму, яку стаціонар потребує насправді.

Недофінансовані чи з грішми?

З квітня по серпень 2020 року стаціонарне відділення отримало від НСЗУ 1 мільйон 150 тисяч гривень. Скільки ж цих грошей йде на ліки? 

– В день – 24 гривні, – каже Маняк.

На одного пацієнта. Середній термін перебування у стаціонарі 7-10 днів. Тож виходить, що на медикаменти витрачають, щонайбільше 240 гривень. 

За даними НСЗУ, із квітня по серпень у стаціонарі лікувалося 94 пацієнти. Тобто на їхнє лікування витратили двадцять дві з половиною тисячі гривень. Це 2% від усієї суми.

Та цифри знову не сходяться. Бо керівниця шкірвендиспансеру Наталія Маняк каже, пацієнтів було на 15 більше.

В такому випадку сума на 3,5 тисячі гривень більша. Та хоч так, хоч так, а на лікування пацієнтів у стаціонарі всеодно витрачають всього 2% від загальної суми.

Тоді де ж дівається більшість грошей, якщо здоров’я пацієнта медична реформа ставить на перше місце?

В НСЗУ кажуть, окрім ліків із виділеної ними суми заклад має оплатити ще й заробітні плати та харчування пацієнтів.

А от як всіма цими грішми розпорядитися – це вже завдання керівника, каже головна спеціалістка зовнішніх комунікацій НСЗУ Христина Петрик:

– Власник і керівник закладу, який має бути менеджером. Менеджером, який спроможний оцінити реальні потреби, проаналізувати сильні і слабкі сторони. Відповідно, скласти стратегічний план розвитку. Скласти реальний фінансовий план, який можливо виконати.

– І подумати, що потрібно для цього, що є надлишковим. І як із ситуації виходити, щоб бути спроможним закладом.

Головлікарка спочатку нам каже, щомісяця витрачають по 113 тисяч гривень на заробітні плати. Тобто трохи більше півмільйона за п’ять місяців.

А пізніше на запит відповідає, що більше: на зарплату адміністративно-господарського персоналу та лабораторії. Загалом – майже мільйон.

Якщо врахувати ще 24 тисячі на харчування, то із виділеного НСЗУ має залишитися 180 тисяч гривень.

Куди ж витрачають ці гроші, і чи на лікування?

На охоронну та пожежну сигналізації, а ще на послуги телекомунікаційні, консультаційно-інформаційні, і знезараження приміщення. Загалом, 15,5 тисяч гривень. 

Та усе це, окрім знезараження, мала оплатити обласна влада. Натомість використали гроші НСЗУ, – замість лікувати за них пацієнтів.

Ну, але ж залишається ще майже 165 тисяч гривень.

– Це ж ті пацієнти, які без направлення електронного. Не всі ж пацієнти були з електронним направленням, – пояснює головна лікарка Рівненського обласного шкірвендиспансеру Наталія Маняк.

Передусім такі пацієнти мали скористатися послугами сімейного лікаря, адже саме він з’ясовує: є потреба направляти хворого у шкірвендиспансер, чи впорається із проблемою сам.

Ті ж, хто вирішив оминути сімейного лікаря, мають офіційно заплатити гроші за своє лікування у лікарняну касу, каже речниця НСЗУ Петрик.

– Чому офіційно. Тому що це ті кошти, які підуть на розвиток медичного закладу, підуть на підвищення зарплат.

Тож заклад втратив і додатковий прибуток, і залишив без частини фінансування пацієнтів, які направлення мали.

– От зараз нам розробляють уже. Ми фірму найняли. розробляємо платні послуги. Вже місяць тому, розробляємо, – Маняк.

– А чому так пізно? – журналістка.

– Тому що ми пробували своїми силами це зробити. Але там досить такі складні розрахунки, і в мене не такий великий штат бухгалтерії, щоб вони самі могли це потягнути.

Хоча мали більше двох років перед стартом реформи, щоб це зробити.

До речі, шкірвендиспансер має і додатковий прибуток – благодійні внески. Наталія Маняк каже, все офіційно, через термінал і з чеками.

Наприклад, за три літні місяці заробили 300 тисяч гривень, каже директорка. І, мовляв, гроші ці витрачають не на зарплати, а на ліки та дезинфекційні засоби.

Перевірити, чи точно стільки і куди надходять ці гроші – не можемо. Бо хоча заклад зобов’язаний оприлюднювати такі звіти, сайту у шкірвендиспансеру немає, каже Наталія Маняк.

Та є в стаціонарі стенд, на якому вказано, що із січня по серпень цього року отримали майже 442 тисячі гривень благодійної допомоги. Із них медикаментів на 60 тисяч.
 

Керівниця шкірвену скаржиться, заклад недофінансований. Потребують ще 30%. У гривнях –  345 тисяч. Чому потребують, якщо ми виявили надлишок у коштах, нам пояснити так і не змогли.

– По собівартості тільки препаратів обстеження на сифіліс коштує 250-300 гривень, – каже Наталія Маняк.

В обласному управлінні охорони здоров’я не виключають, що заклад можуть розформувати. Але поки борються за нього.

– Боротьба за цей заклад іде. От Волинь програла цю боротьбу, – розповідає начальник управління Олег Вівсянник.

Та от чи дійсно так? І хто дійсно переможець, а хто – програв?

Зберегти не можливо об’єднати

У Луцьку не витрачалися: ні на облаштування палати інтенсивної терапії, ні на медичну техніку, яка там має бути, ні на впровадження ставок для лікарів анестезіологів. Вони взагалі відмовилися від стаціонару.

Це не означає, що хворих, які потребують перебування у медзакладі, не лікують. Просто це роблять амбулаторно. Для більш складних випадків, у тому числі якщо знадобиться ШВЛ, є інфекційна лікарня, до якої приєднали шкірвендиспансер.

Наталія Маняк вважає, що керівники інших медзакладів задумуватимуться, брати чи ні собі такого пацієнта:

– Є моменти етичні, є моменти інфекційного контролю. Я вже не говорю про такі складні випадки, такі як пухирчатка, червоний вовчак, важкі форми екземи, атопічного дерматиту, псоріазу.

Для Рівненщини ж такий варіант – не варіант. Його і не розглядали, каже начальник управління охорони здоров'я області Олег Вівсянник.

– Ми не можемо їм відмовити і лікувати їх, тим паче, таких людей... приєднувати їх в інфекційні лікарні, чи в протитуберкульозні диспансери.

Запитуємо у начальника управління охорони здоров’я – яких ТАКИХ ЛЮДЕЙ? 

– В інфекційному відділенні, де приєднати до здорової людини, а тим паче – зараз. Де буде лікуватися бульозний епідермоліз?

Це рідкісна генетична хвороба, коли найменший доторк до шкіри може спричинити її пошкодження. Таких випадків в Україні близько 200. На Рівненщині пацієнтів з цим діагнозом – 14. Керівниця шкірвендиспансеру Наталія Маняк каже, є й менш складні випадки, але вони теж потребують стаціонару:

– Як нібито псоріаз можна помазати і дома. Але наскільки показує статистика, що хворі псоріазом мають дуже багато ускладнень іншої патології. Це і метаболічний синдром, це і проблеми печінки. це і серцеві проблеми.

Там, де на Рівненщині бачать проблеми, у Луцьку змогли облаштувати умови. І взагалі, вважає директор Волинської обласної інфекційної лікарні Руслан Морочковський, шкірвендиспансерам стаціонари – не потрібні.

Така практика не лише Волині. Тернопіль, Львів, Миколаїв, Херсон, Вінниця, Полтава... Це не повний список міст, де шкірвендиспансери уже припинили, або ж на шляху до припинення функціонування. Та приєднуються до інших медзакладів.

Бо медреформа, яка на вторинній ланці почала діяти з 1-го квітня цього року, передбачає не якнайбільшу кількість лікарень, а якнайліпше лікування для пацієнтів. Тому виживають лише спроможні. І в управлінні охорони здоров‘я, і в шкірвендиспансері вважають, що зможуть довести цю спроможність. 

– У нас стаціонар у шкірвендиспансері – в інших областях такого немає, – каже Олег Вівсянник.

Насправді – є. В Івано-Франківську. І начальник управління охорони здоров’я Вівсянник, і керівниця шкірвендиспансеру Маняк вважають, конкуренція тепер не така велика, і лікуватися у шкірвендиспансер на Рівненщині з’їжджатимуться чи не з усієї України.

Відтак, і гроші заклад матиме. Бо ж нині чим більше пацієнтів, тим більше фінансування. Бо тепер не важливо, у якому кінці України пацієнт лікується: гроші НСЗУ тим закладам, які обирає пацієнт.

– Протягом останніх п’яти років у нашому відділенні вже лікувалися хворі із Тернопільської області, із Хмельницької області, із Волинської, із Житомирської. То ми, звичайно, будемо мати можливість в якійсь мірі і заробляти кошти і, в другому, саме головне – це надавати допомогу нашим хворим з важкими дерматозами, – каже керівниця шкірвендиспансеру Наталія Маняк.

Та водночас виявилось, не усі, кого лікували у стаціонарі до коронавірусного карантину, стаціонару потребували.

– Зараз ми трошечки фільтруємо наших пацієнтів. Тобто тим, яким дійсно уже потрібна стаціонарна допомога. Наш пацієнт не лежачий. Він може в основному отримувати якісь там додаткові методи обстеження і в інших закладах, – каже Маняк.

І що в результаті

В управлінні охорони здоров’я кажуть, потрібен стаціонар у рівненському обласному шкірвендиспансері, чи не потрібен – покаже час. А в разі його закриття, обладнанння не пропаде, його роздадуть у ті медзаклади, де воно буде необхідне.

– Якщо це буде нашою помилкою, то жодна державна копійка не буде використана по нецільовим призначенням, – каже Вівсянник.

– Покаже Національна служба здоров’я, чи він буде ефективний. Чи буде ефективним його утримання і використання.

У шкірвендиспансері кажуть, виділених грошей НСЗУ не вистачає. А за нашими підрахунками – кошти мали б ще залишатися.

Національній службі здоров’я шкірвендиспансер звітує про одну кількість пацієнтів, керівниця при зустрічі каже іншу, а у відповіді на запит – вказує третю.

Така ж ситуація і з зарплатою. На ліки для пацієнта, який після реформи має бути у центрі надання послуг, витрачають 2 відсотки, виділених коштів. 

Чи буде стаціонар у Рівненському обласному шкірвендиспансері – вирішить Національна служба здоров’я. Наразі вона перевіряє, чи всі умови виконав шкірвендиспансер, який так прагне зберегти стаціонарне відділення.

---

Програма і матеріал підготовлені за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Фонд не впливає на зміст програми і може не поділяти висвітлену в ній інформацію.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.