Цькування білих ворон в Церкві

Збори духовенства рівненської єпархії 23 лютого 2009 року
Джерело
Сайт УПЦ КП

Вдаючись до наклепів, пліток і обману, організатори зборів духовенства закликали до примирення та покаяння

ПОЧАТОК: Корумпована церква, Церква: очищення правдою

Створювати патріаршу комісію з розслідування фактів корупції та хабарництва у Рівненській єпархії керівництво УПЦ КП не захотіло.

Ініціативну групу священнослужителів і мирян, які вже дев’ять місяців хочуть вирішити проблему церковної корупції, керівник Рівненської єпархії митрополит Євсевій покарав. Священнослужителям заборонив служити, а мирян «відлучив від спілкування з Церквою», без чіткого формулювання, що це означає.

Для підвищення легітимності свого рішення, митрополит скликав не передбачені статутом Церкви збори священнослужителів (тобто своїх підлеглих). Натомість відмовився скликати Єпархіальні збори, половину яких мали б становити прихожани парафій Рівненської області.

Як саме проходили збори рівненських священнослужителів, чому під час них були фальсифікації та наклепи, яка мета цих зборів, з’ясовувало Рівненське агентство журналістських розслідувань, в межах циклу розслідувань «Церква: очищення правдою».

Збори священнослужителів Рівненської єпархії УПЦ КП у нижньому храмі Свято-Покровського собору відбулись 23 лютого 2009 року.

Оскільки наших журналістів на них не пустили, ми передали записуючу аудіотехніку членам Церковно-громадської ініціативи, частина яких потрапила на ці збори. В результаті ми отримали запис зборів від початку до кінця.

Цей запис згодом члени Церковно-громадської ініціативи передали журналістам різних рівненських видань.

Завдяки цьому запису та свідченням очевидців, вдалося реконструювати хід зборів, щоб озвучити для рівнян правдиву інформацію.

Аудіозапис триває 3 години і 52 з половиною хвилини, тому переказати все дослівно немає фізичної можливості (це зайняло б дуже багато місця на сайті). Ми зосередимось на основних виступах священнослужителів і запрошених, а також спробуємо передати атмосферу самих зборів.

Сфальсифіковане голосування

За словами головуючого зборів, канцлера (секретаря – авт.) єпархії священика Сергія Лучаніна, на зборах були присутні 204 священнослужителі (диякони, священики, архієреї) із 293, що є в Рівненській єпархії. Під час зборів відбулося шість голосувань. Скільки потрібно часу, щоб порахувати понад 200 піднятих рук голосуючих?

Оскільки, за словами прес-служби Рівненської єпархії, майже всі голосували «ЗА», ми порахували скільки часу рахували голоси тих, хто «за».

Перше голосування – за членів президії, тривало 6 секунд; друге голосування – обрання мандатної комісії – 4 секунди; третє голосування – за чотирьох членів лічильної комісії – 5 секунд; четверте голосування – за секретаріат – 4 секунди; п’яте голосування – за те, щоб провести збори винятково духовенства і попросити покинути зал парафіян, які залишились після служби – 2 секунди.

Можна сказати, що це «технічні» питання, тому насправді ніхто не рахував голосів (тим паче не було ще лічильної комісії). Однак найголовнішу пропозицію, яка виникла під кінець зборів – «членам Церковно-громадської ініціативи розкаятись перед архієреєм та собором духовенства у своїй антицерковній діяльності, спростувати поширені листівки та виконати послух перед священноначалієм; рекомендувати правлячому архієрею всіх причетних священнослужителів заборонити у служінні, позбавити сану; всіх причетних мирян відлучити від спілкування з Церквою до їх повного розкаяння» – рахували тих хто «за» 8 секунд.

Чи можливо фізично порахувати голоси 201 голосуючого «за» за 8 секунд?

Ніхто не рахував тих хто «за», рахували тільки тих хто «проти» і тих, хто «утримався». Але не рахували тих, хто «не голосував», хто «вийшов», хто «покинув збори не дочекавшись кінця».

Щонайменше голоси покараних диякона Віталія та священика Юрія Велігурського віднесли до тих, хто «за», хоча вони не голосували.

«Проти» голосували син Юрія Велігурського Петро і син канцлера єпархії Сергія Лучаніна. Утримався Демидівський благочинний (головний священик у районі, якщо порівняти з міліцією, то це як начальник районного відділу – авт.), батько одного з членів Церковно-громадської ініціативи Тараса Рябчевського.

Скільки насправді голосувало «за», ми вже ніколи не дізнаємось, однак з упевненістю можемо сказати, що цифра 201 «за» –  сфальсифікована.

Інтимні збори

Якийсь час організатори зборів хотіли виставити мирян, які залишились після служби, з храму за допомогою семінаристів.

– Ці збори, можна сказати, інтимні, – сказав хтось зі священників. – Ми з владикою будемо вирішувати свої питання.
Однак частина мирян все ж залишилась.

Обговорення «чому ми тут зібрались» почалось зі слів владики. Митрополит Євсевій, досить емоційно і тривало, звинувачував отця Юрія Велігурського в тому, що у нього немає документу, який би підтверджував його висвячення в сан священика.

(Не всі священики українських церков, рукопокладені на початку 90-х років, мають документи про своє висвячення, оскільки в ті часи тільки створювалась українська Церква і не завжди дотримувались усі формальності. Юрій Велігурський нещодавно зібрав понад 90 підписів свідків свого рукопокладення у священики, щоб митрополит припинив йому докоряти – авт.)

Коли митрополит закінчив промову, спрямовану на Юрія Велігурського, то переключився на голову Церковно-громадської комісії з розслідування симонії і хабарництва в Рівненській єпархії Богдана Лимаря (з цієї комісії зародилась церковно-громадська ініціатива – авт.).

– Лимар, встань! Встань, Лимар! – викрикував Владика у мікрофон. – Хто вибрав тебе головою! Мандат пред’яви, що ти вибраний благословенням чи приказом, зареєстрований чи в державі, чи патріархом! Самосвят!

А я з повагою до вас ставився, пане Лимар. Розіслали тут по цілій Україні (йдеться про листи та пакет підтверджуючих документів, які стосуються того, що митрополит Євсевій та Патріарх Філарет не бажають розслідувати фактів симонії в Рівненській єпархії. Ці листи члени церковно-громадської ініціативи розіслали по всіх українських єпархіях, духовних навчальних закладах, православних братствах УПЦ КП та у рівненські парафії – авт.). З Криму дзвонять, із Закарпаття дзвонять!

– А чого ви боїтеся, владико? – голосно запитав Богдан Лимар. – Якщо симонія в Єпархії – це неправда, то чого ви боїтесь?

– Я не боюся! Якби боявся, то б цього не сказав!

– То давайте будемо дебатувати з цього приводу, – закликав Богдан Лимар.

– А ви самосвяти! – продовжив митрополит. – Ви на Московську патріархію працюєте!

– А ще які гріхи ви мої найшли?

Хтось збоку: «Та що ви перепалки робите тута!».

Потім виступив старший священик Свято-Покровського собору Роман Довбета, який зайняв посаду Юрія Велігурського. Назвав отця Юрія брехуном. Потім виголосив палко до Богдана Лимаря.

– Чому ви не скажете всім, що це (Юрій Велігурський – авт.) є ваш родич? Чому ви не скажете? Чому ви не скажете, що пана Богдана теща, а ваша сваха то… чому ви не скажете? Чому ви не скажете, що в пана Лимаря син у Московському патріархаті архімандритом у Межирічі!? – палко продовжував Роман Довбета. (Син Богдана Лимаря – чернець-самітник, живе на хуторі і архімандритом ніколи не був – авт.).

Потім Роман Довбета, вслід за митрополитом, звинуватив Богдана Лимаря у роботі на Москву.

– Так скажіть, будь ласка, на яку ви церкву працюєте? В якій ви партії знаходитеся? Сектантській! (Богдан Лимар – член соціально-християнської партії. Ця партія зараз не функціонує – авт.). Ви що, як шпіон прийшли до церкви!? Ви розбудовуєте помісну Церкву чи ви шкодите їй!? Вам Патріарх Московський дав завдання і ви з родичами своїми його виконуєте! Аби розкремсати Київський патріархат і дати дорогу Московському! – кричав Роман Довбета.

– І повинні пам’ятати, що в церкві без благословення нічого не може відбуватися! Хто ви такий, що будете судити архієрея!? Скажіть, будь ласка, скільки ви архієреїв вигнали з цієї Єпархії? Ви, отець Юрій, скажіть, що ви хочете за чиїмись дрібними гріхами сховати свої великі.

Далі Роман Довбета звинуватив Юрія Велігурського у тому, що він «з’їв і Владику Романа, і Владику Серафима» (див. пояснення Юрія Велігурського далі у тексті – авт.).

– Ігоря Швеця також з’їли! – продовжував Роман Довбета. – Вам далеко до проповіді, яку вмів говорити Швець, далеко! Так і скажіть, якщо ви давали гроші за приход свого сина, значить ви підпадаєте під те саме покарання! (Отець Юрій намагався щось відповідати, але без мікрофону нічого не було чути – авт.)

– Вислухай, а тоді будеш говорити! – вигукнув до Юрія Велігурського митрополит.

– Чому двоєженцю дозволяти служити за престолом?! Може такого немає?! – продовжував Роман Довбета. (Священик натякнув, що сина отця Юрія Петра залишила дружина, і він зійшовся з іншою. За словами отця Юрія Велігурського, так чинить з десяток священиків у області, і керівництво єпархії закриває на це очі – авт.). – Не робіть колотнечі в єпархії, ви самі заварили цю кашу! Не варіть, бо прийдеться вам її їсти!

Потім Роман Довбета зазначив, що в листі до патріарха підроблений підпис митрофорного протоієрея Миколи Головченка (цей священик – прямий підлеглий Романа Довбети – авт.).

– В мене є його пояснююча записка, де він спростовує.

Другий підпис під листом церковно-громадської ініціативи, за словами Романа Довбети, священик Микола Головченко відкликав. Цікаво пояснив відсутність на зборах самого Миколи Головченка Роман Довбета:

– Ішол, упал, очнулся – гіпс!

Далі Роман Довбета почав говорити про тих, хто підписав звернення.

– Відітєлі, їх відсунули! Вони дерибанили тут, а їх відсунули! (Хто і що дерибанив, священик не уточнив – авт.) Сталося робити більше роботи, а їм не подобається. Ви не завидуйте молодим, гарним, працьовитим, які займають посади, ви не завидуйте! (судячи з переліку, тону, яким це було сказано, і віку священика, очевидно, що Роман Довбета мав на увазі себе – авт.).

Неправди архімандрита

Після Романа Довбети продовжив митрополит Євсевій. Він дорікнув священику Степану Мариничу, який нібито казав, що якщо патріарх не розбереться з цією ситуацією, то отець Степан поскаржиться Константинопольському патріарху.

– Невже ви забули, що 1686 року Константинополь продав нашу українську Церкву Москві за соболя і за золото. І ви будете жалітись на корупцію? Та Олександрійська, Сирійська, Антіохійська Церква одержують зарплату з Московської Патріархії. Кому ви будете жалітись?!

– Хіба в нас більше справ немає! Та займіться ними! – продовжив митрополит. – У нас священики кидають своїх дружин! Дехто вже з другою жінкою живе! Якщо суд розлучає, то цей священик хай стає монахом і служить при парафії, а якщо це неможливо, то треба йти на світську роботу, бо в народі давно говорять: «Одна в попа жінка!».

Потім митрополит згадав, як Юрія Велігурського заборонив у служінні владика-гомосексуаліст Серафим (інший владика відновив отця Юрія в служінні – авт.).

Затим до мікрофону вийшов архімандрит Олексій (Мезантюк), який керує монастирем на Козацьких могилах та після того, як отець Ігор Швець покинув Рівненщину і поїхав працювати ректором Волинської духовної семінарії, займає його місце ректора Рівненської духовної семінарії.

Архімандрит зачитав указ владики Серафима, яким той заборонив у служінні отця Юрія «за образу єпископа». Коли ж архімандрит зачитував канонічні правила, на підставі яких Серафим відправив у заборону Юрія Велігурського, то зупинився на тому, що хто свідчить проти єпископа, має надати докази.

– Ця ініціативна група, що виступила проти єпископа, по-перше, вже була в забороні (перша неправда архімандрита: якщо один з членів групи був у забороні за те, що правомірно вимагав, щоб єпархією не керував єпископ-гомосексуаліст, адже це заборонено канонами, а потім був поновлений, це не значить, що в забороні була вся група, якої тоді ще не існувало – авт.), по-друге, треба дійсно показати докази (і за церковними канонами, і за українським законодавством, скарги не надаються на вирішення тому, кого самого звинувачують у цих скаргах – авт.).

Далі слово знову взяв митрополит Євсевій. Зокрема зазначив, що найбільша мудрість – з ворога зробити приятеля і що потрібно прощати своїм братам.

– Я, отець Юрій, нікого не знімав і знімати вас не буду! І в заборону відсилати, – дав митрополит обіцянку, яку потім порушив. – Але, отець, беріться за голову! Документи треба виробити.

Потім архієрей почав розповідати зборам, що священик повинен не тільки кадилом махати і треби виконувати (плата за хрещення, поховання, вінчання тощо – авт.).

– У нас маса речей, від яких ми відійшли, – настановляв владика. – До мене прийшов студент з академії і плаче. Каже, почув, що мати з батьком сварились і мати каже: досить, вже скільки можна, я вже зробила 32 аборти!

Жінка, яка зробила аборт, має не заходити в церкву, стоять на подвір’ї і людей просити: «Моліться за мене, моліться за мене».

Якщо ви їдете возом і темно, і схотіли воду злити, ну ви зрозуміли мене, написано: якщо він стане на схід сонця, то шість років не увійде в церкву. За старими канонами, ще Петра Могили, на сповіді один гріх потрібно сповідати щоразу. Казати, що я вже це сповідала, але знову говорити.

Митрополит далі продовжив відчитувати священиків, що вони багато чого не знають: і як дітей причащати, і як сповідати…

Збори продовжив канцлер Рівненської єпархії священик Сергій Лучанін:

– Наші збори перейшли в такий спонтанний характер. Порядок зборів планувався такий: доповідь владики Євсевія про стан справ у єпархії, друге – доповідь канцлера Сергія Лучаніна про стан дисципліни священнослужителів єпархії, третє – різне. Ну і в нас вже були записані виступаючі. Планувалось також надати слово кожному благочинному єпархії…

– Обов’язково! Кожен благочинний говорити буде, – вигукнув митрополит Євсевій. – Треба запам’ятати, що не та група самозванців, а є в нас 16 районів і 16 благочинних. Вони становлять ядро, вони права рука єпархії!

До слова знову був запрошений архімандрит Олексій (Мезантюк).

Спочатку він говорив про монастирі, семінарію та інші церковні справи. Скаржився, що в Україні в духовних закладах мало студентів і абітурієнтів. В Рівненській семінарії, зокрема, лише 52 студенти. Закликав священиків шукати абітурієнтів для семінарії. Нагадав, що і семінарія, і монастирі живуть за рахунок пожертв, тому закликав «звертати свою увагу на це» і допомагати коштами і продуктами.

Після цього архімандрит звернувся до того, «що відбувається у Рівненській єпархії»:

– За останні роки шостий архієрей, якого в принципі одна й та сама група виживає з єпархії. (Друга неправда архімандрита – авт.).

Ситуацію нам письмово пояснив священик Юрій Велігурський:

«Про невідповідність владики Полікарпа підписали тоді всі діючі 22 священики і я останній. Єпископ Антоній пішов у Київ на підвищення. Єпископи Роман і Серафим дійсно були вигнані, але їхню невідповідність підтвердив святий Синод.

(До речі, без сприяння Василя Червонія єпископів-геїв навряд чи вдалось би вигнати, однак він, сидячи в президії зборів, нічого не сказав на захист Юрія Велігурського, коли священику закидали в провину його дії з очищення Церкви – авт.).

Найбільш любимий мною і прихожанами митрополит Даниїл за всю свою службу ні разу мені зауваження не зробив. Ні за мою освіту, ні за мою поведінку. Саме він наказав мені ніколи не відмовлятися від інтерв’ю для преси, часто посилав мене на проповідь.

Саме до нього у мене виникали щирі почуття як до брата, як до батька, хоч він був значно молодший від мене. На жаль, він мав сердечну хворобу. Але всупереч прогнозам лікарів прожив не 35 років, а на 12 більше».

– Якщо ви писали, що три роки відбувається корупція, то чого ви три роки мовчали? – продовжував архімандрит Олексій. – Що, за правду починаєте боротися коли вигідно стає? Давайте очищувати свої гріхи і в своїх родин, а потім будемо шукати чужі гріхи.

– За цією адресою (вказаною в листі, як адреса Церковно-громадської ініціативи – авт.). знаходиться кафе, в якому кожного вечора збираються неформали, патлаті, підстрижені, з кільцями у вухах, і попри те кафе страшно ввечері пройти (аплодисменти в залі – авт.).

І за цією адресою збирається група правдолюбів, які зжирають вже шостого архієрея (третя неправда архімандрита: по-перше, як уже з’ясувалось, немає ніяких «зжертих шістьох архієреїв», по-друге, ініціативна група не збирається в кафе з неформалами. Автор був на багатьох зборах ініціативної групи з вересня 2008 року і жодного разу в кафе, яке знаходиться на першому поверсі, ніхто не збирався, до того ж жодних «неформалів» біля нього автор не зустрічав).

– Вам не стидно, що вся Україна з вас сміється! – продовжував архімандрит. – На кого ви працюєте всі!? Пан Віталій Поровчук займається молодіжним братством, а як це братство виховує нашу молодь?

Їзде по лісах, по річках всюди. А потім після цього (архімандрит назвав ім’я і прізвище хлопця – авт.) наш студент, минулого року випускник, по зальоту змушений був женитись (четверта неправда архімандрита: цей студент одружився з дівчиною з іншого братства. Приблизно через рік у них народилася дитина. Таким чином архімандрит навмисне чи ненавмисне звів наклеп на члена православного братства – авт.).

– Отець Віталій виходить на амвон з книжкою і пропонує людям книжки розповсюджувати, – не зупинявся архімандрит. – Ці книжки вчать як правильно займатися сексом.

Це що найбільша проблема, яка в Україні є? (п’ята неправда архімандрита: за словами диякона Віталія Поровчука, він ніколи ніяких книжок з амвону не розповсюджував (амвон – підвищене місце у храмі навпроти престолу, перед Царськими вратами, які ведуть до вівтаря. З амвону проголошують проповіді, читають Євангеліє під час богослужіння). А брошури, які роздають учасники руху «За життя!» на семінарах у школах (отець Віталій – один зі співкоординаторів цього руху на Рівненщині), розповідають про ставлення християнина до абортів. Брошури видані у православному видавництві з благословення митрополита Чернівецького і Буковинського Данила – авт.).

Втрутився владика, щоб навести якісь приклади з-за кордону, а потім архімандрит продовжив поливати брудом представників церковно-громадської ініціативи.

– Так само тут є Тарас Рябчевський (його не пустили на збори, тому що він мирянин – авт.), це син Демидівського благочинного... Єпархіальна рада свідок, як Тарас заявив владиці, цитую дослівно: «Ви, владико, дуже невихована людина, тому, що я говорю, а ви мене перебили».

(Архімандрит говорить про зустріч ініціативної групи з митрополитом та частиною єпархіальної ради у вересні 2008 року. Насправді, після того, як владика фактично всіх присутніх постійно перебивав, дослівно Тарас сказав так (відтворено зі стенограми): «Я хочу сказати, що з великою повагою ставлюся до вас, владико. Ви мудра людина, досвідчена, прожила вік, але одного Вам бракує – Ви не маєте вихованості. Ви не знаєте, що доповідача не коректно перебивати. Ну надалі... Простіть. Я хочу продовжити.» – авт.).

Потім архімандрит почав аналізувати, чому диякон Віталій і Сергій Одарченко в різних листах по різному підписувались.

– В одному «ес, крапка, о», в другому «ес, крапка, о», в третьому хто знає який автограф.

На підставі цього архімандрит робить висновок (не зрозуміло на чому він ґрунтується – авт.):

– То скажіть, яка юридична сила цих листів?

В кінці промови архімандрит Олексій запропонував: «цих людей покарати і зробити так, щоб вони займалися своїми справами і переживали за свої гріхи».

Обговорювали отці всі документальні формальності, не обговорювали тільки по суті порушені в листах проблеми Церкви, які ніхто не хотів вирішувати.

(закінчення репортажу зі зборів священнослужителів читайте у «Рівненській газеті» за четвер 26 березня та на сайті www.4vlada.com)

ЗАКІНЧЕННЯ: Закрий рота! Як проходили збори священнослужителів Рівненщини

Погляд автора:

Боляче відчувати лицемірство від тих, хто мав би бути взірцем

Володимир ТОРБІЧ, головний редактор ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»

Написати цю колонку мене змусив матеріал під назвою «Заборонений священик Юрій Велігурський бореться проти української Церкви», за підписом керівника прес-служби Рівненської єпархії УПЦ КП ієромонаха Никона (Гайдая).

Цей опус розміщено в неділю 8 березня на офіційному сайті УПЦ КП. Його також передрукувала газета «Волинь», яка знаходиться під впливом Василя Червонія.

Не коментуватиму всі ті писання, які створив отець Никон, можливо, він зробив це не свідомо, або його «благословили» таке написати. Але гірко вразило те, що висловивши низку неправдивих тверджень, отець наприкінці зазначив: «Не забувайте заповідь Господню: не свідчи неправдиво».

Проаналізую деякі неправдиві свідчення ієромонаха Никона.

Неправда перша. Отець Никон пише, що газети (в тому числі і «Рівненська газета») дозволили собі публікувати непідтверджені факти, пов’язані з діяльністю Церкви.

Які саме не підтверджені факти – не вказано. До того ж автор статей у «Рівненській газеті» не отримував звернення від прес-служби з переліком наведених у публікаціях фактів, які потрібно або підтвердити, або спростувати. Звісно, легше зробити неправдиву заяву, ніж спростувати факти.

Неправда друга. «Відомо, що за вказаними вище публікаціями відкрито стоять люди, до яких керуючий Рівненською єпархією митрополит Євсевій вжив законні церковні санкції».

Отець Никон або лукавить, або свої здогадки видає за факти. Ніхто з шістьох людей, яких покарав митрополит Євсевій (та й будь-хто інший), не «стоїть» за розслідуванням у «Рівненській газеті»: не диктує що і як писати, не пише сам, не підкуповує журналістів чи редакторів.

Неправда третя. «Голова сумнозвісної «ініціативи» підприємець Богдан Лимар (донедавна прихожанин Московського Патріархату)».

За словами Богдана Лимаря, з перших початків відродження української держави він був прихожанином Української Автокефальної Православної Церкви. А коли виник Київський патріархат УПЦ, став його прихожанином.

Також пан Лимар підтверджує (зокрема і фінансовими документами), що з початку будівництва Свято-Покровського собору він бере участь у його становленні, і ще будучи депутатом міської ради голосував за виділення земельної ділянки для собору. Це добре знає і Василь Червоній, але газета, яка знаходиться під його впливом, все ж передрукувала неправду отця Никона.

Неправда четверта. «Син (Богдана Лимаря) служить у сані архімандрита в одному з монастирів Московського Патріархату».

Ця неправда особливо цинічна тим, що перед тим, як її писати, автор міг легко перевірити (хоча б на офіційному сайті УПЦ), що один із чоловічих монастирів УПЦ (МП) на Рівненщині очолює архімандрит Федір (Мельничук), а інший – архімандрит Саватій (Хомазюк). А син Богдана Лимаря, чернець-самітник Венедикт, живе на одному з хуторів Рівненщини.

Неправда п’ята. «Всі присутні журналісти були зацікавлені… в тому, як роздути скандал у Церкві та посіяти ворожнечу між людьми».

Так автор заяви свідчить про наміри журналістів, які були присутні на прес-конференції і слухали як інформацію від представників Церковно-громадської ініціативи, так і інформацію від самого ієромонаха Никона. Свої враження, у вигляді звинувачень, автор видає за факти, які нічим не підтверджує.

Неправда шоста. «Без попередження (так було підлаштовано!?) у прямий ефір подзвонили опоненти владики». Так автор заяви говорить про телевізійний ефір на телеканалі «Рівне 1», де владиці Євсевію дали можливість одноосібно розповісти про проблеми в єпархії. Формат програми, яка вже виходить не перший рік, передбачає дзвінки в студію і прес-секретар не міг цього не знати.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Корумпована церква

Гіркі ліки від «1+1»

Група парафіян Свято-Покровського собору заявляє про порушення їхніх прав з боку митрополита Євсевія

Корупція у Церкві: щоб отримати сан і прихід, треба заплатити тисячу доларів (+відео)

Закрий рота! Як проходили збори священнослужителів Рівненщини

Віряни Рівного прагнуть соборноправності

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)