Рівненський розвідник-ветеран: «На жаль, не поважають нас»

Десята ранку. «Ну що, по п’ятдесят?» – питає Тихий. Ветеран. На вигляд років 45-ти. Оцінивши мою реакцію, сміється: «Та ні, я тільки каву п’ю». Ми сидимо біля мінікав’ярні й, поки говоримо, споживаємо енні дози кофеїну.

Тихий служив у розвідці 25-го батальйону «Київська Русь», був командиром відділення. До війська пішов добровольцем у 2014-му, повернувся в 2019-му. На початку повномасштабної воював під Гостомелем, але вже в березні 2022-го отримав інфаркт – на додачу до кількох контузій, перенесених в АТО/ООС. Зараз має другу групу інвалідності.

Коли Тихий показує воєнні фотографії, перелічує загиблих побратимів. Їх чи не половина.

Ми говоримо про армію, про корупцію, про те, що буде після війни. У словах мого співрозмовника – багато злості й болю і зовсім мало оптимізму.

«Ми йшли не по зарплату й не по УБД»

– Нам у 14-му ніхто нічого не давав. Машини, спорядження – все за свій рахунок. Ми йшли добровільно, не по зарплату й не по УБД (посвідчення учасника бойових дій, яке дає право на певні соціальні пільги. – Авт.). Ніхто нічого не обіцяв. Хіба – що похоронку дадуть, салют зроблять у нашу честь.

Нас називали смертниками. Ми йшли на смерть заради своєї країни. А коли прийшли… Знаєш, коли в країні війна, люди звертаються до Бога й до солдатів. Коли в країні все добре, Бога забувають, солдатів відкидають.

Я думаю, що мені не буде соромно перед моїми предками й моїми дітьми. Але, на жаль, не поважають нас.

«Люди, які не вмотивовані, воювати не будуть»

– З такими умовами, з якими вони попритягували мобілізованих… Він никався, ховався, його піймали. Він що, буде стояти захищати країну?

Треба вмотивовані люди. А щоб були вмотивовані, треба в першу чергу зробити нормальне ставлення командного, офіцерського складу до підлеглих.

Отоді буде війна, отоді буде злагодженість, отоді буде перемога.

А то куди не плюнь – командир п**арас. Для нього життя солдата – це статистика.

Йому зверху дали свободу дій, і він цар. Він не знає, що йому робити, бо плутається, карту не вміє читати. А в нього в підпорядкуванні – батальйон. Воно раніше обсцяне ходило і йому підсрачники давали, а тут погони, бо він родич якогось х*я. І він не знає, куди агресію скинути. Як він може командувати, якщо в нього з дитинства негатив до людей?

Такі істоти в погонах – не офіцери. Вони не заслуговують свого місця і призначення. Як можна ставитися до командира, коли він принижує?

Деякі командири взагалі поробили із солдатів шнирів (в тюремному жаргоні помічники блатних чи «приблатнених». Майже те саме, що й «шістки». – Ред.): постірай мені те, приготуй мені їсти.

Люди, які не вмотивовані, воювати не будуть. Тому треба міняти таких командирів на достойних офіцерів. Тих, які будуть поважати пацанів. Які будуть на вихід із ними ходити, а не сидіти за 50-60 кілометрів і на екрані дивитися, що відбувається.

Та й самим пацанам треба щось робити, а не тільки відео записувати, як їм погано. Я одним написав (у соцмережі під відео, яке поширили військові. – Ред.): не встануть проти вас. Тому що у вас є зброя, тому що ви єдність, тому що ви сила. Якщо ви українці, ви мене зрозумієте. А вони мене за це заблокували. Так а х*лі ви тоді соплі стоїте жуєте на тій полянці?

«Я жебрак у своїй країні»

– Таким, як я, ніхто нічого не дає. Генералам дають, прокурорам, які пару днів у тилу посиділи. Всім оцим «воїнам», що груди в орденах. У них все солодко. А я жебрак – у своїй країні, яку захищав і заради якої поставив своє життя на кон.

В мене пенсія 13 тисяч 800 гривень. Із них п’ять іде на таблетки. А ще я знімаю квартиру. Я в мінусах. Мені помагають побратими, хто чим може. Хіба це соцзахист? Це просто неповага.

«Все в нас купується, все продається»

– Корупція в країні – це п**дець. Візьми хоча б медицину.

Мені сказали: дві з половиною тисячі доларів, і буде група пожиттєво. Я сказав, **й сосіть. Чисто принципово. Я міг би порішати, але я йду по закону. Він же повинен у нас діяти – хоч трішки?

Все в нас продається, все купується. Всі ці ВЛК, МСЕКи – все продажне. Прийде багато покалічених пацанів, будуть проходити комісії. Це ж знов буде валюта йти.

Всюди схеми, на всьому мутять гроші. І Мінветеранів теж для цього придумали. Списують суми на картинки, на фігурки з пластиліну.

Тоді (в час АТО/ООС. – Ред.) так само все продавалося, все куплялося і на договорняках було. Оті всі котли. Хто за них відповів? Перед тим, як був котел, нас завели в Дебальцево в серпні місяці – ні**я не було, друже, ні**я. На тапочках резинових. У той же час волонтерську допомогу в магазинах продавали.

Після восьмої години, коли закривалися блокпости, нові машини із салону їхали з тієї сторони на велику землю. Порші, джипи.

А що зараз помінялося? Масштаби. Всі все спихають на «папєрєдніків», мільярди крадуть. Я не знаю, що то за кури в них яйця по 17 гривень несуть, мабуть, якісь потомственні з родословною.

«Що ви хочете зробити в країні, якщо ви мовчите?»

– Говорили тоді, говорять зараз: от прийдуть пацани (військові з фронту. – Ред.), наведуть порядок. А для чого ви тут живете?

На що ви надієтесь? На пацанів? Пацани прийдуть додому, захочуть побачити сім’ю. Вони захочуть просто спокою, просто сімейних благ. А не йти вирішувати ті проблеми, які ви тут терпите. Ви повинні першочергово, коли хлопці життя віддають за вас, тут наводити чистоту. А то стоять і дивляться із-за угла, ждуть щоб хтось усе зробив.

Що ви хочете зробити в країні, якщо ви мовчите? Тільки в фейсбуках усі герої. То встаньте й покажіть, як треба. Тоді й пацани підтягнуться.

«Добром це не закінчиться»

– Багато хто, коли повернеться, просто плюне на все і закриється в чотирьох стінах – як от я. Інші будуть шукати способи заробітку.

Пам’ятаєш 90-ті роки, коли афганці створювали свої кримінальні угруповання? Таке буде й у нас. Тому що прийдуть пацани, яких суспільство викинуло. А їм треба чимось годувати сім’ї. Вони хочуть грошей, хочуть машину, вони хочуть жити. Не існувати, а жити.

Зараз буде більше людей, ніж прийшло тоді. В рази й рази. І хоча б один із десяти буде чимось незадоволений. Подивишся, наскільки підніметься криміналітет.

Те, що буза всередині буде, я даю сто відсотків. Страшна х*рня може початись. От поприходять пацани, почнуть шукати своїх офіцерів, на яких вони зло затаїли. Воєнкомів, які тут бабки косили, поки вони на фронті помирали.

Моя думка така, що добром це не закінчиться.

Буде двіж. І не такий, як на Майдані. Уяви собі, скільки в людей на руках зброї. Скільки трофейної, скільки в одному Києві роздали. Пацани скільки поникали.

«Людям потрібна повага»

– Що з цим усім робити? Багато пацанів віддали державі найдорожче. Мене Господь зберіг. Я з руками, з ногами. А ті пацани, які калічманами сидять? Ви їм хоч якусь відзнаку дайте. Соцзахист нормальний зробіть.

В першу чергу потрібне житло – не у всіх воно є. По-друге, медицина.

Чому б не зробити так: якщо є на обліку пацан, дати йому медикаменти, щоб він не купував їх за свої гроші. Я ж тобі казав, яка в мене пенсія. В мене маленька дитина. Зйомна квартира. Я на таблетках. А на роботу таких баранів, як я, не беруть.

Щоб людей змотивувати, треба, щоб тил забезпечений був. Людям просто потрібна повага.

Читайте також: Війна, «дембель», наркотики: історія ветерана з Рівного

«Ну що ти там, навоювався?»: як не можна говорити з військовими

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»