«Росіяни з нас «стібались», моргаючи фарами танків»: розповідь рівненського десантника з-під луганського аеропорту

ЧЕТВЕРТА ВЛАДА поспілкувалася з рівнянином-бійцем 80-ї окремої аеромобільної бригади високо-мобільних десантних військ, який під час штурму 31 серпня був в Луганському аеропорту та на власні очі бачив як це було. Про «організований» відступ з аеропорту, втрати та інше читайте нижче.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Нас рвуть, як м’ясо, командування продажне» – інтерв’ю рівненського десантника з війни

Штурмували нас 20 російських танків

– Розкажи про цю ніч як ви вибрались з аеропорту?

– Та, типу, приїхали в Луганський аеропорт з Новосвітлівки. Там, взагалі, не залишилось  ні однієї цілої будови. Протримались там тиждень і «драпнули» звідти. Загалом, пішли з Новосвітлівки. Мали їхати на Лутугине, а поїхали на укріплення, тобто на аеропорт. Приїхали туди і добу прожили там більш-менш спокійно і оце 31 серпня почався штурм аеропорта.

У нас було троє полонених, два «псковських десантника» і один з «автобату» мужик («чурка» – з Дагестану). Ті що офіцери були, тобто старший лейтенант, прапорщик, то мужики кажуть, що вони взагалі на «учєнія» приїхали. Тільки «розчехлились», що вони не на «учєніях», вже коли по ним міномет почав стріляти наш.

Коротше, штурмували нас 20 танків Т-90 (ну батальйон), і 15 танків Т-72. Ну Т-90 – це найкращий танк в світі (на думку бійця – ред.), ну, тобто, один із самих найкращих. То десь напевне годин в 10-12 почався штурм. Чи в першій? Так, в першій...

Почався штурм. Ми тримались до дев’ятої, здається, вечора. Тупо колона танків в бойовому порядку. 20 штук, чи скільки там було –  по периметру аеропорту. Буквально 300 метрів від наших. Фарами моргали, «стібались» типу. Ми укрились в окопи.

Почали по нас танками лупити. Буквально 5 метрів, там, – 10 від нас. По брустверу (земляний насип вздовж окопів, та ін. – авт.) попадало. Потім «Градом» валили і, напевне, кожних 2 хвилини «САУ» х**чило в нашу сторону. Осколки летіли прям в окоп. Плюс до того працював снайпер – голови підняти не давав. І піхота.

Там у нас перший пост був, біля бункера, не далеко – теж метрів 300. Вони там почали шикувати свою колону. Ми туди град запросили. Десь напевне разу з п’ятого туди попали. Наскільки я зрозумів, то згоріла їхня чи то «БМП», чи то танк. Ну ми їм поклали в загальній складності, я думаю, десь, приблизно, чоловік 50-60.

Як відбувався «організований» відступ

Речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко каже про організований відступ з Луганського аеропорту. У очивидця подій своя версія. Відео Еспресо.TV

– Те що там кажуть, що це сепаратисти воюють, то це взагалі брехня. Тупо воює російська армія. Десантний батальйон, танковий батальйон, батальйон забезпечення. Коли почали відступати в десятій вечора – по «тєліку» сказали, що нас звідти централізовано вивели, це брехня тупо, взагалі така, що це «жесть».

А начальник штабу – якби не він, то ми б там всі лягли. По «тєліку» сказали що в аеропорту втрати 20 чоловік. Умножить на 10, в нас там 200 чоловік десь залишилось вобще по шматкам. Тільки 12 з нашого батальйона я знаю взагалі пропавші безвісти. Це по шматкам просто, що там ніхто нічого не знайде.

– Як таке може бути, батьки ж повинні знати, що їхні діти померли, їм по любому же мають якісь тіла привезти?

– А ніхто нічого не може зробити телеканалам. Вони просто тупо морозять все що хочуть і все. Їм РНБО каже що робити, вони роблять і все, щоб не було паніки. А мамки тупо «убиті горем» нічого не можуть, бо реально, сина втратила на війні, яке там іти розбиратись. Просто навіть немає ніякого бажання. Ця влада «кончена».

Полковник наказом нас врятував

– Слухай, як ви вибрались звідти, був наказ, чи ви втікали чи як?

– Наказ суто начальника штабу, тобто це наша була ініціатива. Нас ніхто звідти не виводив. Начальник штабу у нас полковник. Мужик вважай цим наказом нас врятував.

Ми, десантники, відходили останніми в десятій вечора. Затишшя було, ми відбились в атаку. Тобто, як ми відбили атаку я взагалі не розумію. У нас дві пушки, дві гаубиці Д-30 і стрілецька зброя: РПГ-7 і «муха». А нас танк Т-90, це все одно що, я не знаю... Реально, молотком по триплексам (багатошарове броньоване скло) валить більше сенсу буде ніж тією «мухою» по тому танку. Тобто озброєння не було, ми тримались там напевне годин 8, просто такого м’яса, що це «жесть».

Як ми звідти відходили. Була інформація, що о восьмій годині вечора буде колона з Лутугине. Наша друга батальйонна тактична група і третя на ротацію до нас. Ніхто в це звичайно не повірив. Ми розуміли, що будемо «драпати» до Лутугине пішком. І все.

Коротше, ми прийшли до терміналу. Ну як прийшли, тупо бігли перебіжками. Вже темно було, вони відступили. Валила тільки артилерія і то з великими перервами. Від аеропорту не залишилось взагалі нічого. Це місце не придатне для перебування, ну бо там тупо небезпечно ходити.

Ми прийшли до терміналу, там стояв «Урал». В нього напакувались купа людей. Поранені, важко поранені були. У нас пацан був, я не пам’ятаю з дивізіону, чи не з дивізіону, «важкий» був, поранений. Відірвало йому кусок коліна, тобто іти не міг. І це «важко» поранених багатьох навіть не забрали, бо не було як. Важко поранених там залишили.

– Так а де вони, просто, прямо в окопах залишились чи де?

– По бункерам напевне, я точно не знаю, але знаю, що там в аеропорту ще є поранені. А ось кажуть мені, що бункера знищили «нахрєн», артилерією ствольною. Коротше, запакувались ми в цей «Урал», тобто хлопці, ну я не попав в цю пачку – в «Урал».

– Ми в термінал, ну не в термінал а в таку будівлю, там, напевне, якесь начальство сиділо цього аеропорту.  Загалом, засіли в будівлі, поки вони «відх**чать» градом. Вони пустили касету, напевне, ну не повну. 20 ракет десь напевне пустили. Ми встигли заховатися. Тільки ракети упали ми почали пішком, тупо, валить в сторону Георгіївки, це, по моєму, 7 кілометрів. В бронниках, деякі поранені були, контужені.

– Тобто ви пішки без засобів пересування йшли?

– Да, да. Тупо пішком. Ми напевне відійшли від терміналу, тобто від того місця де ми були, відійшли на метрів 500. І нам в до гонку «Градом» «пульнули». Вони ще думали, що ми в терміналі. Ну походу Росія, тобто армія їхня не очікувала, що ми так оборонятись будемо.

Вони знали, що у нас немає чим оборонятись. Не було танків. На блок-постах також не було танків. У нас був «БТР» підбитий, навіть не стріляв. Перше, що вони «вдолбали» – це наш «БТР» з танка. Не було взагалі чим оборонятись, тупо автоматами відстрілювались.

Пацани на терміналі по танкам з автоматів стріляли. Навіть на даху там пацани сиділи, то буквально танковий снаряд пряме попадання здійснив в пацана: тільки от стояв поруч, «бах» і нема – «по частинам». Ніхто його навіть не збере, ніколи.

Коротше «пішкодрала» валили з цього аеропорту. В до гонку «Градом» один раз «пульнули» ще, напевне. І вони весь наш відхід, доки ми відходили по полям ще туди «фігачіли» артилерією і «Градами» туди пускали.

Дійшли до Георгіївки, прийшли в школу. Вся піхота вже була напоготові уходить з Георгіївки. Тобто Георгіївка теж уже, можливо, не наша. Почали відхід. Ну як… нам дали один «Урал» до Лутугина. До Лутугина на «Уралі» скільки там? П’ять хвилин – десять їхати. Запакувались, нас відступало чоловік 150, напевне навіть більше. Великими групами йшли. Одну групу забрали і деяких на «БМП» посадили.

– Зачекай, це ви з піхотою з Георгіївки відступали разом?

– Ну частина так, на «БМП», а частина на «Уралі» чи то в «Камазі», я не пам’ятаю. Ну коротше у вантажній машині. Це чоловік 50 десь упакувались в УРАЛ і ми поїхали на Лутугине. Бомблять його – «кошмар». Там уже працювати не можна просто.

Чоловік 200 ми там лишили з них чоловік 150 «двухсотими»

– Скільки вас покинуло аеропорт?

– Ну я не знаю. 50 в «Уралі» і напевне 100-150 пішком валило. Ну і 200 ми там напевне оставили. Десь 150 напевне «двухсоті» взагалі.

– Тобто вас в аеропорту десь чоловік близько 400 було?

– Да, дуже багато по всьому аеропорту було.

– Тобто 200 пішло, двісті залишилось, якось так виходить?

– Да, да, десь так.

– Але як так? В новинах кажуть щось на кшталт «сьогодні в АТО загинуло 15 чоловік», як так може бути? Матері ж взнають, що їхні діти померли полюбому.

– Та чувак, їм не до цього реально, вони розуміють, що вони «п*здять», але нічого з цим зробити не можуть. Взагалі. Вони тупо в наглу «п*здять» про втрати, про пересування військ. Нас зливають, як воду в унітазі.

Прикинь, восьмий полк спецназу, взагалі «красавци»: прийшли пацани в бункер, добу, здається, просиділи. Прямо перед танковою атакою вони «пішли в секрети» це на 2 км, напевне, від аеропорту. І кажуть, що їде колона танків. Тупо взагалі, «ахєрєнна» колона. Запитуємо вогонь артилерії – «отставить, наблюдать». Ну тобто, тупо не дають воювати. Просто не дають воювати.

– Хто вам безпосередньо накази віддає, тобто «оставить, наблюдать», це хто так?

– Начальник цього всього АТО генерал Колєсніков.

– Тобто прямо він це все зливає?

– Ну полюбому з його подачі. Вище нього в АТО нікого нема. Це генерал Колесніков цей, генерал-лейтенант, по моєму, і ще, по-любому, Порошенко. Без його відома це не робиться. Ніяк. Це тупо затягування конфлікту воєнного, щоб були великі втрати. Щоб для громадськості, європейської ми виглядали жертвою.

Йому абсолютно «насрати» і «Пороху» і «Колєсніку» і взагалі всім нашим, начальству – тим, хто тут не воює. Їм абсолютно «похєр» на втрати. Взагалі, їх це абсолютно не турбує. Їм головне результат, тобто щоб Україна в очах спільноти виглядала, як жертва.

– Ну і що це дасть, на твою думку?

– Ну не знаю. Санкції проти Росії, кредити. Чому не введено військовий стан? Бо припиниться кредитування, економіка гальмується, все гальмується. Це все іде на війну. А їм це не вигідно, особливо Порошенку, тому що він бізнесмен, олігарх. Його заводи там стануть і так далі. Всі мужики підуть на фронт.

По друге озброїти цих мужиків, так щоб реально можна було б протистояти танковій атаці Російської Федерації взагалі нема як. Танки… ну мені танкіст тут у мене Сірьога знакомий був, загинув в Новосвєтловці 25-го, здається, числа. Вобщєм розказував, що на складах тупо техніки – «п**дєц», тільки ніхто не хоче її заправлять, а персонал – обучений, каже кожного року зі школи танкістів випускалась така уйма «ахєрєнно» навчених людей, що можна було б всі танки в Україні заселити і поїхати на війну, тільки заправити нема чим.

І по-друге тупо не хочуть заправити, бо карман то це тягне. У нього був танк «Булат», це вважається крутий танк, як Т-72, напевне, модернізований. Як він розказував «Булат» 2014 року, виготовлений на танковому заводі. Отже стоїть танк Т-64 – старий, у**біщє. Завели його: «ооо, мотор працює – харашо, давай в «Булат» його, хомути старі – давай, перекидуємо, ствол розкатаний – стріляє ». Тобто «Булати» 2014 року – це не танк, а «запорожець».

Ну ладно у нас були б «Булати» в аеропорту. Танкі с’ї**лись перші. Танки, піхота уї**ли просто.

Ми сідили тупо в окопі, по нам стріляли танками. Колона строїлась, ну ми тіпа завели туда «Град», коротше, теж *башили нормально. Піхота пішла, теж з «ПКМ» пацани розстрілювали, теж нехіло. Загалом у нас вісім полонених, тупо, ні одного ополченця. Всі «кантрачі», всі контрактники. Вісім полонених їхніх обміняли на 60 полонених наших.

У**бощна війна – тільки раз з автомата постріляв

– Тобто ти кажеш, що ті троє полонених, що у вас були реально навіть не знали де вони? Як таке може бути?

– Так, вони реально не знають. Їхні керівники, полковники знають куди їх відправляють. Ці дятли, вони тупо не розуміють, куди вони їдуть. У нього карта бойових дій Ростовської області, а він в Луганську, в Луганському аеропорту.

Тобто їх кидають, підставляють, кидають, як скот. Так само як нас. Тільки ми то воюємо на своїй землі, але не зрозуміло за що. А вони просто, я не знаю, як м’ясо. Тільки м’ясо, ах**вше, мажорне, з ах**нной технікою.

Якби у нас була вільною артилерія, яка в тилу стоїть, то ми би відбили аеропорт. Якщо ми тримались 8 годин проти батальйону танкового, тримались двома гаубицями і реактивною артилерією. Як у нас реактивна артилерія стріляє. «Град» має 40 зарядів, 40 ракет, повна касета. У нас як роблять: п`ять ракеток нам пустили – «красавци пацани, вот вам бл*ть паддєржка».

П`ять ракет, або чотири, буває таке що і чотири. Коли в Новосвітлівці стояла наша артилерія – два рази по нашому укриттю **бнула. Коротше, битись нема чим по факту. По паперам – купа техніки на складах, тільки її не хоче сюди вивозити. Не зрозуміло чому. Тупо гальмують конфлікт.

Я більш ніж впевнений, що вони підуть далі. Їм тупо потрібен… чому вони тут воюють, чому Путін ввів війська? Тому що їм тупо треба вихід до Чорного моря повністю. Я думаю, що вони можуть навіть на Одесі не зупинитись піти на Молдову, тобто далі.

Стріляв, уяви, з автомата по ворогам за всю війну оце тільки в аеропорту. Бо війна тупо «уй**ощна», навіть з автомату не стріляєш, займаєш рубіж і по тобі б’є артилерія, от тобі і вся війна.