Судовий експерт, який фальсифікував документи щодо парку на пагорбі слави, уникнув кримінального покарання

Історія судового експерта із Хмельницького Григорія Марченкова триває вже близько п'яти років. Ще у 2016 році він у своєму висновку написав, що у рівненському парку біля пагорба Слави є незавершене будівництва. Хоча насправді ніякого будівництва там не було.

Це дозволило фірмі-сателіту «Набережного кварталу» перемогти в першій судовій інстанції і ледве не узаконило схему дерибану землі. Зупинили цю спробу захоплення ділянки парку громадські активісти та журналісти.

Дії самого експерта спочатку розслідували у рівненській, а згодом – у хмельницькій поліції. Звинувачували його за двома нормами статті. Однак за першим звинуваченням строк притягнення до відповідальності минув ще під час затягнутого розслідування. А другого – під час судової тяганини. Так експерт уникнув покарання за злочин.

Що було раніше

Завдяки неправдивому висновку експерта Григорія Марченкова фірма-сателіт «Набережного кварталу» «Офіс-дизайн» отримала у 2016 році шанс незаконно захопити парк на пагорбі Слави. У висновку експерт збрехав, що на пустці є незавершене будівництво.

Збрехав, бо ще у 2014 році активісти зупинили незаконні будівельні роботи на 70-ти сотках землі. І жодного об'єкта незавершеного будівництва фірма не встигла збудувати.

Та завдяки Марченкову і його висновку у першій судовій інстанції за «Офіс-дизайном» визнали право власності на об’єкт самочинного будівництва. Мовляв, землю в оренду від Рівнеради фірма отримали ще в 2008 році, а висновок експерта вказує на наявність там будівництва.

Проте у другій інстанції до справи долучилися представники громадського руху «Захистимо Рівне», які допомогли Рівнераді скласти апеляційну скаргу. У ній вказали, що є інша експертиза, в якій йдеться, що ніякого об'єкту незавершеного будівництва на ділянці нема.

Судді вирішили перевірити на власні очі, тому виїхали на місце подивитися, що ж там збудовано. Нічого там не побачили, тому скасували рішення попередньої інстанції. З цим висновком погодилися й у Вищому господарському суді. 

Чому не засудили експерта-фальсифікатора

Ще у 2016 році на дії експерта рівняни написали заяву до рівненської поліції, там її розслідували протягом року. Коли йому вже мали вручити обвинувачення, справу передали до хмельницької поліції, що додатково затягнуло час.

У хмельницькій поліції вона пролежала ще два роки, аж поки не сплив трирічний термін, за який обвинуваченого мали б притягнути до кримінальної відповідальності за складання неправдивого висновку. Тоді «Четвертій владі» у поліції та прокуратурі не хотіли повідомляти, хто розслідує цю справу, і змінювали прокурорську і слідчу групи.

Проте Марченкова звинуватили у ще одному порушенні – що він написав у висновку неправду з корисливих мотивів. За цією статтею притягнути до відповідальності могли протягом п’яти років. Однак і у цій справі через затяжну судову тяганину сплив термін притягнення до відповідальності.

У січні 2020 року справу за обвинувальним актом прокурора розглядали в Хмельницькому міськрайонному суді. Тоді під час підготовчого засідання суддя Олександра Вітушинська повернула обвинувальний акт назад, бо «викладене в ньому формулювання обвинувачення настільки неконкретне та незрозуміле, що позбавляє обвинуваченого права на ефективний захист».

Вже у червні 2020 року в апеляції визнали, що в суді першої інстанції перевищили свої повноваження, бо під час підготовчого засідання обставини кримінального правопорушення не досліджують.

Так, наступне засідання у тому ж Хмельницькому міськрайонному суді призначили на 27 жовтня 2020 року. Проте у судовому реєстрі ми не знайшли жодної інформації про її розгляд у цей день. Натомість ухвала з’явилася майже через рік – 28 вересня 2021 року.

Тоді Марченков клопотав закрити кримінальне провадження за пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України. За цією статтею провадження закривають, якщо після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування. Але закривають лише ті справи, які зареєстрували після березня 2018 року.

По Марченкову розслідування почали у 2016 році, тому суд його клопотання не задовольнив.

Однак задовольнив клопотання у грудні 2021 року за статтею 49 КК України через закінчення строків давності. Прокурор ніяких заперечень не висунув.

Винен чи невинен

Адвокат, юрист громадської організації «Платформа прав людини» Євген Воробйов пояснив «Четвертій владі», що прокурор і не мав повноважень протестувати проти закриття справи.

– На жаль, у прокурора законом не передбачено можливості в судовому порядку ініціювати підтвердити винуватість особи, – пояснює експерт. – Виключне право надане обвинуваченому, який може відмовитись щодо застосування до нього вищенаведених положень законодавства про звільнення його у зв’язку із закінченням строків давності.

Адвокат Максим Шевердін розповідав для видання «Право», що закінчення строків давності є нереабілітуючою підставою закриття кримінального провадження.

А нереабілітуючі підстави «передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення».

Тому виходить, що Марченкова звільнили від відповідальності, але не заперечили його вину у тому, що він збрехав у висновку з корисливих мотивів. 

Детальніше про цю тему можна прочитати за тегом «Офіс-дизайн».

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.