У Рівному найвищі тарифи і найбільші втрати тепла: експерти порівняли чотири міста

Експерт громадської організації «Екоклуб» Михайло Лук’яник разом з колегами проаналізували роботу чотирьох теплопостачальних компаній України: у Рівному, Житомирі, Черкасах та Полтаві.

Приватне «Рівнетеплоенерго», виявилося, відстає за успішністю від комунальних теплопостачальних підприємств у трьох інших містах, хоча і має найвищі тарифи.

Чому так та що оцінювали, Михайло розповів «Четвертій владі». А ми заодно дізналися, чому приватному підприємству з міського бюджету виділили 101 мільйон гривень.

«Централізоване опалення – цінне надбання»

Екоклубівці аналізували підприємства у рамках проєкту «Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами», що фінансується Європейською комісією.

– Обирали ідентичні міста, де схожа кількість населення, протяжність мереж, потужності. Окрім того, не всі міста подають однакову звітність, яку можна порівняти, – розповідає Михайло Лук’яник.

– Вийшло так, що найбільш об’єктивно можна було порівняти ці чотири міста. Ціллю дослідження не було показати щось дуже погане або щось дуже хороше. Ціль дослідження – знайти якісь кроки, які зробили міста і які дали хороший результат, тобто популяризувати позитивну практику.

Каже, що централізоване опалення – цінне надбання, яке ми отримали в спадок від Радянського союзу і, на жаль, не розуміємо його справжньої вартості:

– У більшості європейських країн, особливо північноєвропейських, центральне опалення бурхливо розвивається. Насамперед такий розвиток – через його зручність та екологічність. Централізоване опалення дозволяє використовувати різні джерела енергії: газ, вугілля, відновлювальні джерела. Воно дозволяє виробникам балансувати і обирати те джерело, яке їм найбільш цікаве і найбільш економічно вигідне.

Індивідуальне опалення, особливо в багатоквартирному секторі, передбачає здебільшого один вид ресурсу – газ. Це не дозволяє бути незалежними від ціни на цей ресурс. Центральне опалення, теоретично, менш залежне, і можна обирати те, що подобається. І в Європі починають вже так працювати. Там виробники дуже швидко реагують на зміни, вони дуже гнучкі, тобто можуть використовувати або ті, або інші ресурси чи джерела. Це перший аспект.

Другий аспект – екологічність, каже Михайло. Перевести одну котельню, яка живить весь район, на зелені технології набагато легше, ніж у кожну квартиру поставити тепловий насос чи реалізувати інше, лояльне до навколишнього середовища рішення.

– Ми маємо зараз таку тарифну політику, яка не дозволяє виробникам встановлювати економічно обґрунтовану ціну на опалення. Історично склалося в Україні, що ціна на опалення була більш соціальна, ніж економічно обґрунтована, – каже Михайло.

– Влада зазвичай загравала з виборцями і боялася встановити ринкову ціну, щоб не було якогось соціального невдоволення. Після початку ковіду і війни ціна ще більш стала необґрунтована. Зараз виробники тепла вимагають компенсувати їм збитки. І от на одній з сесій Рівненської міської ради 101 мільйон пішов у наше теплоенерго. І одночасно законодавство досить непрозоре. Споживач не може ясно і зрозуміло побачити, за що він платить. Тобто утворення ціни таке, що туди можна заховати що завгодно. Ймовірно, багато підприємств це й робить.

По-третє, будь-яке комунальне підприємство повинно бути прибутковим для міста. Інакше для чого місту його утримувати? Теплопостачальні підприємства в більшості міст, на відміну від Рівного, – це комунальні підприємства. Якщо воно збиткове і місто за це доплачує, то треба доплачувати іншим людям, які не мають централізованого опалення, бо ж податки платять всі однаково. Тому треба говорити про те, що неправильно, що централізоване опалення збиткове.

«Що таке “інші витрати” ніхто не пояснить»

 –  Ми прийшли до висновку, що ні, не все так погано, – каже Михайло Лук'яник про результати дослідження.

– Серед досліджених підприємств одне підприємство – «Черкаситеплоенерго» – навіть показало прибутки. Підприємства «Полтаватеплоенерго» та «Житомиртеплокомуненерго» мають збитки, які більш-менш корелюються з тим, що їм винні за тарифи. У Рівному найгірша ситуація. У Черкас – 12 мільйонів гривень прибутків, у Житомира – 69 мільйонів гривень збитків, у Полтави – 93 мільйони, а у Рівного – 137.

Якщо говорити про таку бухгалтерську статтю, як «інші витрати», то в Черкасах це 82 мільйони, у Житомирі – 64, а в Рівному 265 мільйонів гривень. Це не виробничі витрати. Що це за витрати? Ніхто вам не пояснить. А ми робили дослідження з відкритих даних, тобто з їхніх звітів.

Житомир показує найкращий рівень використання основних виробничих фондів, Рівне – найгірший.

У Рівному найбільший рівень зносу основних виробничих фондів – майже 70%. У Черкасах – трохи більше 40%. Це означає, що 70% наших мереж та обладнання потребують змін вже.

Якщо говорити про співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості, тобто скільки ми винні і скільки нам винні, то воно має бути в межах одиниці. У Черкасах – трохи менше одиниці, у Житомирі та Полтаві – трохи більше одиниці. У Рівному – більше шести. Це означає, що у понад шість разів більше вони винні комусь, аніж винні їм. Правда, Рівне за 2023 рік трохи знизило заборгованість споживачів перед ним.

Ліквідність

 – У Рівному вона найнижча, – каже експерт. – Якщо говорити про поточну ліквідність. При чому тарифи для населення у Рівному у 2023 році з усіх проаналізованих міст були найвищі. Незважаючи на те, що Черкаси показали такий прибуток, у них тариф був найнижчий серед цих чотирьох підприємств. Дуже дивно. Але така ситуація.

Загальний висновок ми зробили такий, що економічний стан підприємств цієї галузі говорить про їхню інвестиційну непривабливість.

Ціноутворення у галузі не дає зрозуміти реальних витрат на виробництво тепла, тому що при найвищих тарифах Рівне має найгіршу рентабельність. Якось не так, значить, воно формується.

– У суспільстві є застарілий стереотип, що приватна фірма ефективніше працює, як комунальна. Але якщо підприємство перебуває у комунальній власності, то йому доступно багато джерел інвестицій. Це міжнародні гранти на оновлення обладнання, утеплення мереж. Рівному, наприклад, для утеплення мереж в свій час треба було 400 мільйонів гривень. Це перший ковідний рік, а дали тоді приблизно 200 мільйонів гривень на компенсацію тарифу.

У Рівному найвищі втрати в мережах

– Втрати в мережах, за словами керівництва підприємств, Черкас і Житомира – 9-6%, якщо не помиляюся. У Рівному незабаром до 30% буде. У Житомирі велика кількість трас уже замінена на утеплені. На це треба видатки. На місці власника «Рівнетеплоенерго» я буду вмотивований утепляти чиїсь труби чи міняти котельню? Вони – чужі, – каже експерт.

Житомир кожного року близько 100 мільйонів гривень грантових коштів та коштів міського бюджету залучає на оновлення мереж. Будують нові котельні, нові когенераційні установки – окремі отримують безкоштовно, а окремі будують. Замінюють мережі.

Так само Черкаси. Останні 10 років щороку вони сідають за стіл з депутатами та обговорюють, які будуть робити оновлення. І міська рада дає на це певні кошти. Тому у них ситуація краща, а у Рівному така. У Черкасах завдяки когенераційним установкам цілий рік люди мають гарячу воду.

– Я не можу сказати, що керівництво або власники приватної компанії у Рівному в чомусь винні, бо вони у ситуації, коли їм офіційно не можна заробити гроші. Тут говорити про те, що хтось краде чи зловживає, немає сенсу. Цим мають займатися інші служби: брати їхню бухгалтерію, перевіряти ці «інші витрати», куди вони пішли, хто отримав за це гроші, що було придбано, і тоді робити висновки.

Вирішення проблеми є

На думку експерта Михайла Лук’яника, компенсація тарифу з міського бюджету не мотивує підприємство оновлювати потужності, адже ці кошти, фактично, компенсують вже понесені збитки підприємства.

– Водночас обладнання продовжує старіти, кількість аварійних випадків зростає, собівартість підвищується, а якість надання послуг лише погіршується, – переконаний експерт.

Наприклад, немає гарячої води влітку. Як видно з досвіду успішних підприємств, інвестувати кошти потрібно в оновлення обладнання та мереж, що дозволить зменшити втрати та собівартість тепла. Якщо «відпустять» тарифи, вартість однієї гігакалорії для населення в Рівному зросте до З тисяч 377 гривень 58 копійок. У той час у Житомирі це 2 тисячі 288 гривень 8 копійок, а в Черкасах – 2 тисячі 220 гривень 31 копійка.

Лук’яник додає, що використання різних джерел, наприклад, біомаси чи скидного тепла, можуть сприяти зменшенню собівартості та зменшенню залежності від газу.

Використання теплових насосів для виробництва гарячої води в неопалювальний період, за його розрахунками, є швидкоокупним заходом і вже сьогодні може стати стабільним джерелом доходів для підприємств, а мешканцям може дати гаряче водопостачання, зменшивши в кілька разів витрати електроенергії, яка йде на бойлери.

– Наступний крок – автоматизація усього процесу виробництва та транспортування тепла з постійним моніторингом, – продовжує експерт.

– Це дозволить  швидше реагувати на потреби та аварійні ситуації. Крім того, досвід Черкас свідчить, що надання додаткових послуг, як-от обслуговування внутрішньобудинкових мереж, може стати додатковим стабільним джерелом прибутку для підприємства та в майбутньому сприяти диверсифікації ризиків, спричинених коливанням ціни на газ.

Ми попросили у речника ТОВ «Рівнетеплоенерго» Олексія Кривошеєва відповісти на всі мінуси господарювання їхньої фірми, на які звернув увагу експерт «Екоклубу».

– Ви розумієте, що без загальної картинки, щось пояснювати важко. Наприклад у Житомирі, наскільки мені відомо, до 2021 року були збудовані 4 великі котельні на твердому паливі і вони значно зменшили споживання газу. У Рівному депутати багато років не давали дозволу на переобладнання котелень. Без загального звіту, буде важко дати відповідь: чому у них так, а у нас так, – відповів Олексій Кривошеєв.

– Ви запитуєте, чому між нами така різниця. Не кажучи, які там у них вихідні дані. Це все одно, якби я вас запитав: чому авто мого сусіда, має більший розхід пального ніж моє? Зможете дати відповідь, не знаючи марки наших машин, тип палива, рік випуску і технічний стан?

Тож Олексій Кривошеєв попросив оформити запитання запитом і в «Рівнетеплоенерго» підготують відповідь пізніше. Ми так і зробимо.

На що дали кошти з міського бюджету

25 квітня 2024 року Рівненська міська рада проголосувала за «Програму сталого проходження опалювального періоду 2023-2024 років» і виділила 100 мільйонів 933 тисячі 600 гривень для ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Тоді після сесійного засідання депутат від фракції «Голос» Святослав Клічук критикував таке рішення:

«Сьогодні Рівненська міська рада знову не включила в порядок денний питання про виплати для наших захисників та захисниць. Але віддала більше 100 мільйонів «Рівнетеплоенерго». При цьому «Рівнетеплоенерго» декларує, що інвестує 120 мільйонів у когенераційні установки. Тобто гроші має. Божа роса».

Прессекретар ТОВ «Рівнетеплоенерго» Олексій Кривошеєв пояснив так:

– 101 мільйон гривень – це цільова субвенція за рахунок 4% від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), які держава спрямувала до місцевих бюджетів на компенсацію різниці між реальним тарифом і тим, який застосовується для населення.

Направити ці гроші можна лише на компенсацію для теплопостачальних підприємств. Інше використання заборонене на законодавчому рівні. Щодо закидів деяких депутатів, що якщо «Рівнетеплоенерго» інвестує мільйони у створення когенераційних установок, значить, має гроші і не потребує компенсації збитків через різницю в тарифі, то це все одно, що роботодавець зменшив зарплату працівнику, бо той донатить гроші на ЗСУ.

Акціонер «Рівнетеплоенерго» вишуковує кошти для створення додаткових генерацій електроенергії, щоб підтримати енергетику України і допомогти втримати ситуацію через постійні атаки ворога на енергетичну інфраструктуру.

Нещодавно президент говорив про створення до кінця року електрогенерації на 1 гігават, в тому числі й за рахунок таких когенераційних установок, які встановлює наша компанія. Це внесок «Рівнетеплоенерго» в енергетичну безпеку України. Тому дуже дивно чути такі закиди.

«Це ситуація, в якій опинилися всі теплопостачальні підприємства України» 

Детальніше про ситуацію «Рівнетеплоенерго» нам описало у відповіді на запит:

«У 2020 році введено мораторій на підвищення тарифу для теплопостачальних підприємств, незалежно від форм власності. На сьогодні економічно обґрунтований тариф, затверджений рішенням виконкому Рівненської міської ради від 19.12.2023 року, становить 3 тисячі 377 гривень 58 копійок за гігакалорію для населення. 

Однак згідно з постановою НКРЕКП №2255 від 30.11.2020 року щодо мораторію на підняття тарифів, для населення застосовується тариф на рівні 1 тисячі 913 гривень 16 копійок.  Різниця в тарифі – 1 тисяча 464 гривень 42 копійки на кожній виробленій підприємством гігокалорії тепла. Це призведе до суттєвих фінансових втрат підприємства, оскільки категорія споживачів «населення» складає більше 90% всіх клієнтів ТОВ “Рівнетеплоенерго”».

На підприємстві кажуть, що ситуація значно погіршується ще й через те, що постачальники енергоносіїв (електроенергії, газу) не обмежені мораторіями та вимагають оплату тут і зараз. Через прострочення платежів вони подають на теплопостачальні підприємства України до суду і, крім сплати основного боргу, вимагають додатково сплачувати штрафні санкції, пені та інфляційні нарахування.

Це лягає додатковим фінансовим навантаженням на теплопостачальні підприємства, стверджують у «Рівнетеплоенерго». За останній рік за рішеннями судів різних інстанцій підприємство має сплатити НАК «Нафтогаз України» 39 мільйонів 292 тисячі 353 гривні 74 копійки, АТ «Рівнегаз» – 76 мільйонів 828 тисяч 898 гривні 70 копійок та 73 мільйони 103 тисячі 737 гривні 36 копійок для газопостачальної компанії «Нафтогаз Трейдинг».

Станом на 15 жовтня заборгованість споживачів перед «Рівнетеплоенерго» сягала 184 мільйонів 954 тисяч гривень. Із загальної кількості абонентів (68 тисяч 35 абонентів) борги мали 16 тисяч 776 абонентів.

«Така ситуація фактично у всіх теплопостачальних підприємствах країни, і тому без підтримки ситуація буде погіршуватися і може призвести до колапсу цілої галузі, – йдеться у відповіді «Рівнетеплоенерго».

Щоб якось виправити ситуацію, держава вирішила ввести механізм компенсації різниці тарифу. На період опалювального сезону 2020-2021 років обов’язок компенсувати різницю в тарифі було покладено на місцеві бюджети. У наступних опалювальних періодах – на державний бюджет, кошти з якого мали надходити у вигляді цільових субвенцій для місцевих бюджетів.

Ці кошти можуть бути витрачені теплопостачальними підприємствами виключно на оплату енергоносіїв. Але фактично за останні два роки таких цільових субвенцій з державного бюджету не надходило.

Також держава передбачила  виплату цільових субвенцій на підтримку теплопостачальних підприємств України за рахунок частини ПДФО. Замість перерахування цих коштів до державного бюджету дозволено їх направити виключно на допомогу теплопостачальним підприємствам. Ці кошти місцева влада може використати лише для субвенції теплопостачальних підприємств. Так само і теплопостачальні підприємства можуть використати цю субвенцію виключно для погашення заборгованості за енергоносії».

Дивіться також: «Ми загнали цю галузь в анальний отвір»: як депутати дискутували про ще один кредит на маршрутки

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 20 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив'язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу» 18-ма гривнями.

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці, вотсапі. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.