Вражена до сліз: журналістка «Четвертої влади» розповідає про форум наркозалежних жінок

Журналістки «Четвертої влади» Ольга Підгородецька й Оксана Гавриш їхали на форум наркозалежних жінок з дуже поверховим уявленням про його зміст і гостей. На руках була програма заходу у рожевих кольорах. У ній – теми обговорень, але нічого, що б натякало на винятковість учасниць. А винятковість виявилася дивовижною.

З перших же виступів журналістки зрозуміли, що потрапили до спільноти непересічних особистостей, які об’єдналися для взаємної підтримки, для вирішення проблем спільноти і для подолання заскорузлих стереотипів і соціальної стигми.

Ольга Підгородецька ділиться своїми враженнями від форуму наркозалежних жінок. Менеджерка програм з політики та адвокації Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров'я» Мирослава Андрущенко розповідає про їхню діяльність. Обидві пояснюють, чому нам потрібно змінювати ставлення до наркозалежних.

Також розповідаємо, куди наркозалежні можуть звернутися за допомогою, особливо у випадках порушення їхніх прав.

Хто ці жінки

П’ятий національний форум жінок, які живуть із наркозалежністю, відбувся 4-6 вересня 2023 року у Києві.

«Наші активістки подолали шлях від наркозалежності до лідерства, тому розуміють проблеми тих, хто до них звертається. Всі консультації вони надають у форматі “рівна – рівній”», – йдеться у резолюції заходу.

«Ми, жінки, які живуть із наркозалежністю, об’єдналися для реалізації наших прав та свобод заради гідного життя у суспільстві з гуманною наркополітикою», – написано в презентації досягнень на сайті Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок «ВОНА».

Саме ця спільнота організувала форум за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров'я».

На форум приїхали з усієї України більше сорока регіональних координаторок, параюристок та активісток об’єднання «ВОНА», представниці лікарень, поліції, соціальних служб, жіночих і дружніх організацій. 

Усім їм не байдуже до дискримінації наркозалежних. Наприклад, коли поліція не надає належну допомогу у випадках насильства або ж коли внутрішньо переміщених жінок із наркозалежністю не селять у прихистки, хоча ті перебувають на замісній підтримувальній терапії і живуть звичайним повноцінним життям.

Про сильних духом

– Здається, я вперше в житті була на події, де зібралися сильні духом люди. Розумієш, що ці жінки пройшли довгий шлях зневіри та боротьби із собою за своє майбутнє, – розповідає Ольга Підгородецька.

На її думку, «психологічна внутрішня боротьба є найважчим етапом у протистоянні наркотичній залежності».

Ольга каже: їдучи на форум, знала, що там будуть жінки, які, ймовірно, вже на замісній підтримуючій терапії (далі – ЗПТ) або ж такі, що зовсім не вживають.

ЗПТ – це найбільш ефективний у світі спосіб лікування, коли замість важких вуличних наркотиків залежним пацієнтам лікарі контрольовано видають легальні опіоїди. Таке лікування зменшує шкоду для організму, зменшує ризики асоціальної поведінки та поширення ВІЛ-інфекції, гепатитів B і C.

Побачене на форумі вразило Ольгу до сліз.

– Це неймовірно красиві, доглянуті, сильні та успішні українки. Вони випромінюють позитив і якусь шалену енергетику. Видно, що вони – підтримка одна одній. Видно, що вони вболівають за успіхи одна одної. Це сім'я, – каже Ольга.

– Дивлячись на них, розумієш, що все можливо. Єдине, що потрібно – це бажання й підтримка іншої жінки, що пройшла свій нелегкий шлях і завжди готова допомогти тій наркозалежній, яка виявить бажання отримати шанс на повноцінне життя.

Замісна й антиретровірусна терапії – це шанс

Ми запитали в Ольги, чи знала вона про існування ЗПТ чи антиретровірусної терапії (далі – АРТ) для людей, які живуть із наркозалежністю. АРТ – це комплексне лікування пацієнтів із вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Соціальну рекламу цього лікування можна час від часу побачити у Рівному.

Ольга каже, що чула про таке лікування, але до форуму не знала, що замісна терапія – це «проміжний варіант для наркозалежної людини, щоб зрештою зовсім припинити вживати наркотичні препарати».

Про АРТ Ольга знала більше, бо «в університеті проводили просвітницькі зустрічі, на музичних фестах могли розповідати».

– Як на мене, і одне, й інше – це шанс на повноцінне життя ВІЛ-інфікованих та наркозалежних, – каже Ольга.

Про важливість не замовчувати

Ми запитали, чи вважає Ольга активізм у сфері допомоги наркозалежним важливим і значущим. Ольга каже: «Це надважливо». 

– Наркозалежність – це хвороба, породжена багатьма факторами: психологічною нестійкістю проти проблем та стресів, домашнім насиллям, безгрошів'ям, що спонукає жінок ставати секс-працівницями (після форуму Ольга тільки так називає жінок, яких несприятливі обставини життя «вивели» на подібний заробіток. – Авт.).

Невмінням батьків побачити проблеми своїх дітей-підлітків, які, на жаль, шукають розслаблення таким чином або в сумнівних компаніях, – каже Ольга і додає. – А нині це й деякі наші захисники з посттравматичними розладами.

– Суспільство, замість того, щоб дати людині шанс і допомогти, «добиває» її байдужістю, вішає ярлики і створює стереотипи. Тому про допомогу наркозалежним треба говорити назагал, пояснювати її суспільну важливість, – вважає Ольга.

Що найбільше зачепило

Ольга не може виокремити з подій на форумі якусь окрему, що вразила її найбільше. Але згадує фінальні арт-терапію й обійми учасниць. З її слів виходить, що на форумі жінок, які живуть із наркозалежністю, панували емоційна близькість, щирість і відвертість.

– Мене зачепили згадки про досвід деяких учасниць форуму. Вони розповідали про нього просто і легко. Але я навіть уявити не можу, чого їм коштувало те все і яким важким був їхній шлях до нинішніх усмішок.

Про велику силу маленької жінки 

На форумі наркозалежних жінок Ольга, з її слів, намагалася з усіма познайомитися. Але найбільше її вразила Наталя Зеленіна. Жінка родом із Донецька, нині живе у Краматорську Донецької області і є соціальною працівницею.

– Вона була першою, кого я побачила, піднімаючись сходами на форум. Така маленька, рудоволоса, стильна й із широчезною усмішкою. Я помітила, що вона комунікабельна та активна. Коли ми вже познайомились, під час однієї з розмов за обідом я розплакалася. Не від жалю, а від того, наскільки сильна ця жінка, – розповідає Ольга.

Наталя розповіла, що була п’ять років у російському полоні на тимчасово окупованій території Донеччини і боролася там за своє право на замісну терапію.

17 жовтня 2022 року вона була серед ста восьми українських жінок, яких повернули з полону додому.

– Скільки сили і життя в цій жінці! Неймовірно! Але якщо відверто, всі жінки на форумі були мегапотужні, привітні і надзвичайно сильні духом. Я дуже тішуся знайомством із кожною!

Упереджень більше немає

– Як я писала на своїй фейсбук-сторінці, «залишок стереотипного мислення… розбився вщент об незламну атмосферу події». Я точно знаю, що ми рівні. У мене більше немає ніяких упереджень стосовно жінок, які живуть з наркозалежністю, – каже Ольга.

– Я мала одну знайому, яка пройшла разом зі своєю родиною важкий шлях боротьби з ін'єкційними наркотиками. Не знаю, чи була вона на ЗПТ, але ми прекрасно товаришували… Вона була творча, активна і не зважала на осуд щодо свого «минулого» життя. На жаль, її серце зупинилося після втрати чоловіка, який був для неї єдиною підтримкою, – пригадує Ольга.

Про зверхність, гідність і права людини

– На твою думку, чому такі форуми важливі і чому потрібно говорити про наркозалежних в контексті прав людини? – запитали ми в Ольги після її повернення з форуму жінок, які живуть із наркозалежністю.

– Важливо не те, ким ти був чи до чого дійшов, а ким ти є нині і в якому напрямку рухаєшся, – вважає Ольга. 

– На першому місці має бути людина та дотримання всіх її прав. Люди, які живуть із наркозалежністю, теж мають права і можуть бути корисними для суспільства, мати якісне життя. І якщо вони цього хочуть, але потребують допомоги, то їм треба допомогти.

Навіть у поліції трапляється нерозуміння

Менеджерка програм з політики та адвокації «Альянсу громадського здоров’я» Мирослава Андрущенко розповіла, що регіональні координаторки й параюристки об’єднання «ВОНА» разом з фахівцями громадських організацій проводять у своїх регіонах тренінги для правоохоронних органів з питань прав наркозалежних людей, профілактики ВІЛ, особистої безпеки поліцейських під час роботи тощо.

У Рівненській області активістки взаємодіють із правоохоронцями й активістами через благодійний фонд «Наше майбутнє» – у нас регіональних представників об’єднання ще немає.

– Конкретно у Рівному у нас пройшло дуже багато тренінгів, зокрема для курсантів патрульної поліції. Працюють п’ятий рік. Відгуки про тренінги хороші, – каже Мирослава Андрущенко.

– Такі тренінги потрібні. Хоч поліцейські і мають базові знання, на тренінгах для них ми нерідко зустрічаємо людей, які не можуть зрозуміти різницю між аптечним метадоном, що використовується для лікування пацієнтів ЗПТ, і вуличним, у якого від метадону – тільки назва, – додає Мирослава.

«Наркозалежність – хвороба, а не безглузда примха»

Щоб подолати стереотипи щодо наркозалежних жінок, Мирослава Андрущенко радить «дивитися на кожну людину і бачити її життєву історію». Пояснення Мирослави подаємо тезами.

• «Перш за все, треба позбутися стереотипу, що коли людина наркозалежна, то це хтось пропащий, хто валяється під парканом і в кого життя вже закінчилося»;

• «За кожною жінкою з наркозалежністю стоїть своя історія: їх часто втягують чоловіки, вони потрапляють у залежність через якісь сімейні чи психологічні проблеми… Треба розуміти, що їх до цього привело і чи роблять вони щось, щоб із цієї проблеми вийти. Багато йдуть на замісну терапію і живуть, фактично, повноцінним життям: працюють, мають сім’ї, народжують дітей. Водночас у масовій свідомості вони залишаються тими ж наркоманами, бо їм треба регулярно приймати замісний препарат. Хоча він не дає ніяких наркотичних ефектів»;

• «Не треба жаліти цю жінку. Треба її розуміти. Якщо вона потребує підтримки – підтримати. Наприклад, не вішати на неї ярлики, а просто допомогти в її ситуації. Чи це проблеми зі школою в дитини, чи вона – переселенка і потребує допомоги. Як правило, якщо ця жінка уже приходить кудись, – це людина, яка виривається з наркозалежності»;

• «Я не заперечую, що можуть бути жінки, які роблять якісь протизаконні дії. Але ми говоримо про те, що наркозалежність – це хвороба, а не якась безглузда примха. Якщо така людина не краде, не вбиває, не створює проблеми для суспільства, намагається звідти вийти, то треба постаратися її зрозуміти»;

• «Багато жінок на замісній терапії абсолютно соціалізовані. Працюють на різних роботах і в різних сферах. Більшість з активісток об’єднання «ВОНА» – у громадських організаціях, які допомагають наркозалежним людям та людям, що живуть з ВІЛ… Про багатьох навіть і не скажеш, що вони – в залежності»;

• «Жінки на замісній терапії можуть абсолютно спокійно влаштовуватися на роботу. Інша справа – малоймовірно, що вони будуть на якихось високих посадах»;

• «Звичайно, не треба їх ідеалізовувати. Але коли приходиш на сайт і питаєш про успіхи пацієнтів, вони найперше розповідають: «У нас стільки жінок одружилися, стільки діток народилося!» І це для них – реальне досягнення».

Як наркозалежним отримати консультацію дружніх

Всеукраїнське об'єднання наркозалежних жінок «ВОНА» – це мережа регіональних лідерок, які працюють з наркозалежними жінками в регіонах, відстоюють їхні права і займаються адвокацією та мобілізацією спільноти.

Про заходи та допомогу від об’єднання «ВОНА» можна дізнатися у їхніх регіональних представниць і параюристок. У Рівненській області таких немає. Але можна звернутися за консультацією до координаторок із сусідніх областей:

Ірини Ємельянової – (099) 631-77-03, електронна скринька [email protected] (Волинська область) та Марії Піджарої – (093) 409-12-49, електронна скринька [email protected] (Житомирська область).  

Національна гаряча лінія з питань наркозалежності та ЗПТ – 0 (800) 507-727 (дзвінки по Україні безкоштовні). Фахівці проконсультують у випадках дискримінації і порушення основних прав людини з боку правоохоронних органів; порушення прав пацієнтів медичним персоналом ЗПТ; низької якості надання медичних і соціальних послуг ЗПТ; обмеження доступу споживачів ін’єкційних наркотиків до лікування ВІЛ-інфекції й туберкульозу.

Де у Рівненській області лікують замісною терапією

Програмна менеджерка проєктів об’єднання «ВОНА» Олена Левшун пояснила: ліки ЗПТ можна отримувати у спеціальному місці, яке називається сайтом. Сайтом ЗПТ може бути як окремий кабінет, так і окрема профільна лікарня.

Центр громадського здоров’я МОЗ радить шукати інформацію про такі сайти у тelegram-боті @zpt_poruch_bot.

У Рівненській області є шість медичних закладів, якій мають із Національною службою здоров’я договір на використання замісної терапії.

У Рівненському обласному центрі психічного здоров’я розповіли, що наркозалежна людина може потрапити в програму ЗПТ після добровільного звернення до лікаря-нарколога і якщо в програмі є місця.

Медична статистка Рівненського обласного центру психічного здоров’я населення Наталія Полюхович каже: станом на 1 липня 2023 року, у Рівненській області зареєстровано 1 тисячу 286 наркозалежних. Із них 848 – у Рівному. Жінок серед них, відповідно, 208 та 163. В області лише 4 жінки на замісній терапії, у Рівному їх 35. Саме в Рівненському обласному центрі психічного здоров’я лікуються 23 жінки.

У міському центрі первинної медичної допомоги «Ювілейний» отримують ЗПТ 3 жінки, чоловіків – 39.

У Рівненському обласному інформаційно-аналітичному центрі медичної статистики лікується загалом 51 людина з наркозалежністю, із них – 8 жінок.

У Вараській багатопрофільній лікарні протиправно не захотіли повідомити інформацію телефоном – попросили письмовий «офіційний запит». На сайті лікарні пишуть, що на ЗПТ перебувають «близько 30 пацієнтів». В обласному центрі психічного здоров’я повідомили, що із них лише одна жінка.

У Здолбунівській центральній міській лікарні зареєстровані всього 65 наркозалежних людей. На замісній терапії – 25 людей, із них троє жінок.

У Клеванській лікарні імені Михайла Вервеги, попри укладений договір, не лікують замісною терапією: у них більше немає нарколога й лікарня навіть не отримувала за цим договором фінансування. Також, зі слів завідувачки поліклінічного відділення Світлани Шевчук, у них було на обліку дуже мало пацієнтів, частина із них померла, частина отримує лікування у Рівному. Тож на наступний рік лікарня не планує укладати договір на ЗПТ.

Чому на форум покликали «Четверту владу»

Журналісток запросили через небайдужість видання до історії 21-річної рівнянки, яку цього літа розшукувала поліція. Тоді правоохоронці на загал повідомили, а рівненські медіа поширили чутливу інформацію про стан її здоров’я. Це був прояв дискримінації через діагноз «наркозалежність».

Адвокатка й керівниця «Інституту розвитку регіональної преси» Людмила Панкратова зауважила, що поліція вийшла «за межі необхідності» і «жінка могла би подати судовий позов на тих, хто це поширив» за «втручання у приватне життя».

Координаторка регіональних представниць та параюристок об’єднання «ВОНА» Олена Зубленко вважає: публікуючи інформацію про залежності, поліція та медіа або поширили наклеп, або медичну інформацію, яка мала би бути приватною.

Натомість у Головному управлінні Нацполіції у Рівненській області не побачили порушення в розголошенні чутливої інформації. Мовляв, це зробили, щоб «захистити права» розшукуваної жінки. Але не пояснили, як саме.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»